Постанова

від 05.06.2018 по справі 820/2706/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №820/2706/14

адміністративне провадження №К/9901/2836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у складі суддів Нуруллаєва І.С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у складі колегії суддів Дюкаревої С.В., Жиглій С.П., Перцової Т.С. у справі № 820/2706/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Харківська бісквітна фабрика до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство Харківська бісквітна фабрика (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2014 року № 0000074200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, травень 2011 року на суму 203 144,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2,00 грн., №0000084200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 253 931,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

18 березня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 22 квітня 2014 року Харківського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволений, скасовані податкові повідомлення - рішення від 10 лютого 2014 року № 0000074200 та № 0000084200.

13 травня 2014 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права а саме, пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пунктів 200.3 та 200.4 статті 200, пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, порушення яких за позицією податкового органу обумовлене неналежним дослідженням фактів формування позивачем витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з ПФ ТО Матрікс , просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

14 травня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга податкового органу залишена без руху.

07 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України внаслідок усунення податковим органом недоліків наведених в ухвалі без руху від 14 травня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 820/2706/14 з Харківського окружного адміністративного суду.

23 липня 2014 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

24 березня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла справа № 820/2706/14 з Харківського окружного адміністративного суду.

10 січня 2018 року справа № 820/2706/14 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за березень, травень 2011 року з ПФ "ТО "Матрікс", за результатами якої складено акт перевірки від 28 січня 2014 року № 19/42-00-10/00377265.

На підставі акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу 10 лютого 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0000084200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 253 931 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання наведені порушення норм пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0000074200 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за порушення норм пунктів 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у розмірі 203144 грн. за березень 2011 року 100620 грн., за травень 2011 року 102524 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 грн.

Склад податкового правопорушення, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, полягає у порушенні Товариством порядку формування витрат на суму 1015722,67 грн. та податкового кредиту на суму 203144,33 грн., внаслідок висновку податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій Товариством з його контрагентом ПФ "ТО "Матрікс", який ґрунтується виключно на підставі відомостей щодо перевірки цього та іншого суб'єкту господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю Біоблок по ланцюгу постачання.

Неможливість перевірки доводиться податковим органом посиланням на акт перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області від 24 травня 2013 року № 1992/2210/30289081 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПФ "ТО "Матрікс" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоблок" за період березень, травень 2011 року та акт Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 04 квітня 2012 року № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоблок" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведених у додатку 1 до акта перевірки, за червень, серпень та жовтень 2011 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначеними актами перевірок встановлений факт неможливості проведення звірки, що за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, сама по собі жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій зокрема Товариства з його контрагентом.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що формування позивачем валових витрат за перший квартал 2011 року виникли до 01 квітня 2011 року (дата набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України) внаслідок чого оцінювати правомірність формування показників податкового обліку першого кварталу 2011 року слід за положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Правомірність формування валових витрат за другий квартал 2011 року та податкового кредиту за березень, травень 2011 року, слід оцінювати за положеннями Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 січня 2011 року між Товариством як замовником та ПФ "ТО "Матрікс", як виконавцем укладено та виконано договір, предметом якого є послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України і на інших рекламних носіях. Судами також встановлено розміщення рекламних матеріалів (відеороликів) на вказаних телеканалах протягом березня та травня 2011 року, шляхом доручення до матеріалів справи та дослідження ефірних довідок та інших первинних документів, якими посвідчується як надання послуг, так і використання їх у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що витрати на рекламу належать до витрат на збут є витратами пов'язаними з операційною діяльністю в розумінні пунктів 17 та 19 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин як джерело права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Жодних порушень віднесення Товариством витрат на рекламні послуги до складу витрат податковий орган під час перевірки та впродовж судового розгляду справи в усіх судових інстанціях не навів. Саме дотримання вимог Стандарту 16 є належним доказом правомірності віднесення витрат на рекламу до складу витрат.

Суд вважає, що позивачем доведено, а судами попередніх інстанцій встановлено отримання послуг по розміщенню рекламних матеріалів, використання їх у власній господарській діяльності, використання в оподаткованих операціях, що обумовлює дотримання Товариством як платником податків положень норм Податкового кодексу України покладених в основу прийняття податкових повідомлень - рішень.

Суд вважає неприйнятними посилання податкового органу на те, що ознаки нікчемності Товариства з обмеженою відповідальністю Біоблок впливають на суть спірних відносин.

Звертаючись із касаційною скаргою податковий орган просить про переоцінку доказів, яка з огляду на межі касаційного перегляду встановлені частиною першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 820/2706/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер