Постанова

від 04.03.2014 по справі 826/5188/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5188/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Столиця Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Столиця Сервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2013 р. №0002012230 та №0002002230, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Столиця Сервіс" (далі - позивач або ТОВ "Кейтерінг Столиця Сервіс") звернулося до суду позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2013 р. №0002012230 та №0002002230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кейтерінг Столиця Сервіс" (код ЄДРПОУ 37290224) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" (код ЄДРПОУ 37816906) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. №253/22-3/37290224 від 13.03.2013 р. (надалі - Акт перевірки №253/22-3/37290224).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №253/22-3/37290224, позивачем порушено вимоги: 1) п.198.6 ст. 198 , пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та ст.626, ст.629 ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п.l ст. 215 , п.2. ст. 215 , ст. 228 , частини 1 ст. 216 ЦК України , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168580,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. в сумі 65293,00 грн., за листопад 2011 р. - в сумі 40701,00 грн., за грудень 2011 р. - в сумі 62586,00 грн.; 2) п.138.1 ст. 138 , пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та ст. 626 , ст. 629 , ст. 655 , ст. 662 , ст. 656 , ст. 658 , ст. 664 , ст. 203 п.1 ст. 215 , п.2. ст. 215 , ст. 228 , частини 1 ст. 216 ЦК України , в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 193873,00 грн., в т. ч. за 2-4 кв. 2011 р. - 193873,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №253/22-3/37290224 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002002230 від 01.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 193873,00 грн., з яких 193873,00 грн. - за основним платежем, №0002012230 від 01.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210725,00 грн., з яких 168580,00 грн. - за основним платежем, а 42145,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК , витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "СКМ-Альфа-Груп" - Договір №56 від 01.09.2011 р. (надалі - Договір №56), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги, щодо організації фуршетів, обідів, перерв на каву за цінами, що зазначені в специфікації (Додаток №1 - прейскурант), що цікавлять замовника;

- Договір №58 від 01.09.2011 р. (надалі - Договір №58), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги, щодо організації обслуговування учбових семінарів, виставок, тренінгів, конференцій та інших заходів;

- Договір про надання комплексних послуг з організації та проведення святкування Нового 2012 року №63 від 20.12.2011 р. (надалі - Договір №63), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснити комплексні послуги з організації та проведення святкування Нового 2012 року.

Факт надання послуг за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: Договори №56 від 01.09.2011 р., №58 від 01.09.2011 р., №63 від 20.12.2011 р., рахунки-фактури, податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

В рахунок оплати отриманих послуг на виконання вищезазначених договорів позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками з банку про сплату рахунків.

Крім того, колегія суддів враховує, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «СКМ-Альфа-Груп» мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване як платники податку на додану вартість.

Позивачем також надано докази що підтверджують реальність настання наслідків фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТОВ «СКМ-Альфа-Груп», а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки про оплату рахунків та податкові накладні, виписані наступними контрагентами: ПП „Корпоративні заходи та конференції", ДП „Перно Рикар Україна", ДП „Український державний центр радіочастот", ТОВ „Нетворк 21 Україна", ПАТ „Укрсиббанк", що отримали відповідні послуги як Генеральні замовники на організацію та проведення заходів.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, судом першої інстанції вказані вище докази не досліджувались, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 215 , 216, 228 ЦК України , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемними укладених між позивачем та його контрагентами договорів. Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані також на підставі аналізів Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „СКМ-Альфа-Груп" , на переконання судової колегії є безпідставними, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Крім того, чинним, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено обов'язок платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Столиця Сервіс" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейтерінг Столиця Сервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2013 р. №0002012230 та №0002002230 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.04.2013 р. №0002012230 та №0002002230.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.