Постанова

від 18.03.2014 по справі 820/2706/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 березня 2014 р. Справа № 820/2706/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю представника позивача - Сидорук Т.П.,

представника відповідача - Ковальчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне Акціонерне Товариство «Харківська бісквітна фабрика», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.02.2014 р. № 0000074200 та № 0000084200, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі акту перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р., не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» не допускало порушень вимог чинного податкового законодавства, а висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Вказує на реальність вчинених господарських операцій із контрагентом Приватною Фірмою «Творче об'єднання «Матрікс» код ЄДРПОУ 30289081 за договором № 1/126/11 від 05.01.2011 р., у зв'язку з тим, що рекламні послуги за цим договором виконані контрагентом та використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується фактичними обставинами справи. Також, позивач зазначив, що платник податків не несе відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом або іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10.02.2014 р. № 0000074200 та № 0000084200, винесені на законних підставах, а отже підстав для їх скасування немає. Податковим органом ставиться під сумнів реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПФ «ТО «Матрікс», оскільки останній мав взаємовідносини з іншим суб'єктом господарювання по ланцюгу (ТОВ «Біоблок» код ЄДРПОУ 37227058), діяльність якого суперечить діючому законодавству.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, вказані у запереченнях до позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступних підстав.

Позивач, Публічне Акціонерне Товариство «Харківська бісквітна фабрика», зареєстрований 16.08.1995 року (код юридичної особи 00377265) та є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 003772620395), що підтверджується свідоством № 100337872. ( а.с. 191).

Суд зазначає, що ст. ст. 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

На підставі наказу № 38 від 14.01.2014 р. (а.с. 33) та згідно пп. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період березень, травень 2011 року з ПФ «ТО «Матрікс», за результатами якої складений Акт перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р. (а.с.22-32).

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення вимог:

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 203 144,00 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011р. - 100 620,00 грн., за травень 2011р. - 102 524,00 грн., усього на суму 203 144,00 грн.;

- п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування на суму 203 144,00 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011р. - 100 620,00 грн., за травень 2011р. - 102 524,00 грн., усього на суму 203 144,00 грн.;

- п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, завищено витрати на суму 1 015 718,00 грн. грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 253 930,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2011 р. - 125 775,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 128 155,00 грн., усього на суму 253 930,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р., СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів 10.02.2014 р. винесені спірні податкові повідомлення - рішення: № 0000074200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 203 144,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2,00 грн., у т.ч. по податковій декларації з ПДВ № 9002438227 від 20.04.2011 р. за березень 2011 р. на суму 100 620,00 грн., з яких відшкодовано 100 620,00 грн., штрафні санкції 1,00 грн. та по податковій декларації з ПДВ № 9004335385 від 20.06.2011 р. за травень 2011 р. на суму 102 524,00 грн., яких відшкодовано 102 524,00 грн., штрафні санкції 1,00 грн. та № 0000084200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 253 932,00 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 253 931,00 грн. та штрафні санкції 1,00 грн. (а.с. 18,20).

В основу висновку СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» та проведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України, було покладено відомості щодо перевірки контрагента позивача ПФ «ТО «Матрікс» та іншого суб'єкту господарювання по ланцюгу постачання ТОВ «Біоблок», а саме:

- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 24.05.2013 № 1992/2210/30289081 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПФ «ТО «Матрікс» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Біоблок» за період березень, травень 2011р.;

- акт ДПI у Святошинському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012р. № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Біоблок» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведених у додатку 1 до акта перевірки, за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

З огляду на наявність вказаних актів перевірок відповідачем зроблений висновок про відсутність реального проведення господарських операцій між ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» та ПФ «ТО «Матрікс», оскільки контрагент позивача по ланцюгу постачання мав взаємовідносини із ТОВ «Біоблок», діяльність якого не відповідає вимогам законодавства. Отже, податковий орган вважає, що позивачем неправомірно сформовані витрати та податковий кредит, що призвело до завищення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а також до завищення витрат, у зв'язку з чим відбулося заниження податку на прибуток.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

У перевіреному періоді, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» мало взаємовідносини із ПФ «ТО «Матрікс».

Вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований у встановленому законом порядку, про що свідчать дані з ЄДР (витяг № 18201714 від 19.02.2014 р.) (а.с.84-85) та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 18.01.2009 р. № 100158918 про реєстрацію платника ПДВ, індивідуальний податковий номер 302890820308 (а.с. 14, том 2), що також підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за березень, травень 2011 р. (а.с.35-36, 60-62) та довідками ДПІ Дзержинського району м. Харкова Харківської області ДПС про проведення зустрічних звірок № 16/07-0/30289081 від 26.05.2011 р. та № 196/20-30-22-04/30289081 від 09.10.2013 р. (а.с.219-226).

Згідно відомостей з ЄДР основним видом господарської діяльності є діяльність у сфері радіомовлення та телебачення (код КВЕД 92.20.0).

Судом встановлено, що 05 січня 2011 року між АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» та ПФ «ТО «Матрікс» укладений договір № 1/126/11. (а.с. 86-88)

Згідно умов договору виконавець (ПФ «ТО «Матрікс») надає замовнику (АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика») послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України і на інших рекламних носіях.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та його контрагентом факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вартість рекламних послуг, період розміщення, територія виходу в ефір рекламних матеріалів (відеороликів) ТМ «Бісквіт-шоколад» були визначені сторонами у додаткових угодах № 7, 8, 9, 10 від 28.02.2011 р. (а.с.90-93) до договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р., а саме: у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. здійснюються рекламні компанії на телеканалах «Інтер», «Україна» з ефіром трансляції: Харківська область, м. Харків, Україна, відеороликів: «Пост» - 20 сек., вартість послуг становить 201 135,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 522,50 грн.; «Чоко» - 25 сек., вартість послуг складає 202 140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 690,00 грн.; Чоко-1» - 15 сек., з ціною послуг - 200 450,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 408,33 грн.; а у період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. здійснюється рекламна компанія на телеканалах «Інтер», «Україна» відеоролику «Забодайка» - 30, 20, 15, 10 сек., ефір трансляції - Харківська область, м. Харків, Україна, вартість послуг за договірною ціною становить 615 142,00 грн., у т.ч. ПДВ - 102 523,67 грн.

На виконання умов договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р. та вказаних додатків до нього, позивачем передано, а ПФ «ТО «Матрікс» прийняті наступні рекламні матеріали на трьох дисках формату DVD, а саме: відеоролик «Пост» - хронометраж 20 сек.; відеоролики «Чоко» - хронометраж 25 сек. та «Чоко-1 - хронометраж - 15 сек.; відеоролики «Забодайка» - 30, 20, 15 і 10 сек., що підтверджується актом приймання-передачі відеопродукції для подальшої трансляції в ефірі телеканалів від 28.02.2011 р. (а.с. 89).

В судовому засіданні вказані відеоматеріали були переглянуті судом та копії долучені до матеріалів справи. (а.с. 1-3, том 2)

Судом встановлено, що на виконання п. 4.3. договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р. ПФ «ТО «Матрікс» надані позивачу рекламні послуги на телебаченні, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.94-97) на загальну суму 1 218 867,00 грн., у т.ч. ПДВ - 203 144,33 грн., а саме: № ОУ-0000036 від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. (розміщення відеоролику «Пост» 20 с.) на суму 201 135,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 522,33 грн.; № ОУ-0000035 від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. (розміщення відеоролику «Чоко» 25 с.) на суму 200 450,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 408,33 грн.; № ОУ-0000037 від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. (розміщення відеоролику «Чоко-1» 15 с.) на суму 202 140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 690,00 грн.; № ОУ-0000059 від 31.05.2011 р за травень 2011 р. (розміщення відеороликів «Забодайка» 30, 20, 15, 10 с.) на суму 615 142,00 грн., у т.ч. ПДВ - 102 523,67 грн.

Копії залучених до матеріалів справи вище вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень та травень 2011 року не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості.

Підтвердженням фактичного здійснення господарської операції ПФ «ТО «Матрікс» - розміщення рекламних матеріалів (відеороликів) на вказаних телеканалах протягом березня та травня 2011 року є наявні в матеріалах справи ефірні довідки, з яких вбачається: період трансляції, час, кількість виходів в ефір, назва телеканалу, хронометраж певного відеоролику тощо та які у розумінні п. 2.1. договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р. є звітами про рекламні компанії (а.с.98-103).

В матеріалах справи наявні службові записки заступника начальника відділу маркетингу позивача від 08.04.2011 р. та від 03.06.2011 р. (а.с.233,236-237 ), з яких також вбачається період трансляції, кількість виходів в ефір телеканалів Україна та Інтер відеороликів щодо кондитерських виробів «Великий піст», «Чоко-лак» та «Забодайка». Необхідність проведення моніторингу кількості виходів в ефір на телеканалі пов'язана із виконанням наказу № 4/1 від 05.01.2011 р. позивача та коротким строком зберігання записів трансляції передач на телеканалі. (ст. 48 Закону України «Про телебачення та радіомовлення»). (а.с. 234-235)

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення від 01.04.2011 р. № 1104010453 на суму 288 000,00грн., від 05.04.2011 р. № 1104050733 на суму 315 725,00 грн., банківські виписки за 08.06.2011 р. та за 10.06.2011 р., з посиланням на платіжні доручення від 08.06.2011 р. № 1106086611 на суму 300 000,00 грн. та від 10.06.2011 р. № 1106106834 на суму 315 142,00 грн., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПФ «ТО «Матрікс». (а.с.113-115)

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» господарська операція з придбання позивачем у ПФ «ТО «Матрікс» рекламних послуг на телебаченні у березні та травні 2011 року є прозорою для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Тобто, грошові кошти списані з поточного рахунку позивача, отже, вибули з його власності.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента (ПФ «Матрікс») та іншого суб'єкту господарювання по ланцюгу ТОВ «Біоблок» спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату рекламних послуг на телебаченні визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Згідно відомостей бухгалтерської довідки № 140 від 17.02.2014 р. (а.с. 118) та даних регістрів бухгалтерського обліку ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» по контрагенту ПФ «ТО «Матрікс» відображені наступні записи: Дт. рахунку 930 «Витрати на збут» Кт. рахунку 636 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» на суму 1 015 722,67 грн.; Дт. рахунку 641 «Податковий кредит по податку на додану вартість» Кт. рахунку 636 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» на суму 203 144,33 грн.; Дт. рахунку 636 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» Кт. рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 1 218 867,00 грн.

Відображення податкового кредиту з ПДВ здійснювалося ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» на підставі належним чином оформлених податкових накладних: № 36 від 31.03.2011 р., № 37 від 31.03.2011 р., № 38 від 31.03.2011 р., № 62 від 31.05.2011 р. (а.с.104-106).

Виписані податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України та підтверджують сплату ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» податку на додану вартість у ціні придбаних послуг. Вказані податкові накладні внесені до реєстрів отриманих податкових накладних ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» березня та травня 2011 р. (а.с.116-117).

Суми податку на додану вартість (100 620,66 грн. та 102 523,67 грн.) були віднесені ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» до складу податкового кредиту за березень та травень 2011 року відповідно.

Відповідно господарська операція між позивачем та ПФ «ТО «Матрікс» знайшла своє належне відображення як в бухгалтерському, так і в податковому обліках ПАТ «Харківська бісквітна фабрика».

Окрім наведеного, отримані у березні та травні 2011 року від ПФ «ТО «Матрікс» рекламні послуги на телебаченні використані ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» у власній господарській діяльності, про що свідчить аналіз ефективності проведення рекламних заходів для ТМ «Забодайка», цукерок «Чоко-лак», продуктів «Пісні солодощі» (а.с.233), де основний ефект від проведення рекламної компанії вказаної кондитерської продукції відбувся саме протягом березня, квітня та травня 2011 р., коли обсяг реалізації вказаної продукції збільшився на 16 %.

Відтак, з матеріалів справи вбачається наявність причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням позивачем економічної вигоди від цього придбання.

Також про реальність господарських операцій між ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» та ПФ «ТО «Матрікс» свідчать інші документи, зокрема: лист контрагента позивача № 01 від 21.02.2014 р. (а.с.209-210), податкові декларації ПФ «ТО «Матрікс» з ПДВ за березень та травень 2011 р. (а.с. 211-216) із сформованими податковими зобов'язаннями згідно виписаних позивачу податкових накладних № 36 від 31.03.2011 р., № 37 від 31.03.2011 р., № 38 від 31.03.2011 р., № 62 від 31.05.2011 року

Також згідно висновку довідки ДПІ Дзержинського району м. Харкова Харківської області ДПС № 16/07-0/30289081 від 26.05.2011 р. про результати перевірки зустрічної звірки ПФ «ТО «Матрікс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» їх реальності та повноти відображення в обліку у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. та висновку довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 196/20-30-22-04/30289081 від 09.10.2013 р. результати перевірки зустрічної звірки ПФ «ТО «Матрікс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р. підтверджено реальність здійснення господарських операцій з АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика"(а.с. 219-226)

До суду також надано відповідь ТОВ «Телекомпанії «Інтер-Харків» № 2 від 24.02.2014 р. із ефірними довідками телеканалу (а.с. 227-232).

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. дно до ст. 3 Господарськдприємництва підприємцями.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, договору та додаткам до нього, актам здачі-приймання робіт (надання послуг), податковим накладним, платіжним дорученням, банківським випискам та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність реальності здійснення господарських операцій платника податку (позивача) з ПФ «ТО «Матрікс», на підставі яких ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» були сформовані дані податкового обліку.

Враховуючі наведене, суд дійшов висновку про відсутність з боку ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» порушення вимог чинного податкового законодавства у перевірених періодах з порядку формування витрат на суму 1 015 722,67 грн. та податкового кредиту 203 144,33 грн., у зв'язку з чим завищення податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум з ПДВ у розмірі 203 144,00 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011 р. на суму 100 620,00 грн., за травень 2011 р. на суму 102 524,00 грн. не відбулося, а також не мало місця завищення витрат на суму 1 015 718,00 грн. і це не призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 253 930,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 квартал 2011 р. на суму 125 755,00 грн., 2 квартал 2011 р. на суму 128 155,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» порушень Податкового кодексу України ґрунтується на мотивах складеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 24.05.2013 № 1992/2210/30289081 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПФ «ТО «Матрікс» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Біоблок» за період березень, травень 2011р., в якому міститься посилання на акт ДПI у Святошинському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012р. № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Біоблок» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведених у додатку 1 до акта перевірки, за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

Що стосується посилання відповідача на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 24.05.2013 № 1992/2210/30289081 про результати документальної позапланової перевірки ПФ ТО «Матрікс» та акт ДПI у Святошинському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012р. № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Біоблок» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведених у додатку 1 до акта перевірки, за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», позивач, його контрагент (ПФ «ТО «Матрікс» та третя особа по ланцюгу постачання (ТОВ «Біоблок») є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач, його контрагент та третя особа є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом або іншою третьою особою по ланцюгу постачання узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 57 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків та контрагентами по ланцюгу постачання порядку ведення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до пп. 4.4 п. 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236 (надалі за текстом - Методичні рекомендації № 236) визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (ТОВ «Біоблок») лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин із іншими платниками податків, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності (нікчемності) та повноти відображення в обліку платника податків.

Окрім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій № 236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідності робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків та/або їх нікчемності відповідних догорів.

При цьому слід відмітити, що законодавець іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних взаємовідносинах не передбачає.

Посилання СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МР ГУ Мінходохів на порушення позивачем вимог податкового законодавства, зазначених в акті перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р. з причин неналежного стану суб'єкту господарювання по ланцюгу постачання (ТОВ «Біоблок») «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» та складання акту незнаходження за юридичною адресою, є хибними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абз.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України).

Даючи правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем належні первинні бухгалтерські документи.

Отже, ані положення Податкового кодексу України, ані норми інших законодавчих та нормативно-правових актів не передбачають того, що право платника податку на податковий кредит, бюджетне відшкодування сум ПДВ та формування витрат залежить від стану контрагента позивача та/або інших суб'єктів господарювання по ланцюгу, які на думку податкового органу мають «стан платника - « 8» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідно, суд вважає, що право платника податку на податковий кредит, бюджетне відшкодування сум ПДВ та формування витрат не залежить від стану його контрагента (ПФ «ТО «Матрікс») та третьої особи по ланцюгу постачання (ТОВ «Біоблок), якому податковим органом встановлений «стан платника - « 8 - « до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що встановлення факту при проведенні обстеження податкової адреси ТОВ «Біоблок» та відсутність даного Товариства за місцезнаходженням, про що складений акт незнаходження за юридичною адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 7А, ніяким чином не підтверджує факт відсутності цього суб'єкту господарювання за вказаним місцезнаходженням на момент проведення господарських операцій (березень та травень 2011 року).

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» факт відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням може бути використаним в спорах з третіми особами виключно за умови внесення такого запису в ЄДР, що і є допустимим доказом факту відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України.

За таких обставин, не підтверджений документально факт зникнення суб'єкта господарювання по ланцюгу постачання (ТОВ «Біоблок») з зареєстрованого місцезнаходження в березні та травні 2011 року, а також не доводить його відсутності за юридичною адресою у вказаних податкових періодах, в якості обставин, на які посилається відповідач в акті перевірки щодо підтвердження свого висновку про неможливість проведення господарської операції.

Суд зазначає, що в акті перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту, бюджетного відшкодування та валових витрат по взаємовідносинам з контрагентом - ПФ «ТО «Матрікс» за березень та травень 2011 року.

Крім того, суд встановив, що даний період березень та травень 2011 р. вже перевірявся фахівцями відповідача, під час проведення планової документальної перевірки (Акт від 12.10.2012 р. № 448/42-1/00377265), за результатами якого, не встановлено порушень вимог чинного законодавства по взаємовідносинам Позивача із вказаним суб'єктом господарювання.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає права податкового органу одного й того ж рівня на здійснення повторної перевірки суб'єкта господарювання за один і той же податковий період або частину такого вже перевіреного податкового періоду.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентом, та третьою особою взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року № 0000074200 та 0000084200 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 10 лютого 2014 року № 0000074200 та № 0000084200 прийнятих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (код ЄДРПОУ 00377265, місцезнаходження: 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8, поточний рахунок № 26004001961 в ПАТ "Регіон-банк" м. Харкова, МФО 351254) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови складено 24.03.2014 року.

Суддя (підпис) І.С. Нуруллаєв

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили.

Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Суддя І.С. Нуруллаєв