Постанова

від 18.03.2014 по справі 904/8518/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 904/8518/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 року у справі господарського суду № 904/8518/13 Дніпропетровської області за заявою Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" до Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" про визнання банкрутом ліквідаторШестаков Ю.К. за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2013 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (а.с. 1 - 3).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 84 - 86).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року (суддя Примак С.А.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 19.02.2014 року, призначено ліквідатором банкрута Шестакова Ю.К., якого зобов'язано у десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, докази публікації надати суду, провести ліквідаційну процедуру боржника у відповідності до вимог статей 37 - 48 Закону (в зазначеній редакції) та подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури за десять днів до закінчення її строку (а.с. 95- 100).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 19.11.2013 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення та передчасністю висновків суду про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лисенко О.М., суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року у даній справі (а.с. 167 - 169). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що державна податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у зв'язку з недоведенням скаржником прав учасника провадження у даній справі про банкрутство.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 09.01.2014 року, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 111 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону про банкрутство, статей 4, 4 1 , 43, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник зазначив про право контролюючого органу на оскарження постанови про введення ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство, оскільки незаконне визнання боржника банкрутом унеможливлює доведення податковою інспекцією, у якій підприємство-боржник перебуває на податковому обліку, обставин ведення боржником фіктивної підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду від 09.01.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону (в зазначеній редакції) входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону (в зазначеній редакції) має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури щодо підприємства-боржника, як платника податків, припиняє можливість донарахування контролюючими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення контролюючого органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 частини 1 статті 45 Закону в зазначеній редакції).

При цьому, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника.

Разом з тим, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з винесеною у даній справі постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури від 19.11.2013 року, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати зазначену постанову, мотивуючи тим, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції обмежив право контролюючого органу на проведення документальної позапланової перевірки боржника для визначення наявності або відсутності у боржника заборгованості зі сплати податків (а.с. 126 - 134).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року контролюючому органу відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2014 року (а.с. 125).

У судовому засіданні від 09.01.2014 року апеляційний суд встановив, що ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська не зверталася з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону (в зазначеній редакції) , що підтверджується матеріалами даної справи.

Також, апеляційним судом встановлено, що скаржник, як орган доходів і зборів, в якому боржник перебував на податковому обліку, був належним чином повідомлений про припинення підприємницької діяльності боржника шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії боржника на адресу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська заяви за формою №8-ОПП від 01.08.2013 року (а.с. 15 - 17) , що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку платника податків-боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом його обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана податковою інспекцією постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом не стосується її прав та обов'язків, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно приписів статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції на постанову суду першої інстанції від 19.11.2013 року та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції постанови від 19.11.2013 року та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника провадження даній справі, тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі постанову про визнання боржника банкрутом.

Доводи скаржника (контролюючого органу) про те, що введення ліквідаційної процедури щодо боржника перешкоджає податковій інспекції можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням податковими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у порушенні справи про банкрутство (визнанні боржника банкрутом) за наявності об'єктивних підстав відповідно до статті 95 Закону (в зазначеній редакції).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду та спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно приписів статті 111 7 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 року у справі №904/8518/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко