Постанова

від 19.03.2014 по справі 911/2278/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа№ 911/2278/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лящовський В.Р. - довіреність б/н від 21.05.2013р.,

від відповідача: Хатишев О.В. - довіреність б/н від 12.11.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Розважівське агро-промислове підприємство" на рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року

у справі № 911/2278/13 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропосівзем",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Розважівське агро-

промислове підприємство",

про стягнення 1 726 142,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ТОВ „Агропосівзем" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ „Розважівське агро-промислове підприємство" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.06.2013 року) заборгованості за Договором купівлі-продажу на умовах відстрочки платежу № 01 - АПЗ від 17.04.2012 року у розмірі 1 703 016,08 грн., що складається з 1 399 883,33 грн. основного боргу, 115 318,26 грн. пені, 2 799,77 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 185 014,72 грн. суми 24% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.07.2013 року позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

ТОВ „Агропосівзем" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Розважівське агро-промислове підприємство" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року для розгляду справи № 911/2278/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

10.10.2013 року апеляційна скарга ТОВ „Розважівське агро-промислове підприємство" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням В.о. Голови суду від 21.10.2013 року для розгляду справи № 911/2278/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 18.11.2013 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, а від представника відповідача -клопотання про зупинення провадження у справі № 911/2278/13 до вступу в законну силу рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/4261/13.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.11.2013 року, оголошено перерву до 02.12.2013 року для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року зупинено провадження у справі № 911/2278/13 до набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/4261/13.

04.03.2014 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 911/2278/13 у зв'язку з набранням законної сили рішення господарського суду Київської області у справі № 911/4261/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року апеляційне провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 19.03.2014 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Мальченко А.О., Скрипка І.М.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2014 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Розважівське агро-промислове підприємство" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.03.2014 року, було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Розважівське агро-промислове підприємство" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року - скасувати частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.04.2012 року між ТОВ „Агропосівзем" (Продавець) та ТОВ „Розважівське агропромислове підприємство" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах відстрочки платежу № 01 - АПЗ (надалі - Договір), згідно із п. 1.1. передбачено, що в терміни та в порядку, визначені даним Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну Товару, вказану у Додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна Товару визначаються в Додатках до даного Договору та/або накладних виписаних в період дії даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.3. Договору визначено умови оплати Товару: 30 % - попередня оплата не пізніше 20.04.2012 року; 70% - до 01.11.2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що з урахуванням положень п. 1.2., п. 2.2. п. 3.2. Договору, у відповідності до яких, поставка Товару визначається в Додатках та/або накладних виписаних в період дії Договору, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 620 199,45 грн. за заявками Покупця в асортименті та кількості, що вказана в наступних видаткових накладних, які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб:

- № Х-00000001 від 26.04.2012 року на суму 192 930,40 грн.;

- № Х-00000002 від 15.05.2012 року на суму 523 715,05 грн.;

- № Х-00000005 від 23.05.2012 року на суму 16 772,00 грн.;

- № Х-00000006 від 14.06.2012 року на суму 886 782,00 грн.

Отже, відповідно до умов Договору, відповідач мав здійснити попередню оплату в розмірі 30% ціни Товару не пізніше 20.04.2012 року в сумі 486 059,84 грн. та в строк до 02.11.2012 року мав сплатити 11 341 139,62 грн.

Однак, відповідачем зобов'язання щодо оплати Товару у визначеному Договором порядку, своєчасно та в повному обсязі не виконані, а сплачено лише частково 220 316,12 грн. протягом квітня-травня 2102 року, які зараховані позивачем в якості попередньої оплати.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання абол виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач, як Покупець, не виконав свої зобов'язання за Договором перед позивачем, як Постачальником, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений Товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 399 883,33 грн. за наступними видатковими накладними:

- № Х-00000001 від 26.04.2012 року на суму 134 742,40 грн.;

- № Х-00000002 від 15.05.2012 року на суму 366 600,53 грн.;

- № Х-00000005 від 23.05.2012 року на суму 11 758,40 грн.;

- № Х-00000006 від 14.06.2012 року на суму 886 782,00 грн..

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем Товару на час розгляду справи не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 399 883,33 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також у зв'язку із прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11 165,79 грн. пені, 2 799,77 грн. інфляційних та 185 014,72 грн. 24% річних від простроченої суми за період з 02.11.2012 року по 21.05.2013 року, тобто починаючи з моменту коли відповідач був зобов'язаний здійснити повну оплату вартості Товару.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із п. 5.2. Договору, у випадку порушення Покупцем умов п. 4.3 даного Договору, Продавець має право нарахувати, а Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Також, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.7. Договору сторони домовились, що до нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором, не застосовуються положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 11 165,79 грн. пені та 2 799,77 грн. інфляційних є законними, арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення 185 014,72 грн., як 24 % річних від суми боргу за кожен день прострочення відповідно до п. 5.2. Договору, то слід зазначити наступне.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Вважаючи правильним стягнення з покупця суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 185 014,72 грн., нарахованих на підставі пункту 5.2. Договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені.

Разом з тим місцевим господарським судом уже стягнуто з відповідача 11 165,79 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 5.2. Договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Отже, умовами Договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання Покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 24 % річних від суми боргу за кожен день прострочення в розмірі 185 014,72 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 року.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 185 014,72 грн. суми 24 % річних прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України та підлягає скасуванню в цій частині.

У своїй апеляційні скарзі відповідач, не заперечуючи про існування у нього заборгованості за Договором перед позивачем, посилається на те, що в судовому засіданні 15.08.2013 року суд не відклав розгляд справи та розглянув справу у відсутність уповноваженого представника відповідача, а відтак він був позбавлений можливості висловити свою правову позицію відносно спору, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Однак вищевказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються колегією суддів з огляну на наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2013 року було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 25.06.2013 року.

Представник відповідача 25.06.2013 року в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, надіславши електронне повідомлення № 5 від 25.06.2013 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У зв'язку із відсутністю представника відповідача, ухвалою суду від 25.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.07.2013 року. Також, судом попереджено представників сторін, що в разі нез'явлення в судове засідання справу буде розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, 09.07.2013 року в судове засідання свого представника не направив, письмового відзиву на надав, надіславши через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні, оскільки остання перебуває у відпустці з 08.07.2013 року по 04.08.2013 року.

Як передбачено абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів було достатньо для вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання 09.07.2013 року не перешкоджала розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 360,03 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 1 850,15 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Розважівське агро-промислове підприємство" на рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року у справі № 911/2278/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року у справі № 911/2278/13 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 09.07.2013 року у справі № 911/2278/13 викласти в такій редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Розважівське агро-промислове підприємство" (07241, Київська обл., Іванківський р-н, с. Розважів, вул. Іванківська, 9, код ЄДРПОУ 03755495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропосівзем" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, оф. 207, код ЄДРПОУ 37705300) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 1 399 883,33 грн. основного боргу, 115 318,26 грн. пені, 2 799,77 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 30 360,03 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позову відмовити."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропосівзем" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, оф. 207, код ЄДРПОУ 37705300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Розважівське агро-промислове підприємство" (07241, Київська обл., Іванківський р-н, с. Розважів, вул. Іванківська, 9, код ЄДРПОУ 03755495) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 1 850,15 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 911/2278/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка