Рішення

від 24.03.2014 по справі 927/253/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

20 березня 2014р. справа №927/253/14

За позовом: Дочірнього підприємства «Таврія» Товариства з обмеженою

відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД»,

вул.Перекопська,20, оф.507, м. Херсон, 73000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»,

вул.Шейгусівська,1А, с. Сергіївка, Прилуцький р-н, 17592

Про стягнення 194 048грн. 56коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : не з'явився

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 176060,99грн. за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №1904-І-7 від 19.04.2013р., 1408,49грн. інфляційних втрат, 3081,07грн. річних та 13498,01грн. пені за період з 01.07.2013р. по 31.01.2014р.

Від позивача надійшов супровідний лист з додатком документів, в якому зазначив, що 04.03.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача акт звірки розрахунків, що відповідач не повернув позивачеві ані підписаний зі свого боку акт, ані зауваження щодо викладених у ньому відомостей. Вказаний лист та додані до нього документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2014р. надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Від позивача надійшла заява в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідно до п.5.2 укладеного між сторонами договору №1904-1-7 від 19.04.2013р. покупець (відповідач) здійснює оплату товару, що є предметом договору наступним чином: 30% від вартості договору, що вказана у п.3.3 по факту відвантаження товару (п.5.2.1) та 70% від вартості договору, що вказана у п.3.3 до 01.07.2013р., таким чином, відповідач згідно вказаних умов договору був зобов'язаний здійснити повну оплату вартості отриманого товару в точно визначений строк, а саме до 01.07.2013р., що станом на 01.07.2013р. відповідач не виконав свого зобов'язання з повної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим з 02.07.2013р. у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 176060,99грн. Таким чином, позивач вважає, що з наступного дня після обумовленої договором дати, а саме з 02.07.2013р. розпочався період прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання. Позивач зазначає, що керуючись нормами ст.625 ЦК України, п.6.3 договору, з 02.07.2013р. нарахував відповідачу інфляційні, річні та пеню за несвоєчасне виконання останнім свого грошового зобов'язання за договором, що при проведенні уточненого розрахунку інфляційних втрат згідно вимог чинного законодавства позивачем були враховані періоди дефляції, розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені був проведений за період з 02.07.2013р. по 31.01.2014р. за кожен день прострочення. У вказаному уточненні позивач просив суд стягнути з відповідача 176060,99грн. заборгованості, 874,61грн. інфляційних втрат, 2662,60грн. річних, 10785,56грн. пені та просив провести судовий розгляд без участі представника позивача та винести рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2712,45грн., в частині стягнення 3% річних на суму 418,47грн., в частині стягнення інфляційних втрат на суму 533,88грн. Приймаючи до уваги, що зменшення розміру позову не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом.

Приймаючи до уваги, що судом явка уповноваженого представника позивача обов'язковою не визнавалась, в зв'язку з чим в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд, тому суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності представника позивача.

З огляду на викладене, суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвала про порушення провадження у справі від 27.02.2014р. отримана відповідачем згідно поштового повідомлення №1400603052279. Ухвала про відкладення розгляду справи від 12.03.2014р. отримана відповідачем згідно поштового повідомлення № 1400603116897. Отримання відправлення за номером №1400603116897 підтверджується і Витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 20.03.2014р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», ідентифікаційний код 36279482, місцезнаходження Прилуцький р-н, с.Сергіївка, вул.Шейгусівська,1-а.

За загальним правилом особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу по порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. Судом надсилались відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, вказаною в позовній заяві, яка є адресою державної реєстрації відповідача, на підставі чого суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку, що нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.04.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1904-І-7, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити «Інокулянт», виробництва компанії «Аванс Біолоджикал Маркетинг», Штат Огайо, США (Advanced Biological Marketing, OH, USA) надалі товар на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.3.1 договору вартість товару розраховується виходячи з середньозваженого курсу долара США на міжбанківському валютному ринку згідно даним НБУ та приймається за 813,85грн. за 100долар США станом на 19.04.2013р.

Відповідно до п.3.2 договору товар, який передається у відповідності до умов договору відповідає наступним характеристикам: найменування продукції АБМ Інокулянт (МегаПак) концентрований рідкий), 368,3000л, пакування - коробка, в коробці 2 каністри, в 1 каністрі - 8,872кг, загальна вага нетто в 1 коробці 17,744кг, ціна за 1 кг без ПДВ 537,78грн., загальна вартість без ПДВ 198064,37грн., ПДВ 39612,87грн., всього 237677,24грн. з ПДВ.

Згідно п.3.3 договору вартість договору складає 237677,24грн. в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 29204,06 доларів США.

У п.4.1 договору сторони визначили, що продавець здійснює поставку товару в повному об'ємі на умовах (ІНКОТЕРМС «Inkoterms», 2010) EXW - Франко-склад постачальника - м. Херсон, в строк до 30.04.2013р. за умови виконання п.5.1.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №РН-0000199 від 30.04.2013р. на суму 237677,24грн. по довіреності №401 від 29.04.2013р.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за товар, який постачається у відповідності до умов договору здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку, в строки, встановлені у п.5.2 договору.

У п.5.2 договору сторони встановили: покупець здійснює попередню оплату за товар, що є предметом договору, наступним чином: 30% від вартості договору, що вказана у п.3.3, розрахованої згідно п.5.3 договору по факту відвантаження товару, 70% від вартості договору, що вказана у п.3.3, розрахованої згідно п.5.3 договору до 01.07.2013р.

У випадку зміни середньозваженого курсу долара США на міжбанківському валютному ринку згідно даним НБУ, сума, що підлягає сплаті розраховується за наступною формулою: С=(А1:А2)хВ., де С - сума, що підлягає сплаті, А1 - середньозважений курс долара США на міжбанківському валютному ринку згідно даним НБУ, що передував дню розрахунку; А2 - середньозважений курс долара США згідно п.3.1 за 1 дол. США - 8,01гривень; В - вартість несплаченого товару в цінах на момент підписання договору, що вказані у п.3.3 договору.

Позивачем виписано покупцю рахунок-фактуру №СФ-0000413 від 19.4.2013р. на суму 237677,24грн. для оплати товару АБМ Інокулянт (МегаПак) концентрований рідкий по договору №1904-І-7 від 19.04.2013р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 61616,25грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою банку від 26.04.2013р., копія якої додана позивачем до матеріалів справи (а.с.23-24).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 176060,99грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки розрахунків за 01.01.2013р. - 30.08.2013р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

У відповідності до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на день розгляду справи не подано суду доказів проведення з позивачем повного розрахунку за отриманий товар, отриманий по видатковій накладній №РН-0000199 від 30.04.2013р. на суму 237677,24грн.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг в сумі 176060,99грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 10785,56грн. пені за період з 02.07.2013р. по 31.01.2014р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або прострочення виконання покупцем прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п.5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Згідно п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, «до 1 серпня 2014 року» (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки, сторонами в договорі визначено строк оплати товару до 01.07.2013р., то враховуючи вищезазначені приписи законодавства та те що 30.06.2013р. (останній день строку оплати) є вихідним днем, суд доходить висновку, що прострочка виконання зобов'язань по оплаті товару розпочалася у відповідача з 02.07.2013р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить до висновку, що позивачем при здійсненні нарахування пені не враховані приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Так, позивачем за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару проведено нарахування пені за межами шестимісячного строку встановленого ч.6 ст. ст.232 Господарського кодексу України і нарахування пені необхідно проводити з 02.07.2013р. по 02.01.2014р. За таких обставин, нарахування позивачем пені за період прострочки відповідачем оплати товару з 03.01.2014р. по 31.04.2014р. є безпідставним.

Проте, при перевірці наведеного позивачем розрахунку пені, доданому до заяви про уточнення позовних вимог від 17.03.2014р., суд дійшов висновку, що сума нарахованої та заявленої до стягнення позивачем з відповідача пені у сумі 10785,56грн. не перевищує розміру пені, яка отримана судом при проведенні нарахування пені за період прострочки з 02.07.2013р. по 02.01.2014р., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 10785,56грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 874,61грн. інфляційних втрат та 2662,60грн. річних за період з 02.07.2013р. по 31.01.2014р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 2662,60грн. незважаючи на те, що позивачем допущені арифметичні помилки при розрахунку, проте вони не вплинули на загальний розмір 3% річних, який підлягає до стягнення.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 873,74грн. у зв'язку з допущеними позивачем арифметичними помилками при проведенні нарахування.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 176060,99грн., в частині стягнення пені в сумі 10785,56грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 2662,60грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 873,74грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3807,66грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при подачі позовної заяви платіжним дорученням №781 від 18.02.2014р. сплачено 3880,97грн. судового збору виходячи з вимоги майнового характеру в сумі 194048,56грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 176060,99грн. заборгованості, 874,61грн. інфляційних втрат, 2662,60грн. річних, 10785,56грн. пені, а всього 190383,76грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем фактично зменшено розмір позовних та відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» Дочірньому підприємству «Таврія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД» підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 73,30грн., який сплачений згідно платіжного доручення №781 від 18.02.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/253/14.

Керуючись ст.ст. 254, 525, 526, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (вул.Шейгусівська,1-А, с. Сергіївка, Прилуцький р-н., р/р 26002301650501 в філії АФ «Південний» у м. Києві, МФО 320917, код 36279482) на користь Дочірнього підприємства «Таврія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД» (вул. Перекопська, б.20, оф.507, м. Херсон, р/р 26000300534277 в ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 352457, код 33391137) 176060грн.99коп. боргу, 10785грн.56коп. пені, 2662грн.60коп. три проценти річних, 873грн. 74коп. інфляційних втрат та 3807грн. 66коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Дочірньому підприємству «Таврія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД» (вул. Перекопська, б.20, оф.507, м. Херсон, р/р 26000300534277 в ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 352457, код 33391137) з державного бюджету (р/р 31217206783002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 73грн.30коп. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення №781 від 18.02.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/253/14.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Повний текст рішення складено 24.03.2014р.

Суддя Н.Ю.Книш