Постанова

від 13.02.2014 по справі 806/7984/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Житомир справа № 806/7984/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Україна" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Україна" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просило, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.09.2013 року № 000132225, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1 018 526, 00 грн. (за основним платежем - 679 017, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 339 509, 00 грн.) та від 02.12.2013 року № 0002422201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 750 000, 00 грн. (за основним платежем - 500 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 250 000, 00 грн.).

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Україна" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ферко" за період січень-березень 2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06 вересня 2013 року № 483/22-05/00307230/0100, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено податковий кредит на загальну суму 679 017, 00 грн. На підставі вказаного акту Житомирською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013р. № 000132225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 018 526, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 679 017, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 339 509, 00 грн. Крім того, Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Україна" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПВП "Квадро" за період 01.08.2013 року по 31.08.2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт 15 листопада 2013 року № 3197/22-01/00307230, яким встановлено, порушення ПАТ "Україна" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податковий кредит на загальну суму 500 000, 00 грн. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013р. № 0002422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 750 000, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 500 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 250 000, 00 грн. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати, оскільки, на його думку вони прийняті без з'ясування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, оскільки на його думку, при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень Житомирською ОДПІ було у повній мірі з'ясовано всі обставини та вірно застосовано норми чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Публічне акціонерне товариство "Україна" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Житомирської міської ради 11.06.1992 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Україна" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ферко" за період січень-березень 2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06 вересня 2013 року № 483/22-05/00307230/0100, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено податковий кредит на загальну суму 679 017, 00 грн. На підставі вказаного акту Житомирською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 000132225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 018 526, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 679 017, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 339 509, 00 грн.

Крім того, Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Україна" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПВП "Квадро" за період 01.08.2013 року по 31.08.2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт 15 листопада 2013 року № 3197/22-01/00307230, яким встановлено, порушення ПАТ "Україна" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податковий кредит на загальну суму 500 000, 00 грн. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013р. № 0002422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 750 000, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 500 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 250 000, 00 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № 000132225, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Податковий орган у акті перевірки вказує, що господарські операції між ПАТ "Україна" та ТОВ "Ферко" здійснені без мети настання реальних наслідків та не носили реального товарного характеру, що може свідчити про безтоварність таких операцій. Таке твердженням відповідача було спростовано у ході судового розгляду справи наявними у ній письмовими доказами, а тому суд з ним не погоджується з наступних підстав.

Позивачем 14 січня 2013 року з ТОВ "Ферко" було укладено договір поставки № 14011. Відповідний договір ніким не визнавався недійсним чи нікчемним. Згідно укладеного договору Позивач у ТОВ "Ферко" придбав боби соєві (для технічних потреб) у кількості 807,83 т на загальну суму 4 074 103, 04 грн.

Згідно п.1.2. Договору поставки "кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються Додатками до даного Договору, що є невід'ємними його частинами". Відповідно до Додатку № 1 від 14.01.2013р.. і Додатку № 2 від 08.02.2013р. до Договору поставки від 14.01.2013р. товар поставлявся покупцю на умовах СРТ-Одеськй морський торгівельний порт/ ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл", Додаток № 3 від 25.03.2013р. до Договору поставки від 14.01.2013р. регламентує поставку на умовах: франко-склад ТОВ "Вторметекспорт" (Херсонський морський торгівельний порт).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт передачі (поставки) товару від продавця до покупця підтверджується, зокрема, Додатком № 1 від 14.01.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., видатковою накладною від 31.01.2013р. № 2402, довіреністю на отримання ТМЦ № 78 від 31.01.2013р.; актом приймання-передачі № 1 від 31.01.2013р. до Додатку № 1 від 14.01.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., податковою накладною від 31.01.2013р. № 161 у кількості 130 т на загальну суму 641 550,00 грн., прибутковий ордер № А0000000381 від 01.02.2013р., Додатковою угодою № 1 від 04.02.2013р. до додатку № 1 від 14.01.2013р. договору поставки від 04.02.2013р., актом приймання-передачі (передачі) № 1 від 19.02.2013р. до Додаткової угоди № 1 від 04.02.2013р. до Додатку №1 від 14.01.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., накладною про повернення № А0000000001 від 19.02.2013р. 0,17 т на загальну суму 838, 96 грн., розрахунок № 149 від 19.02.2013р. коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної на суму 139, 83 грн., фітосанітарний сертифікат № 75/15-059/ВА-415884.

- Додатком №2 від 08.02.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., видатковою накладною від 25.02.2013р. № 2603, довіреністю на отримання ТМЦ № 142 від 22.02.2013р., актом приймання-передачі № 1 від 25.02.2013р. до Додатку № 2 від 08.02.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., податковою накладною від 25.02.2013р. № 171 у кількості 180 т на загальну суму 911 520, 00 грн.; видатковою накладною від 01.03.2013р. № 2768, довіреністю № 142 від 22.02.2013р., актом приймання-передачі № 2 від 01.03.2013р. до Додатку № 2 від 08.02.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., податковою накладною від 01.03.2013р. № 71 у кількості 18тн. на загальну суму 91 152, 00 грн., прибутковий ордер № А0000000477 від 25.02.2013р., фітосанітарний сертифікат № 75/15-019/ВА-075361.

- Додатком № 3 від 25.03.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., видатковою накладною від 28.03.2013р. № 2986, довіреністю на отримання ТМЦ № 253 від 26.03.2013р., актом приймання-передачі № 1 від 28.03.2013р. до Додатку № 3 від 25.03.2013р. до Договору поставки № 14011 від 14.01.2013р., податковою накладною від 28.03.2013р. № 2811 у кількості 480 т на загальну суму 2 430 720, 00 грн., прибутковий ордер № А0000000853 від 28.03.2013р., фітосанітарний сертифікат № 75/21-020/ЕС-358814.

Крім того, відповідач вважає, що операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Україна" у ТОВ "Ферко" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у контрагента позивача відсутні виробничі потужності, основні засоби та трудові ресурси для здійснення даного виду господарських операцій.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Що стосується твердження відповідача у акті стосовного того, що позивачем не підтверджено факт отримання товару від ТОВ "Ферко", оскільки не було надано товарно-транспортних накладних, то суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних та подорожніх листів для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Тобто норма вказаного положення Правил не поширюється на позивача, оскільки при перевезення товару здійснювалось його контрагентом, позивач не укладав жодного договору перевезення.

Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 3.6. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів від 10.01.2007р. № 2 передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. Тому датою оприбуткування є дата, вказана на накладній чи іншому товаросупровідному документі, який підтверджує приймання-передачу матеріальних цінностей. Для того, щоб відбулося оприбуткування, необхідно отримання товару покупцем. Факт отримання товару від ТОВ "Ферко" підтверджується видатковими накладними.

Усі господарські операції, між ПАТ "Україна" та ТОВ "Ферко" у тому числі щодо отримання та передачу товару, підтверджені первинними документами наданими позивачем у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, слід вказати, що придбаний у ТОВ "Ферко" товар був використаний у господарській діяльності ПАТ "Україна", що підтверджується наступними обставинами.

З метою реалізації придбаних у ТОВ "Ферко" бобів соєвих (для технічних потреб) ПАТ "Україна" 14 січня 2013 року уклало договір комісії № К01141 з Підприємством "Вторметекспорт" у формі ТОВ, відповідно до якого ПАТ "Україна" - комітент, а Підприємство "Вторметекспорт" у формі ТОВ - комісіонер. Згідно умов даного договору комісії комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії:

- здійснити реалізацію на експорт з України товар, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до Договору;

- укласти експортні договори (контракти) купівлі-продажу;

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом".

В подальшому придбані у ТОВ "Ферко" боби соєві (для технічних потреб) були реалізовані (експортовані) комісіонером нерезиденту:

- 15.02.2013р. в кількості 129,830 т на загальну суму 565 563, 50 грн. згідно ВМД № 500060703/2013/000982 нерезиденту "Black Sea Commodities Ltd" U.A.E., контракт № С-2/2013-F від 04.02.2013р., що підтверджується звітом комісіонера від 19.02.2013р.;

- 07.03.2013р. в кількості 198 т на загальну суму 862 524, 63 грн. згідно ВМД № 500060703/2013/001434 нерезиденту "Black Sea Commodities Ltd" U.A.E., контракт № С-5/2013-F від 18.02.2013р., що підтверджується звітом комісіонера від 07.03.2013р.;

- 19.04.2013р. в кількості 480 т на загальну суму 2 090 968, 80 грн. згідно ВМД № 508040000/2013/001185 нерезиденту "Black Sea Commodities Ltd" U.A.E., контракт № С-8/2013-F від 28.03.2013р., що підтверджується звітом комісіонера від 30.04.2013р.

Що стосується посилання у акті перевірки по взаємовідносинах між ПАТ "Україна" та ТОВ "Ферко" на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.05.2013 року № 1624/22-30/31681342 по господарських взаємовідносинах між ТОВ "Ферко" та рядом інших контрагентів, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Одночасно, слід відмітити, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо того, що господарські операції між ПАТ "Україна" та ТОВ "Ферко" здійснені без мети настання реальних наслідків та не носили реального товарного характеру є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 р. № 0002422201, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідач у акті вказує, що господарські операції між ПАТ "Україна" та ПВП "Квадро" не входять в межі господарської діяльності ПАТ "Україна", оскільки вони є нетиповими для позивача.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що основним видом економічної діяльності позивача, як вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є виробництво панчішно-шкарпеткових виробів.

20 серпня 2013 року між ПАТ "Україна" (надалі - Покупець) і ПВП "Квадро" (надалі - Постачальник) укладено договір поставки № 01/20/08-13. Згідно даного договору Постачальник зобов'язувався поставляти у власність Покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2012 року, постачання товару здійснювалось на умовах та в строк, визначений в Специфікації.

ПАТ "Україна" з метою реалізації придбаного товару (олії соняшникової нерафінованої) у ПВП "Квадро" уклало договір комісії № 04/09-13К від 04.09.2013 року, відповідно до якого ПАТ "Україна" - комітент, а ТОВ "Компанія Квадро-К" - комісіонер. Згідно умов даного договору комісії комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії:

- "здійснити реалізацію на експорт з України товар, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до Договору;

- укласти експортні договори (контракти) купівлі-продажу;

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом".

Згідно умов даного договору комісії комітент передає товар (олію) на комісію комісіонеру згідно актів прийому-передачі товару на комісію до договору комісії № 04/09-13К від 04.09.2013 року.

В подальшому придбаний у ПВП "Квадро" товар (олія соняшникова нерафінована) була реалізована (експортована) комісіонером згідно ВМД № 500010101/2013/005606 нерезиденту "Alfa Trading Limited", Індія, що підтверджується звітом комісіонера від 19.03.2013р.

Відповідно до п. 2.2.2. статті 2 Статуту ПАТ "Україна" від 22.03.2011р. зареєстрованого виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області 28.03.2011р. № 13051050018002397 визначено предмет діяльності товариства, а саме: оптову та роздрібну торгівлю товарами народного споживання, продуктами харчування, обладнанням, продукцією сільського господарства, матеріалами, сировиною та напівфабрикатами, у тому числі зовнішньоекономічна, комісійна, консигнаційна, аукціонна торгівля та бартерні операції.

Згідно із ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Виходячи з цього, межами господарської діяльності встановлюються: доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отриманні таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів: діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Оскільки прямих правових норм в чинному законодавстві України немає, що підприємство яке здійснює господарську діяльність не має право здійснювати іншу діяльність, крім її основної, то відповідно підприємство здійснює будь-яку діяльність, яка прямо не заборонена законом та передбачена статутом такого підприємства, з однією метою - отримання прибутку.

Також, в обґрунтування своєї позиції слід зазначити, що договори поставки, договори комісії, які аналізувались податковим органом під час перевірки є діючими, оплатними і судові рішення, щодо їх недійсності - відсутні.

Крім того, реальність господарської операції підтверджується довідкою ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 587/2-26-50-22-07-24126303 від 29.11.2013р. "Про результати проведення зустрічної звірки ПВП "Квадро" код за ЄДРПОУ 24126303 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Компанія Квадро-К", код за ЄДРПОУ 34569766, Корпорація "УКРІНМАШ", код за ЄДРПОУ 22916863, ПрАТ "Київ -Дніпровське МППЗТ", код за ЄДРПОУ 04737111, ТОВ "Світ Олія", код за ЄДРПОУ 38066068, ТОВ "Блок 2012", код за ЄДРПОУ 38088584, ПАТ "Україна", код за ЄДРПОУ 00307230, ТОВ "Смілаенергопромтранс", код за ЄДРПОУ 33931257, ТОВ "Укролія", код за ЄДРПОУ 31577685, ТОВ "ОІЛГРУП", код за ЄДРПОУ 35231078 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р., якою встановлено реальність здійснення господарських відносин із вказаними контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавства України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов'язати платників податків контролювати своїми контрагентами норм законодавства. Тому можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Висновки перевіряючих податкового органу, викладені в актах, на підставі яких прийнято оспорюванні податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податкового органу, та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 4588 грн. 00 коп. підлягає відшкодуванню на користь ПАТ "Україна" з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.09.2013 року № 000132225 та 02.12.2013 року № 0002422201.

Відшкодувати на користь Публічного акціонерного товариства "Україна" з Державного бюджету України понесені судові витрати у сумі 4588 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 18 лютого 2014 р.