Постанова

від 11.06.2014 по справі 2-6/14198-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 2-6/14198-2007 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим на ухвалувід 28.01.2014 господарського суду Автономної Республіки Крим та постановувід 03.03.2014 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 2-6/14198-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим про банкрутствосільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г.Шевченко, с. Слов'янське Автономної Республіки Крим ліквідаторПітеляк В.В., м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007 порушено провадження у справі №2-6/14198-2007 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г. Шевченко (далі - боржник).

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

16.12.2013 Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФУ в Роздольненському районі АРК, кредитор) звернулось до господарського суду першої інстанції з заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 4 236,24 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2014 (суддя Шкуро В.М.) у задоволенні заяви УПФУ в Роздольненському районі АРК про визнання грошових вимог до боржника в сумі 4 236,24 грн. відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 (судді: Проценко О.І. - головуючий, Латинін О.А., Котлярова О.Л.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги кредитора в сумі 4 236,24 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 104 Цивільного кодексу України. На думку кредитора, до моменту припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією підприємства боржнику нараховуються поточні грошові зобов'язання.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (далі - Закон про банкрутство) положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги УПФУ в Роздольненському районі АРК до боржника в сумі 4 236,24 грн., становлять заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховану кредитором за листопад 2013 року.

Необхідно зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, окрім випадків, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство).

Так, положеннями ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури .

Отже, Законом про банкрутство, який має пріоритет перед іншим законодавством України у регулюванні правовідносин банкрутства, прямо визначено, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань , у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 23, 38 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Відтак, нарахування боржнику спірної заборгованості у якості поточної є безпідставним.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови УПФУ в Роздольненському районі АРК у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 4 236,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2014 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі № 2-6/14198-2007 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич