Постанова

від 19.03.2014 по справі 2-6/14198-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 2-6/14198-2007 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим на ухвалувід 03.12.2013 господарського суду Автономної Республіки Крим та постановувід 23.01.2014 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 2-6/14198-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим про банкрутствосільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченко, с.Слов'янське Автономної Республіки Крим ліквідаторПітеляк В.В., м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007 порушено провадження у справі №2-6/14198-2007 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченко (далі - боржник).

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2013 (суддя Шкуро В.М.) відмовлено у задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФУ в Роздольненському районі АРК, кредитор) у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 8 472,48 грн.

Постановою Севастопольського господарського суду від 23.01.2014 (судді: Градова О.Г. - головуючий, Латинін О.А., Котлярова О.Л.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги в сумі 8 472,48 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ч.4 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), ст. 104 Господарського кодексу України. На думку кредитора, до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про ліквідацію боржника зобов'язання боржника з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги УПФУ в Роздольненському районі АРК до боржника в сумі 8 472,48 грн., становлять заборгованість боржника з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховану кредитором за період вересень, жовтень 2013 року.

Необхідно зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, окрім випадків, передбачених цим Законом ( ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство).

Так, положеннями ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури .

Отже, Законом про банкрутство, який має пріоритет перед іншим законодавством України у регулюванні правовідносин банкрутства, прямо визначено, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань , у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 23, 38 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Відтак, нарахування боржнику спірної заборгованості у якості поточної є безпідставним.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови УПФУ в Роздольненському районі АРК, у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 8 472,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 2-6/14198-2007 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич