Постанова

від 06.03.2014 по справі 820/5913/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 820/5913/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Онопрієнко Л.М.

представника відповідача Гиря В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько голд",Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/5913/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько голд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Фалько голд" (далі-позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові-повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000292202, №0000302202, №0000282202, №0000312202 від 27.06.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. позов ТОВ "Фалько голд" задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000282202 від 27.06.2013р., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. в частині відмови в задоволенні позову, та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що привело до безпідставної відмови у позовних вимогах.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. в частині задоволених позовних вимог, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що привело до безпідставного задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фалько голд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 24.05.2013 р.,за результатами якої складено акт перевірки № 2223/22.2-09/36032990 від 11.06.2013 р. (а.с. 15-33).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп.8.4.11 п. 8.4.11 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 186 250,00 грн. за 1 квартал 2011 року.

п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, оскільки не утримано та не перераховано податок з доходів найманих працівників, в результаті чого занижено податок з доходів найманих працівників з доходу у сумі 111 750,00 грн. за березень 2011 року.

п. 2.9, п. 2.11, п. 3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 " ".

27.06.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000292202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 186 251,00 грн. (основний платіж 186 250,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.) (а.с. 34);

- №0000302202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 111 751,00 грн. (основний платіж 111 750,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.) (а.с. 36);

- №0000282202, яким до позивача за порушення порядку касових операцій застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 490 000,00 грн. (а.с. 38);

- №0000312202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. (штрафна санкція) (а.с. 40).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000312202, №0000302202, №0000292202 від 27.06.2013 р. відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, тому відсутні підстави для скасування спірних рішень відповідача.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в цій частині, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Фалько голд" засноване 28.08.2008 р. Засновками товариства в частках є ОСОБА_3-99,67 % та ОСОБА_4 - 0,33 % , що вбачається зі статуту товариства та протоколу загальних зборів учасників.

28.08.2008 р. ОСОБА_3 внесено до статутного фонду підприємства нежитлові приміщення цокольного поверху № 129-1-:-129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв. м. літ. "А-5", адреса: АДРЕСА_1 - вартістю 1 495 050,00 грн. (далі- нерухоме майно) , що підтверджується актом приймання-передачі . (а.с. 11, 45-61)

З 07.10.2008р. ТОВ « Фалько голд» є власником зазначеного нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 62-70).

23.03.2010 р. , в зв'язку з виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_3, ТОВ "Фалько голд" придбало його частку його 99,67 % статутного капіталу за 886 320,00 грн., що підтверджується протоколом зборів учасників, та договором купівлі- продажу від 23.03.2010 р. (а.с. 77-78).

15.03.2011 р. ТОВ "Фалько голд" продало ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_6, нежитлові приміщення цокольного поверху № 129-1-:-129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв. м. літ. "А-5", адресою: АДРЕСА_1, за ціною 745 000,00 грн., що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, прибутковим ордером № 2 від 15.03.2011 р. (а.с. 85-86,138 ).

За висновками податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, позивачем було придбано нерухоме майно як товар для подальшого продажу іншим особам, а отримані кошті , як складова валового доходу для цілей об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства, не відображенні позивачем, у зв'язку із чим відбулося заниження податку на прибуток в сумі 186 250,00 грн. за 1 квартал 2011 року.

Податковим повідомленням-рішення м№0000292202 від 27.06.2013р. позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 186 250,00 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з такого.

Відповідно до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: - суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; - суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу включають загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.8.2.2 Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини.

Відповідно до 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що для цілей цього пункту: до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи.

Як встановлено судом, нежитлові приміщення цокольного поверху № 129-1-:-129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв. м. літ. "А-5", адреса: АДРЕСА_1 були внесені до статутного капіталу ТОВ «Фалько Голд», позивач є власником цих активів, а тому відповідне нерухоме майно є основними фондами позивача в розумінні п. 8.4.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відсутність у позивача окремого обліку амортизаційних відрахувань на це майно не спростовує належність цього майна до основних фондів, тому як законом подібного не передбачено.

Продаж нерухомого майна (основних фондів) здійснено позивачем згідно рішення зборів учасників ТОВ "Фалько голд" у зв'язку з борговими зобов'язаннями товариства перед ОСОБА_3, що пов'язані з викупом його частки статутного капіталу, неможливістю забезпечити компенсацію відповідної частки.

Таким чином, висновки податкового органу та суду, що нерухоме майно є товаром, придбаним для подальшого продажу іншим особам, є помилковими.

Факт реалізації основних фондів 15.03.2011 р. фізичній особі, не змінює мети такого продажу, як то компенсація вартості частки корпоративних прав ОСОБА_3

За таких умов, кошти у сумі 745 000,00 грн., отримані позивачем, як продавцем нерухомого майна, правомірно ним не включені до складу валового доходу для цілей об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства.

Доводи податкового органу щодо відсутності у ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке передано ТОВ "Фалько Голд", колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки в судовому порядку не визнано недійсним набуття позивачем спірного майна у власність.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ висновки перевірки про заниження позивачем відповідного платежу на суму 186 250,00 грн. за 1 квартал 2011 року є безпідставними, податкове повідомлення-рішення №0000292202 від 27.06.2013р. підлягає скасуванню.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302202 від 27.06.2013р.

Судом встановлено, що в березні 2011 р. позивачем в якості компенсації частки статутного капіталу виплачено гр. ОСОБА_3 кошти у сумі 745 000,00 грн. , про що складено видатковий ордер.

Податковий орган, з висновками якого погодився суд першої інстанції, виходив з того, що зазначені кошти є доходом найманого працівника позивача, з якого не було утримано податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження відповідного зобов'язання на суму 111 750,00 грн. у березні 2011 року.

Колегія суддів вважає висновки відповідача та суду першої інстанції помилковими.

Згідно пп.163.1.1. п.163.1. ст.163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1 ст.168, пунктом 171.1 ст.171 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач здійснив на користь гр. ОСОБА_3 виплату коштів у сумі 745 000,00 грн. згідно з видатковим ордером від 15.03.2011 р.

Вказана сума сплачена в рахунок погашення зобов'язань за договором купівлі-продажу частки статутного (складеного) капіталу від 23.03.2013 р. (а.с. 139).

Колегія суддів зазначає, що вказана сума коштів не є доходом найманого працівника підприємства позивача в розумінні пп.163.1.1. п.163.1. ст.163 ПК України.

Доказів виплати позивачем зазначеної суми ОСОБА_3 як найманому працівнику відповідачем не надано. В акті перевірки не зазначено, з посиланням на первинні документи, яку посаду обіймав ОСОБА_3, з яким окладом, та підстави виплати йому зазначеної суми саме як найманому працівнику.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, та вважає, що ТОВ " Фалько голд" за цих умов не є податковим агентом, а тому не було зобов'язано утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 111 750,00 грн. з коштів сплачених ним ОСОБА_3 у березні 2011 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення відповідача №0000302202 від 27.06.2013 р. є безпідставним і підлягає скасуванню.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000312202 від 27.06.2013 р.

Підставою застосування по позивача штрафної санкції у розмірі 510,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000312202 від 27.06.2013 р. є неподання позивачем податкового розрахунку за формою №1ДФ за березень 2011 р. по сплаченому на користь ОСОБА_3 в сумі 745 000,00 грн., а також сум нарахованого та утриманого з них податку на суму 111 750,00 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтується та тому, що отримані ОСОБА_3 кошти є його оподатковуваним доходом фізичної особи, а позивач - є податковим агентом, у зв'язку із чим був зобов'язаний подати відповідачу розрахунок за формою №1ДФ за березень 2011 р.

Оскільки отримані ОСОБА_3 кошти не є його доходом, як найманого працівника, позивач проводячи виплату частки ОСОБА_3 не є податковим агентом , а тому не зобов'язаний подавати до податкового органу розрахунок за формою №1ДФ, з огляду на що податкове повідомлення -рішення №0000312202 від 27.06.2013 р. підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача обґрунтованими , а тому постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог .

Задовольняючи позовні та скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000282202 від 27.06.2013р., яким до позивача за порушення порядку касових операцій застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 490 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з його неправомірності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині, з огляду на таке.

Підставою застосування штрафних санкцій до позивача слугували висновки податкового органу про перевищення позивачем встановлених лімітів готівки в касі за 15.03.2011 р. у зв'язку із надходженням до нього грошових коштів від ОСОБА_6, що діяв від імені ОСОБА_5, у розмірі 745 000,00 грн. та видачею цієї ж суми ОСОБА_3

Судом встановлено, що 15.03.2011 р. позивачем прийнято 745 000,00 грн. від ОСОБА_6 та видано готівки з каси підприємства у цьому ж розмірі ОСОБА_3, що підтверджено прибутковим та видатковим касовим ордерами.

Прибутковий та видатковий ордери містять належні реквізити, наявність технічної описки у видатковому ордері в частині дати договірного зобов'язання 23.03.2013р. (замість 23.03.2010р.) , що є підставою видачі коштів, не є свідчить про недійсності цих ордерів.

Сторонами не заперечується фактичне здійснення прийняття та видачі готівки позивачем саме 15.03.2011 р., тобто, протягом операційного дня.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що позивачем не перевищено ліміт каси за 15.03.2011 р.

Фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" належать до адміністративно - господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно -господарський штраф.

Відповідно до ст. 250 ГК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, операції з готівкою проведені позивачем 15.03.2011 р., акт перевірки відповідача, в якого поставлено під сумнів ці операції в частині дотримання касової дисципліни складено 11.06.2013 р., а ППР винесено 27.06.2013 р., тобто, поза строками застосування адміністративно-господарських санкцій.

Тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000282202 від 27.06.2013 р. підлягає скасуванню, як прийняте безпідставно та з порушенням норм законодавства.

Частиною ч. 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. суду підлягає скасуванню в частині відмови у позовних вимогах, разом із винесенням в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько голд" задовольнити. Апеляційну скапргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/5913/13-а скасувати в частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000292202, №0000302202 , № 0000312202 від 27.06.2013р

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідністю "Фалько Голд" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000292202, №0000302202 , № 0000312202 від 27.06.2013р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/5913/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 11.03.2014 р.