Рішення

від 19.03.2014 по справі 913/139/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 березня 2014 року Справа № 913/139/14

Провадження №4/913/139/14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар - Дніпро", м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛугБур", м. Брянка, Луганська область

про стягнення 91367 грн. 72 коп.

Суддя Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Буймирська О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Попадин О.Б., довіреність № б/н від 04.03.2014;

від відповідача - Басова Г.А., довіреність № б/н від 23.01.2014

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №26-110 від 01.04.2013 в сумі 92 465 грн. 51 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 1062 грн. 52 коп. - інфляційні збитки, 1253 грн. 99 коп. - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №65 від 06.03.2014, поданої до суду 11.03.2014) .

Представник відповідача подав суду 10.02.2014 відзив на позовну заяву, в якому зазначив про невизнання заявлених позовних вимог в повному обсязі з викладених у відзиві підстав, зокрема, посилаючись на те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом його права та законні інтереси відповідачем не були порушені, оскільки строк виконання зобов'язання за договором у відповідача не наступив. Крім того, відповідач вважає, що рахунки відповідно до умов договору йому не були позивачем надіслані, а строк виконання зобов'язання за договором не наступив, жодних підстав для задоволення вимог відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у позивача немає, тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Також представник позивача подав суду 11.03.2014 заперечення №35 від 06.03.2014 на відзив на позовну заяву, в якому відхилив всі пояснення та твердження відповідача як такі, що не відповідають дійсності, та підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 92 465 грн. 51 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 1062 грн. 52 коп. - інфляційні збитки, 1253 грн. 99 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2014 у справі №913/139/14 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України, який закінчується 13.03.2014, на 15 днів до 28.03.2014 включно.

Представник позивача надіслав до суду заяву від 14.03.2014 № 82, яка отримана судом 17.03.2014 за № 5075/14, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення розміру позовних вимог у справі, в якій просить суд, у зв'язку з допущеною помилкою при нарахуванні штрафних санкцій, зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №26-110 від 01.04.2013 в сумі 91367 грн. 72 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 722 грн. 28 коп. - інфляційні збитки за період з 06.07.2013 по 14.03.2014 та 496 грн. 44 коп. - 3% річних за період з 06.07.2013 по 14.03.2014. Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог судом розглянута та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача подав суду заяву від 14.03.2014 № 83, яка отримана судом 19.03.2014 за № 5293/14, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення розміру позовних вимог у справі, в якій просить суд, у зв'язку з допущеною помилкою при нарахуванні штрафних санкцій, зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №26-110 від 01.04.2013 в сумі 91367 грн. 72 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 722 грн. 28 коп. - інфляційні збитки за період з 06.01.2014 по 14.03.2014 та 496 грн. 44 коп. - 3% річних за період з 06.01.2014 по 14.03.2014. Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2014 подав заяву, якою просить суд у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, вважати періодом нарахування суми інфляційних збитків за вказаними в наданому позивачем розрахунку видатковими накладними січень- лютий 2014 року. Загальна сума інфляційних нарахувань складає 722 грн. 28 коп. Вказана заява судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, яка надійшла до суду 19.03.2014 № 5293/14, судом прийнята з урахуванням заяви, зданої у судовому засіданні 19.03.2014, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки №26-110 від 01.04.2013 в сумі 92 465 грн. 51 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 722 грн. 28 коп. - інфляційні збитки за період січень - лютий 2014 року та 496 грн. 44 коп. - 3% річних за період з 06.01.2014 по 14.03.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2014 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, від 14.03.2014 № 83, яка отримана судом 19.03.2014 № 5293/14, з урахуванням заяви, зданої до суду 19.03.2014, підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача подав суду 19.03.2014 доповнення до відзиву на позовну заяву від 18.03.2014 № б/н, в якому не погодився з позовними вимогами, вказав, що вони є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з підстав, викладених у доповненні до відзиву, тому просить суд у задоволенні позову відмовити. Доповнення до відзиву судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №26-110 від 01.04.2013 в сумі 92 465 грн. 51 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 722 грн. 28 коп. - інфляційні збитки, 496 грн. 44 коп. - 3% річних.

Новою ціною позову вважати 92 465 грн. 51 коп., в тому числі: 90149 грн. 00 коп. - сума простроченої грошової заборгованості (основного боргу), 722 грн. 28 коп. - інфляційні збитки, 496 грн. 44 коп. - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, яка надійшла до суду 19.03.2014 № 5293/14, та заяви, зданої у судовому засіданні 19.03.2014).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Господар-Дніпро" (далі за текстом - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛугБур» (далі за текстом - Покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 26-110 від 01.04.2013 (далі за текстом - Договір), згідно якого Постачальник продає, а Покупець купує кріпильно-будівельні матеріали (далі за текстом - Товар) в асортименті та кількості, вказаних у погоджених Сторонами в заявці(-ках) Покупця за цінами, вказаними у рахунку-фактурі до кожної заявки окремо( п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, розрахунок за товар здійснюється Покупцем по 100% попередній оплаті шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у національній валюті України (гривня).

Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату за отримання рахунком-фактури не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати виписки рахунку - фактури (п.5.3 Договору).

Позивач свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару виконав повністю , що підтверджено видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, а саме:

- № 0319-1001585 від 27.08.2013 на суму 34401,00 грн. з ПДВ (довіреність № 173 від 27.08.2013);

- № 0319-1001787 від 12.09.2013 на суму 3186,60 грн. з ПДВ (довіреність № 193 від 06.09.2013);

-№ 0319-1001852 від 19.09.2013 на суму 4153,60 грн. з ПДВ (довіреність № 210 від 19.09.2013);

- № 0319-1001859 від 12.09.2013 на суму 2774,00 грн. з ПДВ (довіреність № 210 від 19.09.2013);

- № 0319-1001938 від 26.09.2013 на суму 6719,40 грн. з ПДВ (довіреність № 210 від 19.09.2013);

- № 0319-1001947 від 26.09.2013 на суму 12550,40 грн. з ПДВ (довіреність № 210 від 19.09.2013);

- № 0319-1001992 від 01.10.2013 на суму 1597,20 грн. з ПДВ (довіреність № 225 від 01.10.2013 );

- № 0319-1001993 від 01.10.2013 на суму 1789,90 грн. з ПДВ (довіреність № 225 від 01.10.2013);

- № 0319-1001994 від 01.10.2013 на суму 546,00 грн. з ПДВ (довіреність № 225 від 01.10.2013);

- №0319-1002054 від 07.10.2013 на суму 3080,00 грн. з ПДВ (довіреність № 225 від 01.10.2013);

- № 0319-1002055 від 07.10.2013 на суму 442,50 грн. з ПДВ (довіреність № 225 від 01.10.2013);

- № 0319-1002062 від 07.10.2013 на суму 880,00 грн. з ПДВ (довіреність № 225 від 01.10.2013);

- № 0319-1002138 від 11.10.2013 на суму 7748,80 грн. з ПДВ (довіреність № 249 від 11.10.2013 );

- № 0319-1002218 від 18.10.2013 на суму 7956,40 грн. з ПДВ (довіреність № 249 від 11.10.2013 );

- № 0319-1002220 від 18.10.2013 на суму 1950,00 грн. з ПДВ (довіреність № 249 від 11.10.2013);

- № 0319-1002340 від 29.10.2013 на суму 2464,07 грн. з ПДВ (довіреність № 259 від 29.10.2013) (а.с.31-52), але відповідач оплату за отриманий товар не провів, тому станом на 18.12.2013 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 90149 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, що становить інфляційні нарахування в сумі 722 грн. 28 коп. за період січень - лютий 2014 року, 3% річних в сумі 496 грн. 44 коп. за період з 06.01.2014 по 14.03.2014, (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, яка надійшла до суду 19.03.2014 № 5293/14, та заяви, зданої у судовому засіданні 19.03.2014).

У зв'язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 90149 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 722 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 496 грн. 44 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, яка надійшла до суду 19.03.2014 за № 5293/14, та заяви, зданої у судовому засіданні 19.03.2014).Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови договору поставки № 26-110 від 01.04.2013 та положення ст.ст. 525, 526, 549,611, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач відзивом на позовну вимогу позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підставою позовних вимог у справі є договір поставки № 26-110 від 01.04.2013, порядок укладення та виконання якого регулюється ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умовах договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, але відповідач за поставлений товар оплату не провів, в порушення вимог ст. 692 ЦК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору поставки №26-110 від 01.04.2013, здійснив поставку замовленого відповідачем товару в асортименті, кількості та за ціною визначених товаросупроводжувальними документами, що підтверджено видатковими накладними, які належним чином оформлені та підписані сторонами у справі, скріплені печатками. Відповідач отримав товар, що підтверджено підписом представника відповідача на вказаних видаткових накладних на підставі довіреностей (а.с.31-52).

Позивачем свої зобов'язання щодо поставки товару були виконані, що підтверджено видатковими накладними та довіреностями (а.с.31-52), але відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не провів.

Факт невиконання відповідачем умов договору поставки №26-110 від 01.04.2013 щодо оплати за отриманий товар підтверджений матеріалами справи.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату отриманого товару (а.с.15-30).

В порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, оплату за отриманий товар не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за зазначений у видаткових накладних отриманий товар складає 90149 грн. 00 коп.

Ствердження відповідача про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом його права та законні інтереси відповідачем не були порушені, оскільки строк виконання зобов'язання за договором у відповідача не наступив, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки №26-110 від 01.04.2013 передбачає, що Постачальник (позивач) продає, а Покупець (відповідач) купує кріпильно-будівельні матеріали (товар) в асортименті та кількості, вказаних у погоджених Сторонами в заявці(-ках) Покупця, за цінами, вказаними у рахунку-фактурі до кожної заявки окремо (п.1.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем свої зобов'язання щодо поставки товару були виконані, що підтверджено видатковими накладними та довіреностями (а.с.31-52).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 90149 грн. 00 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, також копіями податкових накладних та довіреностями (а.с. 31-52), тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 722 грн. 28 коп. за період січень - лютий 2014 року, 3% річних в сумі 496 грн. 44 коп. за період з 06.01.2014 по 14.03.2014 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, яка надійшла до суду 19.03.2014 № 5293/14, та заяви, зданої у судовому засіданні 19.03.2014) слід зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанова Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109);

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до видаткових накладних відповідач підтвердив факт поставки позивачем товару. При цьому, відповідачем розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, не оспорений та власного розрахунку зазначених нарахувань відповідачем не надано.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, слід визначити, що нарахування позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний період у зв'язку із простроченням сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем, є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 722 грн. 28 коп. за період січень - лютий 2014 року, 3% річних в сумі 496 грн. 44 коп. за період з 06.01.2014 по 14.03.2014 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2014 № 83, яка надійшла до суду 19.03.2014 № 5293/14, та заяви, зданої у судовому засіданні 19.03.2014) слід задовольнити.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.

Доводи відповідача викладені, у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), підтвердження їх розрахунком, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.03.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 1827 грн. 35 коп. покладаються на відповідача.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу судовий збір в сумі 00 грн. 99 коп., сплачений за платіжним дорученням № 806 від 27.12.2013, у зв'язку з внесенням судового збору при поданні позовної заяви в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також в сумі 63 грн. 66 коп. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Підставою повернення є дане рішення, завірене гербовою печаткою суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар - Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛугБур" про стягнення 91367 грн. 72 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛугБур", вул. Щетиніна, 2А, м. Брянка, Луганська область, код ЄДРПОУ 32540305 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар - Дніпро", вул. Коцюбинського,16-Б , м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 34513886, заборгованість за поставлений товар в сумі 90149 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 722 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 496 грн. 44 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1827 грн. 35 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Господар - Дніпро", вул. Коцюбинського,16-Б , м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 34513886, сплачений судовий збір в сумі 00 грн. 99 коп. та 63 грн. 66 коп. за платіжним дорученням №806 від 27.12.2013.

Підставою повернення є дане рішення, завірене гербовою печаткою суду.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21.03.2014.

Суддя Г.М. Старкова