Ухвала

від 22.04.2014 по справі 820/591/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/591/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/591/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002692201 від 18.12.2013 р., № 0002702201 від 18.12.2013 р., № 0000012201 від 11.01.2014 р., № 0000022201 від 11.01.2014 р., № 0000032201 від 11.01.2014 р., № 0000062201 від 11.01.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/591/14 адміністративний позов задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002702201 від 18.12.2013 року, № 0000012201 від 11.01.2014 року, № 0000022201 від 11.01.2014 року, № 0000032201 від 11.01.2014 року, № 0000062201 від 11.01.2014 року в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 0002692201 від 18.12.2013 року в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 232545,55 грн., з яких за основним платежем на суму 186036 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46509,55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Харківська об`єднана державна податкова інспекція, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/591/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Украгроресурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., про що було складено акт № 545/20-23-22-01/32227053 від 30.10.2013 року (т. 1 а.с. 25-75).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 83151 грн., у т.ч. за квітень 2011 р. - 27695 грн., за травень 2011 р. - 18800 грн., за липень 2011 р. - 20640 грн., за вересень 2011 р. - 6696 грн., за квітень 2012 р. - 2458 грн., за травень 2012 р. - 1600 грн., за вересень 2012 р. - 5262 грн.; п. 135.1, п.135.2, пп. 135.5.4, пп.135.5.5 п. 135.5 ст. 135, ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 499166 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. - 35453 грн., 3 кв. 2011 р. - 73491 грн., за 4 кв. 2011 р. - 87234 грн., за 1 кв. 2012р. - 205236 грн., за 2 кв. 2012 р. - 90296 грн., за 3 кв. 2012 р. - 6491 грн., за 4 кв. 2012 р. - 965 грн.; пп. 3 п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України підприємством не нараховано та не сплачено податок на землю в загальній сумі 50507 грн., в тому числі за 2012 р. - 50507 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002692201 від 18.12.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 282347,55 грн., з яких: за основним платежем 235838,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46509,55 грн. (т. 1 а.с. 80); № 0002702201 від 18.12.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5072,50 грн., з яких: за основним платежем 4058,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1014,50 грн. (т. 1 а.с. 79); № 0000012201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314410,50 грн., з яких: за основним платежем 285259,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29151,50 грн. (т. 1 а.с. 77); № 0000022201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80408,50 грн., з яких: за основним платежем 79093,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1315,50 грн. (т. 1 а.с. 78); № 0000032201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з плати за землю на суму 63134,26 грн., з яких: за основним платежем 50507,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12626,85 грн. (т. 1 а.с. 76); № 0000062201 від 11.01.2014 р., яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 2025,24 грн. (т. 1 а.с. 184).

Не погодившись з висновками, зробленими в акті перевірки, позивач 06.12.2013 року звернувся з запереченнями на акт до Харківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (т. 1 а.с. 81-100), про розгляд яких відповідачем була надана відповідь № вих. 3980/10/20-23-22-04-12/10/22-612 від 13.12.2013 р. про обґрунтованість висновків вказаного акту перевірки (т. 1 а.с. 101-106).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень: № 0002702201 від 18.12.2013 року, № 0000012201 від 11.01.2014 року, № 0000022201 від 11.01.2014 року, № 0000032201 від 11.01.2014 року, № 0000062201 від 11.01.2014 року, а також податкового повідомлення-рішення № 0002692201 від 18.12.2013 року в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 232545,55 грн., з яких за основним платежем на суму 186036 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46509,55 грн., а тому прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що в порушення пп. 135.5.4, пп.135.5.5 ст.135 Податкового Кодексу України позивач не включив до доходу залишок не повернутої фінансової допомоги в розмірі 85881 грн. у 1 кварталі 2012 р. на момент ліквідації позичальника, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 22543,75 грн.(основний платіж - 18035 грн., штрафна санкція - 4508.75 грн.).

Зазначена сума виникла з договору поворотної фінансової допомоги (позики) укладеного 09.09.2011 р. між ТОВ «Украгросвіт» та ТОВ «Украгроресурс».

Свої доводи податковий орган обгрунтовує тим, що відповідно до пп. 135.5.4 та 135.5.5 п.135 Податкового кодексу України до складу інших доходів включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи», а також «суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене стосується осіб, які отримали суму поворотної фінансової допомоги від позичальників, які не є платниками податку на прибуток, в цьому ж випадку ТОВ «Украгросвіт» обліковувалось в податкових органах як платник податку на прибуток, тому п. 135.5.5 ст.135 ПКУ до нього не застосується.

Крім того, слід зазначити, що ТОВ «Украгросвіт» не ліквідовувалось, як це зазначає податковий орган, а припинялось шляхом приєднання до юридичної особи позивача.

Згідно Статуту ТОВ «Украгроресурс» є повним правонаступником майна, всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросвіт» (п.п.1.1 Статуту-т.1 а.с.107- 109).

Загальними зборами учасників ТОВ «Украгросвіт» (протокол № 27 від 05.12.12) було прийнято рішення про припинення шляхом приєднання до ТОВ «Укргроресурс», передавши останньому все майно, права та обов'язки ТОВ «Украгросвіт» (т.2 а.с.178). Активи та пасиви ТОВ «Украгросвіт» було прийнято позивачем на баланс 31.03.2012 року.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

В даному випадку в юридичній особі ТОВ «Украгроресурс» в результаті реорганізації були поєднані як боржник так і кредитор, а зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги від 09.09.2011 р. припинені. Правонаступником всіх прав та обов'язків позичальника стало ТОВ «Украгроресурс».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу про невключення до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 85881 грн. в 1 кварталі 2012 р. є безпідставним.

Стосовно завищення витрат у зв'язку із порушенням ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТОВ «Стахфінрезерв», колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу ґрунтується лише на акті від 03.08.12 № 100 /22-37722153, що був отриманий від Стахановської ОДПІ.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган зазначив, що ТОВ «Украгроресурс» мало взаємовідносини з ризиковими контрагентами, зокрема з ТОВ «Стахфінрезерв».

Зазначеним актом встановлено: «Факт відсутності підприємства за юридичною адресою, відсутність, щодо наявності у підприємства власних або орендованих виробничих потужностей, не надання документів стосовно імпортованого та вітчизняного товару ТОВ «Стахфінрезерв, відсутність відомостей щодо знаходження цих товарів на складах постачальників таких товарів, а також документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства доказує те, що підприємство ( його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання таких товарів», «у зв'язку з виявленими перевіркою нереальними господарськими операціями з продажу товарів ТОВ «Стахфінрезерв» по ланцюгу постачання, ТОВ « Стахфінрезерв» безпідставно сформовані податкові зобов'язання з ПДВ по нереальним господарським операціям з постачання товарів Покупцям».

Зазначені висновки спростовуються наступними документами, які охоплюють весь ланцюг господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Украгроресурс» та ТОВ «Стахфінрезерв» були укладені договори-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг (т.1 а.с. 217, 220, 223, 226, 228, 232, 243). На виконання вказаних договорів-заявок, ТОВ «Стахфінрезерв» було надано позивачу транспортно-експедиційні послуги, про що свідчать акти виконаних робіт (т.1 а.с. 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 237, 239, 241). ТОВ «Стахфінрезерв» також виписано податкові накладні (т.1 а.с.216, 219, 222, 225, 229, 231, 234, 236, 238, 240, 242).

На підтвердження перевезення товару надані товарно-транспортні накладні, в яких зазначено: автопідприємство - ТОВ «Стахфінрезерв», замовник та вантажовідправник - ТОВ «Украгроресурс», вантажоодержувач - ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (т.2 а.с. 183-191).

Реальність перевезення також підтверджується договорами поставки, саме на виконання яких і здійснювались ці перевезення.

Зокрема, між ТОВ «Украгроресурс» (постачальник) та ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» (покупець) були укладені договори поставки: № 107-м від 06.04.2012 р. та № 108-м від 06.04.2012 р., відповідно до умов яких постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції покупцю, а покупець прийняти продукцію та оплатити її вартість (т. 3 а.с. 59-60, 61-61).

Предметом поставки за договором № 107-м від 06.04.2012 р. є «аммофос», предметом поставки за договором № 108-м від 06.04.2012 р. є «карбамід». Факт передачі товару підтверджують видаткові накладні (т.3 а.с. 51-58).

ТОВ «Украгроресурс» при укладанні договору з ТОВ «Стахфінрезерв» не повинен був встановлювати, чи є останнього необхідний управлінський або технічний персонал, основні засоби, транспортні засоби та інше необхідне для виконання договору.

Надані позивачем первинні документи по господарських операціях, що були здійснені за договорами про надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Стахфінрезерв» та договорами поставки, на виконання яких здійснювалось перевезення, відповідають приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів зазначає, що акт № 100/22-37722153 був складений Стахановською ОДПІ 03.08.2012 р., а послуги позивач отримував в квітні-травні 2012 р.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Спецагроресурс" (постачальник) та ТОВ "Украгроресурс" (покупець) був укладений договір поставки №1809-2 від 18.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність покупця), перелік якого визначається у видатковій накладній до кожної партії товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (т. 1 а.с. 121-124). Відповідно до п. 2.1 договору предметом договору є засоби захисту рослин.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Спецагроресурс" передав у власність позивача товар - протруйник "Команч" на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн. ТОВ "Спецагроресурс" були виписані: рахунок-фактура № 02/1809 від 18.09.2012 р. на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн., видаткова накладна № 91814 від 18.09.2012 року на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн. та податкова накладна № 91814 від 18.09.2012 року на загальну суму 31570,44 грн., в т.ч. ПДВ - 5261,74 грн. (а.с. 125, 126, 127). Доставка придбаного за вищезазначеним договором товару була здійснена ТОВ "Нова Пошта" з відділення № 1 у м. Звенигород Черкаської області, оскільки відповідно листа ТОВ "Спецагроресурс" товар знаходився на відповідальному зберіганні у Звенигородському районі (т. 2 а.с. 182), про що свідчить долучена до матеріалів справи товарно-транспортна накладна № 10006671603 від 18.09.2012 року (т. 1 а.с. 128). Товар був отриманий уповноваженою особою ТОВ "Украгроресурс" - Лапко Є.С., трудові відносини якого з позивачем підтверджено наданою суду копією наказу про прийняття на роботу (т. 1 а.с. 201), на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копією витягу з реєстру довіреностей за 18.09.2012 року (т. 1 а.с. 203).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Спецагроресурс", про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення на загальну суму - 31570,44 грн. (т. 1 а.с. 204).

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ "Спецагроресурс" на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Спецагроресурс" при укладанні та виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Колегія суддів вважає, що ТОВ "Украгроресурс" та його контрагентом ТОВ "Спецагроресурс" вищевказаний договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "Спецагроресурс" товар за вказаним вище договором, був необхідний позивачу для виконання умов договору поставки № 08-С3 від 20.01.2012 року, укладеного між ТОВ "Украгроресурс" (постачальник) та приватно-орендним підприємством "Русь Єдина" (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов договору (т. 1 а.с. 205-208). Відповідно до специфікації постачальник зобов'язується поставити покупцю, зокрема, "команч" на загальну суму - 35659,80 грн., в т.ч. ПДВ 5943.30 грн. (т. 1 а.с. 209). На виконання умов договору ТОВ "Украгроресурс" передав у власність позивача товар, зокрема, "Команч", про що свідчить виписана позивачем видаткова накладна № РН-0000715 від 21.09.2012 року (т. 1 а.с.210).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів у ТОВ "Спецагроресурс" були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами. Доказів використання позивачем придбаного товару не за призначенням відповідачем в акті перевірки не зазначено та в ході розгляду справи до суду не надано.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про формування позивачем складу витрат та податкового кредиту без дотримання вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на висновках акту перевірки ТОВ "Стахфінрезерв" № 100/22-37722153 від 03.08.2012 р. Стахановської ОДПІ та акту перевірки ТОВ "Спецагроресурс" № 179/224/38112611 від 26.10.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, за висновками яких встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період. Однак, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів також зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року, по справі № 2а-13909/12/0470 за позовом ТОВ "Спецагроресурс" до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо складання довідки зустрічної звірки № 179/224/38112611 від 26.10.2012 р. (т. 1 а.с. 129-130).

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З акту перевірки ТОВ "Украгроресурс" вбачається, що єдиним доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Спецагроресурс" був акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 179/224/38112611 від 26.10.2012 р. Вказаний доказ є неналежним, що підтверджується судовими рішеннями, отже, не може бути прийнятий судом при вирішенні даної адміністративної справи.

Отже, відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу витрат при обчисленні податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Стахфінрезерв" та ТОВ "Спецагроресурс".

Таким чином, колегія суддів погоджуться з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту вчинення ТОВ "Украгроресурс" податкового правопорушення по взаємовідносинам з ТОВ "Стахфінрезерв" та ТОВ "Спецагроресурс".

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем не включено до складу доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування, суму кредиторської заборгованості за товари, послуги, яка була передана за передавальним актом при приєднанні ТОВ «Украгросвіт» в зв'язку з тим, що вказана кредиторська заборгованість не підтверджена первинними документами, в свою чергу кредиторська заборгованість не підтверджена первинними документами вважається безнадійною. Зазначена кредиторська заборгованість перейшла до ТОВ «Украгроресурс» за передавальним актом (т.2 а.с. 179).

В акті перевірки також було зазначено, що зазначена кредиторська заборгованість є безнадійною та в порушення п.п. 135.5.4, п. 135.5. ст.135 Податкового кодексу України її не включено до складу інших доходів на суму 1098838 грн. Базою оподаткування податковий орган вважає кредиторську заборгованість на суму 1098398 грн., заниження податку по цій сумі за 1 квартал 2012 р. складає 230664 грн. (1098398*21%). При цьому, з цієї суми в податкове повідомлення-рішення № 0002692201 від 18.12.2013 року увійшла сума 160840,98 грн., решта суми в розмірі 69822 грн. в порушення п.58.2 ст.58, п.60.6 ст.60, п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України увійшло до податкового повідомлення-рішення № 0000012201 від 11.01.2014 р. Жодної розптифровки які саме контрагенти увійшли до податкового повідомлення-рішення № 0002692201 від 18.12.2013 р. та до податкового повідомлення-рішення № 0000012201 від 11.01.2014 р. податковий орган не надає.

Згідно п.135.1 ст.135, пп.135.5.4 ст.135 Податкового кодексу України до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.»

Жодним ознакам, що наведені в пп. 14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України кредиторська заборгованість, що надійшла до ТОВ «Украгроресурс» за передавальним актом, не відповідає. Доказів зворотнього представником відповідача суду не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що законом не передбачено, що заборгованість, яка не підтверджена первинними документами, вважається безнадійною.

Стосовно доводу апеляційної скарги, що позивачем в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. було нараховане та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (втрати на збут) амортизаційні відрахування по наступним основним фондам: трактор Беларусь 82,1, трактор Беларус 920 45, Т-150 (трактор) 6, шасі для оприскувача, борона диск. БРВ-73, КРНВ-5,6-0,4 (культиватор) 4, Розкидач міндобрив М 13 У 900, штанга в збое до оприскувача, рама плугу, культиватор КПС-8, Комплект обладнання для оприскувача (160 л/хв), сівалка б/с, с/тр, агрегат для внесення мінеральних добрив, внаслідок цього відбулось завищення витрат на збут в сумі 13800 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3622,50 грн. (основний платіж - 2898 грн., штрафна санкція - 724,50 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем було порушено п. 144.1. ст.144 Податкового кодексу України, відповідно до якого амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в той час як зазначені основні засоби не мають відношення до господарської діяльності підприємства. Такий висновок не відповідає діючому законодавству.

Слід зазначити, що основним видом діяльності ТОВ "Украгроресурс" є оптова торгівля насінням, мінеральними добривами, засобами захисту рослин.

ТОВ «Украгроресурс» не має власних або орендованих земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заходи із просування насіння ТОВ «Сингента» здійснювались на демонстраційному полі у відповідності з договором про демонстраційний посів гібридів насіння, укладеного 01.04.2011 р. з СТОВ «Данилевського-1» (т.1 а.с.111). Сторони уклали цей договір з метою розповсюдження інформації про товари компанії «Сингента», залучення потенційних покупців (п.1.1 договору). За цим договором позивач використовував сільськогосподарську техніку: трактор Беларусь 82,1, трактор Беларус 920 45, Т -150 (трактор) 6, шасі для оприскувача,борона диск. БРВ-73, КРНВ-5,6-0,4 (культиватор)4, Розкидач міндобрив М 13 У 900, штанга в збое до оприскувача, рама плугу, культиватор КПС-8, Комплект обладнання для оприскувача (160 л/хв), сівалка б/с, с/тр, агрегат для внесення мінеральних добрив.

В 2011 році, зазначена техніка знаходилась у ТОВ «Украгроресурс» на умовах оренди (договір оренди № 7-а від 01.03.2011 р.), з правом передавати в користування третім особам (т.З а.с. 20). Починаючи з 2-го кварталу 2012 року, в зв'язку з приєднанням до юридичної особи позивача ТОВ «Украгросвіт», ТОВ «Украгроресурс» стало повним правонаступником, майна, всіх прав та обов'язків останнього (п.1. 1 Статуту ТОВ «Украгроресурс - т.1 а.с. 107-109). За передавальним актом до ТОВ «Украгроресурс» перейшла сільськогосподарська техніка (т. 2 а.с.201-217 ). Саме в 2012 році ця техніка підлягала амортизації.

На виконання умов цього договору, позивачем було видано накази про проведення сільськогосподарських робіт та виділення техніки, накази про проведення семінарів на демонстраційних полях за участю представників ТОВ «Сингента», про проведення показу демонстраційних полів (т. 2 а.с. 206, 207, т.3 а.с. 15,16), також виписано видаткові накладні на відпуск мінеральних добрив, засобів захисту рослин, та насіння (т.2 а. с. 208, т.3 а. с. 17), передано сільськогосподарську техніку (т.2 а. с. 209, т. 3 а. с. 18).

За результатами виконання договору на демонстраційний посів гібридів насіння, від 01.04.2011 р. який мав на меті розповсюдження інформації про товар ТОВ «Сингента», позивачем було залучено нових покупців для здійснення власної господарської діяльності про що свідчать копії укладених договорів № 05-СЗ від 11.01.2013 р., № 103-C3 від 09.04.2013 р., № 20-СЗ від 31.01.2012 р., № 19-СЗ від 31.01.2012 р. (т.3 а.с. 3-14).

З огляду на види діяльності ТОВ «Украгроресурс», до яких зокрема відноситься оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого вжитку (т.1 а.с.248) проведення демонстраційних посівів з метою збільшення попиту на товар - гібридів насіння, пов'язане з господарською діяльністю ТОВ «Украгроресурс», сприяє збільшенню доходу. Таким чином, є прямий причинно-наслідковий зв'язок між використання с/г техніки в заходах по збуту продукції, реалізація якого відноситься до основного виду діяльності ТОВ «Украгроресурс».

Відповідно до п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються - витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 138.10.3), зокрема: д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

В зв'язку з вищевикладеним, виключення амортизації із складу витрат є безпідставним, а тому позивачем правомірно віднесено до складу витрат амортизацію, нараховану на вищезазначені основні засоби у загальному розмірі - 13800 грн., у т.ч. за 2 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 4600 грн., за 4 кв. 2012 р. на суму 4600 грн.

Стосовно доводу апеляційної скарги про порушення позивачем пп. 3 п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством не нараховано та не сплачено податок на землю в загальній сумі 50507 грн., в тому числі за 2012 р. - 50507 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, ТОВ "Украгроресурс" у зв'язку з приєднанням до нього ТОВ "Украгросвіт" є повним правонаступником його майна, всіх прав та обов'язків.

Відповідно до передавального акта від 25.06.2012 року у власність ТОВ "Украгроресурс" від ТОВ "Украгросвіт" перейшло 24/25 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1 (т. 2 а.с. 210-214), які належали ТОВ "Украгросвіт" на праві приватної власності, про що свідчить свідоцтво право власності на зазначене нерухоме майно від 24.02.2009 р. та витяг про реєстрацію права власності № 22637380 від 05.05.2009 р. (т. 2 а.с. 17, 18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17405593 від 06.02.2014 р. право приватної власності (спільної часткової) на 24/25 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1, зареєстровано за ТОВ "Украгроресурс", про що видане свідоцтво про право власності № 252958 від 01.02.2013 р. (т. 2 а.с. 174).

Як зазначено в акті перевірки: "відповідно до наданих документів ТОВ "Украгросвіт" рішенням 46 сесії 5 скликання Ізюмської міської ради № 2597 від 10.10.2008 р. було надано дозвіл на складання грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Федоренка, 11/1 з метою укладання договору купівлі-продажу даної земельної ділянки загальною площею 3,1915 га. Згідно довідки відділу Держкомзему м. Ізюм Харківської області про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці встановлено - адміністративні утворення - м. Ізюм Ізюмська міська рада, КОАТУУ - 6310400000, зона 82, квартал - 004, номер - 002. Запис в Книзі реєстрації кадастрових номерів - № 569 від 14.12.2010 р.". На вимогу суду представником відповідача не надано належного обґрунтування розміру земельної ділянки саме площею 3,1915 га. На підставі викладеного суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем вказаних обставин. Належних пояснень представником відповідача в судовому засіданні надано не було.

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України "Про оренду землі" використання земель в Україні є платним.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України), а орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Згідно довідки, виданої Управлінням держземагенства в Ізюмському районі Харківської області № 216 від 27.01.2014 року станом на 01.01.2013 року документи, які посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку (кадастровий номер 6310400000:82:004:0002) на території м. Ізюм та Ізюмського району, за ТОВ "Украгроресурс", а також за ТОВ "Украгросвіт" в Державному реєстрі земель не зареєстровані (т. 2 а.с. 173).

А тому колегія суддів зазначає, що ТОВ «Украгроресурс» не є землевласником або землекористувачем в розумінні ст.14 Податкового кодексу України, а висновок про несплату ним земельного податку в розмірі 50507 грн. є безпідставним.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарської операції видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правомірно скасував оскаржані податкові повідомлення - рішення.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/591/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/591/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2014 р.