Постанова

від 19.05.2014 по справі 927/253/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 927/253/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Кропивної Л.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 року

у справі №927/253/14 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Дочірнього підприємства «Таврія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Таврія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» про стягнення 176060,99 грн. заборгованості, 1408,49 грн. інфляційних втрат, 3081,07 грн. річних та 13498,01 грн. пені.

19.03.2014 р. позивачем була подана заява в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 176060,99грн. заборгованості, 874,61грн. інфляційних втрат, 2662,60грн. річних, 10785,56грн. пені.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 176060,99 грн. боргу, 10785,56 грн. пені, 2662,60 грн. 3% річних, 873,74 грн. інфляційних втрат та 3807,66 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 176060,99 грн. боргу, 10785,56 грн. пені, 2662,60 грн. 3% річних, 873,74 грн. інфляційних втрат та 3807,66 грн. судового збору та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 22.04.2014 р. розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.04.2013 р. між Дочірнім підприємством «Таврія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Агро ЛТД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1904-І-7, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити «Інокулянт», виробництва компанії «Адванст Біолоджикал Маркетинг», Штат Огайо, США (Advanced Biological Marketing, OH, USA) надалі «товар» на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 3.1 вказаного договору, вартість товару вказаного в п. 3.2, розраховується виходячи з середньозваженого курсу долара США на міжбанківському валютному ринку згідно даним НБУ та приймається за 813,85 грн. за 100 долар США станом на 19.04.2013 р.

Відповідно до п. 3.2 договору, товар, який передається у відповідності до умов договору відповідає наступним характеристикам: найменування продукції АБМ Інокулянт (МегаПак) концентрований рідкий), 368,3000 л, пакування - коробка, в коробці 2 каністри, в 1 каністрі - 8,872 кг, загальна вага нетто в 1 коробці 17,744 кг, ціна за 1 кг без ПДВ 537,78 грн., загальна вартість без ПДВ 198064,37 грн., ПДВ 39612,87 грн., всього 237677,24 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.3 договору вартість договору складає 237677,24грн. в т.ч. ПДВ 20%, що є еквівалентом 29204,06 доларів США.

У п. 4.1 договору сторони визначили, що продавець здійснює поставку товару в повному об'ємі на умовах (ІНКОТЕРМС «Inkoterms», 2010) EXW - Франко-склад постачальника - м. Херсон, в строк до 30.04.2013 р. за умови виконання п. 5.1.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №РН-0000199 від 30.04.2013 р. на суму 237677,24 грн. по довіреності №401 від 29.04.2013 р.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за товар, який постачається у відповідності до умов договору здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку, в строки, встановлені у п.5.2 договору.

У п. 5.2 договору сторони встановили, що покупець здійснює попередню оплату за товар, що є предметом договору, наступним чином: 30% від вартості договору, що вказана у п. 3.3, розрахованої згідно п. 5.3 договору по факту відвантаження товару, 70% від вартості договору, що вказана у п. 3.3, розрахованої згідно п. 5.3 договору до 01.07.2013 р.

У випадку зміни середньозваженого курсу долара США на міжбанківському валютному ринку згідно даним НБУ, сума, що підлягає сплаті розраховується за наступною формулою: С=(А1:А2)хВ., де С - сума, що підлягає сплаті, А1 - середньозважений курс долара США на міжбанківському валютному ринку згідно даним НБУ, що передував дню розрахунку; А2 - середньозважений курс долара США згідно п. 3.1 за 1 дол. США - 8,01 гривень; В - вартість несплаченого товару в цінах на момент підписання договору, що вказані у п. 3.3 договору.

Позивачем виписано покупцю рахунок-фактуру №СФ-0000413 від 19.04.2013 р. на суму 237677,24 грн. для оплати товару АБМ Інокулянт (МегаПак) концентрований рідкий по договору №1904-І-7 від 19.04.2013 р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 61616,25 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою з банківського рахунку від 26.04.2013 р., копія якої додана позивачем до матеріалів справи (а.с.23-24).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 176060,99 грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки розрахунків за 01.01.2013 р. - 30.08.2013 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

В матеріалах справи відсутні, а суду відповідачем не надано доказів проведення з позивачем повного розрахунку за отриманий товар по видатковій накладній №РН-0000199 від 30.04.2013 р. на суму 237677,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 176060,99 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10785,56грн. пені за період з 02.07.2013 р. по 31.01.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.3. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або прострочення виконання покупцем прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки, сторонами в договорі визначено строк оплати товару до 01.07.2013 р., то враховуючи вищезазначені приписи законодавства та те що 30.06.2013 р. (останній день строку оплати) є вихідним днем, прострочка виконання зобов'язань по оплаті товару розпочалася у відповідача з 02.07.2013 р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що позивачем при здійсненні нарахування пені не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. Так, позивачем за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару проведено нарахування пені за межами шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України і нарахування пені необхідно проводити з 02.07.2013 р. по 02.01.2014 р. За таких обставин, нарахування позивачем пені за період прострочки відповідачем оплати товару з 03.01.2014 р. по 31.04.2014 р. є безпідставним.

При перевірці наведеного позивачем розрахунку пені, доданого до заяви про уточнення позовних вимог від 17.03.2014 р., суд дійшов висновку, що сума нарахованої та заявленої до стягнення позивачем з відповідача пені в сумі 10785,56 грн. не перевищує розміру пені, яка розрахована судом при проведенні нарахування пені за період прострочки з 02.07.2013 р. по 02.01.2014 р., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 10785,56 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 874,61 грн. інфляційних втрат та 2662,60 грн. 3% річних за період з 02.07.2013 р. по 31.01.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 2662,60 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, то колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 873,74 грн. у зв'язку з допущеними позивачем арифметичними помилками при проведенні розрахунку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.03.2014 р. у справі №927/253/14 залишити без змін.

Справу №927/253/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Л.В. Кропивна