Ухвала

від 11.02.2015 по справі 807/3633/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/800/45947/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 року

у справі № 807/3633/13-а (876/3684/14)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Ужгород» (далі - позивач, ТОВ «Богдан-Авто Ужгород»)

до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, Ужгородська ОДПІ)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Богдан-Авто Ужгород» звернулось у жовтні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Ужгородської ОДПІ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою «Р» від 24.09.2013 року № 0000362200 та № 0000352200.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2013 року № 339/22-00/37809071, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36, пп. 14.1.27, пп. 14.1.231, пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.10.5 п. 138.10, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого донараховано податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 337 471,00 гривня; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 241 704,00 гривні та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24 Декларації) в розмірі ПДВ 9762,00 гривні за грудень 2012 року в сумі 9762,00 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за формою «Р» від 24.09.2013 року: № 0000362200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 302 131,00 гривня, в тому числі за основним платежем у розмірі 241 704,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 60 427,00 гривень; № 0000352200 по збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 421 839,00 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 337 471,00 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 84 368,00 гривень.

Також судами встановлено, що позивачем з ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» були укладені договори позики, а саме: № П-4/12 від 12.01.2012 року на суму позики 50 000,00 гривень; № П-55/12 від 21.02.2012 року на суму позики 52 000,00 гривень; № П-81/12 від 22.03.2012 року на суму позики 212 250,00 гривень; № П-104/12 від 18.04.2012 року на суму позики 550 000,00 гривень. За період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем нараховане та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відсотки по отриманій позиці в розмірі 76 392,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» № 296 від 14.07.2004 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 року за № 957/9556 (далі - Порядок) цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв.

Пунктами 1.2, 1.3 та 1.5 Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр) - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Пунктом 6 ч. 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов укладених вищезазначених договорів позики позивач сплачує ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» проценти у розмірі 18% річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок позивача, позика надається позивачеві строком до 31.12.2012 року та підлягає поверненню ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» у строки визначені цими договорами, а саме до 31.12.2012 року.

Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено безповоротну фінансову допомогу, як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості, суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних), суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Правовідносини оподаткування грошових коштів, отриманих в якості позики, регулюються пп. 153.4.1, п. 153.4, ст. 153 ПК України, у відповідності до якої не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать інші витрати, визначені пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, а саме: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проценти, сплачені (нараховані) за договором позики на користь фінансової установи, належать до фінансових витрат позичальника, що включаться до складу інших витрат, які відносяться до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не погодилися з висновком відповідача щодо факту порушення позивачем формування податкових витрат у розмірі 760 004,00 гривні, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судами встановлено, що основними видами господарської діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими транспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжне обслуговування наземного транспорту, у відповідності до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 707292. Протягом періоду, що перевірявся, а саме з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем від основних видів діяльності були отримані доходи, які були відображені в податковій звітності.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 із змінами та доповненнями акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, судами зазначено, що висновки відповідача в акті перевірки щодо факту порушення позивачем формування податкових витрат у розмірі 760 004,00 гривень здійснено без додержання вищезазначених норм.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що позивачем не було занижено податковий кредит на загальну суму 251 466,00 гривень, а задекларовано його показники на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем правомірно включено податковий кредит за податковими накладними, отриманими від контрагента, які видані в день списання коштів з рахунку позивача на оплату товару, а твердження відповідача про те, що позивач повинен був оприбуткувати автомобілі на підставі актів приймання-передачі на відповідальне зберігання та оплатити відповідні суми податку на додану вартість є безпідставними в силу того, що така вимога не передбачена нормами чинного законодавства України, а акт прийому-передачі на відповідальне зберігання не передбачає переходу права власності на товар.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ і має право надавати позики, визначені пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України, спростувавши цим самим твердження відповідача про те, що позивачем було занижено суму доходу на загальну суму 847 000,00 гривень, оскільки згідно до офіційного сайту Держфінпослуг «dfp.gow.ua» ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» не зареєстрований як фінансова установа, а відтак грошові кошти, які були отримані позивачем від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» не є позикою, а є безповоротною фінансовою допомогою.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 року у справі № 807/3633/13-а (876/3684/14) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно