Рішення

від 09.09.2013 по справі 922/2648/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р.Справа № 922/2648/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судовогозасідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранькор" (м. Харків) доВійськової частини НОМЕР_1 (м. Харків) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (м. Харків) про стягнення 29453,52 грн., за участю представників сторін:

позивача Кокорева Е.О. (довіреність від 19.06.13 р.),

відповідача Ященка В.В. (довіреність №3 від 02.01.13 р.),

3-ої особи не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 29453,52 грн., з яких основна заборгованість в сумі 29033,14 грн., загальна сума інфляційних - 29,03 грн., 3% річних - 391,35 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем за договором №52 від 17.12.2012 р.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу в їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою та немає права самотужки скеровувати кошти на оплату заборгованості з інших статей кошторису, в тому числі немає права і не може здійснювати попередню оплату за товар, але відповідач вжив всіх, передбачених законодавством, заходів для належного виконання ним зобов`язання за договором для перерахування коштів, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, зокрема, 17.12.2012 р. зареєстрував бюджетні зобов`язання в розмірі 29033,14 грн. в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області (надалі - ГУДКСУ) та направив до вказаного органу відповідне платіжне доручення №690 від 24.12.2012 р. на суму 29033,14 грн. для оплати отриманого товару, але ГУДКСУ не перерахувало ТОВ "Гранькор" вказані кошти по причині їх відсутності на кінець 2012 року на єдиному реєстраційному (казначейському) рахунку.

Позивач надав клопотання, в якому просить суд прийняти акт звіряння розрахунків станом на 03.09.13 р., підписаний позивачем, та докази направлення примірнику акту звіряння розрахунків відповідачу.

Розглянувши це клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Третя особа не надала письмове пояснення по суті спору і щодо підтримки позову, та витяг державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча третя особа була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.12.2012 р. сторони уклали договір №52 (надалі договір), за яким постачальник (позивач) зобов`язаний поставити і передати у власність замовника столовий посуд для їдалень (далі - товар), а замовник (відповідач) зобов`язаний забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості і за цінами згідно з нижчевказаною специфікацією.

Згідно специфікації позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а саме ложки столові з нержавіючої сталі в кількості 3000 шт. по ціні за одиницю 4,73 грн. на суму 14190,00 грн. та ложки чайні з нержавіючої сталі в кількості 3146 шт. по ціні за одиницю 3,18 грн. на суму 10004,28 грн., а всього на загальну суму 29033,14 грн., строком постачання до 28.12.2012 р.

Відповідно до п. 4.4 зазначеного договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на термін до 10 банківських днів з дня фактичного отримання замовником належним чином оформлених документів постачальника (рахунків-фактур, витратних накладних, інших товаросупровідних документів, передбачених чинним законодавством) та за фактично отриманий товар.

Згідно з п. 4.5 договору, платіжні зобов`язання замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок замовника.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 29033,14 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-21/12/100 від 21.12.2012 р. та акту прийому №100 майна продовольчої служби від 21.12.2012 р., підписаними сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив у визначений п. 4.4 договору строк заборгованість за отриманий товар в сумі 29033,14 грн.

Позивач надав відповідачу претензію №25/02-1 від 25.02.2013 р. з вимогою сплатити заборгованість за договором №52 від 17.12.2012 р. в сумі 29033,14 грн. до 31.03.2013 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на претензії.

У відповіді на зазначену вище претензію відповідач вказав, що заборгованість перед ТОВ "Гранькор" буде погашена військовою частиною НОМЕР_1 одразу ж після надходження з державного бюджету відповідних коштів, оскільки кредиторська заборгованість утворилася по причині відсутності на кінець 2012 року коштів на єдиному реєстраційному (казначейському) рахунку в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, але зі свого боку ВЧ НОМЕР_1 вжила всіх, передбачених законодавством, заходів для перерахування коштів, зокрема, 17.12.2012 р. зареєструвала бюджетні зобов`язання в розмірі 128999,83 грн. в ГУДКСУ та направила до вказаного органу відповідне платіжне доручення №690 від 24.12.2012 р. на суму 29033,14 грн. для оплати отриманого товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором №52 від 17.12.2012 р. становить 29033,14 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 12.01.2013 р. по 25.06.2013 р. (за 164 дня) в сумі 391,35 грн. та інфляційні за травень 2013 р. в сумі 29,03 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.01.2013 р. по 25.06.2013 р. (за 164 дня) в сумі 391,35 грн. суд вважає обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи зі змісту вказаної норми, законодавець встановлює право кредитора на відшкодування знецінення своїх грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і не дає право кредитору вибірково нараховувати інфляційні втрати за ті місяці, в яких встановлювався індекс інфляції більше 100%, відкидаючи ті місяці, в яких індекс інфляції встановлювався менше 100%.

Зазначена правова позиція відображена також, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р. по справі №18/1805/12 (номер в реєстрі 30602124), від 18.02.2013 р. по справі №5013/1365/12 (н.р. 29482109), від 07.12.2012 р. по справі №5002-15/1619-2012 (н.р. 27942852), від 27.03.2013 р. по справі №5023/4682/12 (н.р. 30277044), де зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 01.07.2013 р. та 22.07.2013 р. позивачу було запропоновано надати обґрунтований розрахунок суми позову; письмове уточнення позовних вимог щодо періоду нарахованих інфляційних, 3% річних та докази відправки уточнення та обґрунтованого розрахунку відповідачу.

Позивач без поважних причин не надав витребувані та запропоновані судом документи.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за травень 2013 р. в сумі 29,03 грн. не можуть бути вирішені судом за наявними в справі матеріали, оскільки позивачем нарахований період інфляційних не за весь час прострочки, а вибірково за травень 2013 року та він не брав для розрахунку індекси дефляції.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за травень 2013 р. в сумі 29,03 грн. залишити без розгляду.

Посилання відповідача на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою та немає права самотужки скеровувати кошти на оплату заборгованості з інших статей кошторису, в тому числі немає права і не може здійснювати попередню оплату за товар, але відповідач вжив всіх, передбачених законодавством, заходів для належного виконання ним зобов`язання за договором для перерахування коштів, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, зокрема, 17.12.2012 р. зареєстрував бюджетні зобов`язання в розмірі 29033,14 грн. в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області (надалі - ГУДКСУ) та направив до вказаного органу відповідне платіжне доручення №690 від 24.12.2012 р. на суму 29033,14 грн. для оплати отриманого товару, але ГУДКСУ не перерахувало ТОВ "Гранькор" вказані кошти по причині їх відсутності на кінець 2012 року на єдиному реєстраційному (казначейському) рахунку, суд вважає безпідставними, оскільки це не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором та від відповідальності за їх невиконання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар за договором №52 від 17.12.2012 р. та 3% річних.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за травень 2013 р. в сумі 29,03 грн. залишити без розгляду.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранькор" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд.60. Код ЄДРПОУ 38280856) заборгованість за поставлений товар за договором №52 від 17.12.2012 р. в сумі 29033,14 грн., 3% річних за період з 12.01.2013 р. по 25.06.2013 р. (за 164 дня) в сумі 391,35 грн. та судовий збір в сумі 1718,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2013 р.

СуддяОльшанченко В.І.