Постанова

від 18.11.2013 по справі 804/10465/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р. Справа № 804/10465/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фоменко О.В.

представників позивача: Босого С.П., Голяк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПАСАТ»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «ПАСАТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 квітня 2013 року №0000532220.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс», тому що правочини укладені з ними є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами. При цьому вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися. Товари, отримані за вказаними угодами, були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме частина цього товару була продана контрагенту МП «Озон». Доводи відповідача відносно того, що є певні недоліки в заповненні видаткових та податкової накладних, а також рахунку на оплату не є підтвердженням нереальності самої господарської операції, тим більше, що всі основні реквізити в них наявні. Відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару при наявності інших бухгалтерських документів не може бути підставою для висновку про відсутність реальності здійснення господарської операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей, оскільки товарно-транспортні накладні не є первинними документами. Також не можуть бути доказом нереальності укладених позивачем з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс» правочинів висновки актів перевірки цих контрагентів, отриманих відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в яких, зокрема, значиться, що ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс» порушено ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. При цьому платник податків не несе відповідальності за порушення іншими платниками податків вимог податкового законодавства. З огляду на це позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс».

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д» на загальну суму 27161,78грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 6384,00грн. та за квітень 2012 року на суму 20777,78грн., а також неправомірно занизив податок на додану вартість за квітень 2012 року по взаємовідносинам з цим контрагентом в частині суми ПДВ у розмірі 8177,68грн., сплаченої у складі вартості отриманої від ТОВ «Ферріт-Д» пластини магнітної М28СА250, яка залишилася в залишку на складі позивача, а, отже, не була використана в його господарській діяльності з метою отримання прибутку, в той час, як, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум ПДВ є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності та отримання прибутку. Також відповідач зазначав, що по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» було встановлено завищення податкового кредиту у квітні 2012 року на суму 750,00грн. Правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів документальних позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс» від 21.12.2012р. №7210/224/36441206, №7211/224/34914473, отриманих відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, згідно яких встановлено порушення означеними контрагентами ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Також відповідач зазначав, що позивачем не було надано до перевірки сертифікат якості на поставлений товар, а надані до перевірки видаткові та податкові накладні не містять відомостей про посади та ПІБ осіб, які отримали товар, та про їх довіреності, а також щодо місця здійснення господарської операції, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання. Крім того, відповідач посилався на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару за господарськими операціями з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс», та акти його приймання-передачі, що також свідчить про нереальність укладених з ними правочинів. Таким чином, виявлені під час проведення перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства правомірно та обґрунтовано зафіксовані в акті перевірки №484/222/20232735 від 11.04.2013р., а винесене на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року №000053220 є законним та скасуванню не підлягає.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ПАСАТ» (далі - ПрАТ «ПАСАТ») (код ЄДРПОУ 20232735) перебуває на обліку в Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків.

На підставі наказу начальника Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №549 від 01.04.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором цього контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ПАСАТ» (код ЄДРПОУ 20232735) з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ферріт Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за березень та квітень 2012 року та з ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 35900849) за березень 2012 року (а.с.7).

За результатами означеної перевірки було складено акт №484/222/20232735 від 11.04.2013р., яким, зафіксовано допущення позивачем порушення приписів ст.22, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д» на загальну суму 27161,78грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 6384,00грн. та за квітень 2012 року на суму 20777,78грн., а також до заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року по взаємовідносинам з цим контрагентом (в частині отриманої від нього пластини магнітної М28СА250, яка залишилася в залишку на складі позивача) на суму 8177,68грн. Крім того позивачем було завищено податковий кредит у квітні 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» на суму 750,00грн. та завищено податкові зобов'язання за перевіряємий період по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем МП «Озон» на суму 20739,60грн.(а.с.9-29).

Означений висновок обґрунтований тим, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс» за березень та квітень 2012 року, оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.12.2012р. №7210/224/36441206, №7211/224/34914473, отриманих відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, та згідно яких встановлено порушення ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс» ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Також зазначалося, що позивачем не було надано до перевірки сертифікат якості на поставлений товар, а надані до перевірки видаткові та податкові накладні не містять відомостей про посади та ПІБ осіб, які отримали товар, та про їх довіреності, а також щодо місця здійснення господарської операції, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання. Крім того позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару за господарськими операціями з ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Ривс», а також акти його приймання-передачі, що також свідчить про нереальність укладених з ними правочинів. Щодо заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року по взаємовідносинам з цим контрагентом (в частині отриманої від нього пластини магнітної М28СА250, яка залишилася в залишку на складі позивача) на суму 8177,68грн. зазначалося, що оскільки ця пластина магнітна залишилася в залишку на складі позивача, вона не була використана в його господарській діяльності з метою отримання прибутку, в той час, як, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум ПДВ є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності та отримання прибутку.

На підставі означеного акту перевірки Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000532220 від 26.04.2013 року, яким ПрАТ «ПАСАТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 12267,00 грн., з яких за основним платежем - 8178,00грн. та за штрафними санкціями - 4089,00 грн.(а.с.8).

Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України (а.с.36-38, 41-43).

Проте рішеннями ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.06.2013р. №458/10/10-25 та Міністерства доходів і зборів України від 18.07.2013р. №7265/6/99-99-10-01-15 скарги ПАТ «ПАСАТ» були залишенні без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000532220 від 26.04.2013 року - без змін (а.с.39-40,44-45).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Так, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з пояснень Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо нарахованих сум грошових зобов'язань, сума за основним платежем визначена, виходячи з того, що на кінець 2012 року частина придбаного у ТОВ «Ферріт-Д» товару, а саме: пластина магнітна М28СА250 (некондиція) за видатковою накладною №2249 від 30.04.2012р. не була реалізована позивачем та обліковується як залишок товарів на його складі, тобто даний товар не було використано в господарській діяльності ПрАТ «ПАСАТ» з метою отримання прибутку, тому податковий кредит по операціям щодо її придбання є неправомірно сформованим (а.с.193).

Отже, донарахувань грошових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не здійснювалося, тому дослідженню підлягають взаємовідносини саме з ТОВ «Ферріт-Д».

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2012 року між ПрАТ «ПАСАТ» та ТОВ «Ферріт-Д» було укладено договір поставки №29/03, за яким ТОВ «Ферріт-Д», як постачальник, поставляє, а ПрАТ «ПАСАТ», як покупець, купує на умовах цього договору товар відповідно до специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору, в кількості та номенклатурі відповідно до умов цього договору (а.с.73-74).

Згідно п.2.1 означеного Договору загальна сума договору складається з вартості товару, що буде поставлений постачальником покупцю згідно накладних протягом дії даного договору, у відповідності до специфікацій, які є додатками до нього та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.1 цього Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар на умовах СРТ склад покупця (згідно «Інкотремс-2010»), а п.4.2 Договору передбачено, що перехід права власності на товар підтверджується накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою.

У Специфікаціях №1, №2, №3, №4, які є додатками до Договору від 29.03.2012р. №29/03, було визначено вид, кількість та вартість товару, який має бути поставлений ТОВ «Ферріт-Д» позивачу, а саме вказано, що це пластина магнітна М28СА250 (некондиція) в загальній кількості 16,948т. на загальну суму 162970,66грн., у тому числі ПДВ 27161,78грн. (а.с.75-78).

ТОВ «Ферріт-Д» були виписані рахунки №1540, №1541, №02/04, №30/04 на оплату вказаного вище товару, а саме: пластин магнітних М28СА250 (некондиція) в загальній кількості 16,948т. на загальну суму 162970,66грн., у тому числі ПДВ 27161,78грн.(а.с.79,82,87,90).

З видаткових накладних, складених відповідно до вимог п.2.1 договору поставки від 29.03.2012р. №29/03, вбачається, що ТОВ «Ферріт-Д» на підставі вказаного договору було поставлено ПрАТ «ПАСАТ» товар, означений у специфікаціях №1, №2, №3, №4 до цього договору, на загальну суму 1692970,66 грн., в тому числі ПДВ у загальному розмірі - 27161,78 грн. Також з означених видаткових накладних вбачається, що приймання товару здійснювалося головою правління ПрАТ «ПАСАТ» - Босим С.П., а також уповноваженою особою позивача за довіреністю №667 від 30.04.2012 року - Акіншевим С.М.(а.с.80,83,88,91).

При цьому позивачем надано витяг з Журналу реєстрації довіреностей щодо реєстрації довіреності №667 від 30.04.2012 року на водія ПрАТ «ПАСАТ» Акіншева С.М.(а.с.158).

Довіреність на голову правління ПрАТ «ПАСАТ» - Босого С.П. не виписувалась, оскільки керівник підприємства має право діяти без довіреності.

Слід також зазначити, що означені вище рахунки на оплату та видаткові накладні виписані від імені ТОВ «Ферріт-Д» Кобелєвим О.А. Дійсно, в рахунках та видаткових накладних не вказано посаду цієї особи, проте, з договору від 29.03.2012р. №29/03 та специфікацій до нього вбачається, що Кобелєв О.А. є директором ТОВ «Ферріт-Д», тому твердження відповідача про неможливість ідентифікувати особу, якою виписано вказані документи, є безпідставним та спростовуються наведеним.

Тим більше наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит.

Згідно договору поставки від 29.03.2012р. №29/03 ТОВ «Ферріт-Д» було виписано податкові накладні на суму поставленого товару у загальному розмірі 1692970,66 грн., в тому числі ПДВ у загальному розмірі - 27161,78 грн.(а.с.81,84,89,92).

Означені податкові накладні складені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість у розмірі 27161,78 грн. згідно перелічених вище податкових накладних була включена ПрАТ «ПАСАТ» до складу податкового кредиту в наступних періодах: у березні 2012 року у сумі 6384,00 грн., у квітні 2012 року у сумі 20777,78 грн.

Розрахунки між підприємства проводилися в безготівковій формі, що посвідчується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.85-86).

Отримання зазначеного товару від ТОВ «Ферріт-Д» позивачем відображено в журналі-ордері по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» в березні та квітні 2012 року.

Щодо транспортування товару, отриманого від ТОВ «Ферріт-Д», представники позивача суду пояснили, що перевезення товару на склад позивача здійснювалося за умовами п.4.1 договору від 29.03.2012р. №29/03 за рахунок ТОВ «Ферріт-Д», тому товарно-транспортні накладні виписувалися контрагентом і позивачу не надавалися.

При цьому суд зазначає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, яке здійснювалося його контрагентом-продавцем за власний рахунок, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження витрат господарської діяльності, у разі віднесення до них витрат на транспортування товару, а при формуванні податкового кредиту за операціями з постачання товару з віднесенням до його складу сум ПДВ, включених у вартість цього товару, даний документ не є обов'язковим.

Використання ПрАТ «ПАСАТ» товару, придбаного у ТОВ «Ферріт-Д», у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів щодо використання та подальшої реалізації пластин магнітних М28СА250 (некондинція) за договором від 03.10.2011 року №401, укладеним з Малим підприємством «ОЗОН», згідно якого ПрАТ «ПАСАТ» поставляє, а МП «ОЗОН» купує на умовах цього договору пластини магнітні М28СА250 (некондиція) відповідно специфікацій, що є невід`ємною частиною договору, в кількості та номенклатурі відповідно до умов цього договору. Строк дії означеного договору до 31 грудня 2012 року(а.с.96-97).

Згідно додаткової угоди №1 від 02.01.2012 року строк дії договору від 03.10.2011 року №401 було продовжено до 31 грудня 2013 року(а.с.98).

Також позивачем надано специфікації до договору з МП «ОЗОН» від 03.10.2011 року №401, рахунки на оплату, податкові та видаткові накладні, довіреності на уповноважену особу МП «ОЗОН» на отримання товару, відповідно до яких ПрАТ «ПАСАТ» реалізовано МП «ОЗОН» пластини магнітні М28СА250 (некондиція) в кількості 11,875т. на загальну суму 119700,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 19950,00грн. (а.с.98-112).

Транспортування товару ПрАТ «ПАСАТ» до МП «Озон» здійснювалося транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами №048391 від 02.04.2012р., №288476 від 03.04.2012р. та №298739 від 16.10.2012р. (а.с.159-161).

При цьому судом встановлено, що згідно картки бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі» за березень та квітень 2012 року ПрАТ «ПАСАТ» оприбутковано товар - пластини магнітні М28СА250 (некондиція) в кількості 16,948т. на суму без ПДВ 135808,88грн., собівартість реалізованого товару (Д-т 902 «Собівартість реалізованих товарів» та К-т «Товари на складі») становить суму 94920,50грн., залишок товару на складі становить 5,073т. на суму 40888,38грн. (ПДВ у сумі 8177,68грн.), яка обліковується станом на 31.12.2012р. як дебетове кінцеве сальдо (а.с.194).

Дійсно позивачем визнається, що означена частина товару не була ним реалізована і знаходиться на складі. Представник позивача з цього приводу пояснив, що МП «ОЗОН» має намір придбати у ПрАТ «ПАСАТ» цей залишок пластин магнітних М28СА250 (некондиція), оскільки взагалі це була цільова закупівля товару під подальшу поставку його МП «ОЗОН», який використовує вказані пластини магнітні для виготовлення магнітних сепараторів, однак, станом на теперішній час у МП «ОЗОН» не має коштів для їх придбання. Проте, передбачити станом на час закупівлі пластин магнітних М28СА250 (некондиція) у ТОВ «Ферріт-Д», що у МП «ОЗОН» не вистачить коштів на придбання частини цього товару, позивач не міг.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит у сумі 8177,68грн. за господарськими операціями з ТОВ «Ферріт-Д», реальність яких підтверджується відповідними первинними документами, в тому числі і податковими накладними, а факт не реалізації частини товару, придбаного у вказаного контрагента, у складі вартості якого ПрАТ «ПАСАТ» було сплачено податок на додану вартість у сумі 8177,68грн. протягом перевіряємого періоду не є підставою для позбавлення платника податку права на нарахування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, таке право виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доводи відповідача, викладені у акті перевірки№484/222/20232735 від 11.04.2013р. про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт-Д», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д», проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, згідно якого встановлено порушення означеним суб'єктом господарювання приписів ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, судом також не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 122 грн. 67 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 122 грн. 67 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 26.04.2013р. №0000532220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» (код ЄДРПОУ 20232735) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 122 грн. 67 коп. (сто двадцять дві гривні шістдесят сім копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова