Постанова
від 11.03.2014 по справі 820/591/14
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2014 р. № 820/591/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю:

представників позивача - Оробінського С.П., Кравець В.М.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області: № 0002692201 від 18.12.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 282347,55 грн. (основний платіж 235838,00 грн., штрафні санкції 46509,55 грн.); № 0002702201 від 18.12.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5072,50 грн. (основний платіж 4058,00 грн., штрафні санкції 1014,50 грн.); № 0000012201 від 11.01.2014 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314410,50 грн. (основний платіж 285259,00 грн., штрафні санкції 29151,50 грн.); № 0000022201 від 11.01.2014 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 80408,50 грн. (основний платіж 79093,00 грн., штрафні санкції 1315,50 грн.); № 0000032201 від 11.01.2014 р., яким збільшено грошове зобов'язання з плати за землю у розмірі 63134,26 грн. (основний платіж 50507,00 грн., штрафні санкції 12626,85 грн.), № 0000062201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 2025,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002692201 від 18.12.2013 року, № 0002702201 від 18.12.2013 року, № 0000012201 від 11.01.2014 року, № 0000022201 від 11.01.2014 року, № 0000032201 від 11.01.2014 року, № 0000062201 від 11.01.2014 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 р. та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (далі - ТОВ "Украгроресурс"), зареєстрований в якості юридичної особи - код 32227053, місцезнаходження: вул. Островського, буд. 50, сел. Бабаї, Харківський район, Харківська обл., 62403 (т.1 а.с. 244, 248, 249), перебуває на обліку як платник податків в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "Украгроресурс" є: 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 47.76 - роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, 49.41. - вантажний автомобільний транспорт (т. 1 а.с. 248).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Украгроресурс" (код 32227053) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року (т. 1 а.с. 25-75).

Згідно висновків акту перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року встановлено наступні порушення позивачем:

- п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 83151 грн., у т.ч. за квітень 2011 р. - 27695 грн., за травень 2011 р. - 18800 грн., за липень 2011 р. - 20640 грн., за вересень 2011 р. - 6696 грн., за квітень 2012 р. - 2458 грн., за травень 2012 р. - 1600 грн., за вересень 2012 р. - 5262 грн.;

- п. 135.1, п.135.2 п.п. 135.5.4, п.п.135.5.5 п. 135.5 ст. 135, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 499166 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. - 35453 грн., 3 кв. 2011 р. 73491 грн., за 4 кв. 2011 р. - 87234 грн., за 1 кв. 2012р. - 205236 грн., за 2 кв. 2012 р. - 90296 грн., за 3 кв. 2012 р. - 6491 грн., за 4 кв. 2012 р. - 965 грн.;

- п.п. 3 п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ підприємством не нараховано та не сплачено податок на землю в загальній сумі 50507 грн., в тому числі за 2012 р. - 50507 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0002692201 від 18.12.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 282347,55 грн., з яких: за основним платежем 235838,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46509,55 грн. (т. 1 а.с. 80);

№ 0002702201 від 18.12.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5072,50 грн., з яких: за основним платежем 4058,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1014,50 грн. (т. 1 а.с. 79);

№ 0000012201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314410,50 грн., з яких: за основним платежем 285259,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29151,50 грн. (т. 1 а.с. 77);

№ 0000022201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80408,50 грн., з яких: за основним платежем 79093,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1315,50 грн. (т. 1 а.с. 78);

№ 0000032201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з плати за землю на суму 63134,26 грн., з яких: за основним платежем 50507,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12626,85 грн. (т. 1 а.с. 76);

№ 0000062201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 2025,24 грн. (т. 1 а.с. 184).

Позивач не погодився з висновками, зробленими в акті перевірки, та 06.12.2013 року звернувся з запереченнями на акт до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (т. 1 а.с. 81-100), про розгляд яких відповідачем була надана відповідь № вих. 3980/10/20-23-22-04-12/10/22-612 від 13.12.2013 р. про обґрунтованість висновків вказаного акту перевірки (т. 1 а.с. 101-106).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Щодо встановленого в ході перевірки порушення позивачем вимог п. 135.1, п.135.2 п.п. 135.5.4, п.п.135.5.5 п. 135.5 ст. 135, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 499166 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. - 35453 грн., 3 кв. 2011 р. 73491 грн., за 4 кв. 2011 р. - 87234 грн., за 1 кв. 2012р. - 205236 грн., за 2 кв. 2012 р. - 90296 грн., за 3 кв. 2012 р. - 6491 грн., за 4 кв. 2012 р. - 965 грн., суд зазначає наступне.

1) Податковим органом в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року зазначено, що в порушення п.п. 135.5.4. п.п.135.5.5 ст.135 Податкового кодексу України ТОВ "Украгроресурс" не включило до складу інших доходів декларації з оподаткування прибутку підприємств залишок неповернутої фінансової допомоги, що призвело до заниження доходу підприємства на загальну суму 85881 грн. у 1 кварталі 2012 р., що, на думку відповідача, призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 22543,75 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Украгросвіт" (позикодавець) та ТОВ "Украгроресурс" (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги (позики) від 09.09.2011 року, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошей в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п. 1.2 вказаний договір є безпроцентним і позикодавець за договором не одержує будь-якої компенсації за надання грошей позичальнику.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Украгроресурс" у зв'язку з приєднанням до нього ТОВ "Украгросвіт" є повним правонаступником його майна, всіх прав та обов'язків (п. 1.1. статуту ТОВ "Украгроресурс" - т. 1 а.с. 107-109).

Так, загальними зборами учасників ТОВ "Украгросвіт" згідно з витягом з протоколу № 27 від 05.12.2011 року вирішено припинити юридичну особу ТОВ "Украгросвіт" шляхом приєднання до ТОВ "Украгроресурс", передавши останньому все майно, права та обов'язки ТОВ "Украгросвіт" (т. 2 а.с. 178). Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 02.07.2012 року, про що свідчить відповідний штамп державного реєстратора на статуті ТОВ "Украгроресурс". Активи та пасиви ТОВ "Украгросвіт" було прийнято позивачем на баланс 31.03.2012 року, про що свідчить передавальний акт та підтверджено відповідачем в ході спірної перевірки.

Відповідно до акту перевірки та представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось, за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Украгроресурс" залишок неповернутої безвідсоткової фінансової допомоги на момент ліквідації ТОВ "Украгросвіт" склав 85881 грн.

Згідно вимог п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4., 135.5.5 ст.135. Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Як встановлено судом, в даному випадку в юридичній особі ТОВ "Украгроресурс" в результаті реорганізації були поєднані боржник та кредитор, а отже зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги від 09.09.2011 р. припинені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про невключення до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 85881 грн. в 1 кварталі 2012 р. є безпідставним.

2) Також податковим органом в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року зазначено, що ТОВ "Украгроресурс" отримано знижку від товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" в грудні 2011 р., яку було відображено позивачем у складі доходів у 1 кварталі 2012 р., що в порушення п. 135.1 ст. 135 ПК України призвело до заниження доходів за 2-4 квартал 2011 р. на суму 420944 грн., а отже і заниження податку на прибуток на суму 96817 грн. Відповідачем факт отримання ТОВ "Украгроресурс" знижки та її розмір не заперечується.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Сингента" (продавець) та ТОВ "Украгроресурс" (покупець) укладено договір № 202011036 від 01.12.2010 р., відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товари - засоби захисту рослин та/або насіння (т. 3 а.с. 28-34).

Розділом 5 вищевказаного договору № 202011036 від 01.12.2010 р. передбачено порядок надання покупцю знижок та надбавок. Відповідно до п. 5.7.1 - у разі настання умов для надання знижки покупець має надіслати продавцеві лист-запит про оформлення знижки, акт звірки взаєморозрахунків до даних обліку покупця на найближчу дату та інші документи, що необхідні для розрахунку знижок згідно з цим договором. За наявності підстав для надання знижки продавець здійснює розрахунок суми знижки та надсилає його покупцеві для акцепту протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання листа-запита про оформлення знижки (п. 5.7.2 договору). Згідно з п. 5.7.3 вказаного договору акцептований покупцем розрахунок знижки вважається Додатковою угодою сторін про погодження фактичних умов надання та виплати знижки, що набуває чинності після його підписання обома сторонами та скріплення печатками. Суми знижок відображаються в бухгалтерському обліку взаєморозрахунків сторін в місяці набуття чинності такої Додаткової угоди сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов вищевикладених положень договору № 202011036 від 01.12.2010 р. ТОВ "Сингента" здійснено розрахунок знижки за грудень 2011 року у загальному розмірі - 402943,88 грн. без ПДВ, який був акцептований ТОВ "Украгроресурс" 05 січня 2012 року шляхом підписання та скріплення печатками Додаткової угоди сторін до договору (т. 1 а.с. 120).

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу (п.137.16 ст.137 ПК України).

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 не містить будь-яких вказівок щодо дати виникнення доходу.

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ТОВ "Украгроресурс" правомірно за датою підписання розрахунку знижки (05.01.2012 року) було відображено у складі доходів у 1 кварталі 2012 р. суму знижки у розмірі 420943,88 грн.

3) Також податковим органом в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року зазначено, що ТОВ "Украгроресурс" порушено п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України, оскільки в декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2012 р. не включило до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість на суму 1098398 грн., отриману за передавальним балансом від ТОВ "Украгросвіт", що, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на прибуток.

Відповідно до передавального акту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Украгросвіт", про що свідчить протокол № 30 від 25.06.2012 р. - т. 2 а.с. 179, до ТОВ "Украгроресурс" перейшли, зокрема, майнові активи, а також зобов'язання (пасиви), в тому числі: рядок 530 - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на загальну суму 2259000 грн., рядок 540 - поточні зобов'язання по розрахунках з одержаних авансів на загальну суму 404000 грн., рядок 610 - інші поточні зобов'язання на загальну суму 1431000 грн.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України, оскільки в декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2012 р. не включило до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість на суму 1098398 грн., в тому числі: рядок 530 - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на загальну суму 84478 грн., рядок 540 - поточні зобов'язання по розрахунках з одержаних авансів на загальну суму 39090 грн., рядок 610 - інші поточні зобов'язання на загальну суму 974830 грн.

Висновок про необхідність включення позивачем до складу доходів вищезазначеної суми, податковим органом здійснено на тій підставі, що оскільки зазначена кредиторська заборгованість в ході перевірки не була підтверджена первинними документами, то, на думку відповідача, вважається безнадійною. Доказів надання запиту на адресу позивача про надання первинних документів представником відповідача в судовому засіданні не надано.

Згідно з п. 135.1 ст. 135, п.п. 135.5.4 ст. 135 ПК України до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування включаються, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4).

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Аналізуючи наведені норми законодавства суд зазначає, що жодним ознакам, передбаченим податковим законодавствам для визнання заборгованості безнадійною, кредиторська заборгованість, що надійшла позивачу за передавальним балансом від ТОВ «Украгросвіт» не відповідає. Доказів зворотнього представником відповідача суду не надано. Крім того, суд зазначає, що законом не передбачено, що заборгованість, яка не підтверджена первинними документами, вважається безнадійною.

Представником позивача, як доказ того, що вищевказана кредиторська заборгованість не є безнадійною, надані суду акти звірок взаємних розрахунків між ТОВ «Украгросвіт» та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «ВИТЯЗЬ», ПП «Торгово-промислова компанія «Інфокар», ТОВ «Агрофірма ЮГ-М», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, СГТОВ «Данилевського-1», ФОП ОСОБА_10, ТОВ «Імедія Тредінг», ОСОБА_11, ПП «Армана» станом на 30.03.2012 р., відповідно до яких між сторонами зазначених актів погоджено строк погашення заборгованості не пізніше 2013 року, тобто трирічний строк позовної давності, передбачений ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, за вказаними зобов'язаннями не сплив, а отже, вказана заборгованість не є безнадійною у розумінні п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України.

4) Крім того, відповідачем в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року зазначено, що в період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. покупці повернули ТОВ "Украгроресурс" товар на загальну суму 447533 грн., на підставі чого податковий орган зробив висновок про порушення ТОВ "Украгроресурс" п. 135.2 ст.135 ПК України, а саме, товариством безпідставно зменшено дохід на загальну суму 310824,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 71489 грн., а також порушення ТОВ "Украгроресурс" п. 44.1, 44.2 ст. 44, ст. 185.1 ст. 185, ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 73831 грн.

а) Щодо встановленого в акті перевірки висновку про безпідставне зменшення доходу на суму 35667 грн., а також про безпідставне зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7133 грн. суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгросвіт" (покупець) було укладено договір поставки № 2008 від 02.08.2008 р. (т. 1 а.с. 131-132), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію і оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбаченими цим договором. Відповідно до п. 1.2 назва продукції - «аміачна селітра» на загальну суму з ПДВ - 232182,72 грн., «байрон» на загальну суму з ПДВ - 40468,23 грн., «йорк» на загальну суму з ПДВ - 2331,70 грн., всього загальна вартість договору склала - 274982,65 грн., у тому числі ПДВ - 45830,44 грн. Пунктом 4.1 визначено, що постачальник відвантажує продукцію на умовах самовивозу зі складу постачальника, передача продукції посвідчується видатковою накладною, право власності на продукцію у покупця виникає з моменту її передачі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Украгроресурс" виписало, зокрема, видаткову накладну № РН-0000327 від 31.10.2008 р. та податкову накладну № 315 від 31.10.2008 р. (т. 1 а.с. 135, 137).

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгросвіт" (покупець) було укладено додаткову угоду від 19.05.2011 року до договору поставки № 2008 від 02.08.2008 р., відповідно до умов якої покупець повертає партію товару, а саме: «байрон» на загальну суму без ПДВ - 33723,54 грн., «йорк» на загальну суму без ПДВ - 1943,20 грн., всього сума без ПДВ - 35667 грн., ПДВ - 7133,35 грн., загальна сума - 42800,09 грн. (т. 1 а.с. 133). Відповідно до умов додаткової угоди до договору повернення товару здійснюється за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1. Товар вважається переданим (поверненим) з моменту оформлення видаткової накладної. Зобов'язання, передбачені договором № 2008 від 02.08.2008 р. щодо зазначеного в п. 1 додаткової угоди товару, вважаються припиненими, а решта умов договору залишається без змін (п. 3-5 додаткової угоди).

На виконання умов зазначеної додаткової угоди позивачем виписано видаткову накладну (повернення) № ВП-0000002 від 19.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 42800,09 грн. (т.1 а.с. 134).

б) Щодо встановленого в акті перевірки висновку про безпідставне зменшення доходу на суму 138477 грн., а також про безпідставне зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27695 грн. суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгросвіт" (покупець) було укладено договір поставки № 274 від 30.04.2009 р. (т. 1 а.с. 153-154), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію і оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбаченими цим договором. Відповідно до п. 1.2 назва продукції, зокрема, «апрон» на загальну суму без ПДВ - 3501,15 грн., «джаггер плюс» на загальну суму без ПДВ - 3759,00 грн., «престиж» на загальну суму без ПДВ - 2500,00 грн., «прімекстра голд» на загальну суму без ПДВ - 645000,00 грн., всього загальна вартість договору склала - 842423,40 грн., у тому числі ПДВ - 140403,00 грн. Пунктом 4.1 визначено, що постачальник відвантажує продукцію на умовах самовивозу зі складу постачальника, передача продукції посвідчується видатковою накладною, право власності на продукцію у покупця виникає з моменту її передачі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Украгроресурс" виписало, зокрема, видаткову накладну № РН-0000254 від 30.04.2009 р. та податкову накладну № 210 від 30.04.2009 р. (т. 1 а.с. 156, 158).

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгросвіт" (покупець) було укладено додаткову угоду від 15.03.2011 року до договору поставки № 274 від 30.04.2009 р., відповідно до умов якої покупець повертає партію товару, а саме: «апрон» на загальну суму без ПДВ - 1190,39 грн., «джаггер» на загальну суму без ПДВ - 626,50 грн., «престиж» на загальну суму без ПДВ - 2500,00 грн., «прімекстра голд» на загальну суму без ПДВ - 134160,00 грн., всього сума без ПДВ - 138476,89 грн., ПДВ - 27695,38 грн., загальна сума - 166172,27 грн. (т. 1 а.с. 159). Відповідно до умов додаткової угоди до договору повернення товару здійснюється за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1. Товар вважається переданим (поверненим) з моменту оформлення видаткової накладної. Зобов'язання, передбачені договором № 274 від 30.04.2009 р. щодо зазначеного в п. 1 додаткової угоди товару, вважаються припиненими, а решта умов договору залишається без змін (п. 3-5 додаткової угоди).

На виконання умов зазначеної додаткової угоди позивачем виписано видаткову накладну (повернення) № ВП-0000001 від 15.03.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 166172,27 грн. (т.1 а.с. 155).

в) Щодо встановленого в акті перевірки висновку про безпідставне зменшення доходу на суму 33480 грн., а також про безпідставне зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6696 грн. суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгросвіт" (покупець) було укладено договір поставки № 128/1М від 31.05.2010 р. (т. 1 а.с. 146-147), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію і оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбаченими цим договором. Відповідно до п. 1.2 назва продукції - «аміачна селітра» на загальну суму - 276768,00 грн., у тому числі ПДВ - 46128,00 грн. Пунктом 4.1 визначено, що постачальник відвантажує продукцію на умовах самовивозу зі складу постачальника, передача продукції посвідчується видатковою накладною, право власності на продукцію у покупця виникає з моменту її передачі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Украгроресурс" виписало видаткову накладну № РН-0000332 від 31.05.2010 р. та податкову накладну № 324 від 31.05.2010 р. (т. 1 а.с. 150, 152).

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгросвіт" (покупець) було укладено додаткову угоду від 30.09.2011 року до договору поставки № 128/1М від 31.05.2010 р., відповідно до умов якої покупець повертає партію товару, а саме: «аміачна селітра» на загальну суму без ПДВ - 33480,00 грн., ПДВ - 6696,00 грн., загальна сума - 40176,00 грн. (т. 1 а.с. 148). Відповідно до умов додаткової угоди до договору повернення товару здійснюється за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1. Товар вважається переданим (поверненим) з моменту оформлення видаткової накладної. Зобов'язання, передбачені договором № 128/1М від 31.05.2010 р. щодо зазначеного в п. 1 додаткової угоди товару, вважаються припиненими, а решта умов договору залишається без змін (п. 3-5 додаткової угоди).

На виконання умов зазначеної додаткової угоди позивачем виписано видаткову накладну (повернення) № ВП-0000004 від 30.09.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 40176,00 грн. (т.1 а.с. 149).

г) Щодо встановленого в акті перевірки висновку про безпідставне зменшення доходу на суму 103200,00 грн., а також про безпідставне зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20640,00 грн. суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ПП "ЛЮКС ТРЕЙД УНІВЕРСАЛ" (покупець) було укладено договір поставки № 76-м від 30.06.2011 р. (т. 1 а.с. 160-161), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію і оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбаченими цим договором. Відповідно до п. 1.2 назва продукції - «аміачна селітра» на загальну суму - 123840,00 грн., у тому числі ПДВ - 20640,00 грн. Пунктом 4.1 визначено, що постачальник відвантажує продукцію на умовах самовивозу зі складу постачальника, передача продукції посвідчується видатковою накладною, право власності на продукцію у покупця виникає з моменту її передачі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Украгроресурс" виписало видаткову накладну № РН-000277 від 30.06.2011 р. та податкову накладну № 42 від 30.06.2011 р. (т. 1 а.с. 163, 165).

Відповідно до листа ПП "ЛЮКС ТРЕЙД УНІВЕРСАЛ" вих. № 125 від 30.06.2011 р. на адресу позивача - покупець просив товар, придбаний за договором поставки № 76-м від 30.06.2011 р., залишити на зберігання на складі ТОВ "Украгроресурс" за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1 строком не більш ніж на 1 місяць (т. 3 а.с. 45).

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ПП "ЛЮКС ТРЕЙД УНІВЕРСАЛ" (покупець) було укладено додаткову угоду від 14.07.2011 року до договору поставки № 76-м від 30.06.2011 р., відповідно до умов якої покупець повертає партію товару, а саме: «аміачна селітра» на загальну суму без ПДВ - 103200,00 грн., ПДВ - 20640,00 грн., загальна сума - 123840,00 грн. (т. 1 а.с. 162). Відповідно до умов додаткової угоди до договору повернення товару здійснюється за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1. Товар вважається переданим (поверненим) з моменту оформлення видаткової накладної. Зобов'язання, передбачені договором № 76-м від 30.06.2011 р. щодо зазначеного в п. 1 додаткової угоди товару, вважаються припиненими, а решта умов договору залишається без змін (п. 3-5 додаткової угоди).

На виконання умов зазначеної додаткової угоди позивачем виписано накладну на повернення № 8 від 14.07.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 123840,00 грн. (т.1 а.с. 166).

д) Щодо встановленого в акті перевірки висновку про безпідставне зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11667,00 грн. суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ФОП ОСОБА_13 (покупець) було укладено договір поставки № 523 від 30.11.2010 р. (т. 1 а.с. 138-140), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію і оплатити постачальнику її вартість в строки та порядку, передбаченими цим договором. Відповідно до п. 1.2 назва продукції - «примекстра голд» на загальну суму - 70000,00 грн., у тому числі ПДВ - 11666,67 грн. Пунктом 4.1 визначено, що постачальник відвантажує продукцію на умовах самовивозу зі складу постачальника, передача продукції посвідчується видатковою накладною, право власності на продукцію у покупця виникає з моменту її передачі.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Украгроресурс" виписало видаткову накладну № РН-000476 від 30.11.2010 р. та податкову накладну № 471 від 30.11.2010 р. (т. 1 а.с. 142, 144).

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ФОП ОСОБА_13 (покупець) було укладено додаткову угоду від 10.02.2011 року до договору поставки № 523 від 30.11.2010 р., відповідно до умов якої покупець повертає партію товару, а саме: «примекстра голд» на загальну суму без ПДВ - 58333,33 грн., ПДВ - 11666,67 грн., загальна сума - 70000,00 грн. (т. 1 а.с. 141). Відповідно до умов додаткової угоди до договору повернення товару здійснюється за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1. Товар вважається переданим (поверненим) з моменту оформлення видаткової накладної. Зобов'язання, передбачені договором № 523 від 30.11.2010 р. щодо зазначеного в п. 1 додаткової угоди товару, вважаються припиненими, а решта умов договору залишається без змін (п. 3-5 додаткової угоди).

На виконання умов зазначеної додаткової угоди позивачем виписано видаткову накладну № 10 від 11.02.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 70000,00 грн. (т.1 а.с. 143).

Суд зазначає, що згідно з пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Відповідно до встановленої форми розрахунку покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та засвідчити підписом.

Пунктом 22 Порядку заповнення податкової накладної передбачено, що розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником ПДВ з обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.

На виконання наведеної норми податкового законодавства внаслідок повернення позивачу товару за вищедослідженими договорами та додатковими угодами до них ТОВ "Украгроресурс" були складені відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 136, 145, 151, 157, 167, т. 2 а.с.24-28, 29-32, 56-57, 58-61, 71-74, 86-92, 93-96, 115-117, 118-120).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), ст. 44, ст.201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом з матеріалів справи, поставлений контрагентами товар, який був повернений, використовується позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами. Доказів зворотнього ні акт перевірки, ні матеріали справи не містять.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на ту обставину, що в зазначених вище додаткових угодах не визначено підстави повернення товару, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 ЦК України основними засадами здійснення прав та виконання обов'язків є те, що особа (як фізична, так і юридична) здійснює свої права вільно, на власний розсуд, і не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже, суд зазначає, що підстави повернення товару не є істотною умовою договору, а сторони договору є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Станом на момент проведення перевірки вищезазначені договори та додаткові угоди до них є дійсними, наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано, що підтверджує правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та складу доходів за перевіряємий період.

Щодо відсутності документів на підтвердження переміщення товару то, суд зазначає, що з пояснень представника позивача вбачається, що повернений товар по взаємовідносинам з ПП "ЛЮКС ТРЕЙД УНІВЕРСАЛ" та ФОП ОСОБА_13 фактично перебував на складі позивача за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. М.Федоренка, 11/1, про що свідчать долучені судом до матеріалів справи картки складського обліку та оборотні відомості (т. 2 а.с. 19-23, 54-55, 70, 85, 110-114), а отже, переміщення не потребував. Щодо поверненого товару позивачу ТОВ «Украгросвіт», то відповідно до матеріалів справи та пояснень представника позивача склади позивача та ТОВ «Украгросвіт» знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. М.Федоренка, 11/1. Представником відповідача в судовому засіданні доказів зворотнього не надано.

Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача в обґрунтування вищевказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства на відсутність у позивача сертифікатів якості на товар, повернений покупцями.

Сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Суд зазначає, що як ТОВ "Украгроресурс", так і його контрагенти-покупці не є виробниками товарів, що є предметом договорів поставки за оподаткованими господарськими операціями, а відтак не зобов'язані мати відповідні сертифікати якості на такий товар. Відсутність означених сертифікатів не може бути доказом відсутності поставки контрагентом товарно-матеріальних цінностей чи їх повернення постачальнику. Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, як на підставу недійсності договорів також не може бути прийнята до уваги судом, оскільки за змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, в тому числі і сертифікати якості, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. Крім того, суд зазначає, що представником відповідача не надано суду доказів витребування вказаних документів у позивача під час перевірки. Однак, в судовому засіданні представником позивача надані та долучені судом до матеріалів справи сертифікати якості на наступну продукцію: «йорк», «примекстра голд», «апрон XL», «селітра аміачна» (т. 3 а.с. 46-50).

Таким чином, виконання укладених між позивачем та ТОВ "Украгросвіт", ПП "ЛЮКС ТРЕЙД УНІВЕРСАЛ", ФОП ОСОБА_13 договорів та додаткових угод до них підтверджено відповідними первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що у судовому засіданні представником відповідача не надано жодних доказів того, що у ході перевірки позивачем було відмовлено у наданні первинних документів для підтвердження господарських операцій або перевіряючими були витребувані зазначені документи під час перевірки.

5) Відповідачем в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року також зазначено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. до 31.12.2012 р. встановлено їх завищення на загальну суму 859999 грн., в тому числі: 3 кв. 2011 р.- 216532 грн., 1 кв. 2012 р.- 431440 грн., 2 кв. 2012 р.- 212518 грн., 3 кв.2012 р. - 30909 грн., 4 кв. 2012 р.- 4600 грн.

Щодо завищення витрат на загальну суму 46600 грн., у тому числі 2 кв. 2012 р - 20291 грн., 3 кв. 2012 р. - 26309 грн. у зв'язку із порушенням позивачем, на думку податкового органу, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, та щодо встановленого в акті перевірки заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 9320 грн., у тому числі за квітень 2012 р. - 2458 грн., за травень 2012 р. - 1600 грн., за вересень 2012 р. - 5262 грн. на підставі порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України по взаємовідносинам із ТОВ «Стахфінрезерв» (код 37722153) та ТОВ «Спецагроресурс» (код 38112611) суд зазначає наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стахфінрезерв» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Украгроресурс" (замовник) та ТОВ «Стахфінрезерв» (виконавець) були укладені договори-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг: № 28 від 24.04.2012 р., № 45 від 15.05.2012 р., № 35 від 28.04.2012 р., № 26 від 20.04.2012 р., № 40 від 04.05.2012 р., № 41 від 07.05.2012 р., № 31 від 25.04.2012 р. (т. 1 а.с. 217, 220, 223, 226, 228, 232, 243).

На виконання умов вказаних договорів-заявок ТОВ «Стахфінрезерв» були надані позивачу транспортно-експедиційні послуги, про що свідчать досліджені та долучені судом акти здачі-прийняття робіт: № ОУ-00205 від 26 квітня 2012 р., № ОУ-00268 від 16 травня 2012 р., № ОУ-00229 від 29 квітня 2012 р., № ОУ-00192 від 24 квітня 2012 р., № ОУ-00243 від 05 травня 2012 р., № ОУ-00244 від 07 травня 2012 р., № ОУ-00230 від 03 травня 2012 р., № ОУ-00223 від 27 квітня 2012 р., № ОУ-00237 від 04 травня 2012 р., № ОУ-00226 від 27 квітня 2012 р., № ОУ-00227 від 28 квітня 2012 р. (т. 1 а.с. 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 235, 237, 239, 241), а також виписані ТОВ «Стахфінрезерв» податкові накладні: № 86 від 26.04.2012 року на загальну суму 2500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 416,67 грн., № 41 від 16.05.2012 року на загальну суму 2550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 425,00 грн., № 118 від 29.04.2012 року на загальну суму 1350,00 грн., в т.ч. ПДВ - 225,00 грн., № 80 від 24.04.2012 року на загальну суму 3700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 616,67 грн., № 12 від 05.05.2012 року на загальну суму 2650,00 грн., в т.ч. ПДВ - 441,67 грн., № 13 від 07.05.2012 року на загальну суму 1700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 283,33 грн., № 1 від 03.05.2012 року на загальну суму 1350,00 грн., в т.ч. ПДВ - 225,00 грн., № 107 від 27.04.2012 року на загальну суму 2200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 366,67 грн., № 6 від 04.05.2012 року на загальну суму 1350,00 грн., в т.ч. ПДВ - 225,00 грн., № 110 від 27.04.2012 року на загальну суму 2500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 416,67 грн., № 115 від 28.04.2012 року на загальну суму 2500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 416,67 грн. (т. 1 а.с. 216, 219, 222, 225, 229, 231, 234, 236, 238, 240, 242).

На підтвердження перевезення товару за вищевказаними договорами представником позивача надані суду та долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, в яких зазначено: автопідприємство - ТОВ «Стахфінрезерв», замовник та вантажовідправник - ТОВ "Украгроресурс", вантажоодержувач - ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (т. 2 а.с. 183-191).

Як встановлено судом, між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (покупець) укладено договори поставки: № 107-м від 06.04.2012 р., № 108-м від 06.04.2012 р., відповідно до умов яких постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції покупцю, а покупець - прийняти продукцію та оплатити постачальнику її вартість (т. 3 а.с. 59-60, 61-61). Відповідно до умов договору поставки № 107-м від 06.04.2012 р. предметом договору є «амофос», а договору поставки № 108-м від 06.04.2012 р. - «карбамід».На виконання умов вказаних договорів позивачем були виписані, зокрема, видаткові накладні, копії яких долучені судом до матеріалів справи (т. 3 а.с. 51-58).

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «Стахфінрезерв» на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Стахфінрезерв» при укладанні та виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач ТОВ "Украгроресурс", використав надані ТОВ «Стахфінрезерв» транспортно-експедиційні послуги у власній господарській діяльності.

Доказів ненадання ТОВ «Стахфінрезерв» позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням відповідачем в акті перевірки не зазначено та в ході розгляду справи до суду не надано.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Спецагроресурс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Спецагроресурс» (постачальник) та ТОВ "Украгроресурс" (покупець) був укладений договір поставки №1809-2 від 18.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність покупця), перелік якого визначається у видатковій накладній до кожної партії товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (т. 1 а.с. 121-124). Відповідно до п. 2.1 договору предметом договору є засоби захисту рослин.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Спецагроресурс» передав у власність позивача товар - протруйник «Команч» на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн. ТОВ «Спецагроресурс» були виписані: рахунок-фактура № 02/1809 від 18.09.2012 р. на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн., видаткова накладна № 91814 від 18.09.2012 року на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн. та податкова накладна № 91814 від 18.09.2012 року на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн. (а.с. 125, 126, 127). Доставка придбаного за вищезазначеним договором товару була здійснена ТОВ «Нова Пошта» з відділення № 1 у м. Звенигород Черкаської області, оскільки відповідно листа ТОВ «Спецагроресурс» товар знаходився на відповідальному зберіганні у Звенигородському районі (т. 2 а.с. 182), про що свідчить долучена до матеріалів справи товарно-транспортна накладна № 10006671603 від 18.09.2012 року (т. 1 а.с. 128). Товар був отриманий уповноваженою особою ТОВ "Украгроресурс" - Лапко Є.С., трудові відносини якого з позивачем підтверджено наданою суду копією наказу про прийняття на роботу (т. 1 а.с. 201), на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копією витягу з реєстру довіреностей за 18.09.2012 року (т. 1 а.с. 203).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Спецагроресурс», про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення на загальну суму - 31570,44 грн. (т. 1 а.с. 204).

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «Спецагроресурс» на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Спецагроресурс» при укладанні та виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ "Украгроресурс" та його контрагентом ТОВ «Спецагроресурс» вищевказаний договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Спецагроресурс» товар за вказаним вище договором, був необхідний позивачу для виконання умов договору поставки № 08-С3 від 20.01.2012 року, укладеного між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та приватно-орендним підприємством «Русь Єдина» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов договору (т. 1 а.с. 205-208). Відповідно до специфікації постачальник зобов'язується поставити покупцю, зокрема, «команч» на загальну суму - 35659,80 грн., в т.ч. ПДВ 5943.30 грн. (т. 1 а.с. 209). На виконання умов договору ТОВ "Украгроресурс" передав у власність позивача товар, зокрема, «Команч», про що свідчить виписана позивачем видаткова накладна № РН-0000715 від 21.09.2012 року (т. 1 а.с.210).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів у ТОВ «Спецагроресурс» були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами. Доказів використання позивачем придбаного товару не за призначенням відповідачем в акті перевірки не зазначено та в ході розгляду справи до суду не надано.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватись належним чином складеними первинними документами.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано, що підтверджує правомірність формування ТОВ "Украгроресурс" податкового кредиту за операціями з ТОВ «Стахфінрезерв» та ТОВ «Спецагроресурс», що свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що висновки відповідача про формування позивачем складу витрат та податкового кредиту без дотримання вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на висновках акту перевірки ТОВ «Стахфінрезерв» № 100/22-37722153 від 03.08.2012 р. Стахановської ОДПІ та акту перевірки ТОВ «Спецагроресурс» № 179/224/38112611 від 26.10.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, за висновками яких встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період. Однак, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, з наданих ТОВ "Украгроресурс" до матеріалів справи доказів судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року, по справі № 2а-13909/12/0470 за позовом ТОВ «Спецагроресурс» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо складання довідки зустрічної звірки № 179/224/38112611 від 26.10.2012 р. (т. 1 а.с. 129-130).

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З акту перевірки ТОВ "Украгроресурс" вбачається, що єдиним доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Спецагроресурс» був акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 179/224/38112611 від 26.10.2012 р. Вказаний доказ є неналежним, що підтверджується судовими рішеннями, отже, не може бути прийнятий судом при вирішенні даної адміністративної справи.

Отже, відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу витрат при обчисленні податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Стахфінрезерв» та ТОВ «Спецагроресурс». Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання вищезазначених договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення ТОВ "Украгроресурс" податкового правопорушення по взаємовідносинам з ТОВ «Стахфінрезерв» та ТОВ «Спецагроресурс».

6) Щодо встановленого в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року порушення позивачем п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат на суму 13800 грн., у т.ч. за 2 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., за 4 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., суд зазначає наступне.

На думку податкового органу, позивачем за перевіряємий період неправомірно було нараховано та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (витрати на збут) амортизаційні відрахування за основними фондами: трактор Беларусь 82,1; трактор Беларусь-920-45; Т-150 (трактор) 6; шасі для оприскувача; борона диск. БРВ-73; КРНВ-5,6-0,4 (культиватор) 4; розкидач міндобрив М 13 У 900; штанга до оприскувача; рама плугу; культиватор КПС-8; комплект обл. до оприскувача (160 л/хв.); сіялка, б/с, с/тр; агрегат для внесення міндобрив, з огляду на те, що вказані основні фонди не можуть бути використані позивачем у власній господарській діяльності.

Так, судом встановлено, що між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Данилевського-1» (господарство) (далі - СТОВ «Данилевського-1») та ТОВ "Украгроресурс" (виконавець або продавець) був укладений договір на демонстраційний посів гібридів насіння від 01.04.2011 року, відповідно до умов якого сторони домовились спільно здійснювати посів насіння гідридів зернових, їхню обробку хімічними засобами на демонстраційному полі господарства з метою розповсюдження інформації про товари компанії «Сингента», залучення потенційних покупців (т. 1 а.с. 111). Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 договору - насіння та засоби захисту рослин виробництва компанії «Сингента» надаються продавцем. Продавець надає наступну с/г техніку: трактор колісний Беларусь 82,1; трактор колісний Беларусь-920; трактор колісний Т-150; шасі для оприскувача; борона диск. БРВ-73; КРНВ-5,6-0,4 (культиватор) 4; розкидач міндобрив М 13 У 900; штанга до оприскувача; рама плугу; культиватор КПС-8; комплект обладнання до оприскувача (160 л/хв.); сіялка, б/с, с/тр; агрегат для внесення міндобрив. Решту техніки надає господарство. Збирання врожаю здійснюється силами господарства, весь зібраний врожай є його власністю.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Украгроресурс" прийнято накази № 19 від 01.04.2011 р., № 14 від 03.04.2012 р. про проведення сільськогосподарських робіт на демонстраційних полях СТОВ «Данилевського-1» та виділення необхідної техніки, засобів захисту рослин та насіння компанії «Сингента», а також накази № 25 від 21.08.2011 р., № 18 від 27.08.2012 р. про проведення семінару в СТОВ «Данилевського-1» відповідно: 10.09.2011 р. та 07.09.2012 р. за участю представників компанії «Сингента», про проведення показу демонстраційних полів (т. 2 а.с. 206, 207, т. 3 а.с. 15, 16), виписано видаткові накладні: №РН-0000090 від 01.04.2011 р., відповідно до якої позивачем передано СТОВ «Данилевського-1» «соняшник», «трофі» та «фюзілад форте» на загальну суму 51217,17 грн., № РН-0000056 від 16.04.2012 р., відповідно до якої позивачем передано СТОВ «Данилевського-1» «соняшник», «примекстра» та «аміачну селітру» на загальну суму 243035,06 грн. (т. 2 а.с. 208, т. 3 а.с. 17). Також, відповідно до актів прийому-передачі від 01.04.2011 р. та 03.04.2012 р. позивачем передано СТОВ «Данилевського-1» техніку відповідно до умов договору на демонстраційний посів гібридів насіння від 01.04.2011 року (т. 2 а.с. 209, т. 3 а.с. 18).

Судом встановлено, що між ТОВ "Украгросвіт" (орендодавець) та ТОВ "Украгроресурс" (орендар) був укладений договір оренди № 7-а від 01.03.2011 р., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний Беларусь 82,1; трактор колісний Беларусь-920;трактор колісний Т-150; шасі для оприскувача; борона диск. БРВ-73; КРНВ-5,6-0,4 (культиватор) 4; розкидач міндобрив М 13 У 900; штанга до оприскувача; рама плугу; культиватор КПС-8; комплект обладнання до оприскувача (160 л/хв.); сіялка, б/с, с/тр; агрегат для внесення міндобрив (т. 3 а.с. 20). Згідно з п. 5.2 вказаного договору оренди орендар має право надавати об'єкт оренди у суборенду, передавати у користування третім особам без отримання додаткової згоди збоку орендодавця.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ "Украгроресурс" у зв'язку з приєднанням до нього ТОВ "Украгросвіт" є повним правонаступником його майна, всіх прав та обов'язків (п. 1.1. статуту ТОВ "Украгроресурс" - т. 1 а.с. 107-109). Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 02.07.2012 року, про що свідчить відповідний штамп державного реєстратора на статуті ТОВ "Украгроресурс". Відповідно до передавального акта від 25.06.2012 року у власність ТОВ "Украгроресурс" від ТОВ "Украгросвіт" перейшли, зокрема, основні засоби: трактор колісний Беларусь 82,1; трактор колісний Беларусь-920;трактор колісний Т-150; шасі для оприскувача; борона диск. БРВ-73; КРНВ-5,6-0,4 (культиватор) 4; розкидач міндобрив М 13 У 900; штанга до оприскувача; рама плугу; культиватор КПС-8; комплект обладнання до оприскувача (160 л/хв.); сіялка, б/с, с/тр; агрегат для внесення міндобрив (т. 2 а.с. 210-217).

З пояснень представника позивача вбачається, що договір на демонстраційний посів гібридів насіння від 01.04.2011 року був укладений позивачем в рекламних цілях для зростання обсягів реалізації продукції ТОВ «Сингента». Як встановлено судом, сторони уклали вказаний договір з метою розповсюдження інформації про товари компанії «Сингента», залучення потенційних покупців (п. 1.1 вказаного договору). На підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сингента» представником позивача надані копії договорів: № 202011036 від 01.12.2010 р., № 202012039 від 16.12.2011 р., укладених між ТОВ "Украгроресурс" (покупець) та ТОВ «Сингента» (продавець), відповідно до умов яких продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари. Згідно з п. 1.1 товаром за цим договором є засоби захисту рослин та або/насіння (т. 3 а.с. 21-27, 28-34).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів рекламі та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Крім того, судом з пояснень представника позивача встановлено, що за результатом виконання вказаного договору на демонстраційний посів гібридів насіння від 01.04.2011 року ТОВ "Украгроресурс" залучено нових покупців для здійснення власної господарської діяльності. Так, представником позивача надано суду копії укладених між позивачем та ПОСП «НАРЕК», С(Ф)Г «НЕКТАР», ПП «Агрофірма «НІКА», ТОВ СВП «КАРТАМИШ» договорів поставок насіння та /або хімічних засобів захисту рослин виробництва ТОВ «Singenta» зі специфікаціями відповідно: договір поставки № 05-С3 від 11.01.2013 р., договір поставки № 103-С3 від 09.04.2013 р., договір поставки № 20-С від 31.01.2012 р., договір поставки № 19-С від 31.01.2012 р., (т.3 а.с. 3-14).

Суд зазначає, що відповідно з огляду на види діяльності за КВЕД ТОВ "Украгроресурс"до яких, зокрема, відноситься оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 248), то проведення демонстраційних показів за спірними правочинами з метою збільшення попиту на товар, який є об'єктом продажу позивача, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.3. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під амортизацією розуміється систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 вказаного кодексу амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України амортизація відноситься до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Положеннями п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно п. «д» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг - витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 року, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Таким чином, сільськогосподарська техніка, а саме: трактор колісний Беларусь 82,1; трактор колісний Беларусь-920;трактор колісний Т-150; шасі для оприскувача; борона диск. БРВ-73; КРНВ-5,6-0,4 (культиватор) 4; розкидач міндобрив М 13 У 900; штанга до оприскувача; рама плугу; культиватор КПС-8; комплект обладнання до оприскувача (160 л/хв.); сіялка, б/с, с/тр; агрегат для внесення міндобрив в даному випадку є основними засобами позивача, використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а тому витрати з їх використання та утримання підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144 - 146 Податкового кодексу України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат амортизацію нараховану на вищезазначені основні засоби у загальному розмірі - 13800 грн., у т.ч. за 2 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., за 4 кв. 2012 р. на суму 4600 грн.

7) Щодо встановленого в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат у 3 кварталі 2011 року на суму 216532 грн., суд зазначає наступне.

Судом з акту перевірки встановлено та представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось, що у ТОВ "Украгроресурс" станом на 01.04.2011 року на рахунку 371 «Аванси отримані» обліковувалась дебіторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Украгросвіт» у сумі 558368,01 грн., у т.ч. ПДВ - 93061 грн., сума без ПДВ - 465306,67 грн.

Сума попередньої оплати у розмірі 465307 грн. була включена підприємством до складу валових витрат в попередніх звітних періодах.

В період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. позивачу була повернута попередня оплата у розмірі 558368,01 грн., проте, за даними перевірки повернена попередня оплата в сумі 216532 грн., яка була включена до складу валових витрат в попередніх звітних періодах, не була виключена зі складу витрат.

Пунктом 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що Розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Особливості відображення у податковому обліку обсягів виданих авансів до 01.04.11 та повернутих після такої дати врегульовано абз.4 п.1 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України. Зокрема, у разі повернення авансів (інших платежів), виданих до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу та врахованих у складі валових витрат, на суму такого повернення відбувається коригування витрат звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

У податковому обліку у 2 кварталі 2011 року позивач здійснив коригування обсягу показника рядка 05.1 СВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на обсяг авансів, повернутих протягом вказаного податкового періоду, на суму «-» 209041,84 грн. та відобразив таке коригування по рядку 05.1.16 Податкової декларації «інші прямі витрати».

Враховуючи, що протягом 3 кварталу 2011 року на розрахунковий рахунок позивача також надходили грошові кошти від ТОВ «Украгросвіт» в якості повернення передплати за договором у сумі 225833 грн., загальна сума витрат за 3 квартал 2011 року, що підлягає коригуванню у відповідності з вимогами абз.4 п.1 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку із фактом повернення авансів, виданих до 01.04.2011р., становить «-» 225833 грн.

Однак, у податковому обліку у 3 кварталі 2011 року позивач відобразив коригування обсягу показника рядка 05.1 СВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на обсяг авансів, повернутих протягом вказаного податкового періоду, на загальну суму «-» 9302 грн. та відобразив таке коригування по рядку 05.1.16 Податкової декларації «інші прямі витрати». Представником позивача в судовому засіданні доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у податковому обліку у 3 кварталі 2011 року позивач не здійснив коригування обсягу показника рядка 05.1 СВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на обсяг авансів, повернутих протягом вказаного податкового періоду, на загальну суму «-» 216532 грн. (225833 грн. - 9302 грн.), чим порушив вимоги абз.4 п.1 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення обсягу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 216532 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002692201 від 18.12.2013 року в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 49802,00 грн. прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

8) Також податковим органом в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року зазначено, що ТОВ "Украгроресурс" порушено п.п. 138.10.5. п. 138.10. ст. 138 ПК України, в результаті чого фінансові витрати були завищені на суму 619067 грн. у т.ч. у 1 кв. 2012 р. у сумі 431440 грн. та у 2 кв. 2012 р. у сумі 187627 грн., у зв'язку із включенням до складу витрат суми відсотків банку за користування кредитними коштами, як не пов'язані з господарською діяльністю, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 162505 грн.

Як встановлено судом, ТОВ "Украгроресурс" у зв'язку з приєднанням до нього ТОВ "Украгросвіт" є повним правонаступником його майна, всіх прав та обов'язків (п. 1.1. статуту ТОВ "Украгроресурс" - т. 1 а.с. 107-109). Так, загальними зборами учасників ТОВ "Украгросвіт" згідно з витягом з протоколу № 27 від 05.12.2011 року вирішено припинити юридичну особу ТОВ "Украгросвіт" шляхом приєднання до ТОВ "Украгроресурс", передавши останньому все майно, права та обов'язки ТОВ "Украгросвіт" (т. 2 а.с. 178). Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 02.07.2012 року, про що свідчить відповідний штамп державного реєстратора на статуті ТОВ "Украгроресурс".

Саттею 59 Господарського кодексу України передбачено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що між ТОВ «Украгросвіт» (позичальник) та ВАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 6/3/2008/908/К/1973 від 18.08.2008 р. Кредитна лінія надавалась позичальнику на наступні цілі - закупівля мінеральних добрив та засобів захисту рослин для подальшої реалізації.

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що між ВАТ КБ «Надра» (кредитор) та ТОВ "Украгроресурс" (поручитель) укладено договір поруки № 6/3/2007/980/П/1976 від 18.08.2008 р., відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання/належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 6/3/2008/908/К/1973 від 18.08.2008 р. (т. 1 а.с. 112-114).

Крім того, між ТОВ «Украгросвіт» (позичальник) та ВАТ КБ «Надра» була укладена додаткова угода № 6 від 29.12.2011 р. до кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 6/3/2008/908/К/1973 від 18.08.2008 р., відповідно до умов якої позичальник здійснює а) повне погашення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих на дату укладення цієї додаткової угоди відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1187472 грн. 49 коп., оплата проводиться одночасно з укладенням цієї додаткової угоди; б) повне погашення заборгованості за індексом інфляції, розрахованої на дату укладення додаткової угоди у розмірі 407880 грн. 28 коп.; в) часткове погашення заборгованості за пенею у розмірі 155000 грн. 00 коп. щомісячно до кінця поточного місяця, починаючи з січня 2012 р. до 30 червня 2012 р. (т. 1 а.с. 115-116).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що у зв'язку з неспроможністю ТОВ «Украгросвіт» сплатити грошові зобов'язання перед ВАТ КБ «Надра» відповідно до додаткової угоди № 6 від 29.12.2011 р. до кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 6/3/2008/908/К/1973 від 18.08.2008 р., така сплата була здійснена ТОВ "Украгроресурс" як поручителем, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: № 1138 від 29.02.2012 р. на суму 93813,37 грн., № 1263 від 30.03.2012 р. на суму 93813,37 грн., № 1429 від 03.05.2012 р. на суму 93813,37 грн., № 1547 від 31.05.2012 р. на суму на суму 93813,37 грн., № 984 від 29.12.2011 р. на суму 1187472,49 грн., № 1043 від 31.01.2012 р. на суму 93813,37 грн. (т. 1 а.с. 117-119).

Як встановлено судом з матеріалів справи та представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось в податковому обліку ТОВ "Украгроресурс" сплачені на адресу ВАТ КБ «Надра» відсотки згідно з додатковою угодою № 6 від 29.12.2011 р. до кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 6/3/2008/908/К/1973 від 18.08.2008 р. в сумі 619067 грн. були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у т. ч. у 1 кв. 2012 року в сумі 431440 грн. та у 2 кв. 2012 року в сумі 187627 грн.

На думку податкового органу, оскільки ТОВ "Украгроресурс" фінансовий кредит від ВАТ КБ «Надра» не отримувало (не доведено цільове використання кредиту), тому відсотки за користування кредитом необґрунтовано було включено ним до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - це кошти, що надаються банком резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України процент - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

За змістом абзацу 2 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу

Згідно п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат,- які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що податкове законодавство не містить заборони на право поручителя включити до складу інших витрат - фінансові витрати, до яких, зокрема, належать витрати на нарахування процентів.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі та повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим необумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, передбаченого цим договором повністю (чи у будь-якій його частині), к від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-якої частини зобов'язання, так і при невиконанні позичальником зобов'язання в цілому (п. 1.3 договору поруки).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позивач, як солідарний боржник, мав право виконати зобов'язання ТОВ "Украгросвіт" перед кредитором та на підставі п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України включити до складу інших витрат фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами.

9) Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п. 3 п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, у зв'язку з чим підприємством не нараховано та не сплачено податок на землю в загальній сумі 50507 грн., в тому числі за 2012 р. - 50507 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до передавального акта від 25.06.2012 року у власність ТОВ "Украгроресурс" від ТОВ "Украгросвіт" перейшло 24/25 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1 (т. 2 а.с. 210-214), які належали ТОВ "Украгросвіт" на праві приватної власності, про що свідчить свідоцтво право власності на зазначене нерухоме майно від 24.02.2009 р. та витяг про реєстрацію права власності № 22637380 від 05.05.2009 р. (т. 2 а.с. 17, 18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17405593 від 06.02.2014 р. право приватної власності (спільної часткової) на 24/25 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1, зареєстровано за ТОВ "Украгроресурс", про що видане свідоцтво про право власності № 252958 від 01.02.2013 р. (т. 2 а.с. 174).

Як зазначено в акті перевірки: «відповідно до наданих документів ТОВ «Украгросвіт» рішенням 46 сесії 5 скликання Ізюмської міської ради № 2597 від 10.10.2008 р. було надано дозвіл на складання грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1 з метою укладання договору купівлі-продажу даної земельної ділянки загальною площею 3,1915 га. Згідно довідки відділу Держкомзему м. Ізюм Харківської області про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці встановлено - адміністративні утворення - м. Ізюм Ізюмська міська рада, КОАТУУ - 6310400000, зона 82, квартал - 004, номер - 002. Запис в Книзі реєстрації кадастрових номерів - № 569 від 14.12.2010 р.». На вимогу суду представником відповідача не надано належного обґрунтування розміру земельної ділянки саме площею 3,1915 га. На підставі викладеного суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем вказаних обставин. Належних пояснень представником відповідача в судовому засіданні надано не було.

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України "Про оренду землі" використання земель в Україні є платним.

Згідно із пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Стаття 270 ПК України передбачає, що об'єктом плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України), а орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Згідно довідки, виданої Управлінням держземагенства в Ізюмському районі Харківської області № 216 від 27.01.2014 року станом на 01.01.2013 року документи, які посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку (кадастровий номер 6310400000:82:004:0002) на території м. Ізюм та Ізюмського району, за ТОВ "Украгроресурс", а також за ТОВ «Украгросвіт» в Державному реєстрі земель не зареєстровані (т. 2 а.с. 173).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не було надано жодного доказу в обґрунтування встановленого в ході перевірки порушення позивачем п.п. 3 п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України.

10) Відповідачем в акті перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року також зазначено, що ТОВ "Украгроресурс" в порушення положень п. 3.5 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 №40/10320 (далі - Положення №637), здійснило видачу готівкових коштів працівникам підприємства за видатковими касовими ордерами, в яких видача готівки з каси в одному випадку не підтверджена підписом одержувача, а саме: видатковий касовий ордер № 41 від 13.09.2012 р. про отримання готівки у розмірі 2386,62 грн. не містить підпису ОСОБА_15, внаслідок чого позивачем в порушення п. 2.8 вказаного Положення перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі на кінець дня на суму 1012,62 грн.

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час (п. 1.2 Положення № 637).

Відповідно до 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно п. 3.4 Положення № 637 видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства , який на це уповноважений керівником.

Відповідно до п.п. 3.5 п. 3 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

В п. 7.24 Положення № 637 передбачено, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими, видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно у день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Отже, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 13.09.2012 р. з каси ТОВ "Украгроресурс" видана готівка ОСОБА_15 у розмірі 2386,62 грн. Видатковий ордер № 41 від 13.09.2012р. на суму 2386,62 грн. не містить підпису одержувача.

Відповідно до п. 5.2. Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Як зазначено в акті перевірки, ліміт залишку готівки в касі ТОВ "Украгроресурс" в перевіряємому періоді встановлено у розмірі 1374,00 грн. відповідно до наказу № 1 від 03.01.2011 року.

Разом з тим, представником позивача до суду було надано наказ № 1 від 05.01.2012р., відповідно до якого з 05.01.2012 року ліміт залишку готівки в касі ТОВ "Украгроресурс" встановлено у розмірі 3092,00 грн. Таким чином, оскільки готівка у розмірі 2386,62 грн. за спірним касовим ордером була видана 13.09.2012 р., то необхідно брати до уваги ліміт залишку готівки в касі ТОВ "Украгроресурс", встановлений наказом № 1 від 05.01.2012 р. Отже, 13.09.2012 року ліміт залишку готівки в касі ТОВ "Украгроресурс" не було перевищено.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перевищення позивачем 13.09.2012р. залишку ліміту у касі підприємства на суму 3092,00 грн. та порушення ТОВ "Украгроресурс" вимог п.п. 3.5 п. 3, п.п. 2.8 п. 2 Положення № 637.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм систематизованого викладу доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

Однак, як встановлено судом, висновок акту перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року не містить викладеного в описовій частині вказаного акту порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 2025,24 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено судом на підставі акту перевірки № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 18.12.2013 року та 11.01.2014 року.

Оскільки, як встановлено судом, позивачем податковому органу надавались заперечення на акт перевірки, на які останнім надано відповідь № 3980/10/20-23-22-04-12/10/22-612 від 13 грудня 2013 року, то суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення: № 0002702201 від 18.12.2013 року, № 0002692201 від 18.12.2013 року прийняті у строк, передбачений наведеними вище положеннями податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення: № 0000012201 від 11.01.2014 року, № 0000022201 від 11.01.2014 року, № 0000032201 від 11.01.2014 року, № 0000062201 від 11.01.2014 року прийняті відповідачем з порушенням строку, визначеного пунктом 86.8 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень: № 0002702201 від 18.12.2013 року, № 0000012201 від 11.01.2014 року, № 0000022201 від 11.01.2014 року, № 0000032201 від 11.01.2014 року, № 0000062201 від 11.01.2014 року, а також податкового повідомлення-рішення № 0002692201 від 18.12.2013 року в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 232545,55 грн., з яких за основним платежем на суму 186036 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46509,55 грн.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002702201 від 18.12.2013 року, № 0000012201 від 11.01.2014 року, № 0000022201 від 11.01.2014 року, № 0000032201 від 11.01.2014 року, № 0000062201 від 11.01.2014 року в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002692201 від 18.12.2013 року в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 232545,55 грн. (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот сорок п'ять грн. 55 коп.), з яких за основним платежем на суму 186036 грн. (сто вісімдесят шість тисяч тридцять шість грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46509,55 грн. (сорок шість тисяч п'ятсот дев'ять грн. 55 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (юридична адреса: вул. Островського, буд. 50, смт. Бабаї, Харківський район, Харківська обл., 62403, код: 32227053) витрати по сплаті судового збору в сумі 450,00 грн. (чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2014 року.

Суддя К.О. Севастьяненко


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	11.03.2014
Оприлюднено	25.03.2014
Номер документу	37783786
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —820/591/14

Ухвала від 17.01.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Севастьяненко К.О.

Ухвала від 09.07.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Юрченко В.П.

Ухвала від 22.04.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Мінаєва О.М.

Постанова від 11.03.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Севастьяненко К.О.

Ухвала від 30.01.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Севастьяненко К.О.

Ухвала від 17.01.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Севастьяненко К.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.03.2014 по справі 820/591/14ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —820/591/14

Ухвала від 17.01.2014

Ухвала від 09.07.2014

Ухвала від 22.04.2014

Постанова від 11.03.2014

Ухвала від 30.01.2014

Ухвала від 17.01.2014

Постанова
від 11.03.2014 по справі 820/591/14
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД