Ухвала

від 12.02.2014 по справі 645/12887/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 1958 /14 Головуючий 1-ї інст. - Федорова О.В.

Справа № 645/12887/13-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: трудові

У Х ВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних правах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Торгівельна компанія «Алмаз» про стягнення компенсації за весь час вимушеного простою; середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди , -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2013 року позивач звернулася з вказаним позовом , в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Алмаз» (далі - ТОВ «ТК «Алмаз») на її користь компенсацію за 17 днів вимушеного простою за період з 01.10.2013 року по 17.10.2013 року з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого окладу в сумі 794, 92 грн.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.10.2013 року по 17.10.2013 року в сумі 1 469, 60 грн.; стягнути з ТОВ «ТК «Алмаз» на її користь середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки (вимушеного прогулу) за період з 01.10.2013 року по 17.10.2013 року в сумі 4 609, 20 грн. та суму компенсації завданої їй моральної шкоди в сумі 50 000, 00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

25 січня 2014 року представником відповідача були подані заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 січня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ТК «Алмаз» на користь ОСОБА_3 794,92 грн. компенсації за час вимушеного простою, 3 044,86 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 1 367,08 грн. середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки та 1 000,00 грн. моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць. Також стягнуто з ТОВ «ТК «Алмаз» на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27.01.2014 року в частині визначення розміру моральної шкоди, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції : «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Алмаз» (юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 47, офіс 507, Код ЄДРПОУ 36366449) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 794,92 грн. компенсації за час вимушеного простою, 3 044,86 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 1 367,08 грн. середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки та 10 000,00 грн. моральної шкоди.», а решту рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі зазначає, що з рішенням суду не погоджується, вважає обставини, які мають значення для справи, з'ясованими не повно, не було надано належної оцінки аргументації та доказам сторін та воно є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Вказує, що з її боку було надано чітко сформульовані та викладені позовні вимоги з їх обґрунтуванням та посиланням на норми права, фактичні обставини та докази таких обставин, як того потребують ст.ст. 10, 11 та 60 ЦПК України.

Зазначає, що нею було надано докази про наявність вимушеного простою, затримку остаточного розрахунку при звільненні, затримку видачі трудової книжки, докази звернень до відповідача, а також пояснень, яким чином його дії завдавали їй моральної шкоди у вигляді душевних хвилювань та страждань.

Вказує на те, що моральна шкода з боку відповідача була завдана відвертим нехтуванням положень діючого законодавства, ігноруванням її неодноразових звернень та порушенням її прав, що завдало позивачу суттєвої моральної шкоди, яка виразилась в приниженні її гідності та душевних хвилюваннях.

Крім того, незаконні дії відповідача змусили її відчути беззахисність перед свавіллям працедавця, від якого вона знаходилась в економічній залежності та піддати сумніву дійсність Конституції України та законів, виконання яких є обов'язковим для всіх, незалежно від будь-яких факторів, і можливості пересічному громадянину відстояти свої права та законні інтереси.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач просить змінити рішення лише в частині визначення розміру моральної шкоди (а. с. 76).

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.

Постановлюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача, що спричинили простій, тривала невиплата заробітної плати відповідачем, несвоєчасне повернення позивачеві трудової книжки, дійсно спричинили позивачу моральну шкоду, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважав, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає суму у розмірі 1000,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

З таким висновком суду судова колегія погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини по справі і дав належну оцінку наданим сторонами доказам , обгрунтовано дійшов до висновку про характер та глибину душевних страждань, якими позивачу заподіяна моральна шкода і частково задовольнив позов в сумі 1000 грн.

Крім того, судова колегія вважає таке відшкодування достатнім виходячи з того, що невиплачена сума компенсації 794 грн. 92 коп. майже в 12 разів менше, ніж позивач оцінює розмір моральної шкоди (10 000 грн.) у зв"язку з її невиплатою.

Розмір відшкодування моральної шкоди 1000 грн. є співмірним з розміром невиплаченої компенсації за час простою 794 грн. 92 коп. з урахуванням того, що крім компенсації і моральної шкоди на користь позивача стягнуто середній зарабіток за час затримки розрахунку і видачі трудової книжки понад 4000 грн.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 23 ЦК України, 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України ЦПК України та Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 2 7 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -