Постанова

від 18.02.2014 по справі 826/20818/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2014 року 13 год. 05 хв. № 826/20818/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у міста Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» про визнання недійсним та скасування державної реєстрації установчих документів, припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач, ДПІ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» (далі - відповідач, ТОВ «Стиль-М») про визнання недійсним та скасування державної реєстрації установчих документів, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на факт проведення державної реєстрації юридичної особи - ПП «Стиль-М» (ідентифікаційний код 33056647) з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: на підставі неправдивих відомостей про особу засновника підприємства. Так, в ході здійснення позивачем заходів по відпрацюванню юридичної особи - ПП «Стиль-М» як ризикового підприємства з ознаками «податкова яма», ДПІ була отримана копія пояснень громадянки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - номінального засновника і керівника ПП «Стиль-М», в яких остання повідомила про свою непричетність як до державної реєстрації, так і до фінансово-господарської діяльності, взагалі. Крім того, ОСОБА_1 вказала про втрату в 1999 році свого паспорту, замість якого був виданий новий. На думку податкової інспекції, наведене вище свідчить про те, що державна реєстрація зазначеного підприємства була направлена безпосередньо на здійснення протиправної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізації коштів.

Виходячи з наведеного, та з метою усунення порушень, що відбулись під час державної реєстрації ПП «Стиль-М», недопущення здійснення неуповноваженими особами протиправної підприємницької діяльності від імені названого підприємства, ДПІ, з посиланням на положення норм ст. 55, п. 1 ст. 56, ч. 2 ст. 57, ст. 247 Господарського кодексу України, ст. 551 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215 і 234 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», пп. 20.1.12 та пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20, п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України, просить задовольнити позов, зазначаючи, що однією із ознак, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи, є реєстрація у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

В судовому засіданні по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене на 30 січня 2014 року судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та заперечень проти позову додаткових документів до суду не подав.

30 січня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи ПП «Стиль-М» (ідентифікаційний код 33056647) 14 червня 2004 року був зареєстрований Головним управлінням юстиції у м. Києві як юридична особа (номер запису в 10691070002022584).

Наразі відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

Згідно довідки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.11.2013р. № 3904/9/26-56-15-1-36 остання подана відповідачем податкова звітність - декларація з податку на прибуток за звітний період І-ий квартал 2013 року, станом на 25 листопада 2013 року податкова заборгованість ПП «Стиль-М» перед бюджетами відсутня.

Крім того, на виконання вимог наказу Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013р. № 245/ДСК щодо відпрацювання ряду суб'єктів господарської діяльності як ризикових підприємств з ознаками «податкова яма», позивачем були встановлені наступні обставини: 1) відсутність ПП «Стиль-М» за адресою свого місцезнаходження (м. Київ, просп. Правди, 62), що підтверджується довідкою від 05.11.2013р. № 4274 про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків та актом перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2013р.; 2) в результаті опитування співробітниками ГОВ Маріупольської ОДПІ у Донецької обл. директора ПП «Стиль-М» ОСОБА_1 були відібрані пояснення щодо непричетності вказаної фізичної особи до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності такого підприємства (на підтвердження чого позивач надав суду копію листа ОСОБА_1 на ім'я начальника ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, копію типового документу за формою № 1, оформленого в результаті процедури видачі ОСОБА_1 нового паспорту, та висновку підрозділу податкової міліції ДПІ про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України).

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 755-IV), встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 5 названого Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 755-IV, є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому судом враховується те, що в силу норм ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 статті 92 основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Одночасно, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Зокрема, у пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Також, відповідно до положень п. 67.2. ст. 67 ПК України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Також, згідно з п. 11.10 Порядку обліку платників податків, зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011р. за № 1562/20300, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Статтею 55 1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законо-давством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відтак, з урахуванням наведеного, податковий орган має право звернутися до суду з визначеними вище у Податковому кодексу України вимогами.

З наявних матеріалів справи вбачається, що як на підставу своїх вимог про припинення юридичної особи ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на проведення реєстрації ПП «Стиль-М» в державних органах на особу (ОСОБА_1), яка в дійсності не мала наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження з порушенням діючого законодавства України.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому позивачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про порушення кримінального провадження за фактом фіктивного створення юридичної особи - ПП «Стиль-М», притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення певним фізичним особам, що були причетні до створення та реєстрації в державних органах цього підприємства, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, відповідачем не представлено доказів наявності підстав для задоволення позовних вимог, в тому числі для припинення відповідача.

Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова