Постанова

від 18.03.2014 по справі 47/68-22/705

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа№ 47/68-22/705

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Янсон А.О. - дов. № юр-600/д від 03.12.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,

на рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року,

у справі № 47/68-22/705 (Суддя Капцова Т.П.),

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут», м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,

про стягнення 31 364,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта») про стягнення 31 364,11 грн. (т. І, а.с. 3-4).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 квітня 2009 року по справі № 47/68 позовні вимоги задоволено повністю (т. І, а.с.117-120).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року вказане рішення залишено без змін (т. І, а.с. 157-160).

Постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2009 року у справі № 47/68 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 29 квітня 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд(т. І, а.с. 181-186).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року по справі № 47/68-22/705 (присвоєно новий номер справі № 47/68) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000 грн. - основного боргу, 620 грн. - інфляційних втрат та 1 689,86 грн. - 3 % річних (том ІІ, а.с.167-176).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року у справі № 47/68-22/705 та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги, що заявлений позивачем борг погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» по справі № 47/68-22/705 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 05 березня 2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 47/68-22/705 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2014 року, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 18 березня 2014 року.

В судовому засіданні 18 березня 2014 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року по справі № 47/68-22/705 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

У зв'язку з належним повідомленням представника позивача про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника позивача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

09 листопада 2005 року між ВАТ «Український нафтогазовий інститут» (виконавець) та ВАТ «Укрнафта» (замовник) укладено договір на розробку проектної продукції № 5/117-Б/858/05/Р/3-Р (далі - договір), (т. І, а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання: розробити проект для будівництва експлуатаційної свердловини №330 на Глинсько-Розбишівському родовищі.

Згідно з п. 2.1 договору, сторони передбачили, що за виконану проектну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну 28 390,00 грн., ПДВ 20% - 5 678,00 грн., разом - 34 068,00 грн. Оплата здійснюється одноразово за закінчену роботу на підставі на підставі акту здачі-приймання проектної продукції.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що протягом календарного місяця після підписання акта здачі-прийняття проектної продукції по цьому договору замовник подає в банк платіжне доручення для перерахування вартості виконаних робіт виконавцю.

В пункті 5.1 договору сторони визначили, що до обов'язків замовника віднесено обов'язок сплатити виконавцю встановлену ціну згідно з розділом 3 договору, а пунктом 5.4. цього договору визначено право виконавця отримати оплату за виконані проектні роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Договір набуває чинності з дати його затвердження Головою Правління ВАТ «Укрнафта», що і було вчинено 24.01.2006 року, і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 7 договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується Актом здачі-приймання проектної продукції №117-Б від 03 січня 2006 року. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

Однак, як зазначає позивач, за виконані ним роботи, відповідач оплатив частково в сумі 14 068 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2019 від 04 квітня 2006 року. Заборгованість в сумі 20 000 грн. відповідачем не сплачено.

За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до п. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ПАТ «Український нафтогазовий інститут» виконало роботи відповідно до умов договору, що підтверджено актом здачі-приймання проектної продукції.

Відповідачем покладені на нього зобов'язання в частині оплати за виконанні роботи не виконано в повному обсязі. Доказів сплати заявленої позивачем заборгованості чи спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог ПАТ «Український нафтогазовий інститут» про стягнення заборгованості за виконані роботи, а відтак про необхідність їх задоволення.

Також колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши повторний розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного суду встановила, що господарський суду міста Києва дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 620 грн. - інфляційних втрат та 1 689 ,86 грн.- 3 % річних.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що заявлений позивачем борг погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак вказані доводи апелянта є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Листом від 06 липня 2006 року №18/3386 відповідач заявив позивачу про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та зазначив, що НГВУ «Полтаванафтогаз» має заборгованість перед ВАТ «УкрНГІ» в сумі 217 379,52 грн. за отримані науково-технічні послуги (в т.ч. за наукові роботи по кап. будівництву - 124 315,15 грн., за наукові роботи по іншим послугам - 93 064,37 грн.), а ВАТ «УкрНГІ» має заборгованість перед НГВУ «Полтаванафтогаз» в сумі 217 379,52 грн. за отримані послуги ЖРЕД (житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці). Керуючись ст.601 ЦК України відповідач повідомив про припинення вказаних зобов'язань зустрічної однорідної вимоги на суму 217 279,52грн. (т. І, а.с. 53).

З матеріалів справи вбачається, що спір про зобов'язання ВАТ «Український нафтогазовий інститут» провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн. розглядався Господарським судом міста Києва, рішенням якого від 21 вересня 2009 року у справі № 7/534 позов ВАТ «Укрнафта» задоволено повністю та зобов'язано ВАТ «Український нафтогазовий інститут» провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379, 52 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2010 року, рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2009 року у справі № 7/534 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові про зобов'язання ВАТ «Український нафтогазовий інститут» провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн. - відмовлено.

В Постанові Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року у справі №7/534 зазначено, що надсилаючи лист №18/3386 про зарахування зустрічних однорідних вимог, ВАТ «Укрнафта» не визначило в ньому яке саме зобов'язання підлягає зарахуванню, його суму та не визначило підстав виникнення такого зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у позивача перед відповідачем виникла заборгованість у розмірі 217 379,52 грн. на підставі договору оренди приміщення № 5/21-ор/274/06/ор від 31 березня 2006 року. Відповідач знову ж таки посилається на лист від 06 липня 2006 року №18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та зазначає, що борг по вказаному договору оренди погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно вказаного листа. В свою чергу, відповідач погасив заборгованість за ряд договорів, укладених між позивачем та відповідачем, серед яких і спірний договір.

Колегія суддів звертає увагу, що ВАТ «Укрнафта», звертаючись з листом до позивача від 06 липня 2006 року №18/3386 про зарахування зустрічних однорідних вимог, не вказало договір оренди, чи якісь інші договори з яких можна встановити яке саме зобов'язання підлягає зарахуванню, тому твердження відповідача, щодо проведення зарахування є безпідставним та необґрунтованим.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року, по справі № 47/68-22/705 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ПАТ «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року по справі № 47/68-22/705 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03 лютого 2014 року по справі № 47/68-22/705 залишити без змін.

3. Справу № 47/68-22/705 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий