Постанова

від 12.08.2014 по справі 904/8518/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 904/8518/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у справі господарського суду № 904/8518/13 Дніпропетровської області за заявою Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" до Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" про визнання банкрутом ліквідаторШестаков Ю.К. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2013 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 3).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 84 - 86).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 29.11.2013 року, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 19.02.2014 року, призначено ліквідатором банкрута Шестакова Ю.К., якого зобов'язано у десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації надати суду, провести ліквідаційну процедуру боржника у відповідності до вимог статей 37 - 48 Закону про банкрутство та подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури за десять днів до закінчення її строку (том 1, а.с. 95 - 100, 116).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2014 року строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Шестакова Ю.К. продовжено до 01.05.2014 року, зобов'язано ліквідатора подати в строк до 01.05.2014 року на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс (а.с. 1, а.с. 208 - 209).

28.04.2014 року ліквідатором боржника Шестаковим Ю.К. подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора за вих. №28/04-1 від 28.04.2014 року з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 23.04.2014 року (вх. №26171/14), який ухвалою суду від 30.04.2014 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.05.2014 року (том 2, а.с. 7 - 52, 53 - 54) .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року (суддя Примак С.А.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута, ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Новітек", провадження у даній справі припинено (том 2, а.с. 58 - 60). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу банкрута з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2014 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи та передчасністю висновків суду про визнання боржника банкрутом, ненаданням ліквідатором боржника проміжного ліквідаційного балансу підприємства-боржника на перевірку в податкову інспекцію.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Чередка А.Є., суддів: Кощеєва І.М., Пархоменко Н.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у даній справі (том 2, а.с. 95 - 97). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду про завершення ліквідаційної процедури боржника у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у даній справі про банкрутство та недоведенням порушення прав податкової інспекції оскаржуваною ухвалою суду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 9, 95 Закону про банкрутство, пункту 11.3 Розділу 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, статей 4, 4 1 , 43, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник зазначив про те, що апеляційним судом не прийнято до уваги тих обставин, що ліквідатором боржника, в порушення вимог статті 111 ЦК України, не надано на перевірку в податкову інспекцію проміжного ліквідаційного балансу підприємства-боржника. Також контролюючий орган зазначив про наявність у боржника розбіжностей у формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що фактично виражається у заниженні та несплаті коштів до бюджету і вказує на ознаки здійснення боржником фіктивної господарської діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, згідно статті 1 Закону про банкрутство, входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності-боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону про банкрутство має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, навіть несвоєчасне проведення податкової перевірки та прийняття за її наслідком рішення контролюючого органу про визначення податкових зобов'язань із поданням грошових вимог у справу про банкрутство, дозволить податковій інспекції набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство та оскаржити ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута з припиненням юридичної особи-боржника та припиненням провадження у справі про банкрутство, як судовий акт яким завершується ліквідаційна процедура підприємства-боржника.

Право на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду про завершення ліквідаційної процедури банкрута мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з прийнятою у даній справі ухвалою суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута з припиненням юридичної особи-боржника та припиненням провадження у справі про банкрутство від 20.05.2014 року, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу про завершення ліквідаційної процедури банкрута, мотивуючи тим, що суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, не прийняв до уваги обставин ненадання ліквідатором податковій інспекції первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника, що позбавило контролюючий орган можливості провести позапланову перевірку банкрута та, у разі виявлення податкової заборгованості, заявити додаткові грошові вимоги у дану справу про банкрутство. Також заявник апеляційної скарги зазначив про те, що характер господарських операцій банкрута свідчить про мінімізацію підприємством-банкрутом податкових зобов'язань та вказує на ознаки ведення ним фіктивної господарської діяльності (том 2, а.с. 68 - 73).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року контролюючому органу відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.06.2014 року (том 2, а.с. 67).

У судовому засіданні від 24.06.2014 року апеляційний суд встановив, що матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська не зверталася з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство, в апеляційній скарзі не зазначає про наявність у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів. При цьому, контролюючий орган був належним чином повідомлений про припинення підприємницької діяльності боржника до моменту порушення щодо нього справи про банкрутство шляхом надіслання ліквідатором боржника на адресу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська заяви за формою №8-ОПП про припинення платника податків №01/08-2 від 01.08.2013 року, а також рішення власників Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" від 30.07.2013 року, що підтверджується листом ліквідатора №01/08-1 від 01.08.2013 року зі штампом вхідної кореспонденції податкової інспекції про одержання зазначених документів (том 1, а.с. 15 - 17) , що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку платника податків-боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство.

Також апеляційним судом встановлено відсутність у Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Новітек" податкового боргу станом на 17.12.2013 року, що вбачається з листа ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська №28156/10/10 від 17.12.2013 року (том 2, а.с. 33).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов до висновку, що оскаржувана податковою інспекцією ухвала суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника не стосується її прав та обов'язків, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення відповідно до статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції на ухвалу суду першої інстанції від 20.05.2014 року та погоджується з висновками апеляційного суду про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції ухвали від 20.05.2014 року та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника провадження даній справі, тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі ухвалу про завершення ліквідаційної процедури банкрута.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки у зв'язку з ненаданням ліквідатором первинних документів фінансово-господарської діяльності банкрута, як на підставу для обґрунтування порушення прав контролюючого органу в ході здійснення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на наявність спеціальних повноважень у контролюючих органів щодо розшуку недобросовісних платників податків, вилучення документів, накладення арештів та інше, які дозволяють їм належне виконання посадових обов'язків на предмет проведення податкових перевірок.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що апеляційним судом встановлено обставини невжиття ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська конкретних заходів, спрямованих на проведення податкової перевірки підприємства-боржника, а саме видання наказу про проведення податкової перевірки та направлення посадових осіб контролюючого органу для її проведення за адресою місцезнаходження боржника, а у випадку неможливості проведення зазначеної перевірки з об'єктивних причин - складення акта про таке.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими доводи податкової інспекції про необхідність перевірки та підтвердження проміжного ліквідаційного балансу підприємства-боржника в порядку, визначеному статтею 60 ГК України, оскільки зазначеною нормою права визначається порядок перевірки повноти ліквідаційного балансу, а в даному випадку досудова процедура ліквідації боржника завершилась складенням проміжного ліквідаційного балансу, складення та перевірка якого відбувається згідно статті 111 ЦК України, яка не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення податковою інспекцією повноти проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду та спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у справі №904/8518/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський