Постанова

від 14.05.2014 по справі 902/184/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 травня 2014 року Справа № 902/184/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С. ,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.14 р. у справі № 902/184/14 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" (м.Хмельницький)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (м. Вінниця)

про стягнення заборгованості в сумі 152 938,26 грн. згідно договору поставки № 82 від 03.05.2012 року

За участю представників:

Позивача - Панченко Олег Олександрович - директор (рішення №2 від 31.10.2006 р.)

Марчук Віктор Арсентійович ( довіреність № б/н від 11.02.2014 р. )

Відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.14 р. у справі №902/184/14 (суддя Тісецький С.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" про стягнення заборгованості в сумі 152 938,26 грн. згідно договору поставки №82 від 03.05.2012р. - задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 135 836,80 грн. - суми боргу, 10634,00 грн. - пені, 2 903,83 грн. - 3 % річних та 2 987,49 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 29,45 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 152908,81 грн. відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, а в решті позовних вимог слід відмовити (арк.справи 106-110).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не мав можливості скористатися своїми правами, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема відповідач не подав відзиву на позовну заяву, документів, які витребовувалися судом, чи інших документів, які є доказами у справі у зв'язку з поважною причиною: 27.12.2013р. податковою міліцією було здійснено обшук та виїмка документів, на яких знаходилася документація щодо проведення господарської діяльності ТзОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво».

Вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд використовував лише докази надані позивачем та не забезпечив дію принципів змагальності та рівності перед законом та судом.

При обґрунтуванні апеляційних вимог посилається на норми ст.55 Конституції України, ст.ст.4-2, 4-3, 4-7, 22, 32, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.14р. у справі №902/184/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити (арк.справи 118-122).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «промислове та цивільне будівництво» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 117).

Позивач 05.05.2014р. подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.

Зазначає, що відповідач не забезпечив явки свого представника в судове засідання суду першої інстанції, хоч про час та місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку. Звертає увагу, що відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Стверджує, що відповідачем не було надано доказів про проведення обшуку, а також належним способом завіреної копії та оригіналу протоколу про проведення обшуку.

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., у справі №902/184/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В., суддя Мамченко Ю.А.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.05.2014р. представники позивача заперечили апеляційну скаргу, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просять суд рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.14 р. у справі №902/184/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому законом порядку (арк.справи 126).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03.05.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (покупець) уклали договір поставки №82, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і на умовах цього договору оплатити його вартість.

Як встановлено п.1.2 договору, кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується сторонами додатком № 1), що складаються покупцем та підтверджується шляхом підписання постачальником на умовах даного договору. Кожна Специфікація є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Ціна на товар, згідно п. 2.1 договору, формується постачальником кожний день і обумовлена сторонами, на день підписання Специфікації, зазначається у Специфікації.

Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії. Орієнтована загальна вартість товару, що може бути поставлений за даним договором протягом терміну його дії, складає

---

гривень +/- 10%, в т.ч. ПДВ 20%. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідної Специфікації до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється (п. 2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору, покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої Специфікацією кількості покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється, тільки після надходження всієї суми передоплати. У випадку оплати товару покупцем до отримання рахунку або не в строк його дії, або з порушенням інших умов даного договору, постачальник має право повернути грошову суму сплачену наперед протягом 5 банківських днів на умовах даного договору.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на товар до покупця (п. 3.2 договору).

Розрахунок покупцем за товар, відповідно п.3.3 договору, здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника.

Сторони, відповідно п.3.5, прийшли до згоди вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника.

Передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності (тип. форма №М-2, затв.наказом Мінстату України №192 від 21.06.96 р.) на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної (п. 4.2 договору).

Кожна партія товару поставляється покупцю у строк, вказаний у Специфікації (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 передбачено, що передача товару оформляється підписанням відповідної видаткової накладної. При підписанні видаткової накладної представник покупця повинен обов'язково мати при собі довіреність встановленої форми на отримання матеріальних цінностей, яку він повинен передати представнику постачальника до підписання накладної. Покупець набуває право власності на товар від дати відвантаження товару зі складу постачальника. Датою відвантаження вважається дата видаткової накладної.

Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити про це постачальнику.

При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем в кількості-згідно зазначеного в видатковій накладній. Проведення приймання товару по якості за вимогою покупця здійснюється незалежною інспекцією із складанням відповідного акта про відбір проб та акта експертизи за місцем поставки (п.4.5 договору).

Сторони, як передбачено п.5.1 договору, зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків за якими проводяться оплати, оформлення документів та інше.

Права обов'язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та діють до 31 грудня 2012 року і припиняються належним виконанням, а також в інших випадках, передбачених законом (п. 6.1 договору). У випадку якщо жодна з сторін договору за місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п. 6.2 договору).

Сторони, додатком №1 до вказаного договору, погодили специфікацію такого змісту: покупець має намір оплати та прийняти, а постачальник готовий поставити при умові виконання покупцем умов договору поставки, нафтопродукти в наступній кількості: суміші асфальтобетонні гарячі (щільні), дрібнозернисті, тип Б, марка 1, кількістю 170 т загальною вартістю 205 042,10 грн.

Як вбачається з специфікації до договору поставки №82 від 03.05.2012р. (додаток № 2), позивач та відповідач узгодили поставку нафтопродуктів, а саме: бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, кількістю 29,810 т загальною вартістю 276 636,80 грн.

Додатком №3 до договору товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля-Ойл" та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" оформили специфікацію щодо поставки таких нафтопродуктів: Т-1500 олива трансформаторна, кількістю 185,00 кг, загальною вартістю 9200,00 грн..

Вказані вище специфікації підписані та скріплені печатками позивача і відповідача, і, як зазначено в них, є невід'ємною частиною договору поставки №82 від 03.05.2012р.

Як свідчать матеріали справи, ТзОВ "Торговий Дім "Поділля-Ойл" поставлено ТзОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" товар на загальну суму 490878,90 грн. Даний факт підтверджується видатковими накладними: №РН-0000860 від 08.05.2012 року на суміші асфальтобетонні гарячі (щільні), дрібнозернисті, тип Б, марка 1, кількістю 170 т на суму 205042,10 грн.; №РН-0000861 від 06.06.2012 року на бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90, кількістю 29,810 т на суму 276 636,80 грн.; №РН-0000948 від 30.09.2012 року на Т-1500 олива трансформаторна, кількістю 185,00 кг на суму 9 200,00 грн.

ТзОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" було видано на отримання товару від ТзОВ "Торговий Дім "Поділля-Ойл" такі довіреності: №32 від 03.05.2012р. на бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90; №42 від 07.05.2012р. на асфальтобетонну суміш кількістю 170 т; №44 від 01.06.2012р. на бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90 кількістю 29,81 т; №52 від 30.09.2012р. на оливу трансформаторну кількістю 185 кг.

Поставка товару за договором №82 від 03.05.2012р. також підтверджується податковими накладними : №13 від 08.05.2012р. на суму 72 242,10 грн.; №12 від 04.05.2012р. на суму 132800,00 грн.; №7 від 06.06.2012р. на суму 276636,80 грн.; №42 від 30.09.2012р. на суму 9 200,00 грн..

Банківськими виписками за травень-червень 2012 року підтверджується лише часткова оплата відповідачем отриманого товару, на загальну суму 355042,10 грн.

Листом від 14.11.2013р. позивач звернувся до відповідача із вимогою сплати суму боргу в розмірі 135 836,80 грн., яка виникла за договором №82 від 03.05.2012р. Направлення даної вимоги та її отримання відповідачем підтверджується: описом вкладення із відбитком поштового штемпеля від 14.11.2013р., фіскальним чеком №1430 від 14.11.2013р., повідомленням про вручення поштового відправлення із відбитком поштового штемпеля від 23.11.2013р.

В матеріалах справи відсутні докази відповіді на зазначену вимогу відповідачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки нафтопродуктів та їх оплати.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1, ч.2, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору поставки №82 від 03.05.2012р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 490 878,90 грн., що підтверджується вказаними вище видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 355 042,10 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 135 836,80 грн. (490 878,90 грн. - 355 042,10 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази щодо повного погашення заборгованості відповідачем перед позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 135836,80грн., обґрунтованість та правомірність яких підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема: договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, претензією.

Згідно наявних в матеріалах справи заяви про зменшення розміру позовних вимог та письмових розрахунків пені і 3% річних, позивач просив стягнути з відповідача 10663,45 грн. - пені та 2903,83 грн. - 3% річних за період з травня 2012 року по березень 2014 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви про зменшення розміру позовних вимог та відповідного розрахунку 3% річних, позивачем нараховано до стягнення 2 903,83 грн. за період з травня 2012 року по березень 2014 року.

Перевіривши в апеляційному провадженні зазначений розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 2 903,83 грн., що відповідає розрахунку за період з травня 2012 року по лютий 2013 року.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 договору поставки № 82 від 03.05.2012р. сторони визначили, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у пп.3.2 даного договору та з урахуванням ч.2, ст.551 Цивільного кодексу України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, нарахування проведено із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені та перерахунок, здійснений господарським судом Вінницької області, погоджується з останнім, що сума пені нарахована за періоди наведені у розрахунку становить 10 634,00 грн., тоді як позивачем було нараховано 10 663,45 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повного проведення розрахунків згідно умов договору №82 від 03.05.2012р., суд першої інстанції вірно дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 10 634,00 грн. згідно проведеного розрахунку, та відмову в частині стягнення пені в сумі 29,45 грн.

На рахунок доводів щодо порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача, викладених скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне клопотання відповідача №6 від 26.02.2014р. про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовується проведеним 27.12.2013р. обшуком, здійсненим слідчим СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області в приміщені ТОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво", при якому вилучено усі установчі, фінансові та інші документи, що зафіксовано протоколом обшуку від 27.12.2013 року, а тому відповідач не мав можливості надати витребувані ухвалою суду документи не має можливості.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№ 08-65/1514/2014 від 14.03.2014 року.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

На твердження відповідача про відсутність відзиву, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" 17.03.2014р. звернулося до суду першої інстанції з клопотанням №11 від 14.03.2014р. про витребування від слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області документів в підтвердження здійснення господарських операцій та зупинення провадження до отримання судом даних документів.

Частиною 2 статті 38 ГПК України встановлено, що у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем у змісті клопотання не вказано обставин, які можуть підтвердити відповідні докази.

Також в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження звернення до слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області щодо повернення вилучених документів та комп'ютерної техніки про що вказується у клопотанні.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи в підтвердження здійснення господарських операцій та розрахунків, та в частині зупинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що такі підстави зупинення не передбачені ст. 79 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.14 р. у справі № 902/184/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.