Рішення

від 24.07.2007 по справі 2-350/2007

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-350/07 2007 рік

Справа №2-350/07

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2007

року Суворовський районний суд м.

Одессы в складі: головуючого - судді Федусик А.Г.,  при секретарі - Пальоной І.М. ,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3про стягнення матеріальної моральної

шкоди,  судових витрат,  третя особа - КП ДЕЗ „Зоряний",  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка

звернулася до суду з позовом посилаючись на те, 

що вона разом з сім'єю з 1986 року проживала в АДРЕСА_1,  яка розташована на 7-му поверсі будинку. В

2000 році в кв.№208,  яка розташована на

8-му поверсі над її квартирою,  вселилися

відповідачі. З зазначеного часу відповідачі влаштували в квартирі підпільне

виробництво,  постійно відкривали воду у

своїй квартирі,  влаштовували святкування

з великою кількістю запрошених,  що

створювало практично цілодобово значний шум, 

який перевищував встановлені санітарні норми. Крім цього,  практично кожен день ОСОБА_2. з балкона своєї

квартири викидала різне сміття,  яке

попадало на балкон її квартири. Неодноразові зауваження з цього приводу

приводили лише до постійних образ, 

нецензурної лайки та погроз вбивством з боку відповідачів. 07.02.2004

року на чергове зауваження ОСОБА_3. з друзями намагався побити її чоловіка ОСОБА_4.,  а її образили та скинули зі сходів,  внаслідок чого вона отримала тілесні

ушкодження на потрапила у лікарню. Також відповідачі постійно розповсюджували

серед мешканців будинку недостовірну інформацію про її незадовільний психічний

стан здоров'я. Зазначеними неправомірними діями відповідачів,  які порушують норми житлового

законодавства,  та розповсюдженням

недостовірної інформації їй завдана моральна шкода,  яку вона оцінює у 5000 грн. і які просить

стягнути з відповідачів солідарно. Крім цього, 

15.02.2002 року та 13.05.2004 року відповідачі затопили належну їй

квартиру,  внаслідок чого їй завдана

також матеріальна шкода в розмірі 451.50 грн., 

яку вона також просить стягнути з відповідачів.

В ході

розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та уточнювала свої

вимоги,  і в остаточній редакції її

вимоги полягають у стягненні з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 451.50

грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., 

а також судових витрат.

Відповідачі

в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі та пояснили,  що між ними та позивачкою в силу її характеру

склалися вкрай неприязні відносини. Вони ніколи не ображали ОСОБА_1.,  не висловлювалися нецензурно у відношенні неї,  не завдавали їй ніяких ушкоджень,  не мають в квартирі ніякого виробництва,  не порушували норм житлового законодавства і

не розповсюджували щодо неї ніякої недостовірної інформації. Також вони ніколи

не заливали квартиру позивачки,  а

незначні ушкодження в квартирі позивачка пов'язані можливо з пошкодженням труб

у міжповерховому перекритті.

Представник

третьої особи в судовому засіданні вважав, 

що позов не підлягає задоволенню з тих підстав,  що в ході обстеження квартир сторін за заявою

позивачки не було встановлено вини відповідачів в виникненні ушкоджень в

квартирі позивачки. Також не було встановлено порушень житлового законодавства

відповідачів протягом їх проживання в зазначеній квартирі.

Вивчивши

матеріали справи,  відмовні матеріали за

заявами позивачки,  заслухавши пояснення

сторін,  свідків,  суд вважає, 

що позовні вимоги ОСОБА_1. не підлягають задоволенню з наступних

підстав.

В

судовому засіданні встановлено,  що

позивачка проживала з 1986 року по 2006 рік в квартирі АДРЕСА_1,  яка розташована на 7-му поверсі будинку (т.1

а.с.  32-33). Відповідачі з 2000 року

проживають в квартирі №208,  яка

розташована над квартирою позивачки в тому ж будинку.

15.02.2002

року при обстеженні квартири позивачки були встановлені сліди заливу незначної площі

в ванній кімнаті та туалеті. При обстеженні квартири відповідачів а також

квартири №212 в цьому ж будинку,  яка

розташована над квартирою відповідачів, 

слідів течі не було знайдено (т.1 а.с. 

8).

Згідно

зі  ст. 440 ЦК України (в

редакції 1963 року) шкода,  завдана особі

чи майну фізичної особи,  а також

шкода,  завдана організації,  підлягає відшкодуванню особою,  яка її завдала,  в повному обсязі,  за виключенням випадків,  передбачених законом.

В ході

розгляду справи позивачкою не було представлено суду доказів вини відповідача у

заливі її квартири 15.02.2002 року.

При

цьому суд не приймає до уваги доводів позивачки про те,  що саме винними діями відповідачів їй завдана

матеріальна шкода,  оскшьки ці доводи

спростовуються матеріалами справи,  а

саме: висновком будівельно-технічної експертизи №2496 від 03.06.2003 року,  відповідно до якого причиною заливу була теча у

раструбі каналізаційних труб у міжповерховому перекритті між квартирами №208 та

№212 (т.1 а.с.  24-28); заявою ОСОБА_2.

до начальника ЖЕО від 25.02.2002 року про наявність течі,  що підтверджує зазначений висновок експертизи

(т.1 а.с.  30); листом ЖЕО Суворовського

району від 25.02.2002 року (т.1 а.с. 

77),  поясненнями в судовому

засіданні свідків ОСОБА_5.,  ОСОБА_6..

Крім

цього,  згідно зі  ст. 1166 ЦК України майнова шкода, 

завдана неправомірними рішеннями, 

діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або

юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної

особи,  відшкодовується в повному обсязі

особою,  яка її завдала.

В ході

розгляду справи позивачкою не було представлено суду будь-яких доказів

здійснення відповідачами заливу

її квартири 13.05.2004 року.

Відповідно

до ч.3  ст. 10 ЦПК України кожна сторона

повинна довести ті обставини,  на які

вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених законом.  Згідно ч.1 

ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних або юридичних осіб, 

поданим відповідно до цього Кодексу, 

у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших

осіб,  що беруть участь у справі.

Положення

зазначених статей ЦПК України в ході розгляду справи судом позивачці були

роз'яснені,  але від надання інших

доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення матеріальної

шкоди вона відмовилася.

З

урахуванням викладеного суд доходить висновку про те,  що позивачка не довела обґрунтованість своїх

вимог,  у зв'язку із чим її позов в

частині стягнення матеріальної шкоди, 

завданої внаслідок заливів, 

задоволенню не підлягає.

Також

суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог позивачки у стягненні з

відповідачів моральної шкоди,  оскільки в

ході розгляду справи ці вимоги не знайшли свого підтвердження.

Посилання позивачки в обґрунтування цих вимог на її неодноразові звернення

до

правоохоронних органів та пояснення свідків ОСОБА_7. і ОСОБА_8. суд до

уваги не приймає,

оскільки вони спростовуються відмовними матеріалами за заявами ОСОБА_1.

№2718/2001,

№540/2002,  №873/2004,   №2026/2003 

та №2990/2002; постановою  про

відмову у  порушенні

кримінальної

справи від 07.02.2005 року (т.1 а.с. 

162); постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2005

року про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом отримання позивачкою

тілесних ушкоджень (т.2 а.с.  5-8);

поясненнями свідка ОСОБА_9..

Інших

належних доказів здійснення неправомірних дій відповідачів позивачка в ході

розгляду справи суду не представила.

З

урахуванням зазначеного,  керуючись  ст. 

ст. 440,  440-1 ЦК України (в

редакції 1963 року),   ст.  ст. 

23,  1166,  1167 ЦК України,   ст. 

ст. 4,  6, 10,  11,  88,  209, 

212-215 ЦПК Україна,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов

ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3про стягнення

матеріальної шкоди в розмірі 451, 50 грн., 

моральної шкоди в розмірі 5000 грн., 

витрат на проведення експертизи в сумі 288 грн. та оплату держмита в

мусі 132 грн.,  третя особа - КП ДЕЗ

„Зоряний" - залишити без задоволення.

Рішення

може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через

Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подання заяви про апеляційне

оскарження протягом 10 днів з наступного дня після проголошення рішення,  та надання апеляційної скарги протягом 20

днів з дня подання вказаної заяви.