Ухвала

від 20.03.2014 по справі 910/2184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про скасування рішення третейського суду

Справа № 910/2184/14 20.03.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі Крапивній А.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Вассма" пропро часткове скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2013 р. у третейській справі № 419/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Вассма" простягнення заборгованості

за участю представників:

від заявника Ярошенко О.О. - представник за довіреністю б/н від 21.01.2014 р.

Миколаєнко Д.Л. - представник за довіреністю б/н від 21.01.2014 р.

від позивача :Степанюк Д.О. - представник за довіреністю б/н від 04.12.2013р. Рогачова Ю.В. - представник за довіреністю б/н від 11.12.2013 р. від відповідача-1: від відповідача-2: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 528 від 06.09.2012 р. ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 01.11.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Вассма" (далі - ТОВ НВФ "Вассма") звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про часткове скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2013 р. у третейській справі № 419/12, яким із заявника, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (далі - ТОВ "ТД "Вассма") солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") заборгованість за договором кредиту № 06-10/62.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ НВФ "Вассма" зазначає, що 12.10.2010 року між ним та ПАТ "Укрсоцбанк був укладений договір поруки № 02-10/372, яким було забезпечено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" зобов'язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/62. Вказаний договір поруки містив третейське застереження щодо розгляду спорів між сторонами, пов'язаних з виконанням цього договору. У зв'язку з несплатою позичальником кредитної заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до третейського суду з позовом про стягнення цієї заборгованості, за результатами якого було прийняте спірне рішення.

Заявник вважає, що рішення третейського суду від 20.03.2013 р. у третейській справі № 419/12 необхідно скасувати, оскільки третейська угода, якою був передбачений спір, втратила свою дію на підставі ч. 4 ст. 599 ЦК України. У свою чергу, дія договору поруки припинилась, у зв'язку з тим, що банк не пред'явив вимог до поручителя про сплату боргу протягом 6 місяців з дня настання строку погашення заборгованості.

Заявник просить суд скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2013 р. у третейській справі № 419/12 в частині, що стосується стягнень з ТОВ "НВФ "Вассма".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. вказану заяву прийнято до розгляду. Судом визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін третейської справи, які були зобов'язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду поданої заяви. Крім того, з Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків витребувано третейську справу № 419/12, яка була надана господарському суду 25.02.2014 р.

У судовому засіданні представники заявника заяву про скасування рішення третейського суду. підтримали, просили скасувати вказане рішення в частині, що стосується стягнення кредитної заборгованості з ТОВ НВФ "Вассма".

Представники позивача у третейській справі - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" проти заяви заперечили, вказали, що дію поручительства, як зобов'язання, не можна ототожнювати з дією договору поруки, який має ширше поняття, а, отже, припинення зобов'язання за порукою не тягне за собою автоматичного припинення договору поруки. Оскільки підстав для скасування рішення третейського суду немає, то у заяві ТОВ "НВФ "Вассма" необхідно відмовити.

Представник відповідачів у третейській справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" та ОСОБА_1 вважав, що заява про скасування спірного рішення третейського суду підлягає задоволенню з підстав, зазначених заявником.

Вивчивши подану заяву, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2012 р. рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у третейській справі № 419/12 позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "ТД "Вассма", ОСОБА_1 та ТОВ "НВФ "Вассма" задоволено частково, стягнуто з них солідарно заборгованість за договором кредиту в сумі 1 448 423,98 грн. та третейський збір в сумі 2 276,69 грн., а також стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Вассма» заборгованість за договором кредиту в сумі 14 774 654,69 грн. і третейський збір у сумі 23 223,31 грн., в іншій частині відмовлено.

Згідно зі ст. 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 122-5 ГПК України та ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, якщо:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

При цьому господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, підставою для скасування рішення третейського суду ТОВ "НВФ "Вассма" вказує на те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою.

Перевіряючи такі доводи заявника, суд врахував наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 13 Закону якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди вцілому.

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.1 договору поруки № 02-10/372 від 12.10.2010 р. сторони дійшли згоди, що всі розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, становлять предмет спору та підлягають розгляду в Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків за адресою: 02002, м. Київ, вул.. М. Раскової, 15. Розгляд здійснюється одноособово суддею Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків Ярошовцем В.М., згідно з Регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким сторони ознайомились.

Отже, вказаним третейським застереженням сторони надали свою згоду на розгляд будь-якого спору, що може виникнути між ними у зв'язку з виконанням договору поруки.

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що вказаний договір припинив свою дію на підставі ст. 559 ч. 4 ЦК України, оскільки кредитор (банк) не пред'явив вимог до поручителя про сплату боргу протягом 6 місяців з дня настання строку погашення заборгованості.

До таких висновків господарський суд прийшов, виходячи з системного аналізу правових норм діючого законодавства, що регулюють відносини щодо виникнення та припинення дії договору поруки.

Згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором дo поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

При цьому положення договору поруки щодо встановлення строку його дії до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не мають застосовуватися у випадку припинення поруки в силу приписів закону - ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Така умова договору (про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки третейська угода про передачу спору на вирішення третейського суду є невід'ємною частиною договору поруки, що припинився згідно із законом, дія третейської угоди так само припинилася.

Як вбачається зі спірного рішення третейського суду, Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків дійшов висновку, що порука припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не пред'явило до поручителів вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим в частині стягнення кредитних коштів з поручителів, зокрема, й ТОВ "НВФ "Вассма", було відмовлено.

Але в той же час третейський суд вважав, що порука припинилась лише з одного із зобов'язань, що витікають з договору поруки, а в іншій частині цей договір не припинився та стягнув з поручителів і боржника заборгованість з процентів та комісії за користування кредитом. Таким чином, третейський суд, трактуючи ч. 4 ст. 599 ЦК України на свій розсуд, вирішив, в якій частині договір поруки припинив свою дію, а в якій - договір не припинився (зокрема щодо третейської угоди).

З цього приводу господарський суд зазначає, що всі без виключення правовідносини та зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору поруки, є змістом цього правочину, який оформлюється договором. Якщо втрачається зміст договору (зобов'язання), то й сам договір (форма) перестає існувати.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Звідси слідує, що зміст і форма вказаного правочину (в даному випадку - поруки) є нероздільними і в своїй сукупності складають загальне поняття договору.

Діючим цивільним законодавством України не передбачено, що порука може припинятися частково (тобто щодо окремих зобов'язань - припиняється, а щодо інших - не припиняється), або, що договір поруки залишається чинним після припинення поруки (повністю або в частині).

З огляду на викладене суд відхиляє доводи банку про часткову дію договору поруки, а надана ним судова практика стосується визначення способу захисту в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, тобто в наданій практиці Верховного Суду України йдеться про те, що не є необхідним захищати своє права шляхом припинення правовідносин за договором поруки (п. 7 ст. 16 ЦК України), оскільки такі правовідносини вже припинились на підставі закону, а правильним способом захисту є визнання за ним права на припинення зобов'язання за договором поруки (п. 1 ст. 16 ЦК України). А, отже, вказаними постановами ВСУ врегульовані інші спори, ніж той, що виник під час розгляду в даній справі.

На підставі викладеного господарський суд вважає, що дія третейського застереження припинилась разом з порукою зі спливом 6-місячного терміну, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому третейський суд не міг розглядати позов у справі № 419/12.

Крім того, господарський суд враховує ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/9117/13-ц від 03.06.2013 року, залишену без змін ухвалами апеляційного суду м. Києва від 09.10.2013 р. та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014 р., якою спірне рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2013 року у справі № 419\12 про стягнення заборгованості скасовано в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за договором кредиту в сумі 1 448 423 грн. 98 коп. та третейського збору в сумі 2 276 грн. 69 коп.

Зокрема, зазначеними ухвалами судів встановлено, що 03.09.2011 р. аналогічна порука ОСОБА_1 припинилась автоматично в силу закону, а значить і третейське застереження втратило свою силу, отже, третейський суд вийшов за межі третейської угоди.

Встановлені обставини вказаними судовими інстанціями господарський суд приймає як такі, що мають значення для вирішення даного спору та рішення (ухвали) цих судів в цій частині є обов'язковими для господарського суду в силу ст. 35 ГПК України.

Крім того, суд відхиляє твердження стягувача, що, визнаючи припиненою дію договору поруки, суд фактично розглядає третейську справу по суті. З такою позицією банку господарський суд не погоджується, оскільки керуючись вимогами ст. 122-5 ГПК України, він перевіряє наявність третейської угоди (третейського застереження), а, відповідно, і її дію у часі.

Стосовно доводів представників банку про те, що заявник пропустив строки на оскарження рішення третейського суду, вказане питання було вирішене господарським судом при прийнятті та призначенні даної заяви до розгляду, а тому під час розгляду справи ці доводи повторно судом не розглядаються.

Також, під час розгляду даної справи Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків надіслав на адресу господарського суду свої пояснення щодо прийнятого ним рішення у третейській справі № 419/12 з посиланням на судову практику.

З цього приводу господарський суд зазначає, що третейський суд - є недержавним незалежним органом, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (згідно зі ст. 1 Закону України «Про третейський суд»).

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст. 3 Закону).

Рішення третейського суду є обов'язковим лише для сторін третейського спору.

Вищевказані пояснення третейського суду господарський суд не бере до уваги, оскільки третейський суд не є стороною по справі, законом не передбачено надання пояснень третейським судом під час розгляду справи про скасування рішення третейського суду, а тому вони не є доказами по справі у розумінні ст. 32-35 ГПК України.

Також господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розглянутий третейським судом спір, не був передбачений третейською угодою, ще й з інших підстав.

Так, відповідно до частини 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

З огляду на викладені норми закону вбачається, що необхідною передумовою укладення третейської угоди є існування на момент її укладення відповідного спору між сторонами, з метою передачі якого на розгляд третейського суду й укладається відповідна угода.

Отже, у випадку укладення угоди про передачу спору на вирішення третейського суду за відсутності реального існування такого спору на момент її укладення, така угода не відповідає наведеним положенням законодавства України, а тому не породжує наслідків у вигляді можливості розгляду спору в третейському суді.

Такою є позиція Верховного Суду України у справах № 6-20669св07 (ухвала від 09.12.2009 р.) та № 6-17457св10 (ухвала від 02.02.2011 р., які є обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та слідує з пояснень учасників процесу, спорів між позивачем та відповідачами під час укладення третейської угоди не існувало, а, отже, й відсутні наслідки у вигляді розгляду такої справи в третейському суді. Звідси, суд приходить до висновку, що третейським судом здійснено розгляд спору, не передбаченого третейською угодою (п. 2 ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України),

На підставі викладеного, враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Вассма" підлягає задоволенню, а рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у третейській справі № 419/12 від 20.03.2012 р. в частині стягнення із заявника кредитної заборгованості - скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у третейській справі

Згідно з п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподілу підлягають також суми судового збору, сплачені із заяв про скасування рішення третейського суду та про примусове виконання рішення третейського суду. Такий розподіл засновується на загальних засадах статті 49 ГПК; зокрема, в разі відмови в задоволенні відповідної заяви судовий збір покладається на заявника, а в разі скасування рішення третейського суду або видачі згаданого виконавчого документа - на іншу сторону третейського спору.

Керуючись ст. ст. 49, 86, 122-4 - 122-6 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Вассма" про часткове скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2013 р. у третейській справі № 419/12.

Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2013 р. у третейській справі № 419/12 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Вассма" заборгованості за договором кредиту в сумі 1 448 423,98 грн. та третейського збору в сумі 2 276,69 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Вассма" (35331, Рівненська обл., с. Городок, ідентифікаційний код 13980520) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя К.І. Головіна