Ухвала

від 22.04.2014 по справі 820/2706/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/2706/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Сидорук Т.П.

представника відповідача Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/2706/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне Акціонерне Товариство "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.02.2014 р. № 0000074200 та № 0000084200, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 10 лютого 2014 року № 0000074200 та № 0000084200 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п.. 138.1 ст. 138, п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 24.01.2014 року по 27.01.2014 року, на підставі наказу № 38 від 14.01.2014 р. (а.с. 33) та згідно пп. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період березень, травень 2011 року з ПФ "ТО "Матрікс", за результатами якої складено Акт перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р. (а.с.22-32).

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 203 144,00 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011р. - 100 620,00 грн., за травень 2011р. - 102 524,00 грн., усього на суму 203 144,00 грн.;

- п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування на суму 203 144,00 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011р. - 100 620,00 грн., за травень 2011р. - 102 524,00 грн., усього на суму 203 144,00 грн.;

- п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, завищено витрати на суму 1 015 718,00 грн. грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 253 930,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2011 р. - 125 775,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 128 155,00 грн., усього на суму 253 930,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р., СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів 10.02.2014 р. винесено спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000074200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 203 144,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2,00 грн., у т.ч. по податковій декларації з ПДВ № 9002438227 від 20.04.2011 р. за березень 2011 р. на суму 100 620,00 грн., з яких відшкодовано 100 620,00 грн., штрафні санкції 1,00 грн. та по податковій декларації з ПДВ № 9004335385 від 20.06.2011 р. за травень 2011 р. на суму 102 524,00 грн., яких відшкодовано 102 524,00 грн., штрафні санкції 1,00 грн.;

- № 0000084200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 253 932,00 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 253 931,00 грн. та штрафні санкції 1,00 грн. (а.с. 18,20).

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності з боку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" порушення вимог чинного податкового законодавства у перевірених періодах з порядку формування витрат на суму 1 015 722,67 грн. та податкового кредиту 203 144,33 грн., у зв'язку з чим завищення податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум з ПДВ у розмірі 203 144,00 грн., у т.ч. по періодах: за березень 2011 р. на суму 100 620,00 грн., за травень 2011 р. на суму 102 524,00 грн. не відбулося, а також не мало місця завищення витрат на суму 1 015 718,00 грн. і це не призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 253 930,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 квартал 2011 р. на суму 125 755,00 грн., 2 квартал 2011 р. на суму 128 155,00 грн. дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Вавілон", ПП "Макфос-Сервіс", ТОВ "Екватор-Експрес" та ТОВ "Джаст Промо".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2014 року № 0000074200 та 0000084200 з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та проведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України. При цьому, даний висновок відповідача ґрунтується виключно на підставі відомостей щодо перевірки контрагента позивача ПФ "ТО "Матрікс" та іншого суб'єкту господарювання по ланцюгу постачання ТОВ "Біоблок", а саме:

- акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 24.05.2013 № 1992/2210/30289081 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПФ "ТО "Матрікс" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Біоблок" за період березень, травень 2011р.;

- акт ДПI у Святошинському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012р. № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Біоблок" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведених у додатку 1 до акта перевірки, за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

З огляду на наявність вказаних актів перевірок відповідачем зроблений висновок про відсутність реального проведення господарських операцій між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПФ "ТО "Матрікс", оскільки контрагент позивача по ланцюгу постачання мав взаємовідносини із ТОВ "Біоблок", діяльність якого не відповідає вимогам законодавства. Отже, податковий орган вважає, що позивачем неправомірно сформовані витрати та податковий кредит, що призвело до завищення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а також до завищення витрат, у зв'язку з чим відбулося заниження податку на прибуток.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки № 19/42-00-10/00377265 від 28.01.2014 р. суджень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (дата набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому, формування валових витрат за 2 квартал 2011 року та податкового кредиту за березень, травень 2011 року, регламентовано Податковим кодексом України.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати, податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у перевіреному періоді, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" мало взаємовідносини із ПФ "ТО "Матрікс".

Так, 05 січня 2011 року між АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПФ "ТО "Матрікс" укладено договір № 1/126/11. (а.с. 86-88)

Згідно умов договору виконавець (ПФ "ТО "Матрікс") надає замовнику (АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика") послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України і на інших рекламних носіях.

Вартість рекламних послуг, період розміщення, територія виходу в ефір рекламних матеріалів (відеороликів) ТМ "Бісквіт-шоколад" були визначені сторонами у додаткових угодах № 7, 8, 9, 10 від 28.02.2011 р. (а.с.90-93) до договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р., а саме: у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. здійснюються рекламні компанії на телеканалах "Інтер", "Україна" з ефіром трансляції: Харківська область, м. Харків, Україна, відеороликів: "Пост" - 20 сек., вартість послуг становить 201 135,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 522,50 грн.; "Чоко" - 25 сек., вартість послуг складає 202 140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 690,00 грн.; Чоко-1" - 15 сек., з ціною послуг - 200 450,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 408,33 грн.; а у період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. здійснюється рекламна компанія на телеканалах "Інтер", "Україна" відеоролику "Забодайка" - 30, 20, 15, 10 сек., ефір трансляції - Харківська область, м. Харків, Україна, вартість послуг за договірною ціною становить 615 142,00 грн., у т.ч. ПДВ - 102 523,67 грн.

На виконання умов договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р. та вказаних додатків до нього, позивачем передано, а ПФ "ТО "Матрікс" прийняті наступні рекламні матеріали на трьох дисках формату DVD, а саме: відеоролик "Пост" - хронометраж 20 сек.; відеоролики "Чоко" - хронометраж 25 сек. та "Чоко-1 - хронометраж - 15 сек.; відеоролики "Забодайка" - 30, 20, 15 і 10 сек., що підтверджується актом приймання-передачі відеопродукції для подальшої трансляції в ефірі телеканалів від 28.02.2011 р. (а.с. 89).

На виконання п. 4.3. договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р. ПФ "ТО "Матрікс" надані позивачу рекламні послуги на телебаченні, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.94-97) на загальну суму 1 218 867,00 грн., у т.ч. ПДВ - 203 144,33 грн., а саме: № ОУ-0000036 від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. (розміщення відеоролику "Пост" 20 с.) на суму 201 135,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 522,33 грн.; № ОУ-0000035 від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. (розміщення відеоролику "Чоко" 25 с.) на суму 200 450,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 408,33 грн.; № ОУ-0000037 від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. (розміщення відеоролику "Чоко-1" 15 с.) на суму 202 140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 690,00 грн.; № ОУ-0000059 від 31.05.2011 р за травень 2011 р. (розміщення відеороликів "Забодайка" 30, 20, 15, 10 с.) на суму 615 142,00 грн., у т.ч. ПДВ - 102 523,67 грн.

Підтвердженням фактичного здійснення господарської операції ПФ "ТО "Матрікс" - розміщення рекламних матеріалів (відеороликів) на вказаних телеканалах протягом березня та травня 2011 року є наявні в матеріалах справи ефірні довідки, з яких вбачається: період трансляції, час, кількість виходів в ефір, назва телеканалу, хронометраж певного відеоролику тощо та які у розумінні п. 2.1. договору № 1/126/11 від 05.01.2011 р. є звітами про рекламні компанії (а.с.98-103).

В матеріалах справи наявні службові записки заступника начальника відділу маркетингу позивача від 08.04.2011 р. та від 03.06.2011 р. (а.с.233,236-237 ), з яких також вбачається період трансляції, кількість виходів в ефір телеканалів Україна та Інтер відеороликів щодо кондитерських виробів "Великий піст", "Чоко-лак" та "Забодайка". Необхідність проведення моніторингу кількості виходів в ефір на телеканалі пов'язана із виконанням наказу № 4/1 від 05.01.2011 р. позивача та коротким строком зберігання записів трансляції передач на телеканалі. (ст. 48 Закону України "Про телебачення та радіомовлення"). (а.с. 234-235)

Оплату товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПФ "ТО "Матрікс", що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 01.04.2011 р. № 1104010453 на суму 288 000,00грн., від 05.04.2011 р. № 1104050733 на суму 315 725,00 грн., банківськими виписками за 08.06.2011 р. та за 10.06.2011 р., з посиланням на платіжні доручення від 08.06.2011 р. № 1106086611 на суму 300 000,00 грн. та від 10.06.2011 р. № 1106106834 на суму 315 142,00 грн. (а.с.113-115)

Згідно відомостей бухгалтерської довідки № 140 від 17.02.2014 р. (а.с. 118) та даних регістрів бухгалтерського обліку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" по контрагенту ПФ "ТО "Матрікс" відображені наступні записи: Дт. рахунку 930 "Витрати на збут" Кт. рахунку 636 "Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами" на суму 1 015 722,67 грн.; Дт. рахунку 641 "Податковий кредит по податку на додану вартість" Кт. рахунку 636 "Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами" на суму 203 144,33 грн.; Дт. рахунку 636 "Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами" Кт. рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" на суму 1 218 867,00 грн.

Відображення податкового кредиту з ПДВ здійснювалося ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" на підставі належним чином оформлених податкових накладних: № 36 від 31.03.2011 р., № 37 від 31.03.2011 р., № 38 від 31.03.2011 р., № 62 від 31.05.2011 р. (а.с.104-106). Суми податку на додану вартість (100 620,66 грн. та 102 523,67 грн.) були віднесені ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" до складу податкового кредиту за березень та травень 2011 року відповідно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договірні правовідносини між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та його контрагентом - ПФ "ТО "Матрікс" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Крім того, судом встановлено, що отримані у березні та травні 2011 року від ПФ "ТО "Матрікс" рекламні послуги на телебаченні використані ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" у власній господарській діяльності, про що свідчить аналіз ефективності проведення рекламних заходів для ТМ "Забодайка", цукерок "Чоко-лак", продуктів "Пісні солодощі" (а.с.233), де основний ефект від проведення рекламної компанії вказаної кондитерської продукції відбувся саме протягом березня, квітня та травня 2011 р., коли обсяг реалізації вказаної продукції збільшився на 16 %.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ПФ "ТО "Матрікс" у березні, травні 2011 року за договором № 1/126/11 від 05.01.2011 року повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту і бюджетного відшкодування за березень, травень 2011 року та валових витрат за 1-2 квартали 2011 року по взаємовідносинам з контрагентом - ПФ "ТО "Матрікс" під час судового розгляду не встановлено.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за спірний період, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Слід зазначити, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" порушень Податкового кодексу України ґрунтується лише на мотивах складеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 24.05.2013 № 1992/2210/30289081 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПФ "ТО "Матрікс" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Біоблок" за період березень, травень 2011р., в якому міститься посилання на акт ДПI у Святошинському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012р. № 438/22-20/37227058 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Біоблок" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведених у додатку 1 до акта перевірки, за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ПФ "ТО "Матрікс", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Відповідно до вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання товару (робіт, послуг) чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст.ст. 138-146, 198-200 Податкового кодексу України, для обчислення оподатковуваного прибутку платника податку приймаються документально підтверджені витрати платника, які пов'язані з отриманням оподатковуваного прибутку. Для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно висновку довідки ДПІ Дзержинського району м. Харкова Харківської області ДПС № 16/07-0/30289081 від 26.05.2011 р. про результати перевірки зустрічної звірки ПФ "ТО "Матрікс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" їх реальності та повноти відображення в обліку у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. та висновку довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 196/20-30-22-04/30289081 від 09.10.2013 р. результати перевірки зустрічної звірки ПФ "ТО "Матрікс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р. підтверджено реальність здійснення господарських операцій з АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" (а.с. 219-226)

Крім того, як встановлено під час судового розгляду справи, даний період березень та травень 2011 р. вже перевірявся фахівцями відповідача, під час проведення планової документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 12.10.2012 р. № 448/42-1/00377265 "Про результати планової документальної перевірки ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

Тобто, реальність господарських операцій між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ПФ "ТО "Матрікс", та правомірність формування позивачем показників податкової звітності за спірний період - березень, травень 2011 вже були предметом попередньої планової перевірки позивача. При цьому, за наслідками проведення даної перевірки, податковим органом не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у березні, травні 2011 року та валових витрат за 1-2 квартали 2011 року за здійсненими господарськими операціями із ПФ "ТО "Матрікс".

Суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством не передбачено права податкового органу одного й того ж рівня на здійснення повторної перевірки суб'єкта господарювання за один і той же податковий період або частину такого вже перевіреного податкового періоду.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічні підстави проведення повторної перевірки визначені п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності": "вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови".

У даному випадку щодо підстав документальної невиїзної перевірки Товариства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року посилання на службове розслідування або кримінальну справу відсутнє та відсутній наказ Державної податкової служби України.

Отже, враховуючи, що у законах України не передбачається права податкових органів проводити повторні перевірки за той же самий період за інших обставин, то визначення податкових зобов'язань за результатами такої перевірки позивача є неправомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року № 0000074200 та 0000084200, прийняті відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/2706/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2014 р.