Ухвала

від 08.07.2014 по справі 826/994/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/27236/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 р.

у справі № 826/994/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стар - Інвест»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Стар - Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Стар - Інвест») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.08.2013 року № 0002362201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Подільському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тузак» та ПП «Торис» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.07.2013 року № 280/26-56-22-01-03/34603728.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем порушень вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 503 762 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2013 року № 0002362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 629 702,5 грн., в тому числі основний платіж - 503 762 грн. та штрафні санкції - 125 940,5 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Тузак» (виконавець) укладено низку договорів про надання послуг, за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених договорами: №09/11; №09-1/11; №09-2/11 від 01.09.2011р.; №5/10 від 01.10.2011р.; №10-2/11; №10-1/11; №10/11 від 03.10.2011 р.; №11/11 від 11.11.2011 р.; №12/11 від 01.12.2011р.; №1/02 від 01.02.2012 р.; №3/12 від 01.03.2012 р.; №5/12 від 01.05.2012 р.; №6-2-12 від 01.06.2012 р.; №7-1-12 від 02.07.2012 р.; №07/12 від 02.07.201 р.; №8-1/12 від 01.08.2012 р.; №8/12 від 01.08.2012 р.; №09/12 від 03.09.2012 р.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП «Тузак» (постачальник) укладено договори поставки №10-3/11 від 04.10.2011р., №11-1/11 від 01.11.2011р., №02 від 01.02.2012р., №03-1-12 від 01.03.2012р., 05-1/12 від 01.05.2012р., №06 від 01.06.2012р., №07-2-12 від 02.07.2012р., №8 від 01.08.2012р., №9-12 від 01.09.2012р., за умовами яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами, поставити та передати покупцеві у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками.

01 червня 2012 року між позивачем (замовник) та ПП «Тузак» (постачальник) укладено договір виконання робіт №06/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених цим договором, зокрема, виконати вантажно-розвантажувальні роботи.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП «Тузак», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов