Ухвала

від 11.03.2014 по справі 814/3605/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р. Справа № 814/3605/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технолазер-Зварювання» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 № 0001262202 і № 0001252202, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 № 0001262202 і № 0001252202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001262202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 01.08.2013. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001252202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 01.08.2013.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.07.2013 по 16.07.2013 ДПІ здійснила позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «РКС Компоненти» (код ЄДРПОУ 36926522) за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, ПП «Дюкон» (код ЄДРПОУ 34443573) за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, результати якої оформила актом від 23.07.2013 № 221/22-02/35723333 (надалі - Акт, ар. с. 13-23).

Як зазначено в Акті, Товариство порушило пункт 3.1 статті 3, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, пункт 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334), підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 138.1, пункт 138.2, пункт 138.8 статті 138, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 8 129 грн. і податку на додану вартість в сумі 6 690 грн.

01.08.2013 податковим повідомленням-рішенням № 0001252202 (надалі - Рішення № 1, ар. с. 11) ДПІ, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 8 129 грн., і , з посиланням на пункт 123.1 статті 123, пункти 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, застосувала штраф в сумі 627 грн.

01.08.2013 податковим повідомленням-рішенням № 0001262202 (надалі - Рішення № 2, ар. с. 12) ДПІ, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 6 690 грн., і, з посиланням на пункт 123.1 статті 123, пункти 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, застосувала штраф в сумі 950,25 грн.

В ході перевірки ДПІ встановила, що Товариство включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у ІІІ кварталі 2011 року 1 085 грн. - вартість товарів, що були придбані у ТОВ «РКС Компоненти» (стор. 13 Акта, ар. с. 19); до складу валових витрат у IV кварталі 2010 року - 10 015 грн., до складу валових витрат у І кварталі 2011 року - 11 851 грн., до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у ІІ кварталі 2011 року - 2 608 грн., у ІІІ кварталі 2011 року - 5 696 грн., у IV кварталі 2011 року - 2 187 грн., загальна сума - 32 357 грн. - вартість товарів, що були придбані у ПП «Дюкон» (стор. 10 Акта, ар. с. 17).

Також в Акті (стор. 7, ар. с. 16) відповідач вказав, що за рахунок здійснення операцій з вказаними контрагентами позивач сформував податковий кредит з ПДВ на загальну суму 6 688,22 грн. (216,92 грн. - ТОВ «РКС Компоненти», 6 471,30 грн. - ПП «Дюкон»).

Висновок ДПІ в частині формування Товариством витрат є недоведеним, оскільки в Акті відсутній відповідний аналіз даних бухгалтерського і податкового обліку з огляду на наступне:

На підставі складеного 12.06.2012 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську акта № 422/15-300/36926522 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «РКС Компоненти» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року (надалі - акт від 12.06.2012, ар. с. 202-203) і складеного 16.05.2013 ДПІ у Приморському районі м. Одеси акта № 2863/22-3/34443573 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Дюкон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за весь період діяльності (надалі - акт від 16.05.2013, ар. с. 204-206) відповідач дійшов висновків про те, що «… підприємству ТОВ «Технолазер-Зварювання» підприємства ПП «Дюкон», ТОВ «РКС Компоненти» надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. ТОВ «Технолазер-Зварювання» було використано документи, що суперечать законодавчим та нормативним актам та не можуть свідчити про фактичне здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Дюкон», ТОВ «РКС Компоненти». Таким право ТОВ «Технолазер-Зварювання» на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих виписаних ПП «Дюкон», ТОВ «РКС Компоненти» на адресу підприємства не виникає …» (стор. 17 Акта, ар. с. 21).

Висновки ДПІ про допущені Товариством порушення вимог Закону № 334, Закону № 168 і Податкового кодексу України є безпідставними. Так,

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 334 (у редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону № 334).

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає, які витрати не включаються до складу валових витрат, і складається з відповідних підпунктів. ДПІ не конкретизувала, який підпункт пункту 5.3 порушило Товариство.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Посилання в Акті і в Рішеннях на порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України суд визнає необґрунтованим, оскільки вказана норма визначає склад витрат та порядок їх визнання.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) - пункт 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

До позовної заяви позивач надав копії документів, якими підтверджується факт понесення Товариством витрат: видаткові накладні, податкові накладні, довіреності, квитанції про приймання вантажу, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунки, рахунки-фактур, банківські виписки (ар. с. 24-189). Товариство пояснило (ар. с. 193), що придбані у ТОВ «РКС Компоненти» і у ПП «Дюкон» товари були придбані з метою подальшої реалізації, і надало відповідні документи на підтвердження цього факту.

В Акті наявна інформація щодо видаткових накладних, податкових накладних, актах здачі-прийняття робіт, банківських виписок, проте обґрунтованих пояснень, чому саме ці документи «… суперечать законодавчим та нормативним актам та не можуть свідчити про фактичне здійснення фінансово-господарських операцій …», Акт не містить. Також відповідач не здійснив аналіз документів, що підтверджують подальше використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності товарів, що були придбані у ТОВ «РКС Компоненти» і у ПП «Дюкон».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168 (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як зазначено у підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні різниці її сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні різниці її сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоді (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вказано у пунктах 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Надані позивачем в ході перевірки документи підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Підставою для проведення перевірки в Акті зазначений підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з яким документальна позапланова перевірка проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вказано у підпункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та їх документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження, протягом одного місяця з дня, що настає на днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

У запиті відповідача від 02.11.2012 № 6305/10/22-216 (ар. с. 213) зазначена підстава для його направлення - акт від 12.06.2012; у запиті відповідача від 05.06.2013 № 3603/10/22-216 (ар. с. 215) зазначена підстава для його направлення - акт від 16.05.2013. Як вказано вище, ці акти є актами про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача і не містять інформації про факти, які свідчать про порушення платником податків (Товариством) податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Враховуючи викладене, відповідач не довів наявність законних підстав для направлення позивачу запитів. Відповідно, проведення перевірки Товариства на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було неправомірним.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, в будь-якому випадку результати зустрічної звірки (навіть якщо ці результати, як і передбачено Порядком проведення звірок, були оформлені відповідною довідкою), не можуть бути ані підставою для направлення запиту, ані підставою для здійснення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки зустрічна звірка проводиться під час перевірки платника податків.

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок проведення перевірок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку проведення перевірок, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку проведення перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку проведення перевірок документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства (і, відповідно, підставою для визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача) міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого були прийняті Рішення, цим вимогам не відповідає.

Всі висновки Акта ґрунтуються на актах від 12.06.2012 і від 16.05.2013, а ці документи не є носіями податкової інформації у розумінні Податкового кодексу України.

Враховуючи недоведеність висновків ДПІ про заниження Товариством податкових зобов'язань, Рішення № 1 і № 2 підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 194), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року по справі № 814/3605/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль