Постанова

від 19.02.2014 по справі 16/268-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» лютого 2014 року Справа № 16/268-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - Цимбала В.П., довіреність без номера від 01.08.2013 р.

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - Вербицького Д.В., довіреність № 2207/14-13 від 22.04.2013 р.

третіх осіб:

1. ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Суми - Бондаренка І.І., довіреність № 142 від 25.12.2013 р.

2. Дочірнього підприємства "Сумський комбінат хлібопродуктів ДАК "Хліб України", м. Суми - не з'явився;

3.ТОВ "Євроресурси" м. Суми, - не з'явився;

4. ВАТ "Сумивтормет", м. Суми - не з'явився;

5.ТОВ "Горобина", м. Суми - не з'явився;

6.ТОВ "Укртехносинтез", м. Суми - не з'явився;

7.ТОВ "Ленора", м. Дніпропетровськ - не з'явився;

8.ДП "Сумиспирт", с. Стецьківка Сумського району Сумської області, - не з'явився

9.ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ - не з'явився;

10. ЗАТ "Укрвторчормет", м. Київ - не з'явився;

11. Приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір", м. Миколаїв, - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№185С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 19 листопада 2013 року у справі №16/268-08

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Спектр-СІП" у формі ТОВ, м. Суми,

до

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Суми,

2. Міністерства транспорту та зв'язку України, м.Київ

треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1. ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Суми,

2. Дочірнього підприємства "Сумський комбінат хлібопродуктів ДАК "Хліб України", м. Суми,

3.ТОВ "Євроресурси", м. Суми,

4. ВАТ "Сумивтормет", м. Суми,

5.ТОВ "Горобина", м. Суми,

6.ТОВ "Укртехносинтез", м. Суми,

7.ТОВ "Ленора", м. Дніпропетровськ,

8.ДП "Сумиспирт", с. Стецьківка Сумського району Сумської області,

9.ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ,

10. ЗАТ "Укрвторчормет", м. Київ,

11. Приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір", м. Миколаїв,

про розірвання договору та визнання права власності ,-

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-комерційне підприємство «Спектр-СІП», позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відповідача в якому просив суд розірвати укладений між сторонами договір оренди під'їзних колій від 29 лютого 2008 року , а також визнати за позивачем право власності на наступне майно:

- під'їзну колію № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.;

- під'їзні колії № 1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.;

- під'їзні колії №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2323 м.;

- під'їзні колії №№ 14, 15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.;

- під'їзну колію № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.;

- під'їзну колію №21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2008 року у справі 16/268-08 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009 року рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2008 року у справі №16/268-08 в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на під'їзну колію № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.; під'їзні колії № 1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.; під'їзні колії №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2323 м.; під'їзні колії №№ 14, 15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.; під'їзну колію № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.; під'їзну колію №21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м. рішення скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В іншій частині рішення залишено без змін.

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Сумської області від 08.12.2009 р. до участі у справі в якості другого відповідача залучено Міністерство транспорту та зв'язку України, а ухвалою господарського суду Сумської області від 23.11.2009 р. залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2013 р. у справі № 16/268-08 (головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Лущик М.С., суддя Джепа Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2013 року у справі № 16/268-08 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається зокрема на те, що господарський суд Сумської області не оцінював та взагалі не досліджував надані позивачем під час нового розгляду справи докази того, що спірне майно ним було побудовано по існуючій схемі до паспорту шляхів виконаного ПКТБ «Укрпромжелдортранс», замість під'їзних колій та стрілочних переводів, списаних та демонтованих Сумським МППЗТ.

Позивач зазначає, що зазначені списання та демонтаж колій та стрілочних переводів, які належали Сумському МППЗТ було проведено ще до корпоратизації цього підприємства, а тому це майно не увійшло до статутного фонду ВАТ «Сумське МППЗТ», про що зазначено в постановах Харківського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України по справі № 17/119-07.

Окрім цього позивач вказує на те, що, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції не врахував, що на теперішній час третя особа-ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» незаконно використовує спірне майно, ототожнюючи його з майном, яке колись належало Сумському МППЗТ та було демонтовано.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору -ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. по справі № 17/119-07 встановлено, що списання та демонтаж колій та стрілочних переводів, які належали Сумському МППЗТ проводились за відсутності відповідних дозволів та документів, що необхідні для списання основних фондів, які належать до державної власності та за відсутності дозволів Укрзалізниці як на реконструкцію чи демонтаж, так і на будівництво спірних під'їзних колій.Тому, на думку третьої особи, відповідне майно не вибуло у встановленому порядку з державної власності.

Крім цього, третя особа зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 р. у справі № 8/147-10, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 р. визнано недійсними укладені між позивачем та Сумською міською радою договори оренди земельних ділянок, на яких розташоване спірне майно.

Також третя особа зазначає на відсутність у позивача документів, які необхідні для відкриття та постійної експлуатації новозбудованої залізничної колії, перелік яких встановлено статтями 64, 65, 67 Статуту залізниць України та пунктами 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та які, на її думку, є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію, а семе: акту введення в експлуатацію та встановлення залізницею; Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії-для новозбудованої залізничної колії; масштабного плану; технічного паспорту; поздовжнього та поперечного профілів залізничних колій; креслення штучних споруд.

Окрім цього третя особа зазначає, що відсутність спірного майна у власності позивача підтверджується відсутністю у нього:

- проекту на будівництво або реконструкцію спірних колій, узгодженого з Укрзалізницею та акту введення в експлуатацію, які передбачені нормами Статуту залізниць України, Статуту залізниць СРСР, наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 05.10.1994 р. № 48 «Управління, організація і технологія прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94»;

- дозволу на будівництво і реконструкцію залізничних під'їзних колій та стрілочних переводів відповідно до Державних будівельних норм А.3.1-2-93 «Порядок видачі дозволів на виконання будівельних робіт», затверджених наказом Міністерства України у справах будівництва і архітектури України від 10.08.1993 р. № 136;

- первинних документів на будівництво та реконструкцію спірних колій та стрілочних переводів.

Також зазначає, що доказом того, що для позивача не виготовлявся технічний паспорт на спірні залізничні колії є те, що наданий ним технічний паспорт співпадає з номером технічного паспорту ВАТ «Сумське МППЗТ» та в наданому позивачем технічному паспорті зазначено, що він виготовлений на замовлення ВАТ «Сумське МППЗТ» згідно з договором № 73 ТЖ 2001 від 16.11.2001 р.

При цьому зазначає, що наданий позивачем технічний паспорт на спірні під'їзні колії має ознаки підробки, що вбачається з листа прокуратури Сумської області від 13.10.2011 р., в якому зазначено про порушення стосовно посадових осіб позивача кримінальної справи.

Представник другого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

При цьому посилається на ті ж самі обставини, що й третя особа у відзиві на апеляційну скаргу.

Перший відповідач, а також інші треті особи, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників позивача, другого відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

29 лютого 2008 року між Виробничо-комерційним підприємством "Спектр-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (перший відповідач) був укладений договір оренди під'їзних колій (далі за текстом - "Договір"), відповідно до умов якого позивач передав першому відповідачу під'їзні колії (об'єкт оренди) згідно з додатком №1 для використання в господарській діяльності з метою надання транспортних послуг.

Згідно з актом прийому-передачі від 29 лютого 2008 року наступні під'їзні колії були передані позивачем першому відповідачу: №18 включно СП №144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами загальною довжиною - 348 м; №3 включно СП №4 до складу ПММ, №№1,2 включно СП №№ 6,8 до цеху по ремонту локомотивів загальною довжиною - 374 м; №№ 6,7,8,9,10,11,12 включно СП №№ 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського КХП загальною довжиною - 2 323 м; №№ 14, 15 включно СП №№ 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет" довжиною - 348 м; №21 включно СП №42 ділянка з'єднання з коліями загального користування ст. Суми до СП №102, 158, 160, 161, 164, 166, 174 до підприємства теплових мереж загальною довжиною - 1542 м.

Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що об'єкт оренди передається першому відповідачу з наступною умовою: перший відповідач зобов'язується здійснити вибірковий капітальний ремонт під'їзних колій за власний рахунок в обсягах, передбачених дефектним актом (Додаток №2). Після здійснення капітального ремонту сума понесених орендарем витрат зараховується в рахунок майбутніх орендних платежів.

Відповідно до п.7.1. Договору перший відповідач зобов'язувався розпочати капітальний ремонт колій на протязі десяти календарних днів, з моменту передачі об'єкта оренди, тобто з 10 березня 2008 року, проте, в порушення вказаних вище умов договору, роботи по капітальному ремонту у встановлений термін розпочаті не були, в зв'язку з цим позивач звернувся до першого відповідача з листом №57 від 13 березня 2008 року, в якому йому було нагадано про необхідність виконання зобов'язання за Договором.

У своїй відповіді листом без номеру від 24 березня 2008 року СПД-ФО ОСОБА_4 повідомив позивача про неможливість здійснення капітального ремонту на виконання умов Договору, посилаючись на відсутність коштів для цього.

Зважаючи на вказану відмову від виконання зобов'язання за Договором, позивач направив першому відповідачу вимогу № 70 від 01 квітня 2008 року про розірвання договору та повернення орендованого майна на протязі 10 днів з моменту розірвання договору.

У відповідь на цю вимогу перший відповідач листом без номеру від 09 квітня 2008 року відмовився розірвати договір та повернути орендоване за ним майно, мотивуючи свою відмову тим, що позивач не є власником цього майна і не має на нього правовстановлювальних документів.

В подальшому, рішенням господарського суду Сумської області від 22 травня 2008 року у даній справі позов було задоволено: визнано за Виробничо-комерційним підприємством "Спектр-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на наступні під'їзні колії: під'їзна колія № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.; під'їзні колії №1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.; під'їзні колії № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2323 м.; під'їзні колії № 14, 15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.; під'їзна колія № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.; під'їзна колія № 21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166,174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м.; розірвано договір оренди під'їзних колій, укладений 29.02.2008 між ВКП "Спектр-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, а також стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на користь ВКП "Спектр-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2009 р. в цій же справі рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2008 р. у справі №16/268-08 в частині задоволення позовних вимог про визнання за Виробничо-комерційним підприємством "Спектр-СІП" у формі ТОВ права власності на під'їзні колії: під'їзна колія № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.; під'їзні колії № 1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.; під'їзні колії № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2323 м.; під'їзні колії № 14,15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.; під'їзна колія № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.; під'їзна колія № 21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м, - скасоване, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2008 р. у справі № 16/268-08 залишено без змін.

Таким чином, предметом нового розгляду у даній справі та, відповідно, апеляційного перегляду прийнятого під час такого розгляду рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2008 р. у справі № 16/268-08 є позовні вимоги про визнання права власності на спірні під'їзні колії зі стрілочними переводами.

Вищий господарський суд України, повертаючи зазначеною постановою справу на новий розгляд зазначив на те, що суд першої інстанції не витребував у сторін та не дослідив докази, які б свідчили про те, що спірне майно було власністю відповідача на момент звернення до суду з вимогою про визнання права власності, та про відсутність прав на вищезгадане майно у третіх осіб, а також про те, чи не перебувають вказані обєкти у спорі, в тому числі, спорі про визнання права власності з іншими особами. Суд не дослідив, чи вплине рішення на права осіб, не залучених до участі у справі, та не вирішив питання про необхідність залучення таких осіб до участі у справі.

Також Вищий господарський суд України зазначив на те, що судом першої інстанції не було враховано та не надано належної правової оцінки фактам, встановленим у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2008 у справі 17/119-07 та рішенні господарського суду Сумської області від 03.03.2008 у справі № 9/599-07, що позивач не є власником залізничних колій від стрілочного переводу № 118 до воріт та на території ДП ДАК "Хліб України" Сумський комбінат хлібопродуктів довжиною 2 323 м, оскільки залізничні колії та стрілочні переводи в установленому порядку з державної власності не вибували.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вимог про визнання права власності на спірне майно позивач посилається зокрема на те, що спірні під'їзні колії зі стрілочними переводами було побудовано позивачем по існуючій схемі до паспорту шляхів виконаного ПКТБ «Укрпромжелдортранс», замість списаних та демонтованих Сумським МППЗТ під'їзних колій та стрілочих переводів.

При цьому позивач зазначає, що: спірні під'їзні колії зі стрілочними переводами він побудував власними зусиллями та за власні кошти (господарським способом); на земельних ділянках, які Сумська міська рада надала позивачу в оренду та постійне користування; вказане майно було прийнято до експлуатації та поставлено на баланс позивача; після будівництва та здачі в експлуатацію вказаного майна на нього за замовленням позивача Київським ПКТБ було виготовлено технічний паспорт.

Проте, як зазначає позивач, його право власності оспорив перший відповідач в листі б/ н від 09.04.2008 р., вказавши в якості мотивів відмови повернути спірне майно те, що позивач не є його власником та не має на нього правовстановлювальних документів.

Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, господарський суд Сумської області послався на наступні підстави.

Згідно з ч.2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 05.10.1994 р. №48 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94" підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт.

Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Зі змісту п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. №644 вбачається, що відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію. На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до ст.. 67 Статуту залізниць. Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

Аналогічний перелік документів, які необхідні для відкриття постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подачі на цю колію рухомого складу, міститься у ст.ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 р. №270, а отже вичерпним переліком документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію, є: акт введення в експлуатацію; встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; Технічний паспорт; поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; Креслення штучних споруд.

Перелічені документи у позивача відсутні.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 р. у справі №8/147-10 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.04.2000 р., укладений між Сумською міською радою і ВКП "Спектр-Сіп" у формі ТОВ, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 1397 та зареєстрований у Сумському міськвиконкомі у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25.05.2000 р. № 137, за яким ВКП "Спектр-Сіп" у формі ТОВ отримало в орендне користування земельну ділянку площею 17 638 кв.м., яка знаходиться на вулиці Тополянська, 21-а в місті Суми, а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2002 р., укладений між Сумською міською радою і ВКП "Спектр-Сіп" у формі ТОВ, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 452, за яким ВКП "Спектр-Сіп" у формі ТОВ отримало в орендне користування земельну ділянку площею 8006 кв.м., яка знаходиться в м. Суми, район вулиці 1-ї Заводської. Дане рішення набрало законної сили та було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі №8/147-10 та постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 р. в цій же справі. Зазначеними рішенням господарського суду Сумської області та постановою Вищого господарського суду України було встановлено, що залізничні колії та стрілочні переводи, визнання права власності на які є предметом розгляду в даній справі, є державною власністю, а також зазначено, що відсутні належні дозволи та документи, необхідні для списання основних фондів, що належать до державної власності, відсутні дозволи Укрзалізниці як на реконструкцію чи демонтаж, так і на будівництво під'їзних колій. В зв'язку з чим посилання ТОВ ВКП "Спектр-сіп" щодо створення ним під'їзних колій не знайшло дійсного підтвердження, оскільки майно не вибувало в установленому порядку з державної власності. Такими доказами власності також не являються лист № 236 від 26.12.97 р. ВКП "СПЕКТР-СІП", лист № 944 від 29.12.97 р. Сумського МППЗТ, від 03.1998 р № 266/13, від 31.07.97р. № 406/13 Українського об'єднання ДМППЗТ "Укрпромзалізтранс" щодо списання колій та відмова Сумського МППЗТ від земельних ділянок під своїми коліями ТОВ ВКП "Спектр-сіп", що не є підставою для оформлення земельних ділянок під розташування дорожніх колій, так, як в технічній документації ВКП "Спектр-сіп" з землеустрою відсутні проекти будівництва залізничних колій, погодженого з Укрзалізницею (згідно статуту залізниць України від 06.04.1998 р.) акт приймання будівництва залізничних колій державною комісією в експлуатацією.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009 р. у справі №16/268-08 встановлено, що позивач не є власником залізничних колій від стрілочного переводу №118 до воріт та на території ДП ДАК "Хліб України" Сумський комбінат хлібопродуктів довжиною 2 323 м, оскільки залізничні колії та стрілочні переводи в установленому порядку з державної власності не вибували.

Крім того знаходження державного майна на балансі позивача не є підставою для визнання за ним права власності на державне майно, яке не втрачає статусу об'єкта державної власності, оскільки баланс не визначає підстав знаходження майна у володінні підприємства (установи, організації).

Частиною 2 ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірні під'їзні колії зі стрілочними переводами, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.

Відповідно до положень статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як було наведено вище, предметом позову у даній справі є визнання права власності позивача на залізничні колії із стрілочними переводами.

Вказане право не визнається першим відповідачем, про що свідчить його лист без номеру від 09 квітня 2008 року про відмову розірвати договір та повернути орендоване за ним спірне майно з тих мотивів, що позивач не є власником цього майна і не має на нього правовстановлювальних документів.

Також це право не визнається другим відповідачем, про що свідчать його пояснення по справі та відзиви на позов і апеляційну скаргу.

Згідно з пунктом 64 Статуту залізниць України до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам -суб`єктам підприємницької діяльності.

Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до 181 Цивільного кодексу України України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;

Виходячи з наведених норм, спірні залізничні під'зні колії зі стрілочними переводами відповідно до вказаної статті належать до нерухомого майна, оскільки розташовані на земельній ділянці і їх переміщення призведе до їх суттєвого знецінення та зміни цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, спірне нерухоме майно було збудовано позивачем без узгодженого з Укрзалізницею акту введення в експлуатацію, складання якого передбачено нормами Статуту залізниць України, Статуту залізниць СРСР, наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 05.10.1994 р. № 48 «Управління, організація і технологія прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94» та без дозволу на будівництво і реконструкцію залізничних під'їзних колій та стрілочних переводів, отримання якого необхідно відповідно до Державних будівельних норм А.3.1-2-93 «Порядок видачі дозволів на виконання будівельних робіт», затверджених наказом Міністерства України у справах будівництва і архітектури України від 10.08.1993 р. № 136;

Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином спірне нерухоме майно побудоване позивачем самочинно, тобто без відповідних дозвільних документів на будівництво .

Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вищевикладених положень чинного законодавства вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень будівельних норм і правил,відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що спірні залізничні під'їзні колії зі стрілочними переводами були побудовані позивачем по існуючій схемі до паспорту шляхів виконаного ПКТБ «Укрпромжелдортранс», замість під'їзних колій зі стрілочними переводами, списаних та демонтованих Сумським МППЗТ, що підтверджено відповідними актами комісій Сумського МППЗТ щодо обстеження технічного стану та актами на списання основних засобів..

Вказане будівництво було здійснено позивачем власними силами та за власні кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, видатковими накладними на отримання матеріалів для будівництва, а також податковими накладними.

Також з матеріалів справи вбачається, що спірні під'їзні колії розташовані на земельних ділянках, які Сумська міська рада надала позивачу в оренду та у постійне користування, що підтверджується договорами оренди земельної ділянки від 10.04.2000 р. та від 13.03.2002 р., а також актом на право постійного користування землею серії СМ 0036, № 36.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання місцевого господарського суду як на одну з підстав для відмови в позові на те, що зазначені договори оренди землі були визнані недійсними рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 р. у справі №8/147-10, оскільки відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України зобов'язання за недійсним договором оренди припиняються лише на майбутнє.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України , викладеною в пункті 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

З матеріалів справи не вбачається, що самочинне будівництво позивачем спірних під'зних колій порушує права інших осіб.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання суд першої інстанції , другого відповідача та ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. по справі № 17/119-07, рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2008 р. у справі № 9/599-07 рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 р. у справі №8/147-10 встановлено, що позивач не є власником залізничних колій від стрілочного переводу № 118 до воріт та на території ДП ДАК «Хліб України» Сумський комбінат хлібопродуктів довжиною 2 323 м., оскільки залізничні під'їзні колії та стрілочні переводи не вибули у встановленому порядку з державної власності.

Колегія суддів зазначає, що рішення у справах № 17/119-07 та № 9/599-07, 8/147-10 не встановлюють преюдиційних фактів, тобто фактів, які не підлягають повторному доказуванню у даній справі, оскільки відсутнє повне співпадання суб'єктного складу у вказаних справах з даною справою, як того вимагає ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України для преюдиційних рішень.

До того ж, преюдиціальне значення зазначеною статтею ГПК України надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями, але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом

Не надається преюдиціальне значення також фактам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема , встановлювати або вважати доведеними обставини ( ч. 2 ст. 111-7 ГПК України).

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

До того ж, як було наведено вище, спірні під'їзні колії та стрілочні переводи побудовані позивачем власними силами та за власні кошти, замість під'їзних колій та стрілочних переводів, списаних та демонтованих Сумським МППЗТ, а тому спірне майно створено не внаслідок переробки іншої речі, в тому числі перебудови державного майна, а внаслідок здійснення нового самочинного будівництва.

Зазначені списання та демонтаж колій та стрілочних переводів, які належади Сумському МППЗТ було проведено ще до корпоратизації цього підприємства, а тому це майно не увійшло до статутного фонду ВАТ «Сумське МППЗТ», про що зазначено в постановах Харківського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України по справі № 17/119-07.

Також матеріалами технічного звіту позивача, а саме: технічним паспортом позивача на спірні під'їзні колії та актами вводу їх в експлуатацію підтверджується, що будівництвом спірного майна не порушено будівельні норми та правила.

Третя особа та другий відповідач посилаються на те, що для позивача не виготовлявся технічний паспорт на спірні залізничні колії, оскільки наданий ним технічний паспорт співпадає з номером технічного паспорту ВАТ «Сумське МППЗТ» та в наданому позивачем технічному паспорті зазначено, що він виготовлений на замовлення ВАТ «Сумське МППЗТ» згідно з договором № 73 ТЖ 2001 від 16.11.2001 р. Вказують, що наданий позивачем технічний паспорт на спірні під'їзні колії має ознаки підробки, що вбачається з листа прокуратури Сумської області від 13.10.2011 р., в якому зазначено про порушення стосовно посадових осіб позивача кримінальної справи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що наданий позивачем технічний паспорт на під'їзні колії ( т. 2 а.с. 16-20, т. 10 а.с. 98-110, т. 11 а.с. 53-67) та технічний паспорт на під'їзні колії ВАТ «Сумське МППЗТ» ( т. 11 а.с. 33-52) є різними технічними паспортами за своїм змістом та характером.Зокрема в них зазначені різні володільці (ВКП «Спектр-Сіп» та ВАТ «Сумське МППЗТ») та різні технічні характеристики.

Наявність порушеного кримінального провадження стосовно посадових осіб позивача не підтверджує факт підробки технічного паспорту на спірне майно, оскільки, виходячи з положень статті 62 Конституції України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України такий факт для господарського суду може підтверджуватись лише відповідним обвинувальним вироком з кримінальної справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що третя особа та другий відповідач безпідставно ототожнюють спірне майно з майном, яке колись належало Сумському МППЗТ та було ним демонтоване та списане.

Отже, в даному випадку наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне самовільно збудоване нерухоме майно.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання місцевого господарського суду на те, що спірне майно не було прийнято у встановленому порядку до експлуатації з посиланням на положення ч. 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) і якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Стаття 331 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні правовідносин, які стосуються предмету даного спору, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової нерухомої речі (самочинному будівництві) були порушені, а як було наведено вище, визначення самочинного будівництва передбачає відсутність при здійсненні будівництва належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 12.02.2008 р. у справі № 11/30-07

Також колегія суддів відхиляє посилання господарського суду першої інстанції як на одну з підстав для відмови в позові на відсутність у позивача повного пакету документів, необхідних для відкриття та постійної експлуатації спірних під'їзних колій, який передбачено ст. 64, 67 Статуту залізниць України та пунктами 1.3.,1.4. 1.5. правил обслуговування залізничних під'їзних колій, а саме: актів прийняття в експлуатацію, масштабного плану з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, технічного паспорту, поздовжнього профілю і креслення споруд, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії.

При цьому колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно ототожнив юридичну можливість постійної експлуатації майна з наявністю правових підстав для набуття права власності на нього.

Як було наведено вище, в даному випадку наявні передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України умови, які є підставами для визнання за позивачем права власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно. Вказані умови не поставлені чинним законодавством у залежність від наявності у особи на час подання відповідного позову документів, які надають їй право постійної експлуатації цього майна.В подальшому, після визнання за особою права власності на це майно, вона не позбавлена права та можливості отримати відповідні документи для оформлення права на постійну експлуатацію власного майна.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом Харківської області при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неналежній правовій оцінці цих обставин, з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне майно.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ч.1 статті 104 , статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 19 листопада 2013 року у справі №16/268-08 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати за Виробничо-комерційним підприємством «СПЕКТР-СІП» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (40022, м. Суми, вул. Перша Залізнична 1/1, код ЄДРПОУ-14008643) право власності на наступні під'їзні колії:під'їзну колію № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.; під'їзні колії № 1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.; під'їзні колії №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2323 м.; під'їзні колії №№ 14, 15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.; під'їзну колію № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.; під'їзну колію №21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови складено 17.02.2014 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.