Рішення

від 17.07.2006 по справі 12/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.07.2006                                                                                               Справа  № 12/124

За позовом відкритого акціонерного товариства „Мукачівський верстатозавод”,       смт. Кольчино Мукачівського району

до відповідача приватного підприємства „Мік”, смт. Кольчино Мукачівського району

про стягнення заборгованості в сумі 2 500,00 грн.

                                                                                                 Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача –Коробова С. В., (представник за довіреністю № 1273 від 17.07.2006 року)

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритого акціонерного товариства „Мукачівський верстатозавод”,  смт. Кольчино Мукачівського району до відповідача приватного підприємства „Мік”, смт. Кольчино Мукачівського району про стягнення заборгованості в сумі 2 500,00 грн.

          Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.  

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 2568530 підтверджує вручення відповідачу 12.07.2006 року ухвали від 10.07.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 2 500,00 грн. –основного боргу щодо повернення оплати за непоставлені, згідно договору № 12 від 09.08.2005 року, дрова паливні, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  рахунком № 9 від 09.08.2005 року;

-  платіжним дорученням № 502 від 07.09.2005 року;

       - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

     Заявлені вимоги позивача (претензія № 137 від 14.04.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є повернення коштів за непоставлені дрова паливні (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути попередньо оплачену вартість непоставлених дров паливних є безспірним.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

          Стягнути з приватного підприємства „Мік” (смт. Кольчино Мукачівського району, вул. Шелестівська, 170; код 22076475) на користь відкритого акціонерного товариства „Мукачівський верстатозавод” (смт. Кольчино Мукачівського району, вул. Фрідяшівська, 1; код 14360570) суму 2 500,00 (дві тисячі п'ятьсот грн.) – основного боргу та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.