Ухвала

від 27.05.2014 по справі 806/7897/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" травня 2014 р. Справа № 806/7897/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Дєдуху Б.О. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (далі - ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед") звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року за №0001732201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у сумі 91053,00 грн., в т.ч. за основним платежем 75250,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 15803,00 грн., та за № 0001742201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 219863,00 грн., в т.ч. за основним платежем 175890,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 43973,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" посилалося на те, що висновки акта перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.10.2013 р. № 0001732201 та № 0001742201. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 458,81 грн. сплаченого судового збору

В апеляційній скарзі Житомирська ОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу у межах визначених ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 10.09.2013 р. по 30.09.2013 р. Житомирською ОДПІ була проведена виїзна документальна планова перевірка ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 07.06.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки був складений акт від 07.10.2013 року №1047/22-01/37712103 (а.с.13-47 т.1), згідно якого виявлено порушення п.138.1.1, п.138.1, п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 75250 грн., в тому числі по періодам: - 2012 р. - 75250 грн. та порушення п.176.1 п.176.2 ст.176, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на суму 175890 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2012 р. - 19170 грн., листопад 2012 р. - 49166 грн., грудень 2012 р. - 107554 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності прийнятого Житомирською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. №0001732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у сумі 91053,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 75250,00 грн. та за штрафними санкціями - 15803,00 грн. (а.с.48 т.1).

Як встановлено судом, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення стали доводи податкового органу про те, що товариством в порушення п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України завищено витрати по триманим інформаційно-консультаційним послугам та використання дизельного пального на орендовані транспортні засоби, які відповідно до наданих до перевірки документів не підтверджені перевіркою та не доведені в використанні в господарській діяльності підприємства в сумі 358333 грн., в тому числі за 4 кв. 2012 р. - 358333 грн.

Згідно з п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до п.138.8. ст.138 ПК України, прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Специфіка юридичних послуг передбачає безпосередню взаємодію замовника та виконавця у процесі надання цих послуг.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою інформаційних, консультаційних послуг (які були предметом спірного договору), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновків, що виконання наданих послуг підтверджується виконаним звітом "Про оформлення відряджень" (а.с.55-70, т.1), актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №436 від 31.12.2012 р. (а.с.53,т.1), платіжним дорученням про оплату послуг №2086 від 22.03.2013 р. (а.с.54,т.1), а правильність оформлення податкових накладних та факт проведення позивачем оплати за надані послуги контролюючим органом не оспорюється.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки позивачем не доведено правомірність віднесення витрат за вказаним договором до валових витрат.

На підтвердження отримання інформаційно-консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_3 товариство посилається на договір №01/12/12 від 01.12.2012 р. про надання інформаційних послуг (а.с.50-52 т.1).

Зі змісту вказаного договору (пункт 1.1.), в порядку та на умовах, визначених договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): інформаційно-консультаційні послуги з юридичних питань, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1. договору, Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника надавати останньому визначені цим договором послуги в строк не пізніше 10 днів з дня отримання завдання.

Згідно пункту 3.1. Договору, за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 150000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок.

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Договору здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін. Підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Матеріали справи не містять доказів, що товариством надавалося ФОП ОСОБА_3 завдання щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку - оформлення відряджень.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що ФОП ОСОБА_3 могли бути надані інформаційно-консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2012 року №436, в якому зазначено лише про надання інформаційно-консультативних послуг згідно договору №01/12/12 від 01.12.2012 року, не є таким, що беззаперечно підтверджують факт надання таких послуг, оскільки він не має обов'язкових реквізитів, які повинні містити первинні документи.

Зокрема, вказаний акт не містить жодної інформації щодо змісту та обсягів цих послуг, що унеможливлює зробити висновок стосовно факту певної господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Отже, акт не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновків, що виконання наданих послуг підтверджується виконаним звітом "Про оформлення відряджень", проте вказаний звіт відсутній в матеріалах справи.

Викладена в письмовому вигляді інформаційно-консультаційна послуга з питань бухгалтерського обліку "Оформлення відряджень" (а.с.55-70), в якій містяться лише посилання на нормативні документи, які регулюють вказане питання та розкривається їх зміст не містить жодної інформації щодо виконавця наданих послуг, об'єму виконаних робіт, витраченого часу, розрахунку вартості виконаних робіт, тобто не може вважатися звітом щодо наданої послуги.

Відтак, документи, на які посилається позивач на підтвердження господарської операції, оформлені в порушення положень ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на вищенаведене, позивачем не доведено, що інформаційно-консультативні послуги були ним отримані та використані у господарській діяльності, оскільки ні з актів прийому-передачі, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Отже, податковим органом правомірно було визначено суму основного платежу та штрафної санкції по господарській операції з ФОП ОСОБА_3 в податковому повідомленню-рішенню від 18.10.2013 року № 0001732201.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0001732201 в частині визначення основного платежу та штрафних санкцій по господарській операції щодо придбання дизельного пального у сумі 208333 грн., оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Як встановлено судом, між ТОВ "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" (Орендар) та ТОВ "Ренесанс Логістик Сістемс" (Орендодавець) був укладений договір №1-8 від 20.09.2012 р. оренди транспортних засобів (а.с.71-73 т.1). Відповідно до пункту 1.1. договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове, на строк до 31.12.2020 р., платне користування автомобілі та н/причіпи згідно додатку №1, а Орендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою використання у підприємницької діяльності Орендаря, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Встановлено пунктом 2.3. Договору, що Орендар бере на себе обов'язки підтримувати автомобілі в технічно справному стані, за свій рахунок проводити їх ремонт та нести затрати на їх експлуатацію.

На орендовані позивачем транспортні засоби видано тимчасові реєстраційні талони та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.89-108 т.1). Факт надання послуг та підставність списання палива підтверджується такими документами: подорожніми листами (а.с.109-113 т.1, а.с.52-178 т.2), договорами про надання послуг (а.с.128-252 т.1, а.с.1-8, 13, 23, 35-51, 240 т.2, а.с.240 т.3, а.с.148, 153 т.5 ), заявками на перевезення вантажу (а.с.9-12, 14-22, 24-34, 193, 198, 200, 225, 228, 242, 248 т.2, а.с.16, 18, 23-24, 31, 44, 56, 63, 69-70, 73, 78, 81, 85, 89, 94, 96, 108, 125, 131, 134, 140, 148, 151, 153, 171, 200, 211, 234, 236 т.3, а.с.149-152, 154-250 т.5, а.с.1-250 т.6, а.с.1 т.7), наказами про встановлення норм списання пального на транспортні засоби (а.с.122-127 т.1) актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.179-192, 194-197, 199, 201-224, 226-227, 229-239, 241, 243-247, 249-250 т.2, а.с.1-15, 17, 19-22, 25-30, 32-43, 45-55, 57-62, 64-68, 71-72, 74-77, 79-80, 82-84, 86-88, 90-93, 95, 97-107, 109-124,126-130, 132-133, 135-139, 141-147, 149-150, 152, 154-170, 172-199, 201-210, 212-233, 235, 237-239, 241-250 т.3, а.с.1-74 т.4), рахунками-фактурами (а.с.75-250 т.4, а.с.1-147 т.5,), копії яких приєднані до матеріалів справи.

Надані товариством документи, які підтверджують придбання дизельного пального, використання його в господарській діяльності є первинними документами, в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податковим органом використання позивачем у господарській діяльності орендованих транспортних засобів не заперечується.

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу витрат 208333 грн. придбання дизельного палива, а тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (доходи) у цій частині є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності дій податкового органу при донарахуванні позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. №0001742201, яким збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 219863,00 грн., в т.ч. за основним платежем 175890,00 грн., за штрафними санкціями 43973,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Як встановлено судом, податкові накладні, за якими підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ на суму 134225 грн. (а.с.76, 78, 80, 82-88 т.1) оформлені згідно вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 (із змінами та доповненнями, чинного на час виникнення спірних відносин) та є первинними документами в відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем доведено реальність господарської операції щодо придбання дизельного пального на орендовані транспортні засоби з огляду на вищенаведене.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0001742201 від 18.10.2013 р. та наявність підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 жовтня 2013 року №0001732201 щодо визначення суми основного платежу в розмірі 31500 грн. та штрафних санкцій - 6615 грн. з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову. В решті постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2014 р. скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 жовтня 2013 року № 0001732201 щодо визначення суми основного платежу в розмірі 31500 грн. та штрафних санкцій - 6615 грн., прийнявши в цій частині нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Житомирської області від 18 жовтня 2013 року № 0001732201 в частині визначення суми основного платежу в розмірі 31500 грн. та штрафних санкцій - 6615 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) А.В. Жизневська

(підпис) Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Юніверсал Лоджистік Лімітед" Шосе Київське,19,м.Житомир,10001

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4- представнику позивача адвокату ОСОБА_6, адреса адвокатського об'єднання "АТЕМІС", вул.Богдана Хмельницького, 68, 26, м.Київ, 01030: - ,