Ухвала

від 26.02.2014 по справі 2а-14300/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/32775/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2012

та постанову Харківськогоапеляційного адміністративного суду від 08.05.2012

у справі № 2а-14300/11/2070

за позовом Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківськогоапеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000230849 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161 562,50 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановуХарківськогоапеляційного адміністративного суду від 08.05.2012та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щопредставниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за січень 2011 року.

За результатами перевірки 16.05.2011 податковим органом складено акт № 1355/49-018/14310299 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів частин першої тап'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011року на суму 161 562,50 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000230849, яким зменшено позивачу за лютий 2011року розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 196 896,84 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що наявність у Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (надалі КП ХКБМ ім. О.О. Морозова) податкових накладних на отримання продукції від ТОВ «Машприборкомплект», ТОВ «Актуальні технології» є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Відповідно до мотивів суду першої інтонації, у КП ХКБМ ім. О.О. Морозова не виникло право на податковий кредит за взаємовідносинам з вказаними контрагентами, оскільки дані господарські відносини не спричинили реального настання правових наслідків.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.12.2010 між ТОВ «Молосс Абсолют», ТОВ «Машприборкомплект» та КП ХКБМ ім. О.О. Морозова укладено договір № 1 про переуступлення прав та обов'язків по договору поставки № 1422и-ХКБМ від 13.03.2010, згідно якого ТОВ «Машприборкомплект» прийняло на себе усі права та обов'язки постачальника за договором поставки від 13.03.2010 № 1422и-ХКБМ.

У зв'язку з цим,у січні 2011 року ТОВ «Машприборкомплект»поставило на адресу позивача КП ХКБМ ім. О.О. Морозова (Покупець) комплектуючі, згідно специфікації (вироби ФПТ, нагнітачі 434, ВКУ-1, РТС-27-ЗМ) на загальну суму 946 815,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 152 802,50 грн., який позивачем включено до складу податкового кредиту лютого 2011 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: прибутковим ордером № 141 від 27.01.2011, видатковою накладною № РН-270101 від 27.01.2011, платіжним дорученням від 28.01.2011 № 111, податковою накладною від 28.01.2011 № 3; прибутковим ордером № 19 від 11.01.2011, видатковою накладною № РН-110101 від 11.01.2011, платіжним дорученням від 18.01.2011 № 58, податковою накладною від 11.01.2011 № 1, прибутковим ордером № 20 від 11.01.2011, видатковою накладною № РН-110102 від 11.01.2011, платіжним дорученням від 17.01.2011 № 56, податковою накладною від 17.01.2011 № 2.

В бухгалтерському обліку отримані комплектуючі оприбутковано на рахунку 202 «Матеріали» у сумі 289 850,00 грн.

З метою дослідження фактичної поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей у першій ланці,відповідач надіслав ДПІ у Печерському районі м. Києва запити від 08.04.2011 № 5809/7/49-028 та від 17.05.2011 № 8024/7/49-028 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Машприборкомплект».

ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 13.04.2011 № 10842/7/23-1110 надіслала акт від 13.04.2011 № 2549/23-11/37044331 про неможливість проведення перевірки контрагента позивача ТОВ «Машприборкомплект», у зв'язку з тим, що згідно з даними бази АІС РПП ТОВ «Машприборкомплект» має стан - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). Також, цим же листом повідомлено, що у ТОВ «Машприборкомплект» відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів, має чисельність 1 особу (згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року).

Також, судами встановлено, що 28.07.2010 між КП ХКБМ ім. О.О. Морозова (Покупець) та ТОВ «Актуальні технології» (Постачальник)укладено договір №1587и-ХКБМ на виготовлення та передачу у власність Покупця Продукціїгідротрансформаторів, за цінами та у кількості, зазначеній у Специфікації. До зазначеного договору сторонами укладенододаткову угоду № 1 від 29.07.2010, з якої вбачається, що Постачальник у додатку до основного договору зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію за цінами та у кількості, зазначеними у Специфікаціях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою дослідження фактичної поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей у першій ланці, відповідач направив до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова запит від 08.04.2011 № 5808/7/49-028 на проведення зустрічної звірки ТОВ «Актуальні технології», що перебувало у фінансово-господарських відносинах з КП ХКБМ ім. О. О. Морозова.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова листом № 3576/7/07-014, на запит СДПІ ВПП у м. Харкові, надіслала акт від 11.05.2011 №847/07-008/33897892 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Актуальні Технології», оскільки останнє не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідно до пункту 198.3статті 198Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог підпункту «а» пункту 198.1 статті 198Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Пунктом 198.2 статті 198Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями(іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Частинами другою та третьоюстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщоце неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можутьскладатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалось вище, у матеріалах справи містяться копії первинних документів, якіпідтверджують, що вся продукція (комплектуючі) згідно Специфікацій була отримана та оприбуткована позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 202 «Матеріали», що також підтверджується актом перевірки.

Переміщення (руху) продукції від постачальника до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та картками складського обліку отриманої продукції, копії всіх цих первинних документів також містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судуапеляційної інстанції про те, що обґрунтованих підстав вважати господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Машпроборкомплект» та ТОВ «Актуальні технології»такими, що не мали реального характеру, немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартістьу розмірі 161 562,50 грн., сплаченого в ціні придбаних товарів, є правомірним.

Крім того, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зазначені договори не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки апеляційногосуду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000230849 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161 562,50 грн. є законними та обґрунтованими.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харковізалишити без задоволення.

2. Постанову Харківськогоапеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 у справі № 2а-14300/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Ю.І. Цвіркун