Ухвала

від 28.04.2014 по справі 490/13115/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/13115/13-ц 28.04.2014 28.04.2014 28.04.2014

Провадження № 22ц/784/565/14 Головуючий у І інстанції Гуденко О.А

Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

28 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

з участю:

представника позивача - Свічкарьова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Енергобанк", про ухвалення додаткового рішення, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Українська Компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

у с т а н о в и л а :

13 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі Банк) пред'явило зазначений позов до ОСОБА_3, який обґрунтовувало наступним.

10 липня 2008 року Банк, в простій письмовій формі, уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № 28, за умовами якого зобов'язався відкрити тому невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 9 550 000 гривень, під зворотне зобов'язання останнього використати взяті гроші за цільовим призначенням й повернути їх частинами до 09 липня 2009 року, сплачуючи при цьому 25 % річних за користування ними.

21 липня 2008 року та 24 липня 2008 року Банк та ОСОБА_5 до названого кредитного договору уклали ще два додаткові договори за №1 та №2, якими внесено зміни щодо забезпечення кредиту.

У подальшому між ними було укладено ще три додаткові договори за №3 - №5, відповідно до яких сторони продовжили строк дії кредитного договору до 10 серпня 2011 року і збільшили розмір плати за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 7 від 10 серпня 2011 року сторони в черговий раз внесли зміни до основного, з врахуванням попередніх змін, договору, згідно яких строк кредитування було продовжено до 01 жовтня 2013 року і відкоригували відсоткову ставку, яка - з 10 липня 2008 по 28 грудня 2010 повинна становити 25% річних, з 29 грудня 2010 по 10 серпня 2011 р. - 21% річних і 0,1 % річних з 11 серпня 2011 року до 01 жовтня 2013 року.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати штраф у розмірі 5 % від суми кредиту, використаного не за цільовим призначеннями, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

На забезпечення виконання названого зобов'язання за кредитним договором, сплаті відсотків та неустойки, відшкодуванню збитків завданих простроченням виконання зобов'язання, між Банк та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 21 липня 2008 року та два додаткові до нього договори, за яким останній передав в іпотеку Банку нежитлові будівлі:

1) будівля каналізації, літера «І», загальною площею 18,1 кв.м.;

2) прохідна, літера «Ї», загальною площею 13,5 кв.м.;

3) прохідна зі складом, літера «А», загальною площею 193,8 кв.м.;

4) будівля складу, літера «Б-2», загальною площею 373,5 кв.м.;

5) мазутосховище, літера «В-2», загальною площею 181,0 кв.м.;

6) будівля насосної, літера «З», загальною площею 15,2 кв.м.;

7) склад побутове, літера « 2В», загальною площею 20,8кв.м.;

8) майстерня, літера «Ф», загальною площею 44,4 кв.м.;

9) будівля сторожки, літера «Ц», загальною площею 7,8 кв.м.;

10) будівля сторожки, літера «Х», загальною площею 10,5 кв.м.;

11) вагова з навісом, літера «Ч», загальною площею 120,6 кв.м.;

12) побутова будівля, літера «Щ», загальною площею 64,4 кв.м.;

13) побутова будівля, літера «Ь», загальною площею 26,4 кв.м., що розташовані

за адресою: АДРЕСА_1, та належать йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2702 та зареєстрованому в КП ММБТІ 21 липня 2008 року в реєстраційній книзі № 24 за № 2714, а також земельну ділянку, на якій названі споруди розташовано, за тією ж адресою, площею 59 269 кв.м., кадастровий номер - 4810137200:02:004:0009, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 23 липня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Миколаїв Миколаївської області Держземагенства України та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101178, оціночною вартістю 46 093 501 гривень 00 копійок.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, ОСОБА_5 взятого на себе обов'язку не виконував, у зв'язку з чим, станом на 16 серпня 2013 року заборгував кредитодавцю 15 471 062 гривні 46 копійок, з яких:

· 9 493 555 гривень 67 копійок - сума неповернутого та заборгованого тіла кредиту;

· 5 977 506 гривень 79 копійок - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом.

16 серпня 2013 року Банк, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали між собою договір про переведення боргу, у названому розмірі, що виник з договору про надання кредиту № 28 від 10 липня 2008 року, зі змінами та доповненнями до нього, з ОСОБА_5 на ОСОБА_3

На сьогодні названий договір є дійсним, оскільки не був оспорений сторонами.

Проте і новий боржник, не дивлячись на всілякі спроби Банку понудити його покрити заборгованість та повернутися до належного виконання графіку погашення кредитного зобов'язання, заборговані грошові суми Банку не повернув.

У зв'язку з цим і посилаючись на вказані обставини, Банк просив суд, на погашення боргу за кредитним зобов'язанням, звернути стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно, шляхом визнання за банком права власності на нього.

05 грудня 2013 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_4 про вступ у справу у якості третьої особи, у зв'язку з тим що ОСОБА_3 є також майновим поручителем за його зобов'язаннями за договором № 27 від 10 липня 2008 року перед ПАТ «Енергобанк».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року в задоволені позову Банку відмовлено за його недоведеністю.

Банк подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове - про задоволення його вимог у повному обсязі.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року апеляційну скаргу Банку задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, про часткове задоволення позову.

На виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед Банком, що випливають з кредитного договору № 28 від 10 липня 2008 року та договору про переведення боргу від 16 серпня 2013 року, з додатковими до них договорами, в обсязі, станом на 16 серпня 2013 року, 15 471 062 гривні 46 копійок, з яких: 9 493 555 гривень 67 копійок - сума неповернутого та заборгованого тіла кредиту і 5 977 506 гривень 79 копійок - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, звернуто стягнення, шляхом визнання за ПАТ «Енергобанк» права власності на майно, що перебуває в іпотеці:

1) будівлю каналізації, літера «І», загальною площею 18,1 кв.м.;

2) прохідну зі складом, літера «А», загальною площею 193,8 кв.м.;

3) будівлю складу, літера «Б-2», загальною площею 373,5 кв.м.;

4) мазутосховище, літера «В-2», загальною площею 181,0 кв.м.;

5) будівлю насосної, літера «З», загальною площею 15,2 кв.м.; що розташовані

за адресою: АДРЕСА_1, і належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2702 та зареєстрованому в КП ММБТІ 21 липня 2008 року в реєстраційній книзі № 24 за № 2714, а також - право власності на земельну ділянку, за тією ж, що і об'єкти нерухомості адресою, площею 59 269 кв.м., кадастровий номер - 4810137200:02:004:0009, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 23 липня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Миколаїв Миколаївської області Держземагенства України та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101178.

У вимозі ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на наступні об'єкти нерухомості:

1) прохідна, літера «Ї», загальною площею 13,5 кв.м.;

2) склад побутове, літера « 2В», загальною площею 20,8кв.м.;

3) майстерня, літера «Ф», загальною площею 44,4 кв.м.;

4) будівля сторожки, літера «Ц», загальною площею 7,8 кв.м.;

5) будівля сторожки, літера «Х», загальною площею 10,5 кв.м.;

6) вагова з навісом, літера «Ч», загальною площею 120,6 кв.м.;

7) побутова будівля, літера «Щ», загальною площею 64,4 кв.м.;

8) побутова будівля, літера «Ь», загальною площею 26,4 кв.м. - відмовлено через відсутність названого майна за його попереднім місцем знаходження.

02 квітня 2014 року ПАТ «Енергобанк» подав до апеляційного суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення, в резолютивній частині якого зазначити визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість іпотечного майна, що є в наявності.

Вивчивши доводи заяви і співставивши їх з нормами чинного законодавства, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області приходить до висновку про те, що законних підстав для її задоволення немає.

Дійсно, в силу ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виписаний перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Усупереч цьому, представник просив ухвалити додаткове рішення з підстави не передбаченої названим переліком, зокрема, такий висновок випливає з системного логічного аналізу статей 37, 39 Закону України «Про іпотеку» та постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»

Так, за названими статтями Закон України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

· загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

· опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

· заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

· спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 названого Закону;

· пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

· початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Інших обов'язкових відомостей, які повинні міститися у резолютивній частині рішення законодавець не передбачив.

Роз'яснюючи виписані норми названого закону, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 37-39, 42 своєї постанови Пленуму № 5від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначив, що у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 та 39 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 590 України, статті 578 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

За такого заява публічного акціонерного товариства "Енергобанк", про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, а саме, договору іпотеки від 21 липня 2008 року (а.с. - 23-25) та додаткового договору іпотеки від того ж року (а.с. - 26-28), сторони оцінили нежитлові будівлі, передані в іпотеку, у 1 652 360 гривень, а вже через три дні ті ж об'єкти, але разом із земельною ділянкою - у 46 093 501 гривню, зазначивши при цьому, що експертна грошова оцінка землі становить 1 161 000 гривню.

При ухвалені апеляційною інстанцією рішення, більшої частини об'єктів нерухомості вже не було в наявності, проте за звітом незалежної оцінки від 16 липня 2013 року усі об'єкти іпотеки оцінені як існуючі, і їх загальна вартість встановлюється у розмірі 15 467 000 гривень, тобто практично у розмірі боргу.

Тому, ухвалюючи рішення, про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Енергобанк», колегія суддів не тільки не повинна була зазначати у резолютивній частині свого рішення дійсну вартість іпотечного майна, але з об'єктивних, названих вище, причин і не могла цього зробити.

За такого у задоволені заяви банку слід відмовити.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Українська Компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: