Ухвала

від 19.03.2014 по справі 812/10674/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року справа №812/10674/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі судового засідання Романенко Т.О., за участю представника позивача Свиридова М.В., представника відповідача Некрасенко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року у справі № 812/10674/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001012201 від 13.12.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001012201 від 13.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області з 14.11.2013 року по 22.11.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252) та ТОВ «Вістол» (код 32926534).

На підставі акту перевірки від 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100 було винесене спірне податкове повідомлення-рішення № 00001012201 від 13 грудня 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10897,50 грн., в тому числі за основним платежем - 8718 грн., за штрафними санкціями - 2179,50 грн., за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що формування валового доходу відбувалося із додержанням всіх вимог податкового законодавства України. Порушення, відображені в акті перевірки, на думку перевіряючи, відбулися у зв'язку із тим, що згідно акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.01.2011 р. по 30.09.2013 року від 13.11.2013 року № 1/22/37377252, господарські операції між TOB «Вектра 3000» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності встановленням відсутності реального здійснення господарських операцій з TOB «Вектра 3000».

Право позивача на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування, за наявності податкових накладних, виписаних контрагентами, які в свою чергу були включені до відповідного державного реєстру та мали свідоцтво платника ПДВ. Факти стосовно «безтоварності» операцій є, на думку позивача, законодавчо необґрунтованими, оскільки недодержання контрагентом норм податкового законодавства не може позбавити правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних. Покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

Позивач стверджував, що правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, за який проводилась перевірка, висновки акту перевірки від 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100 є помилковими, а податкове повідомлення-рішення № 00001012201 від 13.12.2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області № 00001012201 від 13.12.2013 року. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні: (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом ї є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати уі передбачених цим Кодексом податків та рів, а також дотримання валютного та інше законодавства, контроль за дотриманням якого покладено контролюючі органи дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первини документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органів державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених п. 78.1 ст. 78 ПК України, зокрема, п.п.78.1.8 «платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень».

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувався.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. цієї ж статті передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України: - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України 198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.12.2003 року (т.1 а.с.13).

Позивач узятий на облік ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області 12.12.2003 року за № 3728 (т.1 а.с. 14).

Згідно свідоцтва № 100273487 серія НБ № 292511 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач з 14.03.2010 року є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.15).

Постановою старшого слідчого СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області Даніч О.Є. була призначена у кримінальному проваджені № 32013030000000123 документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Регіон-плюс» (код 32743100) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол» (т.3 а.с. 173-174).

На підставі направлень від 13.11.2013 року № 78, від 18.11.2013 року № 83, наказу від 13.11.2013 року № 297, посадовими особами ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області у період з 14.11.2013 року по 22.11.2013 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» (код за ЄДРПОУ 32743100) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252) та ТОВ «Вістол» (код 32926534), результати якої оформлені актом від 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100 (т.1 а.с. 24-63).

Згідно висновків акту перевірки від 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100, перевіряючими зазначені наступні порушення з боку позивача (т.1 а.с. 61): - п. 135.1 ст. 135 ПКУ підприємством TOB «Регіон-плюс» завищено валові доходи за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року в загальній сумі 2292680 грн. за рахунок віднесення до складу доходів сум з реалізації послуг з ремонту залізничних локомотивів та рухомого складу, виконаних з використанням ТМЦ, придбаних у підприємства TOB «Вектра 3000», за рахунок встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій з TOB «Вектра 3000»; - п. 138.1 ст. 138 ПКУ підприємством TOB «Регіон-плюс» завищена сума податкового зобов'язання по операціям з надання послуг з ремонту та технічного обслуговування тепловозів з використанням матеріалів та сировини, придбаних у TOB «Вектра 3000» на загальну суму ПДВ - 2292680., за рахунок встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій з TOB «Вектра 3000»; - п. 185.1, ст.185 п. 187.1 ст.187 ПКУ підприємством завищена сума податкового зобов'язання по операціям з надання послуг з ремонту та технічного обслуговування тепловозів з використанням матеріалів та сировини, придбаних у TOB «Вектра 3000» на загальну суму ПДВ - 953563грн, за рахунок встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій з TOB «Вектра 3000»; - п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ПКУ підприємством TOB «Регіон-плюс» завищена сума податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB «Вектра 3000» на загальну суму ПДВ - на загальну суму 962 280,60 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 25412,21 грн.; за липень 2012 року на суму 75285,38 грн., за серпень 2012 року на суму 44982,92 грн., за вересень 2012 року на суму 64612,09 грн., за жовтень 2012 року на суму 44119,84 грн., за листопад 2012 року на суму 58797,62 грн., за грудень 2012 року на суму 151705,65 грн., за січень 2013 року на суму 8639,89 грн., за липень 2013 року на суму 149567,95 грн., за серпень 2013 року на суму 164534,69 грн., за вересень 2013 року на суму 124777,82 грн. за рахунок встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій з TOB «Вектра 3000».

З акту перевірки вбачається, що висновок про встановлені порушення за перевіряємий період зроблений на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року від 13.11.2013 року № 1/22/37377252, господарські операції між ТОВ «Вектра 3000» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, транспортних засобів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, а також у зв'язку із тим, що на підприємстві відсутні товарно-транспортні-накладні, які б підтверджували рух товарно-матеріальних цінностей у ланцюгу постачання.

05 грудня 2013 року на акт перевірки від 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100 позивачем були подані письмові заперечення (т.1 а.с. 64-67).

На підставі акту перевірки від 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100 ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001012201 від 13 грудня 2013 року, яким ТОВ «Регіон-плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10897,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 8718 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2179,50 грн., у зв'язку із встановленими порушеннями п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 69).

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Регіон-плюс» звернулось із позовом до суду.

Між ТОВ «Регіон-плюс» та ТОВ «Вектра 3000» 05 березня 2012 року було укладено договір купівлі-продажу № Д-9 (т.1 а.с. 84), відповідно до розділу 1 якого постачальник - ТОВ «Вектра 3000» зобов'язується поставити покупцю - ТОВ «Регіон-плюс» товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених даним договором. Ціна, кількість, асортимент зазначаються у додатку (специфікації) до даного договору, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.

До договору купівлі-продажу № Д-9 від 05.03.2012 року сторонами складено 44 специфікацій із зазначенням найменування, одиниці виміру, ціни без ПДВ та суми без ПДВ товару (т.1 а.с. 85-128).

Твердження відповідача щодо ненастання реальних наслідків при здійснені господарської діяльності між підприємством позивача та його контрагентом ТОВ «Вектра 3000» за договором № Д-9 від 05.03.2012 року спростовується виданими контрагентом первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 153-196, т.2 а.с. 1-39).

17 січня 2013 року між ТОВ «Регіон-плюс» та ТОВ «Вектра 3000» було укладено договір купівлі-продажу № Д-4 (т.1 а.с. 129-130), відповідно до розділу 1 якого постачальник - ТОВ «Вектра 3000» зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ «Регіон-плюс» товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених даним договором. Ціна, кількість, асортимент, строк поставки зазначаються у додатках (специфікаціях) до даного договору, які підписуються обома сторонами, додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною (т.1 а.с. 129-130).

До договору купівлі-продажу № Д-4 від 17.01.2013 сторонами складено 22 специфікації із зазначенням найменування, одиниці виміру, ціни без ПДВ та суми без ПДВ товару (т.1 а.с. 132-152).

Твердження відповідача щодо ненастання реальних наслідків при здійснені господарської діяльності між підприємством позивача та його контрагентом ТОВ «Вектра 3000» № Д-4 від 17.01.2013 року спростовується виданими контрагентом первинними документами, а саме видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 199-220, т.2 а.с. 40-61).

Податкові накладні внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.3 а.с. 9-15, 19-25, 29-35, 39-45, 49-54, 58-66, 70-76, 80-86,90-96, 100-108, 112-116, 121-125).

Вказані операції відображено у бухгалтерському обліку позивача (т.3 а.с. 150-157).

Що стосується ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження доставки товару від ТОВ «Вектра 3000» на адресу позивача, судом встановлено наступне.

Згідно пункту п.3.1 Договорів № Д-9 від 05.03.2012 року та № Д-4 від 17.01.2013 року, умовами поставки є умови СРТ, визначені у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2010 (т.1 а.с. 84, 129).

Отже, перевезення товару до ТОВ «Регіон-плюс» здійснювалось ТОВ «Вектра 3000», що підтверджується видатковими накладними ТОВ «Вектра 3000», з яких вбачається, що ТОВ «Регіон-плюс» сплачувались транспортно-заготівельні витрати (наприклад: видаткова накладна № 183, рядок 19, т.1 а.с. 153), та товарно-транспортних накладних в такому випадку у позивача не повинно бути.

Поставлені за договорами з ТОВ «Вектра 3000» товари були використані позивачем у подальшій господарській діяльності, так, ТОВ «Регіон-плюс» на проведення ремонтних робіт були укладені договори;

з Державним підприємством «Придніпровська залізниця»: - договір ПР/Т -12260/НЮ від 07.06.2012, додаткова угода № 1 від 28.12.2012; - договір ПР/Т -12261/НЮ від 07.06.2012; - договір ПР/Т -13570/НЮ від 14.06.2013;

з Державним підприємством «Донецька залізниця»; - договір Т-131078/2013 від 25.06.2013; - договір Т-131186/2013 від 08.07.2013;

з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»: - договір Л/Т-132718/НЮ від 14.08.2013 (т.2 а.с. 66-96 ).

На виконання зазначених договорів сторонами складені акти приймання наданих послуг, акти приймання-передачі секцій холодильника з ремонту, акти здачі-приймання виконаних робіт (т.2 а.с. 97-119), податкові накладні (а.с. 120-178).

Здійснення розрахунків підтверджується виписками по рахунку (т.2 а.с. 62-65, 179-194).

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини щодо транспортування деталей для ремонту до місця розташування замовників ТОВ «Регіон-плюс» оформлені договорами про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 5 від 11 січня 2012 року та № Д-3 від 17 січня 2013 року, які укладені з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (т.2 а.с. 195, 196).

Згідно вказаних договорів зобов'язання з надання послуг щодо транспортування вантажів замовника - ТОВ «Регіон-плюс» здійснюється особистим автотранспортом виконавця - ОСОБА_5

На підтвердження виконання умов договорів, укладених між ТОВ «Регіон-плюс» і ФОП ОСОБА_5, позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с. 197-218).

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Отже, посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних в рамках реалізації договорів з ТОВ «Вектра 3000» на перевезення товарів, як на підставу відсутності факту транспортування та поставки товарів, судом першої інстанції оцінено критично, оскільки сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів, що відображають реальність здійснення господарської операції. Колегія суддів з такою критикою суду першої інстанції згодна.

Колегія суддів вважає, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарських відносинах із зазначеним контрагентом.

В матеріалах справи також наявні податкові декларації з податку на додану вартість за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопада, грудень 2012 року, січень, березень, серпень, вересень 2013 року та податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, 3 квартал 2012 року за 1 півріччя 2012 року, за 2012 рік (т.3. а.с. 6-8, 16-18, 26-28,36-38, 46-48, 55-57, 67-69, 77-79, 87-89, 97-99, 109-111, 117-120, 126-149).

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач має всі належним чином оформлені та достатні первинні документи згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують валові витрати, які понесені позивачем.

Враховуючи наведене, висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Вектра 3000» спростовуються наданими первинними документами по господарських операціях між позивачем та вказаним підприємством.

Колегія суддів зазначає, що визначальним чинником для формування податкового кредиту платника ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності такої особи - платника податку. Використання у своєї господарської діяльності отриманих товарів доведено в судовому засіданні позивачем.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість: наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавств; сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Доводи податкового органу про безтоварність операцій свого підтвердження не знайшли та спростовані матеріалами справи. На час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд вважає, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для зменшення податковим органом податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.

Оскільки податковим органом не надано жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковим органом доводи не є такими, що спростовують правильність заявленої позивачем суми кредиту з податку на додану вартість, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від № 00001012201 від 13.12.2013 року підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі № 812/9874/13-а , залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000» задоволений частково. Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 82276511,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81252372,00 грн., які було вилучено на підставі акта перевірки від 13 листопада 2013 року 1/22/37377252. В інший частині позовних вимог відмовлено

За нормою ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, що набрало законної сили, встановлено неправомірність дій податкового органу, а саме Головного управління Міндоходів у Луганській області, щодо коригування Товариству з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. Зазначене коригування проведено за результатами перевірки останнього, які відображені в акті перевірки від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000», код 37377252 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та виплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2013 року.

Зазначений акт перевірки від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252 був покладений в основу акту перевірки 29.11.2013 року № 222/22-01/32743100 ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області, за результатами якого винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення податкове повідомлення-рішення № 00001012201 від 13 грудня 2013 року.

Щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач діяв у відповідності до наданих повноважень і задоволення даної вимоги буде зайво вжитим заходом, оскільки для захисту порушеного права позивача достатньо скасування податкового повідомлення-рішення № 00001012201 від 13.12.2013.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року у справі № 812/10674/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року у справі № 812/10674/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-плюс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00001012201 від 13.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 21 березня 2014 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко