Рішення

від 18.03.2014 по справі 902/184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2014 р. Справа № 902/184/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" (код ЄДРПОУ 33842911, 29000, м. Хмельницький, вул. Майборського, 15, кв. 27)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (код ЄДРПОУ 34849284, 21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2)

про стягнення заборгованості в сумі 152 938,26 грн. згідно договору поставки № 82 від 03.05.2012 року

представники сторін:

від позивача : Марчук В.А. - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" 17.02.2014 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" про стягнення заборгованості в сумі 152 938,26 грн. згідно договору поставки № 82 від 03.05.2012 року.

Ухвалою суду від 18.02.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/184/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2014 року, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами усіх витребуваних доказів, ухвалою суду від 04.03.2014 року відкладено розгляд справи на 18.03.2014 року.

Також ухвалами суду від 18.02.2014 року та від 05.03.2014 року відмовлено повністю у задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти.

26.02.2014 року від відповідача до суду надійшло клопотання № 6 від 26.02.2014 року про відкладення розгляду справи, в якому повідомляється що 27.12.2013 року слідчим СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області в приміщені ТОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" було проведено обшук, при якому вилучено усі установчі, фінансові та інші документи, що зафіксовано протоком обшуку від 27.12.2013 року, а тому надати витребувані ухвалою суду документи не має можливості.

На визначену дату 18.03.2014 року з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 08-65/1514/2014 від 14.03.2014 року.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Перед початком розгляду справи по суті, судом встановлено, що 17.03.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" надійшло клопотання № 11 від 14.03.2014 року про витребування від слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області документів в підтвердження здійснення господарських операцій та зупинення провадження до отримання судом даних документів.

Представник позивача щодо вказаного клопотання заперечив повністю.

Суд заслухавши представника позивача та оглянувши подане клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 38 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Як вбачається із змісту клопотання, відповідачем не вказано, обставин, які можуть підтвердити відповідні докази.

Також відповідачем не надано суду доказів в підтвердження звернення до слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області щодо повернення вилучених документів та комп'ютерної техніки про що вказується у клопотанні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, відмовити в задоволенні клопотання, оскільки позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи в підтвердження здійснення господарських операцій та розрахунків. Також суд відмовляє у задоволенні клопотання в частині зупинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що такі підстави зупинення не передбачені ст. 79 ГПК України.

Також від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 135 836,80 грн. - основного боргу, 10 663,45 грн. - пені та 2 903,83 грн. - 3 % річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За змістом п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про зменшенням розміру позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України, в зв'язку з чим долучена судом до матеріалів справи.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, з'ясував слідуючі обставини.

03.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (покупець) укладено договір поставки № 82 на таких умовах.

Постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і на умовах цього договору оплатити його вартість (п. 1.1).

Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується сторонами додатком № 1), що складаються покупцем та підтверджується шляхом підписання постачальником на умовах даного договору. Кожна Специфікація є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній (п. 1.2).

Ціна на товар формується постачальником кожний день і обумовлена сторонами, на день підписання Специфікації, зазначається у Специфікації (п. 2.1).

Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії. Орієнтована загальна вартість товару, що може бути поставлений за даним договором протягом терміну його дії, складає

---

гривень +/- 10%, в т.ч. ПДВ 20%. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідної Специфікації до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється (п. 2.2).

Покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої Специфікацією кількості покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється, тільки після надходження всієї суми передоплати. У випадку оплати товару покупцем до отримання рахунку або не в строк його дії, або з порушенням інших умов даного договору, постачальник має право повернути грошову суму сплачену наперед протягом 5 банківських днів на умовах даного договору (п. 3.1).

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на товар до покупця (п. 3.2).

Розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.3).

Сторони прийшли до згоди вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.5).

Передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності (тип. форма № М-2, затв. наказом Мінстату України № 192 від 21.06.96 р.) на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної (п. 4.2).

Кожна партія товару поставляється покупцю у строк, вказаний у Специфікації (п. 4.3).

Передача товару оформляється підписанням відповідної видаткової накладної. При підписанні видаткової накладної представник покупця повинен обов'язково мати при собі довіреність встановленої форми на отримання матеріальних цінностей, яку він повинен передати представнику постачальника до підписання накладної. Покупець набуває право власності на товар від дати відвантаження товару зі складу постачальника. Датою відвантаження вважається дата видаткової накладної (п. 4.4).

Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити про це постачальнику.

При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем в кількості-згідно зазначеного в видатковій накладній. Проведення приймання товару по якості за вимогою покупця здійснюється незалежною інспекцією із складанням відповідного акта про відбір проб та акта експертизи за місцем поставки (п. 4.5).

Сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків за якими проводяться оплати, оформлення документів та інш. (п. 5.1).

Права обов'язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та діють до 31 грудня 2012 року і припиняються належним виконанням, а також в інших випадках, передбачених законом (п. 6.1). У випадку якщо жодна з сторін договору за місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п. 6.2).

Додатком № 1 до вказаного договору сторонами погоджено специфікацію такого змісту: покупець має намір оплати та прийняти, а постачальник готовий поставити при умові виконання покупцем умов договору поставки, нафтопродукти в наступній кількості : суміші асфальтобетонні гарячі (щільні), дрібнозернисті, тип Б, марка 1, кількістю 170 т загальною вартістю 205 042,10 грн..

Згідно специфікації до договору поставки № 82 від 03.05.2012 року (додаток № 2), позивач та відповідач узгодили поставку нафтопродуктів, а саме : бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90, кількістю 29,810 т загальною вартістю 276 636,80 грн..

Додатком № 3 до даного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" оформили специфікацію щодо поставки слідуючих нафтопродуктів: Т-1500 олива трансформаторна, кількістю 185,00 кг, загальною вартістю 9200,00 грн..

Вказані вище специфікації підписані та скріплені печатками позивача і відповідача, які є невід'ємною частиною договору поставки № 82 від 03.05.2012 року про що зазначено в них.

На виконання умов цього договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 490 878,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме :

- № РН-0000860 від 08.05.2012 року на суміші асфальтобетонні гарячі (щільні), дрібнозернисті, тип Б, марка 1, кількістю 170 т на суму 205 042,10 грн.;

- № РН-0000861 від 06.06.2012 року на бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90, кількістю 29,810 т на суму 276 636,80 грн.;

- № РН-0000948 від 30.09.2012 року на Т-1500 олива трансформаторна, кількістю 185,00 кг на суму 9 200,00 грн..

Також ТОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" було видано на отримання товару від ТОВ "Торговий Дім "Поділля-Ойл" такі довіреності : № 32 від 03.05.2012 року на бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90; № 42 від 07.05.2012 року на асфальтобетонну суміш кількістю 170 т; № 44 від 01.06.2012 року на бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90 кількістю 29,81 т; № 52 від 30.09.2012 року на оливу трансформаторну кількістю 185 кг.

Крім того, поставка товару за договором № 82 від 03.05.2012 року підтверджується податковими накладними : № 13 від 08.05.2012 року на суму 72 242,10 грн.; № 12 від 04.05.2012 року на суму 132 800,00 грн.; № 7 від 06.06.2012 року на суму 276 636,80 грн.; № 42 від 30.09.2012 року на суму 9 200,00 грн..

В свою чергу відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 355 042,10 грн., що підтверджується банківськими виписками за травень-червень 2012 року.

14.11.2013 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою сплати суму боргу в розмірі 135 836,80 грн., яка виникла за договором № 82 від 03.05.2012 року.

Направлення даної вимоги та її отримання відповідачем підтверджується : описом вкладення із відбитком поштового штемпеля віл 14.11.2013 року, фіскальним чеком № 1430 від 14.11.2013 року, повідомленням про вручення поштового відправлення із відбитком поштового штемпеля від 23.11.2013 року.

Відповіді на зазначену вимогу відповідачем суду не надано.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки нафтопродуктів та їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 03.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" укладено договір поставки № 82.

Відповідно до даного договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 490 878,90 грн., що підтверджується вказаними вище видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними.

При цьому, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 355 042,10 грн., що підтверджується банківськими виписками за травень-червень 2012 року.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 135 836,80 грн. (490 878,90 грн. - 355 042,10 грн.).

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 135 836,80 грн. підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, претензією.

Також згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог та наданих письмових розрахунків пені і 3 % річних, позивач просить стягнути з відповідача 10 663,45 грн. - пені та 2 903,83 грн. - 3% річних за період з травня 2012 року по березень 2014 року.

В силу ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Як вбачається з розрахунку 3 % річних, позивачем нараховано до стягнення 2 903,83 грн. за період з травня 2012 року по березень 2014 року.

При перевірці розрахунку згідно інформаційно-пошукової системи "Ліга : Закон", судом встановлено що сума 3 % річних за період з травня 2012 року по березень 2014 року становить 7 324,98 грн..

Разом з тим, оскільки позивачем згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 2 903,83 грн. та зважаючи на порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, суд приходить до висновку, задоволити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 2 903,83 грн., що відповідає розрахунку за період з травня 2012 року по лютий 2013 року.

При вирішенні вимоги про стягнення пені суд виходив з наступного.

Пунктом 5.3 договору поставки № 82 від 03.05.2012 року сторони визначили, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у пп. 3.2 даного договору та з урахуванням ч. 2, ст. 551 Цивільного кодексу України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем проведено нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд перевіривши розрахунок пені, за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга : Закон", встановив, що сума пені нарахована за періоди наведені у розрахунку становить 10 634,00 грн., тоді як позивачем нараховано 10 663,45 грн., в зв'язку з чим у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 29,45 грн. слід відмовити.

Таким чином, оскільки відповідач не провів розрахунок згідно умов договору № 82 від 03.05.2012 року, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача пені у сумі 10 634,00 грн. згідно проведеного розрахунку.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 3058,77 грн. за платіжним дорученням № 1717 від 13.02.2014 року та ним подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 70,69 грн., підлягає поверненню за ухвалою суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (код ЄДРПОУ 34849284, 21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2, п/р 26000168393 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" (код ЄДРПОУ 33842911, 29000, м. Хмельницький, вул. Майборського, 15, кв. 27, п/р 26000032035600 в АКБІ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) 135 836,80 грн. - суми боргу, 10 634,00 грн. - пені, 2 903,83 грн. - 3 % річних та 2 987,49 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 29,45 грн..

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" (код ЄДРПОУ 33842911, 29000, м. Хмельницький, вул. Майборського, 15, кв. 27, п/р 26000032035600 в АКБІ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) з державного бюджету України 70,69 грн. сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 1717 від 13.02.2014 року, про що видати відповідну ухвалу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 20 березня 2014 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21036, м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 16, кв. 2)