Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/994/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 10:54 № 826/994/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стар-Інвест» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення від 23.08.2013р., за участю:

представників позивача - Коновал Т.В., Курнишов В.А.

представника відповідача - Перепелюк О.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Стар-Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2013р. №0002362201.

В обґрунтування позовних вимог пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Компанія Стар-Інвест» та складено акт №280/26-56-22-01-03/34603728 від 10.07.2013р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ««Компанія Стар-Інвест»» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тузак» (код ЄДРПОУ 37203105), ПП «Торис» (код ЄДРПОУ 37203093) за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

п.п. 139.1.6 п. 139.1 статті 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 542 638грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011р. - 80 904грн., IV квартал 2011р. - 76 498грн., І квартал 2012р. - 120 910грн., ІІ квартал 2012р. - 157 162грн., ІІІ квартал 2012р. - 107 164грн.;

п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за 2011 -2012 роки на суму ПДВ 503 762грн., а саме: серпень 2011р. - 8 399грн., вересень 2011р. - 61 925грн., жовтень 2011р. - 32 238грн., листопад 2011р. - 22 563грн., грудень 2011р. - 11 719грн., лютий 2012р.- 51 127грн., березень 2012р. - 64 025грн., травень 2012р. - 63 460грн., червень 2012р. - 86 218грн., липень 2012р. - 55 156грн., серпень 2012р. - 46 905грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 23.08.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002362201, яким за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 629 702,5грн., в тому числі основний платіж - 503 762грн. та штрафні санкції - 125 940,5грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем(Замовник) та ПП «Тузак» (Виконавець) укладено низку договорів про надання послуг, за якими Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених даними договорами №09/11, №09-1/11, №09-2/11 від 01.09.2011р., №5/10 від 01.10.2011р., №10-2/11, №10-1/11, №10/11 від 03.10.2011р., №11/11 від 11.11.2011р., №12/11 від 01.12.2011р., №1/02 від 01.02.2012р., №3/12 від 01.03.2012р., №5/12 від 01.05.2012р., №6-2-12 від 01.06.2012р., №7-1-12 від 02.07.2012р., №07/12 від 02.07.2012р., №8-1/12 від 01.08.2012р., №8/12 від 01.08.2012р., №09/12 від 03.09.2012р.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами ПП «Тузак» виписано:

податкові накладні: №14 від 27.09.2011р., №17 від 30.09.2011р., №18 від 30.09.2011р., №19 від 30.09.2011р., №15 від 29.09.2011р., №15 від 31.10.2011р., №16 від 31.10.2011р., №17 від 31.10.2011р., №18 від 31.10.2011р., №19 від 31.10.2011р., №20 від 31.10.2011р., №18 від 31.10.2011р., №19 від 31.10.2011р., №15 від 31.10.211р., №16 від 31.10.2011р., №8 від 30.11.2011р., №2 від 18.12.2011р., №1 від 02.02.2012р., №2 від 02.02.2012р., №4 від 14.03.2012р., №5 від 20.03.2012р., №9 від 30.03.2012р., №16 від 30.03.2012р., №14 від 29.05.2012р., №15 від 29.05.2012р., №16 від 29.05.2012р., №11 від 15.05.2012р., №12 від 15.05.2012р., №20 від 31.05.2012р., №19 від 31.05.2012р., №19 від 12.06.2012р., №35 від 27.06.2012р., №36 від 30.06.2012р., №37 від 27.06.2012р., №38 від 27.06.2012р., №39 від 27.06.2012р., №49 від 30.06.2012р., №48 від 30.06.2012р., №40 від 27.06.2012р., №41 від 30.06.2012р., №32 від 26.06.2012р., №45 від 30.06.2012р., №46 від 30.06.2012р., №47 від 30.06.2012р., №42 від 30.06.2012р., №43 від 30.06.2012р., №44 від 30.06.2012р., №42 від 31.07.2012р., № 45 від 30.07.2012р., №46 від 31.07.2012р., №44 від 30.07.2012р., №38 від 31.07.2012р., №39 від 31.07.2012р., №40 від 31.07.2012р., №41 від 31.07.2012р., №24 від 06.07.2012р., №47 від 31.07.2012р., №20 від 21.08.2012р., №33 від 30.08.2012р., №29 від 21.08.2012р., №28 від 21.08.2012р., №32 від 31.08.2012р., №35 від 31.08.2012р., №36 від 31.08.2012р., №30 від 31.08.2012р., №31 від 31.08.2012р., №24 від 30.08.2012р., №25 від 30.08.2012р., №27 від 21.08.2012р., №37 від 31.08.2012р., №34 від 31.08.2012р., №13 від 26.09.2012р., №14 від 26.09.2012р., №3 від 06.09.2012р., №16 від 28.09.2012р., №15 від 30.09.2012р., №7 від 22.09.2012р.

Також ПП «Тузак» було виписано наступні акти виконаних робіт: №14 від 27.09.2011р., №15 від 29.09.2011р., №17 від 30.09.2011р., №18 від 30.09.2011р., №19 від 30.09.2011р., №!7 від 31.10.2011р., №18 від 31.10.2011р., №Т-00000002 від 31.10.2011р., №8 від 30.11.2011р., №2 від 18.12.2011р., №1 від 02.02.2012р., №2 від 02.02.2012р., №16 від 30.03.2012р., №9 від 30.03.2012р., №5 від 20.03.2012р., №15 від 29.05.2012р., №16 від 29.05.2012р., №11 від 15.05.2012р., №12 від 15.05.2012р., №20 від 31.05.2012р., №19 від 31.05.2012р., №39 від 27.06.2012р., №26 від 19.06.2012р., №28 від 19.06.2012р., №19 від 12.06.2012р., №49 від 30.06.2012р., №48 від 30.06.2012р., №32 від 26.06.2012р., №40 від 27.06.2012р., №38 від 27.06.2012р., № 35 від 27.06.2012р., №36 від 30.06.2012р., №37 від 27.06.2012р., №39 від 27.06.2012р., №41 від 30.06.2012р., №44 від 30.06.2012р., №45 від 30.06.2012р., №46 від 30.06.2012р., №47 від 30.06.2012р., № 42 від 30.06.2012р., №43 від 30.06.2012р., №42 від 31.07.2012р., №45 від 30.07.2012р., №47 від 31.07.2012р., №44 від 30.07.2012р., №38 від 31.07.2012р., №39 від 31.07.2012р., №40 від 31.07.2012р., №41 від 31.07.2012р., №24 від 06.07.2012р., №47 від 31.07.2012р., №20 від 21.08.2012р., №33 від 30.08.2012р., №29 від 21.08.2012р., №28 від 21.08.2012р., №32 від 31.08.2012р., №35 від 31.08.2012р., №36 від 31.08.2012р., №30 від 31.08.2012р., №31 від 31.08.2012р., №24 від 30.08.2012р., №25 від 30.08.2012р., №27 від 21.08.2012р., №37 від 31.08.2012р., №34 від 31.08.2012р., №13 від 26.09.2012р., №14 від 26.09.2012р., №3 від 06.09.2012р., №16 від 28.09.2012р., №15 від 30.09.2012р., №7 від 22.09.2012р.

Відповідно до умов вказаних договорів оплата проводилась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками з банку.

Між ТОВ «Компанія Стар-Інвест» (Замовник) та ПП «Тузак» (Постачальник) укладено договори поставки №10-3/11 від 04.10.2011р., №11-1/11 від 01.11.2011р., №02 від 01.02.2012р., №03-1-12 від 01.03.2012р., 05-1/12 від 01.05.2012р., №06 від 01.06.2012р., №07-2-12 від 02.07.2012р., №8 від 01.08.2012р., №9-12 від 01.09.2012р. за умовами яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами, поставити та передати Покупцеві у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаними договорами ПП «Тузак» виписано:

податкові та видаткові накладні: №20 від 31.10.2011р., №6 від 23.11.2011р., №8 від 20.02.2012р., №9 від 20.02.2012р., №10 від 20.02.2012р., №11 від 22.02.2012р., №2 від 12.03.2012р., №3 від 14.03.2012р., №6 від 22.03.2012р., №7 від 27.03.2012р., №8 від 28.03.2012р., №13 від 25.05.2012р., №2 від 01.06.2012р., №30 від 20.06.2012р., №1 від 24.06.2012р., №33 від 27.06.2012р., №43 від 02.07.2012р., №13 від 16.08.2012р., №26 від 30.08.2012р., №9 від 18.09.2012р., №11 від 20.09.2012р., №4 від 12.09.2012р., №12 від 29.09.2012р., №2 від 02.09.2012р.,

Відповідно до умов вказаних договорів оплата проводилась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками з банку.

1 червня 2012 року між ТОВ «Компанія Стар-Інвест» (Замовник) та ПП «Тузак» (Постачальник) укладено договір виконання робіт №06/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених цим договором, зокрема, виконати вантажно-розвантажувальні роботи.

На виконання зазначеного договору ПП «Тузак» виписано податкові накладні №26 від 19.06.2012р., №28 від 19.06.2012р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №26 від 19.06.2012р., №28 від 19.06.2012р.

Оплата проведена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками з банку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали суду надано первинну документацію, що підтверджує реальність господарських операцій між ПП «Тузак» та ТОВ «Компанія Стар-Інвест».

З метою виконання своїх договірних відносин перед ТОВ «Компанія Стар-Інвест» ПП «Тузак» укладались наступні договори з відповідними виконавцями:

- договір про надання послуг у резервуванні рекламо носіїв №22/08 від 22.08.2011 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «Альматех» (Виконавець). За умовами договору Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується здійснити резервування рекламо носіїв для розміщення рекламного матеріалу;

- договір надання послуг №1-11/11 від 01.11.2011 року між ПП «Тузак» (Замовник) та ПП «Строй-Ком» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір про надання послуг №13 від 05.12.2011 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «Велес» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір поставки №01/02-12 від 01.02.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «Карбонові Технології» (Постачальник). За умовами договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити та передати товар (дошка твердолистяних порід, щебінь), а Замовник прийняти та оплатити його;

- договір надання послуг №2-11 від 01.02.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «Карбонові Технології» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір поставки №01/12 від 01.03.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та ПП «Автохімзв'язок» (Постачальник). За умовами договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити та передати товар (дошка твердолистяних порід), а Замовник прийняти та оплатити його;

- договір про надання послуг №1/03/12 від 01.03.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та ПП «Автохімзв'язок» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір поставки №4/05/12 від 03.05.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «Автогруп Експрес» (Постачальник). За умовами договору Постачальник

зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити та передати товар (дошка твердолистяних порід), а Замовник прийняти та оплатити його;

- договір про надання послуг №1/05/12 від 01.05.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «Автогруп Експрес» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір про надання послуг №6/1/12 від 01.06.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «ТК «Міссурі» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір про надання послуг №7/Т1-12 від 02.07.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та ДП «Вортекс» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір про надання послуг №Т8-2/12 від 01.08.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «ТПК «Еліт-Буд» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику рекламні послуги;

- договір надання послуг №Т-2-09 від 01.09.2012 року між ПП «Тузак» (Замовник) та TOB «ОТІК» (Виконавець). За умовами договору Виконавець надає Замовнику наступні послуги: рекламні послуги, послуги з оренди освітлювального обладнання, послуги з оформлення виставкового обладнання.

Про висновки викладені в Акті перевірки податковий орган дійшов з тих підстав, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 15.02.2012р. №512/23-522-37203105 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Тузак» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Торис» за період з 01.10.11р. по 31.10.2011р., відповідно до якого підприємство відсутнє за адресою реєстрації. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Тузак» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ПП «Тузак» з висновків актів перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «Тузак», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП «Тузак» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Тузак» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом в якості свідка допитано керівника контрагента позивача, який підтвердив факт реальності укладених з позивачем договорів.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 23.08.2013р. №0002362201 є безпідставним та неправомірним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стар-Інвест» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стар-Інвест» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002362201 від 23.08.2013р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 21.03.2014р.

Суддя В.В. Амельохін