Ухвала

від 15.09.2015 по справі 820/5913/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/19141/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Онопрієнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013

у справі № 820/5913/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалько голд»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалько голд» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.06.2013 № 0000282202, № 0000292202, № 0000302202 та № 0000312202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000282202; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові скасовано; прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000292202, № 0000302202 та № 0000312202; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фалько голд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 24.05.2013, складено акт перевірки № 2223/22.2-09/36032990 від 11.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 186 250 грн. за І квартал 2011 року; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, оскільки не утримано та не перераховано податок з доходів найманих працівників, в результаті чого занижено податок з доходів найманих працівників у сумі 111 750 грн. за березень 2011 року; п. 2.9, п. 2.11, п. 3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі результатів проведеної перевірки, 27.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000282202 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 490 000 грн.;

- № 0000292202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 186 251 грн., в т.ч.: 186 250 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій(штрафів);

- № 0000302202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 111 751 грн., в т.ч.: 111 750 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000312202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Фалько голд» засноване 28.08.2008. Згідно статуту товариства та протоколу загальних зборів учасників, засновниками товариства в частках є ОСОБА_3 - 99,67 % та ОСОБА_4 - 0,33 %.

28.08.2008 ОСОБА_3 вніс до статутного фонду товариства нежитлові приміщення цокольного поверху № 129-1-:-129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв.м. літ «А-5», адреса: м. Харків, АДРЕСА_1 - вартістю 1 495 050 грн., що підтверджено актом приймання-передачі.

З 07.10.2008 ТОВ «Фалько голд» є власником зазначеного нерухомого майна, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

23.03.2010, в зв'язку з виходом ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ «Фалько голд», останнє придбало його частку (99,67%) статутного капіталу за 886 320 грн., що підтверджено протоколом зборів учасників та договором купівлі-продажу від 23.03.2010.

15.03.2011 ТОВ «Фалько голд» продало ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_6, нежитлові приміщення цокольного поверху № 129-1-:-129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв.м. літ «А-5», адреса: м. Харків, АДРЕСА_1, за ціною 745 000 грн., що підтверджено нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу нежитлових приміщень та прибутковим ордером.

За висновками податкового органу позивачем було придбано нерухоме майно як товар для подальшого продажу іншим особам, а отримані кошти, як складова валового доходу для цілей об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства, не відображені позивачем, у зв'язку із чим відбулося заниження податку на прибуток в сумі 186 250 грн. за І квартал 2011 року; кошти виплачені ОСОБА_3 в березні 2011 року в сумі 745 000 грн. є доходом найманого працівника, з якого не було утримано податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження відповідного зобов'язання на суму 111 750 грн. у березні 2011 року; штрафні санкції у розмірі 510 грн. застосовані до позивача, як податкового агента, за неподання податкового розрахунку за формою № 1ДФ за березень 2011 року по виплачених на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 745 000 грн., а також сум нарахованого та утриманого з них податку в сумі 111 750 грн.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 зазначеного Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами, зокрема, група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Відповідно до пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 цього Закону для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи.

Оскільки нежитлові приміщення цокольного поверху № 129-1-:-129-8, 129-1 загальною площею 123,1 кв. м. літ. «А-5», адреса: м. Харків, АДРЕСА_1 були внесені до статутного капіталу ТОВ «Фалько Голд», позивач є власником цих активів, а тому відповідне нерухоме майно є основними фондами позивача в розумінні пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відсутність у позивача окремого обліку амортизаційних відрахувань на це майно не спростовує належність цього майна до основних фондів.

Продаж нерухомого майна (основних фондів) здійснено позивачем згідно рішення зборів учасників ТОВ «Фалько голд», у зв'язку з борговими зобов'язаннями товариства перед ОСОБА_3, що пов'язані з викупом його частки статутного капіталу, неможливістю забезпечити компенсацію відповідної частки.

Висновки податкового органу та суду першої інстанції, що нерухоме майно є товаром, придбаним для подальшого продажу іншим особам, є помилковими.

Факт реалізації основних фондів 15.03.2011 фізичній особі не змінює мети такого продажу, як то компенсація вартості частки корпоративних прав ОСОБА_3

За таких умов, кошти у сумі 745 000 грн., отримані позивачем, як продавцем нерухомого майна, правомірно ним не включені до складу валового доходу для цілей об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства.

Доводи податкового органу щодо відсутності у ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке передано ТОВ «Фалько голд», оскільки в судовому порядку не визнано недійсним набуття позивачем спірного майна у власність.

Таким чином, висновки перевірки про заниження позивачем відповідного платежу на суму 186 250 грн. за І квартал 2011 року є безпідставними.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, позивач здійснив на користь гр. ОСОБА_3 виплату коштів у сумі 745 000 грн. згідно з видатковим ордером від 15.03.2011.

Вказана сума сплачена в рахунок погашення зобов'язань за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу від 23.03.2013.

Таким чином, вказана сума коштів не є доходом найманого працівника підприємства позивача в розумінні пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України.

Доказів виплати позивачем зазначеної суми ОСОБА_3 як найманому працівнику відповідачем не надано. В акті перевірки не зазначено, з посиланням на первинні документи, яку посаду обіймав ОСОБА_3, з яким окладом, та підстави виплати йому зазначеної суми саме як найманому працівнику.

Оскільки, ТОВ «Фалько голд» не є податковим агентом по відношенню до ОСОБА_3, тому не було зобов'язано утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 111 750,00 грн. з коштів сплачених ним ОСОБА_3 у березні 2011 року та відповідно подавати відповідачу податковий розрахунок за формою № 1ДФ за березень 2011 року.

Щодо застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі 1 490 000 грн., слід зазначити наступне .

Як встановлено в судовому порядку, 15.03.2011 позивачем прийнято 745 000 грн. від ОСОБА_6 та видано готівку з каси підприємства у цьому ж розмірі ОСОБА_3, що підтверджено прибутковим та видатковим касовими ордерами та свідчить про відсутність перевищення ліміту каси за 15.03.2011.

Крім того, санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» належать до адміністративно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, операції з готівкою проведені позивачем 15.03.2011, а санкції нараховані 27.06.2013 згідно податкового повідомлення-рішення № 0000282202, то такі санкції застосовані поза межами строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог у відповідній частині та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний