Постанова

від 12.03.2014 по справі 806/7897/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Житомир справа № 806/7897/13-a

час прийняття: 11 год. 40 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретарів Лукач В.Ю., Бондаренка Д.А.,

за участі представника позивача Короля Д.В.,

за участі представників відповідача Курдиляса Ю.Л., Лещинського В.А., Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2013 р. № 0001732201 та № 0001742201,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (далі - ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед", позивач) звернулось з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року за № 0001732201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у сумі 91053,00 грн., в т.ч. за основним платежем 75250,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 15803,00 грн., та за № 0001742201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 219863,00 грн., в т.ч. за основним платежем 175890,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 43973,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень є акт від 07.10.2013 року № 1047/22-01/37712103, яким при проведенні перевірки було встановлено порушення норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зроблено висновок, що ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" занижено податок на додану вартість та податок на прибуток. Однак, позивач вважає, що висновки акту перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначили, що нарахування податків, штрафних санкцій, здійснені законно та обґрунтовано, просили відмовити в позові за безпідставністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Житомирської ОДПІ від 18.10.2013 р. за № 0001732201 та № 0001742201 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з 10.09.2013 р. по 30.09.2013 р. на підставі направлень № 468, 469, 470, 471 від 10.09.2013 р., № 503 від 11.09.2013 р., № 528 від 16.09.2013 р., виданих Житомирською ОДПІ посадовими особами Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів в Житомирській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.81 ПК України, наказу Житомирської ОДПІ № 627 від 30.08.2013 р. проведена виїзна документальна планова перевірка ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (код 37712103) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 07.06.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами вищевказаної перевірки був складений акт від 07.10.2013 року № 1047/22-01/37712103 (а.с.13-47 т.1), згідно якого виявлено порушення п.138.1.1, п.138.1, п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 75250 грн., в тому числі по періодам: - 2012 р. - 75250 грн. та порушення п.176.1 п.176.2 ст.176, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на суму 175890 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2012 р. - 19170 грн., листопад 2012 р. - 49166 грн., грудень 2012 р. - 107554 грн.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятого Житомирською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. № 0001732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у сумі 91053,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 75250,00 грн. та за штрафними санкціями - 15803,00 грн. (а.с.48 т.1), з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки в порушення п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України підприємством завищено витрати по триманим інформаційно-консультаційним послугам та використання дизельного пального на орендовані транспортні засоби, які відповідно до наданих до перевірки документів не підтверджені перевіркою та не доведені в використанні в господарській діяльності підприємства в сумі 358333 грн., в тому числі за 4 кв. 2012 р. - 358333 грн. В ході проведення перевірки встановлено отримання інформаційно-консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_5: Договір про надання інформаційних послуг № 01/08/12 від 01.08.2012 р. на суму 400000 грн.; Договір про надання інформаційних послуг № 01/08/12 від 01.08.2012 р. на суму 300000 грн.; Договір про надання інформаційних послуг № 01/09/12 від 01.09.2012 р. на суму 160000 грн. Перевіркою встановлено, що дані інформаційні послуги перепродано відповідно до договорів про надання послуг ТОВ "Ренесанс Логістик Сістемс", а саме до перевірки надано типові договори про надання інформаційних послуг № 4 від 01.04.2012 р., № 06 від 01.08.2012 р., № 7 від 01.09.2012 р., № 05 від 01.06.2012 р., № 8 від 01.09.2012 р., акти виконаних робіт, податкові накладні, типові договори, матеріали консультаційних послуг "Правове регулювання лізингових операцій", "Дебіторська заборгованість", "Оформлення відряджень", "Реорганізація підприємства", "Договори оренди", розрахунки проведено. ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" було використано інформаційні послуги для власної виробничої діяльності, а саме роботу "Правові засади захисту економічної конкуренції", договір про надання інформаційних послуг № 01/12/12 від 01.08.2012 р. на суму 150000 грн. (а.с.20-21 т.1).

Такий висновок контролюючого органу є безпідставним, виходячи з наступного.

Як встановлено судом між ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) був укладений договір № 01/12/12 від 01.12.2012 р. про надання інформаційних послуг (а.с.50-52 т.1).

Як вбачається зі змісту договору (пункт 1.1.), в порядку та на умовах, визначених договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): інформаційно-консультаційні послуги з юридичних питань, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1. договору, Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника надавати останньому визначені цим договором послуги в строк не пізніше 10 днів з дня отримання завдання.

Як вбачається зі місту пункту 3.1. Договору, за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 150000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок.

Згідно до пунктів 3.2., 3.3. Договору здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін. Підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Даний факт виконання робіт підтверджується виконаним звітом "Про оформлення відряджень" (а.с.55-70 т.1), актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 436 від 31.12.2012 р. (а.с.53 т.1), платіжним дорученням про оплату послуг № 2086 від 22.03.2013 р. (а.с.54 т.1).

Крім того, встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було інші укладено договори про надання інформаційних послуг № 01/04/12 від 01.04.2012 р., № 01/08/12 від 01.08.2012 р., № 01/09/12 від 01.09.2012 р., які були продані ТОВ "Ренесанс Логістік Сістемс" (а.с.50-67 т.7). Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Правильність оформлення податкових накладних та факт проведення позивачем оплати за надані послуги контролюючим органом не оспорюється.

Представник відповідача Лещинський В.А., який приймав участь в проведенні перевірки, пояснив, що на сторінці 9 акту допущено технічні описки щодо дати договору про надання інформаційних послуг № 01/12/12 та теми. В дійсності порушення встановлені згідно договору від № 01/12/12 та щодо роботи "Оформлення відряджень".

На думку контролюючого органу та як зазначено в акті перевірки (а.с.22), відповідно до договору дані послуги по даній темі в договорі не відображено, до перевірки надано звіт виконаних робіт який не прив'язаний до підприємства, не проведено аналіз господарської роботи підприємства, не висвітлено ціноутворення на ринку автомобільного транспорту та перевезень, на роботі відсутні підписи виконавця, дана робота носить чисто інформаційний характер, який міститься в Інтернеті, не визначено ціну фактично виконаних робіт та доцільність їх для виробничої діяльності підприємства. Надані до перевірки матеріали (звіти) не містять достовірних доказів щодо реальної можливості виконання дій, обумовлених укладеними договором, компетентності в даному сегменті ринку, наявності фахівців зі спеціальними знаннями та відповідною підготовкою, наявності технічних можливостей, а це вказує на те, що послуги в обумовлених договорами обсягах фактично не виконувалися.

Проте, суд дані висновки контролюючого органу не бере до уваги, оскільки вони не мають свого обґрунтування нормативною базою.

Відповідно до п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 вказаного Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до п.138.8. ст.138 ПК України, прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Як пояснив представник позивача необхідність зазначених послуг та їх пов'язаність з господарською діяльністю підприємства полягає в тому, що в штатному розписі підприємства юрисконсульт відсутній, більшість працівників підприємства є водіями, які постійно перебувають у відрядженнях, а також зверненням колишніх працівників-водіїв до суду з позовами про стягнення добових витрат за час перебування у відрядженнях, а відтак правильне оформлення відповідних документів, які пов'язані з цим та правильне нарахування та виплата відповідних компенсацій працівникам є вкрай небхідними.

Дані пояснення представника позивача підтверджуються копіями штатного розпису та судових рішень (а.с.88-114, 116-117 т.7).

Вказаний акт прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, оскільки має всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказаний акт виконаних робіт не має юридичної сили або визнаний в установленому порядку недійсним - відсутні.

Щодо витрат на придбання дизельного пального у сумі 208333 грн. слід зазначити таке.

Як вказано в змісті акту (ст.24 т.1), перевіркою встановлено, що відповідно до отриманих до перевірки документів та договору оренди № 1-8 транспортних засобів від 20.09.2012 року з ТОВ "Ренесанс Логістик Сістемс" м.Київ, код - 37192172, орендує ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" 10 одиниць автомобілів тягачів Volvo, SCKANIA та 10 одиниць напівпричепів модель Lfmberet, Schmitz, Кrone, Fliegl термін дії договору до 31.12.2020 року (в грудні 2012 року договір розірвано). При вивченні наданого договору встановлено, що заправка орендованих транспортних засобів відповідно до отриманих до перевірки документів та вказаного договору не визначено, проте дані транспортні засоби заправлялись ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед". Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, забірних відомостей, шляхових листів, актів на списання палива) встановлено завищення витрат від списання пального в 4 кв. 2012 р. на загальну суму 208333,00 грн., які не підтверджено перевіркою та не доведено зв'язок з веденням господарської діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (Орендар) та ТОВ "Ренесанс Логістик Сістемс" (Орендодавець) був укладений договір № 1-8 від 20.09.2012 р. оренди транспортних засобів (а.с.71-73 т.1). Відповідно до пункту 1.1. договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове, на строк до 31.12.2020 р., платне користування автомобілі та н/причіпи згідно додатку № 1, а Орендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою використання у підприємницької діяльності Орендаря, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Встановлено пунктом 2.3. Договору, що Орендар бере на себе обов'язки підтримувати автомобілі в технічно справному стані, за свій рахунок проводити їх ремонт та нести затрати на їх експлуатацію.

Отже умовами договору визначено, що витрати на експлуатацію, які включають в себе й витрати на заправку пальним, несе Орендар.

На орендовані позивачем транспортні засоби видано тимчасові реєстраційні талони та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.89-108 т.1). Факт надання послуг та підставність списання палива підтверджується такими документами: подорожніми листами (а.с.109-113 т.1, а.с.52-178 т.2), договорами про надання послуг (а.с.128-252 т.1, а.с.1-8, 13, 23, 35-51, 240 т.2, а.с.240 т.3, а.с.148, 153 т.5 ), заявками на перевезення вантажу (а.с.9-12, 14-22, 24-34, 193, 198, 200, 225, 228, 242, 248 т.2, а.с.16, 18, 23-24, 31, 44, 56, 63, 69-70, 73, 78, 81, 85, 89, 94, 96, 108, 125, 131, 134, 140, 148, 151, 153, 171, 200, 211, 234, 236 т.3, а.с.149-152, 154-250 т.5, а.с.1-250 т.6, а.с.1 т.7), наказами про встановлення норм списання пального на транспортні засоби (а.с.122-127 т.1) актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.179-192, 194-197, 199, 201-224, 226-227, 229-239, 241, 243-247, 249-250 т.2, а.с.1-15, 17, 19-22, 25-30, 32-43, 45-55, 57-62, 64-68, 71-72, 74-77, 79-80, 82-84, 86-88, 90-93, 95, 97-107, 109-124,126-130, 132-133, 135-139, 141-147, 149-150, 152, 154-170, 172-199, 201-210, 212-233, 235, 237-239, 241-250 т.3, а.с.1-74 т.4), рахунками-фактурами (а.с.75-250 т.4, а.с.1-147 т.5,), копії яких приєднані до матеріалів справи.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджено реальність здійснення вказаної господарської діяльності позивачем та до суду надано всі первинні документи, які містяться в матеріалах справи.

Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності, відповідно до Конституції України встановлює Господарський кодекс України.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст.627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи договір, зазначений у акті перевірки, не визнаний недійсним, відповідач не мав права стверджувати, що витрати на оплату інформаційно-консультативних послуг не відносяться до господарської діяльності позивача.

Враховуючи наявність вказаних документів, які є первинними документами, в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт придбання позивачем послуг та ТМЦ та їх зв'язок з організацією господарської діяльності товариства, що є визначальною умовою для віднесення в податковому обліку витрат на придбання цих послуг до валових витрат, висновки перевіряючого є безпідставними.

Позбавлення платника права на віднесення сум, підтверджених первинними документами, до складу валових витрат та податкового кредиту, можливе лише за умови доведення контролюючим органом того, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Однак відповідачем не надано доказів відсутності факту надання вищезазначених послуг та придбання дизельного пального.

Крім того, суд зазначає, що господарська діяльність повинна бути направлена на отримання доходу (тобто отримання грошової виручки від здійснення своєї господарської діяльності), а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не прибутку від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Отже, господарська діяльність, це сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт може отримати доход. При цьому окрема господарська операція може бути безпосередньо не направлена на отримання доходу, але бути передумовою для останнього.

Фактично підприємство за перевіряємий період отримувало дохід від господарської діяльності, а також мало прибуток від господарської діяльності, з якого сплачувався податок на прибуток, що встановлено актом перевірки (а.с.18 т.1), а тому вказний договір не суперечить основним засадам господарської діяльності.

Таким чином операції мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю, підтверджені відповідними розрахунковим, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат 150000 грн. вартості інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_5 та 208333 грн. придбання дизельного палива, а тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств у цій частині є необгрунтованим.

Крім того суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість про, що прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. № 0001742201, яким збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 219863,00 грн., в т.ч. за основним платежем 175890,00 грн., за штрафними санкціями 43973,00 грн.

Як вже було встановлено судом вище між ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (Орендар) та ТОВ "Ренесанс Логістик Сістемс" (Орендодавець) був укладений договір № 1-8 від 20.09.2012 р. оренди транспортних засобів (а.с.71-73 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове, на строк до 31.12.2020 р., платне користування автомобілі та н/причіпи згідно додатку № 1, а Орендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою використання у підприємницької діяльності Орендаря, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Встановлено пунктом 2.3. Договору, Орендар бере на себе обов'язки підтримувати автомобілі в технічно справному стані, за свій рахунок проводити їх ремонт та нести затрати на їх експлуатацію.

Отже умовами договору визначено, що витрати на експлуатацію, які включають в себе й витрати на заправку пальним, несе Орендар.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено його завищення на загальну суму 175891 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2012 - 13847 грн., листопад 2012 р. - 47823 грн., грудень 2012 р. - 114221 грн. Крім того, встановлено, що в порушення вимог п.176.1, п.176.2, ст.176, п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту зайво віднесено податок на додану вартість по дизельному пальному, яке заправлялось на орендовані транспортні засоби, які не підтверджені перевіркою та не доведено зв'язок з веденням господарською діяльності за грудень 2012 р. в сумі 41665 грн. В порушення п.198.3. п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів від постачальників по невірно оформлених податкових накладних, а саме відсутня печатка, невірна адреса підприємства, на накладній відсутня печатка підприємства постачальника, факсимільні копії, не розшифровано код товару на суму 134225 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2012 р. - 19170 грн., листопад 2012 р. - 49166 грн., грудень 2012 р. - 19170 грн. (а.с.28, 30-31 т.1).

Такий висновок відповідача є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Крім того, відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Суд зазначає наступне, що всі вищевказані податкові накладні, за якими підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ на суму 134225 грн. наявні в матеріалах справи (а.с.76, 78, 80, 82-88 т.1), та оформлені згідно вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 (із змінами та доповненнями, чинного на час виникнення спірних відносин) та є первинними документами в відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Що стосується висновку перевірячого про віднесення підприємством до складу податкового кредиту на загальну суму 41665 грн. ПДВ з вартості отриманого дизельного пального придбаного без мети подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, то такий висновок є необгрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до п.6. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. N 984 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вимог п.6. вказаного Порядку перевіряючим не зазначено як обраховувалася сума ПДВ в розмірі 41665 грн., крім того відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначеного факту порушення.

Натомість позивачем надані податкові накладні за грудень 2012 р., в яких вказана сума ПДВ - 41665 грн. відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту та витрат відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0001732201 та № 0001742201 від 18.10.2013 р. та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 458,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.10.2013 р. № 0001732201 та № 0001742201.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 458,81 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва