Постанова

від 28.05.2014 по справі 47/68-22/705

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 47/68-22/705 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду м. Києва від 03.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р.

у справі № 47/68-22/705 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Український нафтогазовий інститут"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 31 364,11 грн.

за участю представників:

ПАТ "Український нафтогазовий інститут" - Било А.О.;

ПАТ "Укрнафта" - Олексієнко М.Г.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 31 364,11 грн., у т.ч. 20 000 грн. основної заборгованості, 9 620 грн. збитків від інфляції, 1744,11 грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №5/117-Б/858/05/Р/3-Р від 26.12.2005 р. в частині оплати виконаних робіт в установлений строк (т.1 а.с.3-4).

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що зобов'язання з оплати виконаних за вказаним договором робіт припинені внаслідок:

- часткового виконання шляхом перерахування 14 068 грн. 04.04.2006 р.;

- зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 000 грн., що мало місце відповідно до заяви ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" 06.07.2006 р. за № 18/3386 (т.1 а.с.58-61).

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2009р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 20 000 грн. основної заборгованості, 9 620 грн. збитків від інфляції, 1744,11 грн. процентів (т.1 а.с.117-120).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач допустив порушення зобов'язань в частині оплати виконаних робіт в установлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 20 000 грн.;

- відповідач як особа, що допустила порушення грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням інфляції.

При цьому, судом першої інстанції не прийняті до уваги твердження відповідача щодо проведення зарахування однорідних вимог, внаслідок чого зобов'язання по оплаті виконаних за договором робіт припинені, оскільки:

- заява відповідача про зарахування не дає можливості визначитись за якими саме договорами проведено зарахування;

- сума боргу позивача перед відповідачем не узгоджувалась, а зарахування зобов'язань не може відбуватись без відповідного погодження між сторонами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2009 р. залишено без змін (т.1 а.с.157-160).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009 р. прийняті у справі судові акти скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.181-186).

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 20 000 грн. основної заборгованості, 9 620 грн. збитків від інфляції, 1689,86 грн. процентів річних (т.2 а.с.167-176).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. залишено без змін (т.2 а.с.202-207).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Укрнафта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.3-5).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

26.12.2005 р. між сторонами у справі укладено договір № 5/111-Б/858/05/Р/3-Р на розробку проектної продукції, який затверджено головою правління ВАТ "Укрнафта" 24.01.2006 р. Сторонами визначено, що даний договір набуває чинності з дати його затвердження головою правління ВАТ "Укрнафта" (п.7 договору)

За умовами вказаного договору, відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання за плату розробити проект для будівництва експлуатаційної свердловини № 330 на Глинсько-Розбишівському родовищі.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи, передбачені вказаним договором, які прийняті без зауважень відповідачем згідно акта прийому-передачі від 03.01.2006 р., на суму 34 068 грн.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором та застосування до нього відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за порушення виконання такого зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.4. договору, оплата виконаних робіт має бути здійснена відповідачем протягом календарного місяця після підписання акта здачі-прийняття проектної продукції.

Судами встановлено, що відповідач частково оплатив виконані роботи, перерахувавши позивачу 14 068,00 грн. платіжним дорученням № 2019 від 04.04.2006 р. При цьому, судами відхилені твердження відповідача про те, що на суму заборгованості за виконані роботи - 20 000грн. ним здійснено зарахування відповідно до заяви від 06.07.2006 р.

Такий висновок судів є правомірним.

Так, листом від 06.07.2006 р. № 18/3386 відповідач заявив позивачу про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та зазначив, що НГВУ "Полтаванафтогаз" має заборгованість перед ВАТ "УкрНГІ" в сумі 217 379,52 грн. за отримані науково-технічні послуги (в т.ч. за наукові роботи по капітальному будівництву - 124 315,15 грн., за наукові роботи по інших послугах - 93 064,37 грн.), а ВАТ "УкрНГІ" має заборгованість перед НГВУ "Полтаванафтогаз" в сумі 217 379,52 грн. за отримані послуги ЖРЕД (житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці). Керуючись ст.601 ЦК України, відповідач повідомив про припинення вказаних зобов'язань зустрічної однорідної вимоги на суму 217 279,52 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спір про зобов'язання ПАТ "Український нафтогазовий інститут" провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн. розглядався господарським судом міста Києва, рішенням якого від 21.09.2009 р. у справі № 7/534 позов ВАТ "Укрнафта" задоволено повністю та зобов'язано ВАТ "Український нафтогазовий інститут" провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379, 52 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р., рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. у справі № 7/534 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові про зобов'язання ВАТ "Український нафтогазовий інститут" провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн. відмовлено.

Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. у справі № 7/534, надсилаючи лист № 18/3386 про зарахування зустрічних однорідних вимог, ВАТ "Укрнафта" не визначило в ньому, яке саме зобов'язання підлягає зарахуванню, його суму та не визначило підстав виникнення такого зобов'язання.

Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у позивача перед відповідачем виникла заборгованість у розмірі 217 379,52 грн. на підставі договору оренди приміщення № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006 р. При цьому, відповідач посилається на лист від 06.07.2006 р. № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та зазначає, що борг за вказаним договором оренди погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно вказаного листа. В свою чергу, відповідач погасив заборгованість згідно декількох договорів, укладених між позивачем та відповідачем, серед яких і спірний договір.

Між тим, обгрунтованим є висновок судів про те, що ВАТ "Укрнафта", звертаючись з листом до позивача від 06.07.2006 р. № 18/3386 про зарахування зустрічних однорідних вимог, не вказало договір оренди, чи якісь інші договори, з яких можна встановити, яке саме зобов'язання підлягає зарахуванню, тому твердження відповідача, щодо проведення зарахування є безпідставним та необґрунтованим.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 20 000,00 грн., ними зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 1 689,86 грн. та збитків від інфляції у розмірі 9 620,00 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. у справі № 47/68-22/705 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.