Рішення

від 17.03.2014 по справі 119/1512/13-ц

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 119/1512/13-ц

2/119/535/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Маричевій С. В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ТОВ "Феодосіякурорт- плюс" Ковган В. В.,

Борисенка І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосіякурорт-плюс", Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія, Моторного (транспортного) страхового бюро України, про встановлення факту наявності трудових відносин, зобов'язання внести записи до трудової книжки, надати відомості про середній заробіток, нарахувати заробітну плату з відрахуванням страхових внесків на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, нарахувати та виплачувати страхові виплати з нещасного випадку на виробництві, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феодосіякурорт-плюс", Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія, з урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог просила суд встановити факт наявності трудових відносин між нею та ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" в період з 01.06.2009 по 01.11.2009, за період з 01.06.2010 по 01.10.2010, з 01.05.2010 по 01.11.2011 на посаді екскурсоводу, зобов'язати відповідача ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" внести відповідні записи до трудової книжки позивача, надати позивачу в письмовій формі відомості про середній заробіток за вказані періоди, нарахувати позивачу заробітну плату за вказані періоди виходячи з її розміру 5 450 грн. на місяць з відрахуванням страхових внесків на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, стягнути з ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" моральну шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій щодо позивача в розмірі 25 500 грн., стягнути з ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" та МТСБУ в рівних частках матеріальну шкоду, пов'язану з лікуванням внаслідок ДТП в розмірі 141 729 грн. та моральну шкоду в розмірі 25 550 грн., стягнути з МТСБУ в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності суму, еквівалентну 36 мінімальним заробітним платам в розмірі 34 560 грн., зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія нарахувати та виплатити на її користь одноразову допомогу та зобов'язати здійснювати нарахування та виплати щомісячних страхових виплат на її користь.

Ухвалою суду від 23.01.2014 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працювала в зазначені в позовній заяві періоди в ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" на посаді екскурсовода за строковими трудовими договорами, 22 серпня 2011 року під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, ДТП, у зв'язку із чим вона стала інвалідом першої групи. При оформленні нещасного випадку їй стало відомо, що її працевлаштування офіційно не оформлено, однак фактично позивача було допущено до роботи. Зазначені обставини є перешкодою для нарахування та виплати Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві належних їй у зв'язку із нещасним випадком виплат, оскільки вона не може надати довідку про середньомісячну заробітну плату. Позивач неодноразово зверталась до керівництва товариства з проханням надати довідку про середньомісячну заробітну плату та внести записи у трудову книжку, однак їй у цьому було відмовлено. Зазначеними неправомірними, на думку позивача, діями посадових осіб ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" їй було спричинено моральну шкоду, що виразилась в душевних хвилюваннях та стражданнях, яку позивач оцінює в 25 500 грн.

Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, довгий час перебувала у лікарні, понесла значних матеріальних витрат на лікування в сумі 141 729 грн., зазнала моральних страждань, внаслідок пошкодження здоров'я, фізичного болю, вимушених змін в своєму житті, яку позивач оцінює в 25 500 грн.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, позивач додатково пояснила суду, що щороку перед курортним сезоном її та інших екскурсоводів збирали в приміщенні ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», де обговорювали деталі праці, визначали які екскурсії хто б з екскурсоводів міг би й бажав проводити, вона фактично допускалась до роботи екскурсоводом, отримувала зарплату, в відомостях про її отримання не розписувалась, її було зазначено як екскурсовода в списках туристів, що видавались водіям, за фактом отримання нею тілесних ушкоджень при ДТП відповідачем ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" було складено акти за формою Н-1 та Н-5 про нещасний випадок на виробництві.

Представники відповідача ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" позов не визнали, пояснили, що позивач ніколи на підприємстві не працювала, фактично до роботи особою, що має на це право, а саме директором Товариства, не допускалась, заробітна плата їй не нараховувалась, ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" не є особою, винною в скоєнні ДТП, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений, в судовому засіданні 23.01.2014 надав пояснення, в яких позов не визнав, оскільки позивачем не надано Фонду всіх необхідних документів для оформлення виплат.

Представник відповідача МТСБУ в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову, посилаючись на те, що позивач за здійсненням регламентної виплати до МТСБУ не звертався, у зв'язку із чим позовні вимоги до МТСБУ є передчасними.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінальної справи № 12011012020174 за фактом ДТП, що мало місце 22.08.2011, допитавши свідків, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір- це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Позивачем на надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення трудових договорів між нею та відповідачем ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" в зазначені в позовній заяві періоди.

Так, з довідок, наданих відповідачем ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" (а.с. 193 т.1, а.с. 176, 183-186 т.2), копій платіжних відомостей на виплату заробітної плати (а.с. 30-45, 69-77 т.2), штатних розкладів ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" за період з 2009 по 2011 рік (а.с. 46-47, 63-64, 78-84 т. 2), табелів обліку робочого часу (а.с. 188-190 т.1), довідки УПФУ в м. Феодосія (а.с. 72-74 т.1), пояснень директора ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" Ковган В.В., показань свідка ОСОБА_7, що працювала в зазначений період бухгалтером ТОВ "Феодосіякурорт-плюс", вбачається, що з письмовою заявою про укладення трудового договору позивач не зверталась, трудову книжку відповідачу не надавала, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, накази про прийняття та звільнення позивача з роботи відсутні, облік робочого часу позивача не вівся, права та обов'язки, умови праці під розписку позивачу не роз'яснювались. Належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин позивачем суду не надано.

Також відхиляються судом доводи позивача про те, що трудовий договір між нею та ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» було укладено внаслідок фактичного допуску її до роботи з огляду на наступне.

З пояснень позивача, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що саме зазначені особи безпосередньо повідомляли позивачу вид екскурсії, час та місце збору туристів, відомості про транспортний засіб, який обслуговував екскурсію, були присутні під час посадки туристів та позивача до відповідного транспортного засобу.

Відповідно до статуту ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" (а.с. 20-29 т.2), єдиним органом (особою), уповноваженим на прийняття працівників на роботу та звільнення їх з роботи є директор товариства (п. 10.6. статуту).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 працює в ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» на посаді начальника відділу екскурсій з 30.04.2009, що підтверджується копією наказу про прийняття її на роботу (а.с. 206), трудової книжки (а.с. 207), з копії її посадової інструкції (а.с. 195-196 т.2) вбачається, що повноваженнями щодо прийняття на роботу працівників та допуску до роботи осіб, що не є працівниками ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», вона не наділена.

Також судом встановлено, що ОСОБА_9 в трудових відносинах з ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» в зазначені позивачем в позовній заяві періоди не перебувала, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 188 т.2) копією штатних розкладів ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" за період з 2009 по 2011 рік (а.с. 46-47, 63-64, 78-84 т. 2), табелів обліку робочого часу (а.с. 188-190 т.1), показаннями свідка ОСОБА_7, що працювала в зазначений період бухгалтером ТОВ "Феодосіякурорт-плюс", показаннями самої ОСОБА_9, що була допитана в якості свідка, копією її трудової книжки (а.с. 192 т.2), з якої вбачається, що вона працює на посаді начальника відділу туризму та екскурсій ТОВ «Феодосия Курорт».

Списки пасажирів (а.с. 19-54, 87-120 т.1), на які посилається позивач в підтвердження своїх доводів про наявність трудових відносин з відповідачем ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», суд оцінює критично, оскільки зазначені документи лише засвідчують факт організації певної екскурсії ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» й участь в ній певного кола осіб, не є документами кадрового та бухгалтерського обліку, не містять підпису уповноваженої особи відповідача ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», оскільки ОСОБА_9 такою не є, з приводу неналежного використання печатки для завірення цих документів, начальнику відділу екскурсій Белік І. О. оголошено догану, що підтверджується копією наказу № 18 від 21.09.2011 (а.с. 203 т.2).

Наявність у позивача білетів на екскурсії, що організовувались відповідачем ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» (а.с. 229 т.2.), також не свідчить про існування між ними трудових відносин.

З урахуванням викладеного, оцінюючи в сукупності всі докази, зібрані по справі, суд критично сприймає посилання позивача на акти Н-1 та Н-5, затверджені 14.12.2012 (а.с. 9-17 т.1), складені за фактом нещасного випадку, ДТП, яка мала місце 22.08.2011 р. та в якій постраждала позивач, оскільки зазначені акти не є беззаперечними доказами наявності між позивачем та ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» трудових відносин. Так, в розділі 3 акту Н-1, розділі 1 акту Н-5 зазначено про відсутність стажу роботи позивача за професією (посадою) на підприємстві, а також, в розділі 6 акту Н-1, розділі 3 акту Н-5- про відсутність трудових відносин з позивачем.

Також критично суд оцінює посилання позивача на припис Територіальної державної інспекції з питань праці в АР Крим від 08.02.2013 (а.с. 60 т.2), оскільки висновки державних органів при розгляді судом спору з приводу оцінки обставин, що були предметом перевірки, не мають для суду преюдиційного значення, й спростовуються іншими доказами, дослідженими по справі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність трудових відносин між позивачем та ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» та про відмову в задоволенні позову в частині вимог про встановлення факту наявності трудових відносин між позивачем та ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" в період з 01.06.2009 по 01.11.2009, за період з 01.06.2010 по 01.10.2010, з 01.05.2010 по 01.11.2011, зобов'язання відповідача ТОВ "Феодосіякурорт-плюс" внести відповідні записи до трудової книжки позивача, надати позивачу в письмовій формі відомості про середній заробіток за вказані періоди, нарахувати позивачу заробітну плату за вказані періоди виходячи з її розміру 5 450 грн. на місяць з відрахуванням страхових внесків на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» на користь позивача моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій щодо позивача в розмірі 25 500 грн.

Так, відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачем не доведено вчинення посадовими особами ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» щодо неї будь-яких неправомірних дій, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія нарахувати та виплатити на її користь одноразову допомогу та зобов'язати здійснювати нарахування та виплати щомісячних страхових виплат на її користь у зв'язку із нещасним випадком, що стався з нею 22.08.2011 р.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», дія цього закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП 22.08.2011 року, позивач в трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Феодосіякурорт-плюс», а також з будь-якою іншою особою, не перебувала, не є самозайнятою особою.

З довідок Феодосійської ОДПІ від 13.03.2013 року, від 25.03.2013 року (а.с. 161, 164 т.1) вбачається, що позивач на момент ДТП була зареєстрована як фізична особа-підприємець, її державна реєстрація припинена 14.09.2012 року (а.с. 153).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності є особами, що можуть добровільно застрахуватись від нещасного випадку. Доказів про те, що позивач на момент ДТП добровільно була застрахована від нещасного випадку в порядку, визначеному цим законом, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що на момент ДТП позивач не була застрахованою особою в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що є підставою для відмови в позові в частині вимог до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Феодосія.

Водночас, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження здоров'я, та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП 22.08.2011 р. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22, 23, 1166, 1188 ЦК України, матеріальна та моральна шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що 22 серпня 2011 року приблизно в 14 годин 30 хвилин на автошляху «Ялта - Севастополь» на ділянці 26 км+700 сталась ДТП за участю автомобіля «Мерседес-Бенц» д/н НОМЕР_1, в якому знаходилась позивач, автомобіля «Міцубіши-Грандіс», д/н НОМЕР_2, та автомобіля «Черрі Тіго», д/н НОМЕР_3, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 12011012020174. Внаслідок зазначеної ДТП позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму в вигляді ушибу головного мозку тяжкого ступеню, субарахноідального крововиливу, ушиблених ран голови, підкожної гематоми лівої теменно-вісочно-потиличної області, знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 22.08.2011 по 19.09.2011 року в Ялтинській міській лікарні, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1103 від 13.12.2011, що міститься в матеріалах кримінальної справи № 12011012020174 (а.к.с.117-118), копією довідки Ялтинської міської лікарні (а.с. 57 т. 2).

Внаслідок отриманих при ДТП ушкоджень позивач зазнала стійкої втрати працездатності, їй встановлено інвалідність першої групи безстроково, що підтверджується копіями відповідних довідок (а.с. 4 т.1, а.с.13 т.3).

Зазначена ДТП сталась з вини водія автомобіля «Міцубіши-Грандіс» ОСОБА_11, який внаслідок ДТП загинув, що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи від 09.11.2012, що міститься в матеріалах кримінальної справи 12011012020174.

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Міцубіши-Грандіс» ОСОБА_11 застрахована не була (а.к.с. 75), автомобілем він керував на підставі довіреності від 15.02.2011 терміном дії до 15.02.2014 р. (а. к. с. 77).

З довідки зі спадкового реєстру від 06.03.2014 (а.с. 2 т.3) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_11 не заводилась.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент ДТП, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовується у встановленому цим Законом порядку оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до ст. 24 вказаного Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Згідно з п. 9.3. статті 9 вказаного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року N 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на лікування позивача склали 34 700 грн. 53 копійки, що підтверджується листом Ялтинської міської лікарні від 23.10.2012 (а.с. 145-147 т.1) про перелік медикаментів та медичних виробів, придбаних позивачем за власний рахунок, накладними ТОВ «ДОКФАР-МЕД» (а.с. 143, 144 т.1, а.с. 18 т. 3) на загальну суму 26 101 грн. 05 коп., чеками на придбання ліків в аптеках інших організацій на загальну суму 8 598 грн. 95 коп. (а.с. 122-136, 140, 142 т.1).

Інші витрати, зокрема, на придбання питної води, транспортні витрати на проїзд позивача, відшкодуванню не підлягають, оскільки не є такими, що пов'язані з лікуванням позивача в розумінні ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач зверталась до МТСБУ України з приводу отримання компенсації заподіяної внаслідок ДТП шкоди, направляла на його адресу документи на підтвердження факту ДТП, ушкодження здоров'я та витрат на лікування, що підтверджується копією листа МТСБУ від 03.06.2012 (т. 3 а.с. 17), квитанцій про направлення кореспонденції на адресу МТСБУ (а.с. 14-15 т.3), повідомлень про вручення такої кореспонденції (а.с. 16 т.3), проте не отримала страхового відшкодування або відповіді про відмову в його виплаті. Таким чином, доводи представника відповідача МТСБУ про те, що позивач не звертався до МТСБУ за здійсненням виплати, відхиляються судом, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача МТСБУ на користь позивача витрат, пов'язаних з його лікуванням, в сумі 34 700 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що внаслідок ДТП їй було спричинено моральну шкоду, що виразилась в фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала при ДТП, душевних переживаннях, викликаних вимушеними змінами в її житті.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує, глибину фізичних, душевних та психічних страждань позивача, тяжкість вимушених змін в його житті. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З урахуванням положень п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", положень ст. 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент ДТП, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача МТСБУ на користь позивача моральної шкоди в сумі 2 550 грн.

Правових підстав для стягнення шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП з відповідача ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» суд не вбачає, оскільки позивач з ним в трудових відносинах не перебувала, транспортні засоби, за участю яких сталась ДТП, ТОВ «Феодосіякурорт-плюс» не належали, їх водії в трудових відносинах з ним не перебували.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з МТСБУ в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності суму, еквівалентну 36 мінімальним заробітним платам в розмірі 34 560 грн., оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент ДТП, у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.

Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв'язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зміни до вказаної статті щодо мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 36 мінімальних заробітних плат внесено Законом України від 05.07.2012 «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05.11.2012 р., тобто після події ДТП, й зворотної дії в часі не має.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з МТСБУ підлягає стягненню судовий збір в сумі 372 грн. 51 коп.

Керуючись ст. 22, 24, 29 КЗпП України, ст. 22, 23, 1166, 1188 ЦК України, ст. 9, 22, 23, 26, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла станом на 22.08.2011 р., ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 37 250 (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят гривень) 53 копійки, в т.ч. у відшкодування шкоди, заподіяній здоров'ю- 34700 грн. 53 коп., у відшкодування моральної шкоди- 2550 грн.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави на поточний рахунок № 31216206700024 в ГУ ДКС України в АР Крим, отримувач Державний бюджет м. Феодосія, код ЄДРПОУ отримувача 37986011, МФО банку 824026, судовий збір у сумі 372 гривні 51 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/ М. В. Мурзенко

З оригіналом згідно:

Суддя: Секретар: