Постанова

від 18.03.2014 по справі 2/5005/14043/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 2/5005/14043/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Спеціндустрія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у справі № 2/5005/14043/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомКиївського національного університету імені Тараса Шевченка доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Спеціндустрія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області простягнення 51 930,23 грн. за участю представників:

позивача: Литвиненко Т.М.

відповідача: Шестерня Н.О.

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Спеціндустрія" (надалі - "ТОВ "НВП "Спеціндустрія") про стягнення збитків в сумі 51 930,23 грн., завданих внаслідок порушення відповідачем встановлених законодавством вимог щодо визначення ціни матеріалів та робіт за договорами субпідряду. Позовні вимоги мотивовані нормами ст. 843 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 р. (суддя Боділовська М.М.) в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 812,36 грн. вартості експертизи.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено неправомірне заподіяння йому шкоди відповідачем у позадоговірних відносинах в розумінні ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, також не доведено порушення відповідачем договірних зобов'язань, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. (судді Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 р. скасовано, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "НВП "Спеціндустрія" на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка 51 930,23 грн. збитків та судові витрати у справі, а в доход Державного бюджету України - 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована доведеністю позовних вимог про стягнення з відповідача збитків та обґрунтованістю застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування позову. Підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції стало неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Також апеляційний суд послався на те, що, відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з приписів ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, хоча в обґрунтування позову позивач посилався на ст. 224 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "НВП "Спеціндустрія" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 р. залишити в силі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (замовник) та ТОВ "НВП "Спеціндустрія" (підрядник) 14.10.2009 р. було укладено договір підряду № 057/25 (надалі - "Договір"), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик, із залученням власних ресурсів, у відповідності до умов даного договору, виконати роботу, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити цю роботу за ціною та на умовах цього договору.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 6.1), що вартість робіт за даним договором складає 669 990,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.4.4 Договору підрядник має право за згодою замовника залучати субпідрядні організації до виконання робіт, передбачених предметом Договору.

Як з'ясовано судами, ТОВ "НВП "Спеціндустрія" як генпідрядником було укладено договори субпідряду: 10.07.2009 р. - з ТОВ "Валіос-Техно-Буд" та з ТОВ "Екокомстандарт", 10.07.2009 р. та 14.10.2009 р. - з ПП "Март 2009". Умовами вказаних договорів субпідряду передбачено, що генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується належним чином виконати доручені йому генпідрядником роботи на об'єкті "Київський національний університет імені Тараса Шевченка" за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 60.

Роботи за Договором були прийняті позивачем без зауважень та заперечень за Актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року на загальну суму 662 828,40 грн. За виконані роботи позивач сплатив відповідачу 662 828,40 грн.

Поряд з цим судами встановлено, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка за 2008, 2009 роки та завершений звітний період 2010 року, яка проводилася у IV кварталі 2010 року Головним контрольно-ревізійним управлінням України, виявлено порушення при проведенні університетом видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт, про що складено відповідний акт.

Так, в Акті ревізії Головного контрольно-ревізійного управління України від 18.03.2011 р. № 03-21/66 зазначено, що під час ревізії було проведено зустрічну звірку в ТОВ "НВП "Спеціндустрія", якою встановлено, що роботи з фарбування фасаду будівлі університету в повному обсязі виконували субпідрядні організації - ТОВ "Валіос-Техно-Буд", ТОВ "Екокомстандарт" та ПП "МАРТ 2009", які знаходяться в місті Дніпропетровську.

Співставленням вартості прямих та загальновиробничих витрат, зазначених в актах приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) генпідрядника із вартістю прямих та загальновиробничих витрат, зазначених в актах приймання виконаних робіт (ф.КБ-2) субпідрядних організацій, встановлено розбіжності на суму 34 890,40 грн. (з ПДВ), що є порушенням вимог п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 та призвело до завищення вартості виконаних робіт.

Зустрічною звіркою контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області встановлено, що вказані субпідрядні організації роботи з ремонту фасаду виконували з матеріалів ТОВ "НВП "Спеціндустрія". Співставленням вартості матеріалів, зазначених у відомостях ресурсів до актів виконаних робіт, із даними бухгалтерського обліку ТОВ "НВП "Спеціндустрія" встановлено розбіжності, а саме: вартість матеріалів у відомостях ресурсів до актів більша, ніж за даними бухгалтерського обліку на 17 039,83 грн., що є порушенням вимог п. 3.3.4 ДБН Д.1.1-1-2000 та призвело до завищення вартості виконаних робіт.

Наведене стало підставою для звернення Київського національного університету імені Тараса Шевченка з позовом про стягнення з ТОВ "НВП "Спеціндустрія" збитків у вигляді переплати за виконані роботи в сумі 51 930,23 грн. в порядку ст. 224 ЦК України.

Колегія суддів оцінює висновки судів як необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що між сторонами у справі склались правовідносини підряду.

В силу ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Статтею 858 ЦК України унормовано відповідальність підрядника за неналежну якість роботи. Так, ч. 3 ст. 858 ЦК України передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Враховуючи дані норми законодавства, а також загальні правила відшкодування збитків, при розгляді даної справи суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; наявність вини завдавача шкоди. Відповідно до статей 33, 34, 43 ГПК України вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, всупереч приписам ст. 43 ГПК України, даного господарськими судами при вирішенні спору у даній справі не враховано, зазначені обставини не досліджено.

Так, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не встановив наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, що є необхідним для застосування ст. 224 ГК України.

Місцевий господарський суд, в свою чергу, при прийнятті рішення про відмову в позові виходив з відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 1212, 1213 ЦК України. В той же час позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь збитки в сумі 51 930,23 грн. в порядку ст. 224 ГК України.

При визначенні розміру завданих позивачу збитків суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з обставин, встановлених висновком комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 210/211-13 від 24.07.2013 р.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з приписами ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

При цьому, у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Проте, апеляційним господарським судом дані обставини не з'ясовувались. Судом першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 32, 33, 41, 42 ГПК України, при вирішенні справи взагалі не надано оцінки висновку судової експертизи № 210/211-13 від 24.07.2013 р.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ч. 6 ст. 42 ГПК України).

Однак, в порушення даних приписів, в мотивувальній частині рішення відсутні доводи та мотиви, за якими господарський суд першої інстанції відхилив висновок судової експертизи № 210/211-13 від 24.07.2013 р.

Також місцевим господарським судом не надано жодної правової оцінки довідці Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області № 03.1-21/16 від 16.02.2011 р. щодо зустрічної звірки, проведеної в ТОВ "НВП "Спеціндустрія" з питання підтвердження виду, обсягу та стану взаєморозрахунків з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка за період з 01.01.2008 р. по 15.02.2011 р.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Спеціндустрія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у справі № 2/5005/14043/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець