Постанова

від 18.03.2014 по справі 926/703/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 926/703/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.,

розглянувши касаційну скаргуСокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року у справі№ 926/703/13 господарського судуЧернівецької області за позовомСокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Кварц" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Державне підприємство "Сокирянське лісове Господарство", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" пророзірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки за участю представника від позивача: Банчук Б.М. ВСТАНОВИВ:

Сокирянська районна державна адміністрація Чернівецької області звернулася із позовом до ВАТ "Кварц" про розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 11.03.2008 у зв'язку з тим, що відповідач, всупереч вимогам законодавства, передав ТОВ "Едельвейс" у суборенду частину орендованої земельної ділянки без згоди позивача та, крім того, використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, земельна ділянка забруднена та знаходиться в незадовільному стані.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 08.10.2013 (суддя Паскарь А.Д.) позов задоволено повністю. Місцевий господарський суд виходив, зокрема, із того, що орендар без погодження з орендодавцем передав в суборенду орендовану земельну ділянку, що за ст.783 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди. Крім того, суд послався на норми ст.143 Земельного кодексу України, за якою однією з підстав примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 (судді: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Малех І.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний господарський суд зазначив, що передачу в суборенду земельної ділянки погоджено з Сокирянським районним відділом земельних ресурсів, який є структурним підрозділом орендодавця - Сокирянської районної державної адміністрації. Твердження щодо засмічення земельної ділянки не враховано апеляційним господарським судом у зв'язку з недоведеністю.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду Сокирянська районна державна адміністрація Чернівецької області звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права господарським судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 у справі №926/703/13 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 07.03.2014 у справі №926/703/13 у зв'язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. у відпустці та виходом з відпустки судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає її необґрунтованою та просить залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.03.2014 у справі №926/703/13 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному та виходом з відпустки судді Кочерової Н.О. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2008 між Сокирянською районною державною адміністрацією та ВАТ "Кварц" укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 2,3891 га для обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться в адмінмежах Ломачинецької сільської ради, урочище "Вишнева". Сторони погодили, що права та обов'язки орендодавця та орендаря визначаються ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі".

Також судами з'ясовано, що 29.09.2008 між ВАТ "Кварц" та ТОВ "Едельвейс" укладено договір суборенди землі, згідно умов якого в суборенду надана земельна ділянка загальною площею 0,2875 га для обслуговування бази відпочинку в адміністративних межах Ломачинецької сільської ради. Цільове призначення - землі рекреаційного призначення. Договір суборенди зареєстровано у Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 29.09.2008.

29.09.2008 між ВАТ "Кварц" та ТОВ "Едельвейс" за участі представника Сокирянського районного відділу земельних ресурсів підписано акт прийому передачі земельної ділянки в суборенду.

Порядок передачі земельної ділянки в суборенду регулюється статтею 8 Закону України "Про оренду землі", за якою орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Відповідно до ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Місцевим господарським судом встановлено, що право передачі відповідачем земельної ділянки в суборенду договором оренди не передбачено, згоди на таку передачу орендодавець не надавав, чим порушено зазначені норми.

За ст. 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Згідно статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.а) статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

За ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив передбачені законом обставини, наявність яких є правовою підставою для розірвання договору оренди та повернення орендованої земельної ділянки позивачу.

Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про погодження суборенди Сокирянською районною державною адміністрацією через участь представника Сокирянського районного відділу земельних ресурсів в підписані акта прийому передачі земельної ділянки в суборенду.

Згідно п.1 Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 №123 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 за №625/15316, чинного на момент укладення договору суборенди, управління (відділ) Держкомзему в районі є територіальним органом Держкомзему і підзвітне та підконтрольне відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області та Держкомзему.

За п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Підставою за законом для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням згідно статті 143 ЗК України, на яку послався місцевий господарський суд.

Доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, тому постанова у даній справі в силу ст.111 10 ГПК України підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову є законним та справедливим з огляду на встановлені обставини справи, тому підлягає залишенню в силі.

За п.6 ч.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі ст. 49 ГПК України стягнути з відповідача судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у справі №926/703/13 скасувати.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 08.10.2013 у справі №926/703/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Кварц" до Державного бюджету України 1705,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Доручити господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Кочерова