Постанова

від 26.05.2014 по справі 905/422/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2014 справа №905/422/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В. суддівПопкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Шарко Д.Р., довіреність № б/н від 28.04.14 р., від відповідача:Ярош В.І., довіреність б/н від 03.02.2014 р; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. по справі№905/422/14 (суддя Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м. Рубіжне, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 80648,22грн., 3% річних у сумі 11405,35грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія", м.Рубіжне, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Куп'янський машинобудівний завод", м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 133865 грн. 92 коп., у тому числі основний борг в сумі 80648 грн. 22 коп., пеня в сумі 32735 грн. 55 коп., штраф в сумі 9076 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 11405 грн. 35 коп.

25.02.2014р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання від 25.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія", м.Рубіжне, Луганська область про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80648,22 грн. та трьох процентів річних в сумі 11405,35 грн. Крім цього, позивачем в заяві від 25.02.2014р. також заявлено про стягнення з відповідача вартості адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн.

За висновками суду першої інстанції, у клопотанні від 25.02.2014р. про уточнення позовних вимог позивачем зменшено розмір позову, тому судом першої інстанції розглянуті вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 80648,22 грн. та трьох процентів річних в сумі 11405,35 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 80648 грн. 22 коп. та три проценти річних в сумі 11405 грн. 35 коп., всього заборгованість в сумі 92053 грн. 57 коп., судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп., адвокатські витрати в розмірі 3438 грн. 50 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено виконання своїх зобов'язань за договором поставки №110218 від 18.02.2011р, на підставі якого заявлено позов, надано докази на поставку товару на загальну суму 258832,80 грн., факт постачання позивачем продукції на вказану суму з боку відповідача не заперечується. Проте, відповідач порушив умови проведення розрахунків за отриманий товар, тому за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 80648,22 грн., також позивач нарахував до стягнення 3% річних в сумі 11405, 35 грн. та витрати адвокатських послуг у сумі 5000 грн. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3% річних є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, та арифметично вірними, тому задоволені судом повністю; в частині стягнення адвокатських послуг суд першої інстанції задовольнив частково, з урахуванням пропорційно задоволеним позовним вимогам - у сумі 3438,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м. Донецьк, не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині основного боргу у сумі 74195,55 грн., стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги. В іншій частині позовних вимог, апелянт просить суд відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення прав відповідача, а саме є численні порушення норм при прийнятті позовної заяві, а саме ст. ст.56, п.6 ст. 63, ГПК України.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те що розрахунок позовних вимог здійснений позивачем арифметично невірно, та оскільки розрахунок позивача покладено в основу рішення суду першої інстанції - оскаржене рішення є незаконним. Більш того, суд першої інстанції порушив норми діючого законодавства при прийнятті рішення щодо відмови в припинення зобов'язань відповідача перед позивачем на суму 6452,67 грн., в наслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Також, апелянт зазначив, що позивач не довів позовні вимоги щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, а сума 3438,50 грн., яка задоволена судом в якості таких витрат є безпідставна, та не обґрунтована.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд призначено на 29.04.2014 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

З метою повного та всебічного розгляду справи, 29.04.2014 року розгляд справи відкладався на 21.05.2014 року.

На виконання вимог суду, 20.05.2014 року від відповідача до Донецького апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення з розгорнутим розрахунком 3% річних.

Представник скаржника у судовому засіданні 29.04.2014 року підтримав доводи апеляційної скарги пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині основного боргу у сумі 74195,55 грн. та 3% річних у сумі 8 617,81 грн., стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 29.04.2014 року проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

18.02.2011р. між сторонами був підписаний договір поставки №110218, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, як то матеріали, інструмент, обладнання (надалі - продукцію), в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору відповідач (покупець) зобов'язався прийняти поставлену в його власність продукцію та своєчасно оплатити її вартість у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору поставки №110218 від 18.02.2011р., поставка продукції постачальником проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, узгодженими сторонами в специфікації до даного договору. Строк поставки продукції - 15 календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації до даного договору, якщо інше не передбачено в специфікації.

Пунктом 4.1 договору поставки №110218 від 18.02.2011р. передбачено, що ціни на продукцію, що постачається, встановлюються сторонами у відповідній специфікації, підписаній обома сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Даний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р., в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору поставки №110218 від 18.02.2011р.).

Також сторонами були укладені специфікації: №1 від 21.03.2011р., №2 від 23.03.2011р., №3 від 11.04.2011р., №4 від 13.04.2011р., №5 від 18.04.2011р., №6 від 27.04.2011р., №7 від 17.05.2011р., №8 від 19.05.2011р., №9 від 23.05.2011р., №10 від 25.05.2011р., №11 від 01.06.2011р., №12 від 20.06.2011р., №13 від 14.07.2011р., №14 від 21.07.2011р., №15 від 22.07.2011р., №16 від 08.08.2011р., №17 від 15.08.2011р., №18 від 16.08.2011р., №19 від 17.08.2011р., №20 від 31.08.2011р., №21 від 02.09.2011р., №22 від 03.10.2011р., №23 від 19.02.2012р., №24 від 05.07.2012р., в яких узгоджено найменування продукції, її кількість, ціна, загальна сума кожної специфікації та умови поставки.

Судова колегія прийшла до висновку, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки № 110218 від 18.02.2011, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу у сфері господарської діяльності і регулюються положеннями глави 54 ЦК України про купівлю - продаж та глав 19, 20 Господарського кодексу України ГК України загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори.

Відповідно до ст.712 Цивільно кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Здійснюючи аналіз наведених норм та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 014/117 від 07.02.2011 р., на підставі якого заявлено позов.

Зокрема, позивачем надано докази на поставку товару на загальну суму 542 379,29 грн., а саме видаткові накладні:№14 від 23.03.2011р., №17 від 30.03.2011р., №19 від 15.04.2011 р., №20 від 15.04.2011 р., №23 від 27.04.2011 р., №24 від 28.04.2011р., №28 від 19.05.2011р., №29 від 20.05.2011 р., №30 від 31.05.2011 р., №32 від 02.06.2011 р., №33 від 07.06.2011р., №37/1 від 30.06.2011 р., №43 від 14.07.2011р., №47 від 22.07.2011р., №50 від 15.08.2011 р., №51 від 15.08.2011 р., №53 від 18.08.2011р., №54 від 18.08.2011р., №63 від 31.08.2011р., №65 від 31.08.2011р., №69 від 07.09.2011 р., №70 від 14.09.2011р., №80 від 06.10.2011р., №33 від 29.02.2012р., №132 від 09.07.2012р.., які були підписані сторонами та скріплені печаткою підприємств без жодних зауважень. У видаткових накладних сторонами були узгодженні: назви та реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума поставки.

Більш того, факт постачання позивачем продукції на вказану суму згідно перелічених накладних за договором поставки №110218 від 18.02.2011р. з боку відповідача не заперечується.

Пунктами 4.2, 4.3 договору поставки №110218 від 18.02.2011р. встановлено, що покупець здійснює оплату продукції за даним договором на протязі 120 календарних днів з моменту поставки, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок постачальника.

Проте, відповідачем, незважаючи на настання строку оплати, не була здійснена оплата за поставлений товар в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість.

Зокрема, виходячи зі змісту наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, платіжних доручень за поставлений товар, станом на момент звернення з позовом до суду, відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти в сумі 461 731,07 грн., заборгованість за поставлений товар станом на час звернення з позовом до суду залишилась не оплачена у розмірі 80 648,22 грн., що не заперечується сторонами та у судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційної інстанції було визнано відповідачем.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускаються.

В силу ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за спірним договором, разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 80648 грн. 22 коп. за продукцію, отриману за накладними №43 від 14.07.2011р., №47 від 22.07.2011р., №53 від 18.08.2011р., №54 від 18.08.2011р., №63 від 31.08.2011р., №65 від 31.08.2011р., №70 від 14.09.2011р., №80 від 06.10.2011р., №33 від 29.02.2012р., №132 від 09.07.2012р. за договором поставки №110218 від 18.02.2011р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України належним чином не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004р., а позивач до цього часу не отримав винагороди за поставлений товар, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу.

Між тим, приймаючи рішення щодо суми стягнення основного боргу суд припустив помилки з огляду на наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.03.2014р. повідомив суд першої інстанції про припинення його зобов'язань перед позивачем на суму 6452,67 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Зокрема, 04.05.2011р. між ним та позивачем був укладений договір підряду №110504, за яким наявна заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 6067,20 грн., строк сплати якої настав 03.12.2011р. При цьому, позивачем також нараховано три проценти річних у розмірі 385,47 грн.

Листом від 17.07.2014р. №17 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про залік зустрічних однорідних вимог в сумі 6452,67 грн. за договорами №110218 та №110504, докази надіслання наявні в матеріалах справи.

Суд вказані посилання відповідача до уваги не прийняв, мотивуючи це тим, що неможливо встановити дійсність зустрічних вимог, оскільки відсутній акт виконання робіт, та на думку суду, вимоги відповідача одна до одної не є однорідними, проте колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки зазначені висновки не відповідають діючому законодавству.

Зокрема, статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання, як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

В даному випадку зобов'язання є однорідними у розумінні їх матеріального змісту, оскільки є грошовими.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Стосовно посилання позивача на безпідставність зарахування внаслідок відсутності його згоди щодо зарахування однорідних зустрічних вимог суд зазначає, що данні твердження спростовуються ч. 2 ст. 601 ЦК України та матеріалами справи.

Також, при вирішенні питання щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів прийняла до уваги акт звірки взаємних розрахунків за договором про надання послуг №110504 від 04.05.2011 р. на суму 6067,20, які свідчить про визнання позивачем перед відповідачем боргу у сумі 6067,20 грн., та прийняла до уваги нараховані відповідачем на цю суму 3 % річних у розмірі 385,47 грн., що відповідає приписам ст. 625 ЦК України, та в сукупності дає підстави вважати нарахування суми 6452,67 боргу за неналежне виконання зобов'язань за договором про надання послуг №110504 від 04.05.2011 р. правомірним.

Більш того, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів оскарження або визнання судом недійсним проведеного заліку однорідних грошових вимог на суму 6452,67 грн. суду не надано.

Проаналізувавши надані сторонами документи, враховуючи, що зобов'язання сторін за заявленими відповідачем до заліку вимогами та за договорами №110218 та 110504 є грошовими, суд дійшов висновку про однорідність вимог. Однорідність цих вимог випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Зокрема, заперечень проти неотримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач суду не наддав, доказів дієвого заперечення проти вимог (шляхом пред'явлення позову на захист своїх прав), які просить зарахувати відповідач, позивачем також не надано.

Отже, позивачем не доведено суду належними засобами доказування неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було проведено відповідно до заяв відповідача від 17.07.2014 р. № 17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зарахуванти зустрічні однорідні вимоги за заявою відповідача № 17 від 17.07.2014 р. в зв'язку з наявністю умов, встановлених ст. 601 ЦК України та відсутністю обставин, встановлених ст. 602 ЦК України.

У відповідності до ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог припиняють зобов'язання за ними, що свідчить про відсутність предмету спору в частині стягнення з відповідача 6452,67 грн. боргу.

На підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 6452,67 грн. грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору.

В решті вимог про стягнення 74195,55 грн. (80648,22 - 6452,67) позов слід задовольнити повністю і стягнути ці кошти примусово з відповідача на користь позивача, виходячи з встановлених обставин і доказів наведених вище.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 7 999,89 грн., суд першої інстанції не уважно перевірив розрахунок цієї вимоги, та не правомірно стягнув 3% річних у сумі 11 405,35 грн.

Зокрема, позивачем та судом першої інстанції при здійсненні розрахунку не було враховано передплату позивачем сплаченої за платіжним дорученням №218 від 17.08.2011 р., у розмірі 404,82 грн. та не врахував платіжне доручення № 552 від 18.07.2012 року, яким відповідач здійснив оплату за поставлений товар за спірною видатною накладною №65 від 31.08.2011 року, тим самим не вірно визначив суму відповідно до якої нараховуються 3 % річних та період нарахування.

Отже, перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення сум 3% річних, апеляційний суд першої інстанції прийшов до висновку, що розрахунок позивача в цій частині є арифметично невірним, тому підлягає стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 9746,54 грн., а в іншій частині цих позовних вимог, а саме у розмірі 1658,81 грн., слід відмовити за необґрунтованістю.

З вищенаведеного вбачається, що викладені висновки в оскаржуваному рішенні грунтуються на позиції позивача, проте судом першої інстанції не враховано наступне.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь відповідача вартості адвокатських послуг у розмірі 5000,00 грн., судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно та законно було стягнуто витрати в цій частині лише частково у сумі 3438,50 грн., тому рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 в частині розподілу судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає залишенню без змін.

При прийняття вказаного рішення колегією суддів був врахований зміст ст.ст. 44 і 48 ГПК України, вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю, які наведені у ст.2 Закону України «Про адвокатуру», статтю 12 цього Закону, ст.33 Правил адвокатської етики, та доводи апеляційної скарги з цього питання. Зокрема, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі стосовно витрат на адвокатські послуги відповідач посилається тільки на ті доводи, які розглядались та досліджувались господарським судом.

Між тим, відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже з урахуванням вищенаведеного, та враховуючи, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права в розгляді питання щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а також в розгляді питання щодо стягнення 3% річних допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та арифметичні помилки в здійсненні розрахунку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу 6452,67 грн., 3% річних у сумі 1658,81 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 1658,81 грн. відмовити, в частині стягнення 6067,20 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити, а в іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, п.1-1 ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу 6452,67 грн., 3% річних у сумі 1658,81 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м. Рубіжне, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м. Донецьк про стягнення 3% річних у сумі 1658,81 грн. відмовити, в частині стягнення 6067,20 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Викласти абзаци 1,2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія», м. Рубіжне, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Куп'янський машинобудівний завод», м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 80648,22 грн., та 3% річних у сумі 11405,35грн., задовольнити частково.

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Куп'янський машинобудівний завод" (83003 м.Донецьк, пр.Дзержинського, буд.69б, ЄДРПОУ 37492199, рах.№26007020100167 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія" (93011 м.Рубіжне, Луганська область, вул.Визволителів, буд.114, ЄДРПОУ 36847053, рах.№26007060745567 в ПАТ КБ ЛФ "Приватбанк", МФО 320917) основний борг в сумі 74581, 02 грн. та 3% річних в сумі 9746,54 грн., судовий збір в сумі 1678, 62 грн., адвокатські витрати в розмірі 3438, 50 грн.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацами наступного змісту:

«В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 1658,81 грн. відмовити.»

«Провадження у справі щодо стягнення 6452,67 грн. боргу припинити»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014р. у справі №905/422/14 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія" (93011 м. Рубіжне, Луганська область, вул. Визволителів, буд.114, ЄДРПОУ 36847053, рах.№26007060745567 в ПАТ КБ ЛФ "Приватбанк", МФО 320917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Куп'янський машинобудівний завод" (83003 м. Донецьк, пр. Дзержинського, буд.69б, ЄДРПОУ 37492199, рах.№26007020100167 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658) витрати за подачу апеляційної скарги у сумі 80,49 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС