Рішення

від 21.03.2014 по справі 905/422/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.2014р. Справа № 905/422/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія»,

ЄДРПОУ 36847053, м.Рубіжне, Луганська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Куп'янський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 37492199, м.Донецьк

про стягнення 164315 грн. 92 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: Ярош В.І.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 18.03. по 21.03.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м.Рубіжне, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 133865 грн. 92 коп., у тому числі основний борг в сумі 80648 грн. 22 коп., пеня в сумі 32735 грн. 55 коп., штраф в сумі 9076 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 11405 грн. 35 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

25.02.2014р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло клопотання від 25.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м.Рубіжне, Луганська область про уточнення позовних вимог. Виходячи зі змісту вказаного клопотання, позивач з посиланням на норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявив про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80648,22 грн. та трьох процентів річних в сумі 11405,35 грн. Крім цього, позивачем в заяві від 25.02.2014р. також заявлено про стягнення з відповідача вартості адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн.

За висновками суду, у клопотанні від 25.02.2014р. про уточнення позовних вимог позивачем зменшено розмір позову.

Таким чином, фактично позивачем заявлено та судом розглянуто вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 80648,22 грн. та трьох процентів річних в сумі 11405,35 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №110218 від 18.02.2011р., додаткову угоду №1 від 20.05.2011р., специфікації: №1 від 21.03.2011р., №2 від 23.03.2011р., №3 від 11.04.2011р., №4 від 13.04.2011р., №5 від 18.04.2011р., №6 від 27.04.2011р., №7 від 17.05.2011р., №8 від 19.05.2011р., №9 від 23.05.2011р., №10 від 25.05.2011р., №11 від 01.06.2011р., №12 від 20.06.2011р., №13 від 14.07.2011р., №14 від 21.07.2011р., №15 від 22.07.2011р., №16 від 08.08.2011р., №17 від 15.08.2011р., №18 від 16.08.2011р., №19 від 17.08.2011р., №20 від 31.08.2011р., №21 від 02.09.2011р., №22 від 03.10.2011р., №23 від 19.02.2012р., №24 від 05.07.2012р.; видаткові накладні за період з 14.07.2011р. по 09.07.2012р., розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.03.2014р. посилається на наявність невідповідностей та неточностей у позовній заяві позивача при визначенні дат проведених відповідачем оплат та нарахуванні суми трьох процентів річних. Одночасно, відповідачем повідомлено суд про припинення його зобов'язань перед позивачем на суму 6452,67 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву від 20.03.2014р. відповідач посилається на наявність підстав для повернення без розгляду позовної заяви позивачу у зв'язку з ненаправленням на адресу відповідача частини додатків до позову, неправомірність нарахування трьох процентів річних до 13.01.2014р., в той час як позовна заява підписана 31.12.2013р., недоведеність з боку позивача факту понесення адвокатських витрат та завищення їх суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

18.02.2011р. між сторонами був підписаний договір поставки №110218 , за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, як то матеріали, інструмент, обладнання (надалі - продукцію), в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору відповідач (покупець) зобов'язався прийняти поставлену в його власність продукцію та своєчасно оплатити її вартість у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору поставки №110218 від 18.02.2011р., поставка продукції постачальником проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, узгодженими сторонами в специфікації до даного договору. Строк поставки продукції - 15 календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації до даного договору, якщо інше не передбачено в специфікації.

Пунктом 4.1 договору поставки №110218 від 18.02.2011р. передбачено, що ціни на продукцію, що постачається, встановлюються сторонами у відповідній специфікації, підписаній обома сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Даний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р., в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору поставки №110218 від 18.02.2011р.).

Також сторонами були укладені специфікації: №1 від 21.03.2011р., №2 від 23.03.2011р., №3 від 11.04.2011р., №4 від 13.04.2011р., №5 від 18.04.2011р., №6 від 27.04.2011р., №7 від 17.05.2011р., №8 від 19.05.2011р., №9 від 23.05.2011р., №10 від 25.05.2011р., №11 від 01.06.2011р., №12 від 20.06.2011р., №13 від 14.07.2011р., №14 від 21.07.2011р., №15 від 22.07.2011р., №16 від 08.08.2011р., №17 від 15.08.2011р., №18 від 16.08.2011р., №19 від 17.08.2011р., №20 від 31.08.2011р., №21 від 02.09.2011р., №22 від 03.10.2011р., №23 від 19.02.2012р., №24 від 05.07.2012р., в яких узгоджено найменування продукції, її кількість, ціна, загальна сума кожної специфікації та умови поставки.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №43 від 14.07.2011р., №47 від 22.07.2011р., №53 від 18.08.2011р., №54 від 18.08.2011р., №63 від 31.08.2011р., №65 від 31.08.2011р., №70 від 14.09.2011р., №80 від 06.10.2011р., №33 від 29.02.2012р., №132 від 09.07.2012р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 258832,80 грн.

Факт постачання позивачем продукції на вказану суму згідно перелічених накладних за договором поставки №110218 від 18.02.2011р. з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 4.2, 4.3 договору поставки №110218 від 18.02.2011р. встановлено, що покупець здійснює оплату продукції за даним договором на протязі 120 календарних днів з моменту поставки, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок постачальника.

Виходячи зі змісту наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків (а.с.145) станом на 12.02.2014р. відповідачем було сплачено позивачу за період з 18.07.2012р. по 21.10.2013р. грошові кошти в сумі 177779,76 грн. Крім цього, як вказує позивач, платіжними дорученнями від 11.08.2011р. та 17.08.2011р. відповідачем було переплачено 404,82 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 80648 грн. 22 коп. за продукцію, отриману за накладними №43 від 14.07.2011р., №47 від 22.07.2011р., №53 від 18.08.2011р., №54 від 18.08.2011р., №63 від 31.08.2011р., №65 від 31.08.2011р., №70 від 14.09.2011р., №80 від 06.10.2011р., №33 від 29.02.2012р., №132 від 09.07.2012р. за договором поставки №110218 від 18.02.2011р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.03.2014р. повідомив суд про припинення його зобов'язань перед позивачем на суму 6452,67 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зокрема, як вказує відповідач, 04.05.2011р. між ним та позивачем був укладений договір підряду №110504, за яким наявна заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 6067,20 грн., строк сплати якої настав 03.12.2011р. При цьому, позивачем також нараховано три проценти річних у розмірі 385,47 грн.

Листом від 17.07.2014р. №17 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про залік зустрічних однорідних вимог в сумі 6452,67 грн. за договорами №110218 та №110504.

Суд вказані посилання відповідача до уваги не приймає з огляду на наступне:

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За висновками суду, відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено дійсність зустрічних вимог до позивача належними доказами.

Зокрема, в матеріалах справи крім заяви позивача про зарахування від 17.07.2014р. №17, акту звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2011р., договору №110504 від 04.05.2011р., відсутні докази наявності відповідного невиконаного зобов'язання позивача (зокрема, акт виконаних робіт), внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити наявність відповідного зобов'язання позивача з оплати вартості цих робіт відповідачу на момент проведення зарахування. Тобто, неможливо встановити дійсність зустрічних вимог, строк виконання відповідних зобов'язань позивачем.

Одночасно, взагалі вказані вище відповідачем вимоги сторін одна до одної не є однорідними: позивач вимагає стягнення від відповідача суми основного боргу за договором поставки №110218 від 18.02.2011р., у той час як відповідач стверджує про стягнення з позивача не лише основного боргу за договором підряду №110504 від 04.05.2011р., а й трьох процентів річних.

Посилання відповідача на наявність підстав для повернення без розгляду позовної заяви позивачу суд вважає безпідставними, враховуючи, що на момент вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду у суду були відсутні правові підстави дл повернення без розгляду позовної заяви позивачу. Одночасно, діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення позову без розгляду позивачу після порушення провадження у справі.

Як наслідок, клопотання відповідача щодо повернення без розгляду позовної заяви позивачу підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 80648,22 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вказана норма закону передбачає можливість стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 11.11.2011р. по 13.01.2014р. нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 1111405,35 грн.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позов в цій частині вимог також підлягає задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність нарахування трьох процентів річних до 13.01.2014р., в той час як позовна заява підписана 31.12.2013р., суд вважає безпідставними, враховуючи, що позовна заява була направлена до суду 15.01.2014р.

Клопотання від 19.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м.Рубіжне, Луганська область про вжиття заходів до забезпечення позову по справі шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача у межах ціни позову судом залишено без задоволення, як необгрунтоване та безпідставне.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 3286,32 грн., що перевищує розмір судового збору, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачений позивачем судовий збір в сумі 609,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі п.1.ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір». Одночасно, враховуючи проведене позивачем зменшення позовних вимог, судовий збір в сумі 850,32 грн. також підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

В заяві від 25.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м.Рубіжне, Луганська область заявлено про стягнення з відповідача вартості адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн.

Як встановлено судом, 10.10.2013р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір N1010 про надання послуг адвоката, предметом якого є надання адвокатом юридичних послуг в судах всіх юрисдикцій та інстанцій, державних органах та установах з метою захисту та відновлення прав позивача, порушених відповідачем шляхом неналежного виконання обов'язків за договором поставки №110218 від 18.02.2011р.

В підтвердження надання юридичних послуг адвокатом, позивач надав суду вищевказаний договір, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 від 26.02.2012р., ордер серії НОМЕР_1 на надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру №13 від 20.02.2014р.

Відповідно до ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Враховуючи зменшення позивачем позовних вимог, приймаючи до уваги, що розмір відшкодування адвокатських витрат повинен бути співрозмірним, тобто не завищеним, господарський суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 3438,50 грн. витрат на оплату послуг адвоката (тобто, пропорційно задоволеним позовним вимогам).

При цьому, твердження відповідача щодо неналежних доказів понесення позивачем адвокатських витрат внаслідок невірного оформлення документів між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 суд до уваги не приймає, враховуючи, що предметом розгляду у цій справі не є встановлення відповідності вимогам закону ведення бухгалтерської та іншої документації адвокатом ОСОБА_2 Одночасно, готівковий порядок розрахунків між сторонами було узгоджено у п.5.1 договору №1010 від 10.10.2013р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м.Рубіжне, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 80648 грн. 22 коп. та трьох процентів річних в сумі 11405 грн. 35 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод» (83003 м.Донецьк, пр.Дзержинського, буд.69б, ЄДРПОУ 37492199, рах.№26007020100167 в АТ «Піреус Банк МКБ», МФО 300658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія» (93011 м.Рубіжне, Луганська область, вул.Визволителів, буд.114, ЄДРПОУ 36847053, рах.№26007060745567 в ПАТ КБ ЛФ «Приватбанк», МФО 320917) основний борг в сумі 80648 грн. 22 коп. та три проценти річних в сумі 11405 грн. 35 коп., всього заборгованість в сумі 92053 грн. 57 коп., судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп., адвокатські витрати в розмірі 3438 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія» (93011 м.Рубіжне, Луганська область, вул.Визволителів, буд.114, ЄДРПОУ 36847053, рах.№26007060745567 в ПАТ КБ ЛФ «Приватбанк», МФО 320917) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 1459 грн. 32 коп.

В судовому засіданні 21.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.03.2014р.

Суддя Г.В. Левшина