Постанова

від 28.02.2014 по справі 2а-420/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2014 рокум. Ужгород№ 2А-420/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцька Н.Д.

при секретарі Сологуб Д.Я.,

сторони в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Індастріз" про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В:

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області звернулася 10.02.2010р. до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", ТОВ «Платінум Індастріз» про стягнення коштів у сумі 681558000 грн. з кожного з відповідачів. Ухвалою суду від 26.02.2010р. було відкрито провадження у справі.

08.10.2010р. постановою Закарпатського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Дане рішення було оскаржено позивачем до апеляційної інстанції.

15.12.2011р. ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга Ужгородської МДПІ була залишена без задоволення, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.08.2010р. - без змін. Рішення апеляційної інстанції було оскаржено в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.01.2014р. касаційна скарга Ужгородської МДПІ була задоволена, а ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2011р. та постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.10.2010р. - скасовані. Справу було направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

05 лютого 2014 року прийнято ухвалу про призначення справи до судового розгляду та розгляд справи призначено на 19.02.2014 року.

В судове засідання 19.02.2014 року сторони не з'явились про причину своєї неявки суд не повідомили у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 28.02.2014 року.

Ухвалою суду від 28.02.2014 року було замінено позивача - Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію його правонаступником - Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Відповідач 1 та Відповідач 2 в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомлили, хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Весна»» (м.Перечин, пл.Народна, буд.5, код ЄДРПОУ 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора Приватного підприємства «Весна» ОСОБА_1 за статтею 212 частиною 3 та статтею 366 частиною 2 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог статті 11 пункту 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Весна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що 18 лютого 2009 року складено акт перевірки за № 6/23-50/20459893.

В силу ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Із вказаної норми вбачається, що для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій.

20 червня 2012 року Перечинським районним судом винесено Вирок у справі № 708/175/2012, яким керівника приватного підприємства "Весна" визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.28 ч.2- ст.212 ч.3, ст.366 ч.1 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12.12.2012 року апеляційну скаргу прокурора області залишено без задоволення, а вирок Перечинського районного суду від 20.06.2012 року без змін.

Не погоджуючись з Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12.12.2012 року та вироком Перечинського районного суду від 20.06.2012 року прокуратурою області подано до Вищого спеціалізованого суду України касаційну скаргу, яку відповідно до ували суду від 17.09.2013 року задоволено частково, рішення попередніх судів скасовано, а кримінальну справу відносно ОСОБА_1 направлено для продовження судового розгляду до Перечинського районного суду.

Станом на дату винесення рішення Закарпатським окружним адміністративним судом кримінальну справу відносно ОСОБА_1 Перечинський районним судом не розглянуто.

Вирок Перечинського районного суду мотивований тим, що ОСОБА_1 усвідомлюючи свою роль як керівника підприємства, який очоливши його буде виконувати функції під контролем інших осіб, погодився очолити підприємство та діяти за попередньою змовою з невстановленими особами та купив у жовтні 2007 році приватне підприємство «Весна» зареєстроване у м.Перечин Закарпатської області.

Як керівник підприємства та згідно з розробленим невстановленими особами планом ОСОБА_1 підшукав та орендував у м.Перечин Закарпатської області офісне приміщення, після чого прийняв на роботу на посаду секретаря, в обов»язки якої входило у разі необхідності повідомляти про зацікавленість державних контролюючих органів діяльністю підприємства та відкрив рахунки ПП «Весна» в банківських установах.

Разом з тим ОСОБА_1, з метою подальшого ухилення від сплати податків, на підприємстві не вів ані бухгалтерський та ані податковий облік,при цьому особу, яка б мала відповідну освіту та навички ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємство на посаду головного бухгалтера взагалі не оформив.

В подальшому ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ПП «Весна», протягом січня - червня 2008 року уклав, шляхом підписання від імені підприємства договори з підприємствами постачальниками, визначеними йому невстановленими слідством особами, що виступили організаторами їх укладення, а саме з між підприємствами, зокрема ТОВ «Платінум Індастріз» (код 32193243, м.Дніпропетровськ) договір №В-08/01-3 від 08 січня 2008 року на придбання товару (бензину марки А-80, А-92, А-95 та дизельного палива).

Поставка товару згідно договору здійснювалась на умовах EXW-склад ВАТ «Дніпронафтопродукт» (м.Дніпропетровськ, вул. Океанська-11).

Згідно договорів товар рахується переданим в розпорядження Покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Вищенаведені договори, видаткові, податкові накладні та специфікації підписані директором Відповідача 1 ОСОБА_1 та скріплені печаткою.

На виконання умов п.5.1 вищевказаного Договору Відповідач 2 у березні 2008р. на розрахунковий рахунок Відповідача 1 перерахував попередню плату на загальну суму 681558000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 113593000,00 грн. згідно банківських виписок:

- від 28.03.2008р. № 1884 на загальну суму 103767000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 17294500,00 грн.;

- від 28.03.2008р. № 1885 на загальну суму 177791000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 29631833,33 грн.;

- від 31.03.2008р. № 1901 на загальну суму 400000000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 66666666,67 грн.

На суму отриманої попередньої плати ПП „Весна" виписано податкові накладні: №1132 від 28.03.2008 року на загальну суму 51501000 грн. (в т.ч. ПДВ 8583500,00 грн.), №1146 від 28.03.2008 року на загальну суму 52266000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8711000,00 грн.), №1131 від 28.03.2008 року на загальну суму 177791000,00 грн. (в т.ч. - 29631833,33 грн.), №1167 від 31.03.2008 року на загальну суму 400000000 грн. (в т.ч. ПДВ - 66666666,67 грн.)

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені Відповідачем 2 до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних з датою отримання 31.03.2008р., та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за березень 2008р.

Крім того, до складу податкового кредиту реєстру отриманих податкових накладних та відповідно податкової декларації з ПДВ за березень 2008р. включена сума податку на додану вартість у розмірі 4204666,67 грн. по податковій накладній, виписаної ПП „Весна" 28.02.2008р. за № 606 на загальну суму 25228000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 4204666,67 грн., з датою отримання 03.03.2008р.

У березні 2008р. Відповідач 1 в рахунок отриманої попередньої плати не реалізовував на адресу Відповідача 2 ТМЦ (нафтопродукти) згідно Договору поставки нафтопродуктів від 08.01.2008р. № В-08/01-3.

Станом на 31.03.2008р. за бухгалтерським рахунком 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" обліковується дебіторська заборгованість Відповідача 2 перед Відповідачем 1 на суму 2 000 352 000,00 грн. за Договором поставки нафтопродуктів від 08.01.2008р. № В-08/01-3.

Документів, які б засвідчували придбання Відповідачем 1 даних нафтопродуктів не має.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Однак Відповідач 1 не є виробником ПММ.

У Відповідача 1 відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутня купівля ПММ, набуття права власності на відпущені ПММ, що є необхідною умовою для здійснення відповідної реалізації, сертифікати та паспорти якості, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, оренда транспортних засобів для перевезення ПММ, трудові ресурси які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника паливно-мастильних матеріалів та відвантаження її покупцю .

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, укладений договір між Відповідачами відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено, що у Відповідача 1 та Відповідача 2 відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахунках Відповідача 1 не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями, яким визначено, що : господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою

Таким чином, в ході перевірки було встановлено, що у Відповідача 1 відсутні:

- договори купівлі-продажу, акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару,

- трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю,

- сертифікати якості,

- умови для зберігання продукції (товару) тощо.

Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились.

Оскільки Відповідач 1 здійснює оптову торгівлю товарами, то йому необхідно мати документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документом, зокрема, є акт приймання-передачі товару. Також необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Однак, для проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування (рух) товару від Відповідача 1 до Відповідача 2.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98 р. № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі - Правила № 644)). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил № 644).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику..

Відповідачем 1 перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях для проведення перевірки не надано.

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів Відповідачем 1.

Крім того, для перевірки не надано накладні, які є складовою частиною комплекту перевізних документів відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084 та накладні, дорожні відомості, квитанції про приймання вантажу , що передбачено п.п 4.1.5.11 Інструкції „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978 (далі - Інструкція), тобто перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товару (продукції) на залізничних станціях, товарно-транспортні накладні тощо.

Дані факти свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів Відповідачем 1 покупцям, оскільки реальне транспортування товару не є можливим.

Також перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того Відповідач 1 за юридичною адресою не знаходиться, податкові декларації до органу ДПС під час укладення договору не подавав, а його директор знаходиться в розшуку.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та відсутністю податкової звітності з боку Відповідача 1.

З метою приховування об»єкту оподаткування та несплати податку на додану вартість до бюджету ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами-організаторами схеми направленої на ухилення від сплати податків, отримав від таких реквізити банківського рахунку підприємства ТОВ «Компанія «Будторгтранс» (код: 34240537) для здійснення перерахувань грошових коштів з рахунків ПП «Весна». Достовірно знаючи, що ТОВ «Компанія «Будторгтранс» фактично не здійснює фінансово-господарської діяльності, фінансові операції між підприємствами будуть носити безтоварний характер, а особа яка значиться керівником ТОВ «Компанії «Будторгтранс» фактично до діяльності підприємства не причетна, ОСОБА_1, з метою ухилення від сплати податків, забезпечив шляхом підписання платіжних доручень перерахування на рахунок № 26003050002810 відкритий ТОВ «Компанія «Будторгтранс» в банку ЗАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299 м. Дніпропетровськ) протягом січня - червня 2008 року грошових коштів в сумі 4807411091,12 грн., в тому числі ПДВ в сумі 611466938,74 грн.

В подальшому кошти, які надходили на рахунок ТОВ «Компанія «Будторгтранс» з метою завершення діяння, направленого на умисне ухилення від сплати податків, спрямовувалися невстановленими слідством особами на рахунки: ПП «Фобос оптимум» (код ЄДРПОУ 33949133), ТОВ «Байкал-2007» (код ЄДПОУ 34235988), ТОВ «Фірма «ОСОБА_8 плюс» (код ЄДРПОУ 32282732), ПП «Вігуль» (код ЄДРПОУ 34519778), які не звітували до ДПІ за місцем реєстрації про проведені фінансові операції, податки не сплачували, первинні бухгалтерські документи до перевірки не надавали. Сума незаконного податкового кредиту в результаті перерахування такого ПДВ у складі перерахованих сум на рахунок ТОВ «Компанія «Будторгтранс» та з урахуванням частково повернутих коштів склала - 535528341,74 грн. Так як податковий облік з податку на додану вартість формується за правилом першої події, яка відбулася у вигляді перерахування коштів та враховуючи наявність часткового повернення отриманих передплат, фактична сума податкових зобов»язань ПП «Весна» за період січень - червень 2008 року, які виникли в результаті перерахування коштів разом з ПДВ склала 914876034,29 грн. Сума податку на додану вартість, яка перерахована в складі платежів здійснених на рахунки інших підприємств з рахунків ПП «Весна» за період грудень 2007 року - червень 2008 року, в тому числі на рахунки ТОВ «Компанія «Будторгтранс» з урахуванням повернутої суми ПДВ становить 724638833,43 грн. Таким чином, по результатах проведених фінансово-господарських операцій у ПП «Весна» за період січень-червень 2008 року різниця між сумами отриманого ПДВ (податкові зобов»язання) в складі платежів та сумами перерахованого ПДВ (податковий кредит), в тому числі і з урахуванням перерахувань ПДВ на рахунок ТОВ «Компанія «Будторгтранс» склала 190237200,86 грн. Разом з тим, сума фактичного підтвердженого податкового кредиту ПП «Весна» за період діяльності з січня по червень 2008 року (з урахуванням ПДВ перерахованого в грудні 2007 року) склала 189110491,69 грн.

ОСОБА_1, достовірно знаючи про обсяги проведених фінансово-господарських операцій, розуміючи, що перерахування коштів на рахунок ТОВ «Компанія «Будторгтранс» не може бути враховане як податковий кредит підприємства, з метою вчинення діяння направленого на ухилення від сплати податків, а також з метою маскування своєї незаконної діяльності за попередньою змовою з невстановленими особами, по результатах діяльності ПП «Весна» за січень - червень 2008 року склав та надав до Перечинського відділення Ужгородської МДПІ, за місцем реєстрації підприємства, податкові декларації з податку на додану вартість, в яких не відобразив фактичний обсяг проведених фінансово-господарських операцій. Згідно яких підприємство ПП «Весна» мало за: січень 2008 року податкові зобов»язання в сумі 12299,00 грн., а податковий кредит в сумі 2146,00 грн., сума ПДВ до сплати 10153,00 грн.; лютий 2008 року податкові зобов»язання в сумі 18576,00 грн., а податковий кредит в сумі 1100,00 грн., сума ПДВ до сплати 17476,00 грн.; березень 2008 року податкові зобов»язання в сумі 19640,00 грн., а податковий кредит в сумі 210,00 грн., сума ПДВ до сплати 19430,00 грн.; квітень 2008 року податкові зобов»язання в сумі 171,00 грн., а податковий кредит в сумі 0 грн., сума ПДВ до сплати 171,00 грн.; травень 2008 року податкові зобов»язання в сумі 0 грн., податковий кредит в сумі 0 грн., сума ПДВ до сплати 0 грн.; червень 2008 року податкові зобов»язання в сумі 0 грн., податковий кредит в сумі 0 грн., сума ПДВ до сплати 0 грн. Всього задекларував за січень - червень 2008 року податкові зобов»язання в сумі 50686,00 грн., а податковий кредит в сумі 3456,00 грн., сума ПДВ до сплати 47230,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 вказуючи завідомо неправдиві відомості щодо обсягів фінансово господарських операцій по результатах кожного звітного місяця, маскував свою діяльність саме з метою ухилення від сплати податків.

Крім цього, ОСОБА_1, як директор ПП «Весна», діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, достовірно знаючи про необхідність подавати такі додатки з березня 2008 року, усвідомлюючи, що у разі подачі розшифровок за березень, квітень, травень та червень 2008 податковими органами будуть встановленні контрагенти ПП «Весна» і в порівнянні з їх додатками №5 до податкових декларацій будуть встановлені фактичні обсяги фінансово-господарської діяльності підприємства «Весна», відповідні розділи додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень та червень 2008 року не заповнив (не зазначив контрагентів підприємства) поставивши прочерки.

В подальшому ОСОБА_1, усвідомивши що діяльністю ПП «Весна» зацікавилися податкові органи і майбутнє приховування обсягів фінансово-господарської діяльності не має сенсу та неможливе, з метою уникнення відповідальності 17 червня 2008 року подав до Перечинського відділення Ужгородської МДПІ: 1. Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2008 року, де вказані як невраховані податкові зобов'язання в сумі 110492996,00 грн. та неврахований податковий кредит в сумі 110492996,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати 10153,00 грн., тобто в порівнянні з попередньою декларацією сума ПДВ до сплати не змінилася; 2. Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2008 року, де вказані як невраховані податкові зобов'язання в сумі 394068420,00 грн. та неврахований податковий кредит в сумі 394068420,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати 17476,00 грн., тобто в порівнянні з попередньою декларацією не змінилася; 3. Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2008 року, де вказані як невраховані податкові зобов'язання в сумі 494982764,00 грн. та податковий кредит в сумі 494982764,00, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати 19430,00 грн., тобто в порівнянні з попередньою декларацією сума ПДВ до сплати не змінилася; 4. Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2008 року, де вказані як зайво враховані податкові зобов'язання в сумі 9870836,00 грн. та зайво врахований податковий кредит в сумі 9870836,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати 171,00 грн., тобто в порівнянні з попередньою декларацією сума ПДВ до сплати не змінилася. Відповідно до зазначених уточнюючих розрахунків ОСОБА_3, як керівником ПП «Весна» було задекларовано до сплати в бюджет ПДВ в сумі 47230,00 грн., сума ПДВ до сплати в бюджет у порівнянні з деклараціями наданими по результатах кожного звітного періоду не змінилася, тобто в уточнюючі розрахунки також були внесені завідомо неправдиві відомості. Також достовірно знаючи про необхідність подавання до МДПІ додатків № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» з березня 2008 року, а у разі подачі уточнюючих декларацій подавати розшифровки на суму уточнення, усвідомлюючи, що у разі їх подачі за січень - квітень 2008 року податковими органами будуть встановлені контрагенти ПП «Весна» і в порівнянні з їх додатками № 5 до податкових декларацій будуть встановлені фактичні обсяги фінансово-господарської діяльності підприємства «Весна», відповідні розділи додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларацій, не заповнив (не зазначив контрагентів підприємства) поставивши прочерки. Загальна сума розбіжностей між податковими зобов'язаннями ПП «Весна» та податковим кредитом підприємств, які ним скористались становить: за березень 2008 року - 418923089,80 грн.; за квітень 2008 року - 905178,25 грн. Загальна сума розбіжностей між податковим кредитом ПП «Весна» та податковими зобов'язаннями підприємств постачальників становить: за березень 2008 року - 111976615,80 грн.; за квітень 2008 року - 8164898,20 грн. Так, фактично у ПП «Весна» по результатах діяльності за січень - червень 2008 року в зв'язку з отриманими доходами у вигляді передоплати та оплати за товар виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 914876034,29 грн. Сума фактичного підтвердженого податкового кредиту ПП «Весна» за період діяльності січень - червень 2008 року (з урахуванням ПДВ перерахованого в грудні 2007 року) склала 189110491,69 грн. (188604517,55 грн. + 505974,14 грн.). Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПП «Весна» за січень - червень 2008 року становить 725765542,60 грн. З урахуванням фактично сплачених сум податкових зобов'язань ПП «Весна» за період січень - червень 2008 року (47324,00 грн.) підсудний ОСОБА_3, як директор підприємства, по результатах операцій купівлі-продажу проведених у січні - червні 2008 року, в порушення п. 4.1 ст. 4, п. 7.1, п.п. 7.2.8. п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизив податкові зобов'язання з ПДВ до сплати на загальну суму 725718218,60 грн., вніс до офіційних документів (податкових декларацій з податку на додану вартість за період діяльності ПП «Весна» січень - червень 2008 року та додатків № 5 до таких податкових декларацій за період березень - червень 2008 року) завідомо неправдиві відомості щодо обсягів та результатів фінансово господарських операцій, склав шляхом підписання та видав такі документи з завідомо неправдивими даними Перечинському відділенню Ужгородської МДПІ, що призвело до ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 725718218,60 грн., а також вніс до офіційного документа - уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період діяльності ПП «Весна» січень - квітень 2008 року та додатків № 5 до таких уточнюючих розрахунків за період січень - квітень 2008 року завідомо неправдиві відомості щодо результатів фінансово господарських операцій та видав такі документи з завідомо неправдивими даними Перечинському відділенню Ужгородської МДПІ.

Таким чином вищезазначеним Вироком суду було встановлено, що ПП "Весна" здійснювало операції з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки та не досліджено чи відбулись угоди.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності та несплата податків і зборів не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок.

Отже, вищезазначений Вирок Перечинського районного суду від 20.06.2012 року є підставою для висновку про наявність протиправного умислу при укладенні договору поставки №В-08/01-3 від 08.01.08р., а даний договір укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Спірна угода укладена виключно «про людське око», з боку ТОВ «Платінум Індастріз» з метою мінімізації офіційних доходів та, як наслідок, об'єктів оподаткування податком на прибуток та додану вартість, оскільки така формувалась виключно на підставі попередньої оплати без фактичного постачання товару.

Перевіркою встановлено, що за період січень-березень 2008 року керівником приватного підприємства "Весна" ОСОБА_1 було отримано ТМЦ по всій території України, складено акти прийому передачі ТМЦ і в цей же час здійснювалося перерахування коштів з р/р приватного підприємства "Весна" в м. Києві, що є фізично неможливим через значну віддаленість пунктів отримання та передачі товарів один від одного.

Вищевказані обставини вказують про те, що ОСОБА_1 сам не міг фізично здійснити відповідний обсяг поставок та купівлі продукції.

Виходячи з вищенаведеного, приватне підприємство "Весна" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді що перевірявся приватне підприємство "Весна" фінансово - господарською діяльністю не займалося; а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

ТОВ «Платінум Індастріз» скористалося вигодами внаслідок виконання господарського зобов'язання з приватним підприємством "Весна" безпідставно включивши відповідні суми до податкового кредиту та валових витрат що вказує на спрямованість правочину на незаконне завододіння майном держави, а ПП «Весна» не сплатило відповідно до норм законодавства суму податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Наведене вказує, що намір на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства був присутній у відповідачів.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (чинній редакції на момент звернення до суду), могли на підставі пункту 11 цієї статті мали право звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Сукупність наявних матеріалів у судовій справі вказують на те, що, договір укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не спричинияють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов"язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов"язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток , податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов»язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, підприємствами порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також перевіркою встановлено, що за період січень-березень 2008 року керівником Відповідача 1 ОСОБА_1 було отримано ТМЦ по всій території України, складено акти прийому передачі ТМЦ і в цей же час здійснювалося перерахування коштів з р/р Відповідача 1 в м. Києві, що є фізично неможливим через значну віддаленість пунктів отримання та передачі товарів один від одного.

Вищевказані обставини вказують про те, що ОСОБА_1 сам не міг фізично здійснити відповідний обсяг поставок та купівлі продукції.

Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, ПП „Весна" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді що перевірявся ПП „Весна" фінансово - господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Відповідач 1 скористався вигодами внаслідок виконання господарського зобов'язання з Відповідачем 2 безпідставно включивши відповідні суми до податкового кредиту та валових витрат що вказує на спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави.

Наведене вказує що намір на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства був присутній у Відповідача 1 та Відповідача 2.

Верховним Судом України сформовано правову позицію згідно з якою господарське зобов'язання, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства одночасно суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, а відтак є нікчемним.

Частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Згідно п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Пунктом 4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що даний адміністративний позов слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Індастріз" про стягнення коштів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача 1 - приватного підприємства "Весна" (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, ідентифікаційний код - 20459893) на користь державного бюджету кошти в сумі в сумі 681558000 грн. (шістсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч) грн.

3. Стягнути з відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Індастріз" (49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Миронова, б.4, ідентифікаційний код - 321932243) на користь державного бюджету кошти в сумі 681558000 грн. (шістсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч) грн.

4. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяН.Д. Маєцька