Ухвала

від 10.02.2015 по справі 803/1617/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/15799/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бившевої Л.І.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - ДПІ) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Україна» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0007801503 від 17.06.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ підлягає скасуванню, оскільки прийняте у порушення вимог чинного законодавства України.

2 серпня 2013 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0007801503 від 17.06.2013 року визнане протиправними та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 14.05.2013 року до 18.05.2013 року ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яке відображене у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, за наслідками якої 4.06.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство порушило вимоги пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 96 5353,00 грн.

17 червня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007801503 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 96 535,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 48 267,50 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 19.03.2013 року Товариство надало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року разом із заявою щодо повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника, у розмірі 96 535,00 грн.

Відповідно до довідки ДПІ від 19.04.2013 року при здійснені камеральної перевірки зазначеної декларації Товариства не були виявлені порушення вимог чинного законодавства України.

Згідно з актом перевірки висновки ДПІ щодо завищення Товариством суми бюджетного відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року обґрунтовані тим, що придбані (імпортовані) Товариством у січні 2013 року товарно-матеріальні цінності, податок на додану вартість щодо яких сплачено при розмитнені товару він включений до податкового кредиту в декларації за січень 2013 року, станом на 31 січня 2013 року не реалізовані, не використані підприємством при здійсненні господарської діяльності у відповідних звітних періодах.

Відповідно до п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) обліку.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізуючи зазначені норми, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду при відсутності податкового боргу за попередні податкові періоди зараховується до податкового кредиту наступного періоду та у випадку від'ємного значення та частина суми податку, що була фактично сплачена (постачальнику чи до Державного бюджету) може бути заявлена платником податку до бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Товариство зареєстроване платником податку на додану вартість 19.04.2005 року, більше 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, а загальний обсяг постачання за січень 2013 року, становив 786 095,00 грн., без податку на додану вартість, що перевищує заявлену суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, обмеження щодо прав отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, встановлені п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, у Товариства при подані декларації за лютий 2013 року відсутні.

Відповідно до податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за лютий 2013 року позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду становить 0 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду 96 535,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що від'ємне значення податку на додану вартість, яке Товариство задекларувало в січні 2013 року і заявило до відшкодування в лютому 2013 року, сформувалося у зв'язку з придбанням (імпортом) товарно-матеріальних цінностей. Податок на додану вартість при їх імпортуванні Товариство платило до Державного бюджету, для підтвердження чого надані вантажно-митні декларації №000297 від 4.01.2013 року, № 002195 від 17.01.2013 року та №002484 від 18.01.2013 року.

Для підтвердження використання в господарській діяльності Товариства зазначеного товару були надані: договори відповідального зберігання №19/02-02 від 19.02.2013 року, №11/02-03 від 11.02.2013 року, №22/02-02 від 22.02.2013 року, №11/02-04 від 11.02.2013 року, №11/02/13 від 11.02.2013 року та №22/02-02 від 22.02.2013 року; акти прийому-передачі.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України використання платником податку придбаних товарів (послуг), основних фондів у межах його господарської діяльності є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в податкових операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За результатами здійсненої ДПІ перевірки Товариства не встановлено безпідставне формування податкового кредиту, а також здійснення операцій, не обумовленими економічними причинами.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бившева Л.І.

Юрченко В.П.