Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/5188/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №826/5188/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Епель О.В.)

у справі № 826/5188/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кейтерінг Столиця Сервіс до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кейтерінг Столиця Сервіс (далі - ТОВ Кейтерінг Столиця Сервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ в Оболонському районі м. Києва) від 01.04.2013 №002012230 та №0002002230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 28.10.2013 в позові відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції підтримав правову позицію податкового органу зі спору про фіктивний характер здійснених позивачем господарських операцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено з тих мотивів, що позивач документально підтвердив право на податкову вигоду за реальними господарськими операціями з придбання послуг у ТОВ СКМ-Альфа-Груп , а доводи контролюючого органу про нереальність правочинів є лише припущеннями та не підкріплені належними доказами, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ в Оболонському районі м. Києва оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 28.10.2013.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ в Оболонському районі м. Києва посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальника ТОВ СКМ-Альфа-Груп , а також вимоги законодавчих норм, первинні документи надані позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв`язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних послуг.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ в Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Кейтерінг Столиця Сервіс щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ СКМ-Альфа-Груп , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.03.2013 №253/22-3/37290224 в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог: 1) пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статей 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168580,00 грн.; 2) пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 193873,00 грн. з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на акт ДПІ у Солом`янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СКМ-Альфа-Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість №684/22-317/37816906 від 07.08.2012, в якому відображено висновок про те, що підписи від імені ОСОБА_1 (директор ТОВ СКМ-Альфа-Груп ) в податкових деклараціях з податку на додану вартість та в розшифровках податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за перевіряємий період виконані другою особою, а тому відповідач прийшов до висновку, що має місце проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На підставі названого акту перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва 01.04.2013 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0002002230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 193873,00 грн., з яких 193873,00 грн. - за основним платежем, №0002012230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 210725,00 грн., з яких 168580,00 грн. - за основним платежем, 42145,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з`ясовано судами, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №398044 позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД: 74.87.0 Надання інших комерційних послуг; 55.30.1 Діяльність ресторанів; 55.30.2 Діяльність кафе; 55.51.0 Діяльність їдалень; 55.52.0 Послуги з постачання готової їжі; 92.34.0 Інша видовищно-розважальна діяльність.).

ТОВ Кейтерінг Столиця Сервіс (Замовник) та ТОВ СКМ-Альфа-Груп (Виконавець) укладено наступні договори:

договір №56 від 01.09.2011, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги, щодо організації фуршетів, обідів, перерв на каву за цінами, що зазначені в специфікації (Додаток №1 - прейскурант), що цікавлять замовника;

договір №58 від 01.09.2011, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги, щодо організації обслуговування учбових семінарів, виставок, тренінгів, конференцій та інших заходів;

договір про надання комплексних послуг з організації та проведення святкування Нового 2012 року №63 від 20.12.2011, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити комплексні послуги з організації та проведення святкування Нового 2012 року.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії укладених договорів, податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Позивачем також надано докази що підтверджують реальність настання наслідків фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТОВ СКМ-Альфа-Груп , а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки про оплату рахунків та податкові накладні, виписані наступними контрагентами: ПП Корпоративні заходи та конференції , ДП Перно Рикар Україна , ДП Український державний центр радіочастот , ТОВ Нетворк 21 Україна , ПАТ Укрсиббанк , що отримали відповідні послуги як Генеральні замовники на організацію та проведення заходів.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ в Оболонському районі м. Києва, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Кейтерінг Столиця Сервіс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов`язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарській операції між позивачем та його контрагентом здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду