Постанова

від 18.03.2014 по справі 908/2823/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 908/2823/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратуриКозакова І.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" на постановувід 27.11.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 908/2823/13 господарського суду Запорізької області за позовомПрокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 р. прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" про внесення змін до пункту 9 договору оренди землі від 06.07.2010 р. відносно земельної ділянки загальною площею 0,3644 га, яка знаходиться по вул. Зразковій, 1-в, в м. Запоріжжі (кадастровий номер: 2310100000:02:010:0017), укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт", виклавши його в такій редакції:

"9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі: 124 919 грн. 96 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Позовні вимоги з посиланням на статті 632, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 30 Закону України "Про оренду землі", положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норми Податкового кодексу України обґрунтовані тим, що пунктом 9 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 06.07.2010 р. було встановлено розмір орендної плати за передану земельну ділянку, а пунктом 12 цього договору передбачено перегляд розміру орендної плати один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, прийняттям орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати та в інших випадках, передбачених законом.

Прокурор зазначав, що 27.07.2011 р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", відповідно до якого визначений коефіцієнт, згідно якого визначається розмір орендної плати за земельні ділянки, а 26.06.2012 р. міською радою прийнято рішення № 37 про внесення змін до рішення № 16 від 27.07.2011 р., яке набрало чинності 01.01.2013 р., яким встановлено, що розмір орендної плати за земельну ділянку у м. Запоріжжя, надану для розташування автозаправних, газових автозаправних станцій, дорівнює шестикратному розміру земельного податку.

12.02.2013 р. міська рада звернулась до товариства з письмовою пропозицією про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі, яка залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставність застосування рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 р. для внесення змін до договору оренди землі, оскільки вказане рішення ради офіційно було оприлюднене 24.07.2012 р., а в силу норм Податкового кодексу України зміни до будь - яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Отже, відповідач зазначав, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період), а в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Тобто, в даному випадку, на думку відповідача, рішення міської ради № 37 від 26.06.2012 р., яке визначене як підстава для внесення змін до договору оренди землі, має застосовуватися не раніше 01.01.2014 р., а не з 01.01.2013 р., як це передбачено пунктом 5 цього рішення.

Крім того, на думку відповідача, наявність вказаного рішення № 37 від 26.06.2012 р. не є безумовною підставою для внесення змін до діючого договору за відсутності згоди сторін цього договору.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" також вказувало на те, що в даному випадку звернення позивача до суду з метою захисту права на отримання належного розміру орендної плати та приведення умов договору до вимог закону є безпідставними, оскільки договір в повній мірі відповідає вимогам податкового законодавства, а сплачуваний розмір орендної плати, встановлений умовами договору у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, не порушує інтересів міської ради щодо отримання належного розміру орендної плати.

Запорізька міська рада у поясненнях на позовну заяву вказувала на прийняття міською рішення № 16 від 27.07.2011 р. "Про затвердження розмірів орендної плати земельної ділянки певного функціонального призначення" та рішення № 37 від 26.06.2012 р., яким внесені зміни до попереднього рішення № 16 у відповідності до норм чинного законодавства, виходячи з наданих законом повноважень. При цьому, позивач зазначав, що для розрахунку суми орендної плати за земельну ділянку, передану відповідачу за спірним договором, застосовується нормативна грошова оцінка відповідно до затвердженої технічної документації 2008 року з урахуванням індексації, що на думку позивача, виходячи з норм чинного законодавства та положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р., свідчить законність дій міської ради та безпідставність відмови відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Крім того, Запорізька міська рада зазначала про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування рішення міської ради № 37 від 26.06.2012 р., оскільки в силу вимог Податкового та Бюджетного кодексів України плата за землю (у формі земельного податку та орендної плати) визначається загальнодержавним податком, а бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, і оскільки рішення Запорізької міської ради № 37 прийнято 26.06.2012 р., тобто більше ніж за шість місяців до 01.01.2013 р., вимоги законодавства щодо строків внесення змін до елементів податків дотримано в повній мірі, а інших вимог до строків прийняття або публікації рішень про встановлення або зміну загальнодержавних податків чинним законодавством не передбачено.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2013 р. (суддя Смірнов О.Г.) позовні вимоги задоволені, внесені зміни до пункту 9 договору оренди землі від 06.07.2010 р., укладеного відносно земельної ділянки, загальною площею 0,3644 га, яка знаходиться по вул. Зразковій, 1-в, в м. Запоріжжі, між Запорізькою міською радою та ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт", який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 р. за № 041026101925 та викладено його в такій редакції: "9.Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі:124 919 грн. 96 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, що сторонами в договорі оренди землі, передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, судом були визнані помилковими доводи відповідача відносно того, що рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 р., має застосовуватись не раніше 01.01.2014 р. з огляду на приписи, зокрема, пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

За апеляційною скаргою ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Склярук О.І., Богатир К.В., Дучал Н.М.) переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.11.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи та ненаданням правової оцінки доказам у справ, посилаючись на норми Податкового кодексу України та положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вказуючи на залишення судами поза увагою доводів товариства про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 р., про що свідчить і постанова Вищого господарського суду України від 17.09.2013 р. у справі № 908/2287/13.

У відзиві на касаційну скаргу Запорізька міська рада просила відмовити у її задоволенні, вказуючи на необґрунтованість доводів скаржника та їх невідповідність нормам Податкового кодексу України, яким встановлено, що плата за землю відноситься до загальнодержавних податків, а міською радою було дотримано всі вимоги чинного законодавства. Крім того, стосовно посилань заявника касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 19.11.2013 р. у справі № 908/2287/13 є безпідставними, оскільки вказаним судовим рішення не встановлено помилковість висновків судів щодо застосування рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 р., а зазначено про не з'ясуванням судами обставин справи у їх сукупності, що стало наслідком направлення справи на новий розгляд та унеможливлює застосування цієї постанови суду касаційної інстанції до спірних правовідносин сторін у даній справі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 06.07.2010 р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Торгова фірма Запоріжнафтопродукт" (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 11.08.2010 р. за № 041026101925, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець, відповідно до рішення тридцять восьмої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 61/196 від 23.12.2009 р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3644 га, для розташування автозаправної станції № 15, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Зразкова, 1-в.

В пункті 8 договору сторони передбачили, що договір укладено на строк до 05.06.2051р.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 83 279, 96 грн., що складає чотирьохкратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010 року.

Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії.

Відповідно до пункту 12 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати;

- в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 32 договору сторонами обумовлено, що, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 03.03.2008 р. № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; затверджено базову вартість 1 кв.м землі у розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 р. та впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008 р.

Згідно Витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка 1 м 2 земельної ділянки площею 3644,00 м 2 (спірна земельна ділянка) становить 571,35 грн., нормативна грошова оцінка - 2 081 999,40 грн.

Пунктом 5 договору оренди землі від 06.07.2010 р. визначено, що нормативна оцінка земельної ділянки становить 2 081 999,40 грн. в цінах 2010 року.

Рішенням Запорізької міської ради від 27.07.2011 р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі згідно з додатком, яким, зокрема, встановлено, що на земельні ділянки, на яких здійснюється торгівля нафтопродуктами розповсюджується коефіцієнт, згідно якого визначається розмір орендної плати "4".

26.06.2012 р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради № 16 від 27.07.2011 р. "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", згідно з яким розмір орендної плати за земельну ділянку у м. Запоріжжя, надану для розташування автозаправних станцій, дорівнює шестикратному розміру земельного податку (а.с.37-38).

Судами першої та апеляційної інстанції було встанволено, що рішення Запорізької міської ради № 37 було оприлюднене 24.07.2012 р. в газеті "Запорізька Січ" та набрало чинності 01.01.2013 р., як зазначено в пункті 5 цього рішення.

12.02.2013 р. Запорізька міська рада направила на адресу відповідача письмову пропозицію про внесення змін до договору оренди землі № 01/02-21/00360, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення кореспонденції 16.02.2013 р. та фіскальним чеком Укрпошта № 4999 від 13.02.2013 р., яка залишена відповідачем без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 06.07.2010 р., укладеного між сторонами щодо встановлення розміру орендної плати у розмірі 124 919,96 грн., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року, посилаючись на приписи статей 632, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 30 Закону України "Про оренду землі", положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норми Податкового кодексу України та пункт 12 договору, з огляду на прийняття міською радою рішення № 37 від 26.06.2012 р.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 12 договору оренди землі сторонами передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати та в інших випадках, передбачених законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена така можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Стосовно доводів відповідача про неможливість застосування рішення Запорізької міської ради № 37 від 26.06.2012 р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що станом на час вирішення спору рішення Запорізької міської ради № 16 від 27.07.2011 р. та рішення № 37 від 26.06.2012 р., якими затверджено розміри орендної плати земельної ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя та встановлено коефіцієнти, які використовуються при розрахунку орендної плати, недійсними не визнано та не скасовані у встановленому законом порядку, тобто є чинними та підлягає обов'язковому виконанню.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 19.11.2013 р. у справі № 908/2287/13 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки судом касаційної інстанції з огляду на необхідність з'ясування всіх обставин справи судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто остаточного рішення у даній справі не прийнято.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 908/2823/13 та рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач