Рішення

від 17.03.2014 по справі 490/13115/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/13115/13-ц 17.03.2014 17.03.2014 17.03.2014

Провадження № 22ц/784/565/14 Головуючий у І інстанції Гуденко О.А.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

з участю:

представника позивача - Свічкарьова О.В.,

відповідача - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Енергобанк" рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Українська Компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

у с т а н о в и л а :

13 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі Банк) пред'явило зазначений позов до ОСОБА_3, який обґрунтовувало наступним.

10 липня 2008 року Банк, в простій письмовій формі, уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № 28, за умовами якого зобов'язався відкрити тому невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 9 550 000 гривень, під зворотне зобов'язання останнього використати взяті гроші за цільовим призначенням й повернути їх частинами до 09 липня 2009 року, сплачуючи при цьому 25 % річних за користування ними.

21 липня 2008 року та 24 липня 2008 року Банк та ОСОБА_5 до названого кредитного договору уклали ще два додаткові договори за №1 та №2, якими внесено зміни щодо забезпечення кредиту.

У подальшому між ними було укладено ще три додаткові договори за №3 - №5, відповідно до яких сторони продовжили строк дії кредитного договору до 10 серпня 2011 року і збільшили розмір плати за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 7 від 10 серпня 2011 року сторони в черговий раз внесли зміни до основного, з врахуванням попередніх змін, договору, згідно яких строк кредитування було продовжено до 01 жовтня 2013 року і відкоригували відсоткову ставку, яка - з 10 липня 2008 по 28 грудня 2010 повинна становити 25% річних, з 29 грудня 2010 по 10 серпня 2011 р. - 21% річних і 0,1 % річних з 11 серпня 2011 року до 01 жовтня 2013 року.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати штраф у розмірі 5 % від суми кредиту, використаного не за цільовим призначеннями, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

На забезпечення виконання названого зобов'язання за кредитним договором, сплаті відсотків та неустойки, відшкодуванню збитків завданих простроченням виконання зобов'язання, між Банк та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 21 липня 2008 року та два додаткові до нього договори, за яким останній передав в іпотеку Банку нежитлові будівлі:

1) будівля каналізації, літера «І», загальною площею 18,1 кв.м.;

2) прохідна, літера «Ї», загальною площею 13,5 кв.м.;

3) прохідна зі складом, літера «А», загальною площею 193,8 кв.м.;

4) будівля складу, літера «Б-2», загальною площею 373,5 кв.м.;

5) мазутосховище, літера «В-2», загальною площею 181,0 кв.м.;

6) будівля насосної, літера «З», загальною площею 15,2 кв.м.;

7) склад побутове, літера « 2В», загальною площею 20,8кв.м.;

8) майстерня, літера «Ф», загальною площею 44,4 кв.м.;

9) будівля сторожки, літера «Ц», загальною площею 7,8 кв.м.;

10) будівля сторожки, літера «Х», загальною площею 10,5 кв.м.;

11) вагова з навісом, літера «Ч», загальною площею 120,6 кв.м.;

12) побутова будівля, літера «Щ», загальною площею 64,4 кв.м.;

13) побутова будівля, літера «Ь», загальною площею 26,4 кв.м., що розташовані

за адресою: АДРЕСА_1, та належать йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2702 та зареєстрованому в КП ММБТІ 21 липня 2008 року в реєстраційній книзі № 24 за № 2714, а також земельну ділянку, на якій названі споруди розташовано, за тією ж адресою, площею 59 269 кв.м., кадастровий номер - 4810137200:02:004:0009, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 23 липня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Миколаїв Миколаївської області Держземагенства України та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101178, оціночною вартістю 46 093 501 гривень 00 копійок.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, ОСОБА_5 взятого на себе обов'язку не виконував, у зв'язку з чим, станом на 16 серпня 2013 року заборгував кредитодавцю 15 471 062 гривні 46 копійок, з яких:

· 9 493 555 гривень 67 копійок - сума неповернутого та заборгованого тіла кредиту;

· 5 977 506 гривень 79 копійок - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом.

16 серпня 2013 року Банк, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали між собою договір про переведення боргу, у названому розмірі, що виник з договору про надання кредиту № 28 від 10 липня 2008 року, зі змінами та доповненнями до нього, з ОСОБА_5 на ОСОБА_3

На сьогодні названий договір є дійсним, оскільки не був оспорений сторонами.

Проте і новий боржник, не дивлячись на всілякі спроби Банку понудити його покрити заборгованість та повернутися до належного виконання графіку погашення кредитного зобов'язання, заборговані грошові суми Банку не повернув.

У зв'язку з цим і посилаючись на вказані обставини, Банк просив суд, на погашення боргу за кредитним зобов'язанням, звернути стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно, шляхом визнання за банком права власності на нього.

05 грудня 2013 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_4 про вступ у справу у якості третьої особи, у зв'язку з тим що ОСОБА_3 є також майновим поручителем за його зобов'язаннями за договором № 27 від 10 липня 2008 року перед ПАТ «Енергобанк».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року в задоволені позову Банку відмовлено за його недоведеністю.

Банк подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове - про задоволення його вимог у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати, оскільки воно ухвалено без точного дотримання норм цивільного та цивільно-процесуального законодавств, й ухвалити у справі нове рішення, яким вимогу Банку задовольнити частково.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, суд 1 інстанції виходив з того, що він позбавлений можливості задовольнити вимоги банку про визнання за ним права власності на передане відповідачем в повторну іпотеку майно, оскільки таким буде порушено право іпотекодержателя за первісною іпотекою, що за чинним законодавством є неприпустимим.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з цим, вважає такі висновки суду помилковими, необґрунтованими й незаконними.

Так, відповідно до ст.ст. 572, 590, 1050, 1054 ЦК України, статей 1, 5, 11-13, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 25-26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, які належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; можуть бути відчужені іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; зареєстровані у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено названим Законом, а також об'єкти незавершеного будівництва, за умови, що іпотекодавець при укладенні договору може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, та майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем і на які може бути звернено стягнення.

Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, або обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.

Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не настав.

При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України, зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись:

· загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

· спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки;

· опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

· заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

· пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

· початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку».

Обтяжувач (кредитодавець) має право на власний розсуд, а у разі звернення стягнення на предмет застави за судовим рішенням - і суд, обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

З системного аналізу виписаних норм, можна зробити висновок про те, що у разі порушення зобов'язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель має право звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки і на свій розсуд, при умові що таке передбачено договором іпотеки, вибрати спосіб звернення стягнення, в тому числі, і шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно.

Такий вибір іпотекодержателя для суду є визначальним і він, за відсутності законних перешкод до того, зобов'язаний взяти його до уваги.

Що ж до пріоритету попередньої іпотеки, який за законом повинен гарантувати правовий захист попереднього іпотекодержателя, то він є актуальним, лише за умови, що іпотекодержателі за попередньою і повторною іпотекою є різними особами, якщо ж це є одна і та ж особа, то вона вирішує черговість звернення.

Зазначені положення продубльовано пунктами 1.1.- 1.4., 2.1., 2.2., 4.3., 7.6., основного від 21 липня 2008 року договору іпотеки та пунктами 1.2. 1.4.1., 4.4. додаткового від 22 серпня 2011 року договору іпотеки сторони передбачили, що ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення боржником боргу за кредитним договором на іншу особу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 10 липня 2008 року Банк, в простій письмовій формі, уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № 28, за умовами якого зобов'язався відкрити тому невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 9 550 000 гривень, під зворотне зобов'язання останнього використати взяті гроші за цільовим призначенням й повернути їх частинами до 09 липня 2009 року, сплачуючи при цьому 25 % річних за користування ними.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати штраф у розмірі 5 % від суми кредиту, використаного не за цільовим призначеннями, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

До цього договору сторони уклали ще 7 додаткових договорів, якими змінювали розмір плати за користування кредитом та строк дії договору.

На забезпечення виконання названого зобов'язання за кредитним договором, сплаті відсотків та неустойки, відшкодуванню збитків завданих простроченням виконання зобов'язання, між Банк та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 21 липня 2008 року та два додаткові до нього договори, за яким останній передав в іпотеку Банку нежитлові будівлі:

1. будівля каналізації, літера «І», загальною площею 18,1 кв.м.;

2. прохідна, літера «Ї», загальною площею 13,5 кв.м.;

3. прохідна зі складом, літера «А», загальною площею 193,8 кв.м.;

4. будівля складу, літера «Б-2», загальною площею 373,5 кв.м.;

5. мазутосховище, літера «В-2», загальною площею 181,0 кв.м.;

6. будівля насосної, літера «З», загальною площею 15,2 кв.м.;

7. склад побутове, літера « 2В», загальною площею 20,8кв.м.;

8. майстерня, літера «Ф», загальною площею 44,4 кв.м.;

9. будівля сторожки, літера «Ц», загальною площею 7,8 кв.м.;

10. будівля сторожки, літера «Х», загальною площею 10,5 кв.м.;

11. вагова з навісом, літера «Ч», загальною площею 120,6 кв.м.;

12. побутова будівля, літера «Щ», загальною площею 64,4 кв.м.;

13. побутова будівля, літера «Ь», загальною площею 26,4 кв.м., що

розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належать йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2702 та зареєстрованому в КП ММБТІ 21 липня 2008 року в реєстраційній книзі № 24 за № 2714, а також земельну ділянку, на якій названі споруди розташовано, за тією ж адресою, площею 59 269 кв.м., кадастровий номер - 4810137200:02:004:0009, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 23 липня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Миколаїв Миколаївської області Держземагенства України та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101178, оціночною вартістю 46 093 501 гривень 00 копійок.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, ОСОБА_5 взятого на себе обов'язку не виконував, у зв'язку з чим, станом на 16 серпня 2013 року заборгував кредитодавцю 15 471 062 гривны 46 копійок, з яких:

· 9 493 555 гривень 67 копійок - сума неповернутого та заборгованого тіла кредиту;

· 5 977 506 гривень 79 копійок - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом.

16 серпня 2013 року Банк, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали між собою договір про переведення боргу, у названому розмірі, що виник з договору про надання кредиту № 28 від 10 липня 2008 року, зі змінами та доповненнями до нього, з ОСОБА_5 на ОСОБА_3

На сьогодні названий договір є дійсним, оскільки не був оспорений сторнами.

Проте і новий боржник, не дивлячись на всілякі спроби Банку понудити його покрити заборгованість та повернутися до належного виконання графіку погашення кредитного зобов'язання, заборговані грошові суми Банку не повернув.

У зв'язку з цим і, відповідно до виписаних норм цивільного законодавства і умов кредитного договору, договору поруки та договору про переведення боргу, ОСОБА_3 повинен передати у вибраний Банком спосіб на погашення боргу належне йому і передане ним в іпотеку майно.

При цьому, перешкод цьому немає, оскільки іпотекодержателем за попередньою і повторною іпотекою є один і той же Банк - Публічне акціонерне товариство "Енергобанк".

За такого позов підлягав задоволенню.

Оскільки суд 1 інстанції був іншої думки і у позові відмовив, то звернення стягнення слід провести за рішенням суду апеляційної інстанції.

При цьому, через фізичну відсутність частини іпотечного майна, звернення стягнення слід провести лише на майно, що є в наявності, а саме: будівлю каналізації, літера «І», загальною площею 18,1 кв.м.; прохідної зі складом, літера «А», загальною площею 193,8 кв.м.; будівлю складу, літера «Б-2», загальною площею 373,5 кв.м.; мазутосховище, літера «В-2», загальною площею 181,0 кв.м.; будівлю насосної, літера «З», загальною площею 15,2 кв.м. та земельну ділянку .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 161 гривню 50 копійок на відшкодування судових витрат того в обох судових інстанціях.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна українська компанія» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

На виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством «Енергобанк», що випливають з кредитного договору № 28 від 10 липня 2008 року та договору про переведення боргу від 16 серпня 2013 року, з додатковими до них договорами, в обсязі, станом на 16 серпня 2013 року, 15 471 062 гривні 46 копійок, з яких: 9 493 555 гривень 67 копійок - сума неповернутого та заборгованого тіла кредиту і 5 977 506 гривень 79 копійок - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, звернути стягнення, шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Енергобанк» права власності на наступне майно, що перебуває в іпотеці:

1) будівлю каналізації, літера «І», загальною площею 18,1 кв.м.;

2) прохідну зі складом, літера «А», загальною площею 193,8 кв.м.;

3) будівлю складу, літера «Б-2», загальною площею 373,5 кв.м.;

4) мазутосховище, літера «В-2», загальною площею 181,0 кв.м.;

5) будівлю насосної, літера «З», загальною площею 15,2 кв.м.; що розташовані

за адресою: АДРЕСА_1, і належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2702 та зареєстрованому в КП ММБТІ 21 липня 2008 року в реєстраційній книзі № 24 за № 2714, а також - право власності на земельну ділянку , за тією ж, що і об'єкти нерухомості адресою, площею 59 269 кв.м., кадастровий номер - 4810137200:02:004:0009, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 23 липня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Миколаїв Миколаївської області Держземагенства України та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101178.

У вимозі публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на наступні об'єкти нерухомості:

1) прохідну, літера «Ї», загальною площею 13,5 кв.м.;

2) склад побутове, літера « 2В», загальною площею 20,8кв.м.;

3) майстерня, літера «Ф», загальною площею 44,4 кв.м.;

4) будівля сторожки, літера «Ц», загальною площею 7,8 кв.м.;

5) будівля сторожки, літера «Х», загальною площею 10,5 кв.м.;

6) вагова з навісом, літера «Ч», загальною площею 120,6 кв.м.;

7) побутова будівля, літера «Щ», загальною площею 64,4 кв.м.;

8) побутова будівля, літера «Ь», загальною площею 26,4 кв.м. - відмовити через

відсутність майна за колишнім місцем знаходження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» 5 161 гривню 50 копійок на відшкодування судових витрат в обох судових інстанціях.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: