Ухвала

від 11.03.2014 по справі 803/1617/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р. Справа № 876/15674/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Багірова Р.А.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Престиж-Україна» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.06.2013 року № 0007801503, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 96535,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48267,50 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що доводи відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що станом на 31 січня 2013 року імпортовані у січні 2013 року товарно-матеріальні цінності ним не реалізовані, а за даними бухгалтерського обліку обліковуються на рахунку 28 «Товари на складі» та не використані підприємством у господарській діяльності, є необґрунтованими, суперечать чинному податковому законодавству, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняте на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню. На думку суду, позивачем повністю дотримано передбаченого законодавством порядку формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування сум податку, а також відсутні підстави, передбачені п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, за яких платники податку не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що матеріалами перевірки підтверджується факт про завищення позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника на 96535,00 грн., оскільки перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено, що причиною виникнення у ТзОВ «Престиж-Україна» від'ємного значення є придбання (імпорт) у значному обсязі товарно-матеріальних цінностей від нерезидента «EGEN S.A.» (Польща). Однак станом на 31 січня 2013 року імпортовані у січні 2013 року товарно-матеріальні цінності позивачем не реалізовані, а за даними бухгалтерського обліку обліковуються на рахунку 28 «Товари на складі» та не використані підприємством у господарській діяльності. Таким чином, всупереч вимогам пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивач завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року на вказану суму.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період 14-18.05.2013 року працівники Луцької об'єднаної державної податкової інспекції провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Престиж-Україна» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яке було відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2013 року № 3099/15.3/33381637.

В акті перевірки зазначено про порушення вимог пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 96535,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 17.06.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007801503, яким ТзОВ «Престиж-Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 96535,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48267,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як встановив суд, 19 березня 2013 року ТзОВ «Престиж-Україна» подало до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в розмірі 96535,00 грн.

Відповідач провів камеральну перевірку даної декларації, за результатами якої порушень позивачем вимог законодавства не встановлено, що підтверджується довідкою (висновком) від 19.04.2013 року № 753/15-2/33381637.

Однак, як зазначено вище, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Престиж-Україна» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за лютий 2013 року відповідач дійшов висновку про завищення позивачем заявленої суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 96535,00 грн., в зв'язку з чим було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на вказану суму та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48267,50 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області Міністерства доходів і зборів України від 08.07.2013 року № 628/10/10.2-06 оскаржене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а первинна скарга позивача без задоволення.

Як вбачається із змісту акта перевірки від 04.06.2013 року № 3099/15.3/33381637, висновки податкового органу про завищення ТзОВ «Престиж-Україна» суми бюджетного відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року на 96535,00 грн. ґрунтуються на тому, що придбані (імпортовані) позивачем у січні 2013 року товарно-матеріальні цінності, податок на додану вартість щодо яких сплачено при розмитненні товару і включено до податкового кредиту в декларації за січень 2013 року, станом на 31 січня 2013 року не реалізовані, оскільки залишились на складах, тобто не використані підприємством при здійсненні його господарської діяльності у відповідних звітних періодах.

Відповідно до 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. пп. 14.1.18, 14.1.181 цього пункту бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. А податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 цієї статті передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

А відповідно до п. 200.4 даної статті якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту наведених норм від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду при відсутності податкового боргу за попередні податкові періоди зараховується до податкового кредиту наступного періоду та у випадку від'ємного значення та частина суми податку, що була фактично сплачена (постачальнику чи до Державного бюджету) може бути заявлена платником податку до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з п. 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Колегія суддів враховує, що виключний перелік підстав, за якими платник податку не має права на бюджетне відшкодування, визначений п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: платник податку на додану вартість зареєстрований як такий менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); платник податку мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Інших підстав, за наявності яких платник податків не має права на бюджетне відшкодування, податковим законодавством не передбачено.

Як встановив суд, ТзОВ «Престиж-Україна» зареєстроване платником податку на додану вартість 19.04.2005 року на підставі свідоцтва № 1002266971, тобто зареєстроване платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців до місяця за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, а загальний обсяг постачання лише за січень 2013 року становить 786095,00 грн. без податку на додану вартість, тобто перевищує заявлену суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, обмеження щодо права отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, встановлені п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, у ТзОВ «Престиж-Україна» станом на день подання декларації за лютий 2013 року були відсутні.

Як вбачається з поданої ТзОВ «Престиж-Україна» податкової декларації ТзОВ «Престиж-Україна» з податку на додану вартість за лютий 2013 року, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду становить 0 грн. (рядок 18), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 21 декларації) 96535,00 грн.

Отже, залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 96535,00 грн., тому позивач мав право на отримання бюджетного відшкодування на вказану суму.

Крім того, як встановив суд, від'ємне значення податку на додану вартість, яке позивач задекларував в січні 2013 року і заявив до відшкодування в лютому 2013 року, сформувалося у зв'язку з придбанням (імпортом) товарно-матеріальних цінностей (плитка керамічна, вироби з корка, шафи та стелажі металеві експозиційні) у нерезидента «EGEN S.A.» (Польща).

Податок на додану вартість при їх імпортуванні позивач сплатив до Державного бюджету, що підтверджується вантажними митними деклараціями від 04.01.2013 року № 000297, від 17.01.2013 року № 002195 та від 18.01.2013 року № 002484.

В акті перевірки від 04.06.2013 року № 3099/15.3/33381637 відповідач зазначає, що не встановлено відхилень між даними платника та даними перевірки щодо сплати митним органам податку на додану вартість у сумі 125000,00 грн. (з яких в подальшому було заявлено бюджетне відшкодування у сумі 96535,00 грн.) за вказаними вище вантажними митними деклараціями.

Також перевіркою виявлено, що у періоді, який перевірявся, ТзОВ «Престиж-Україна» займалося оптовою торгівлею імпортованими товарно-матеріальними цінностями (плитки керамічної, корка), а імпортовані у січні 2013 року товари позивач частково реалізував покупцям.

Товар, імпортований на митну територію України, ТзОВ «Престиж-Україна» облікувало на складі, а Оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 «Товари на складі» підтверджується факт його часткової реалізації в межах господарської діяльності позивача, зокрема, сальдо на початок січня становило 2433111,18 грн., а на кінець періоду 2402985,11 грн., що свідчить про наявність реалізації товарів зі складу.

На підтвердження використання в господарській діяльності зазначеного вище товару позивач також надав копії договорів відповідального зберігання шаф металевих експозиційних для настінної плитки та плитки згідно зі специфікацією від 19.02.2013 року № 19/02-02, від 11.02.2013 року № 11/02-03, від 22.02.2013 року № 22/02-02, від 11.02.2013 року № 11/02-04, від 11.02.2013 року № 11/02/13 та від 22.02.2013 року № 22/02-02, а також актами прийому-передачі до них.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України використання платником податку придбаних товарів (послуг), основних фондів у межах його господарської діяльності є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції за правилами даної норми право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому за результатами проведеної перевірки позивача відповідач не встановив безпідставного формування податкового кредиту, а також здійснення операцій, не обумовленими економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також суд першої інтенції дійшов правильного висновку, що нормами податкового законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та повернення суми бюджетного відшкодування в разі обліку товарно-матеріальних цінностей на субрахунку «Товари на складі».

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки суд першої інстанції задовольнив позов повністю, на користь ТзОВ «Престиж-Україна» відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України правильно присуджено з Державного бюджету України 1448,00 грн. документально підтверджених понесених позивачем судових витрат, а саме судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжним дорученням від 18.07.2013 року № 1591.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 803/1617/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 14.03.2014 року