Постанова

від 24.04.2014 по справі 16/268-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 16/268-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на постановувід 12.02.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 16/268-08

господарського суду Сумської області

за позовомВиробничо-комерційного підприємства "Спектр-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до 1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, 2) Міністерства інфраструктури України, треті особи 1) Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Сумської філії; 2) Дочірнє підприємство "Сумський комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України"; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурси"; 4) Відкрите акціонерне товариство "Сумивтормет"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина"; 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехноситез"; 7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленора"; 8) Державне підприємство "Сумиспирт"; 9) Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"; 10) Закрите акціонерне товариство "Укрвторчормет"; 11) Приватна виробничо-комерційна фірма "Кальтаір", провизнання права власності В судове засідання прибули представники сторін:

позивачане з'явилися; відповідача-1не з'явилися; відповідача-2Дудченко С.М. (дов. від 04.10.2013 № 5900/15/14-13); третьої особи-1Бондаренко І.І. (дов. від 25.12.2013 № 142); третьої особи-2не з'явились; третьої особи-3не з'явились; третьої особи-4не з'явились; третьої особи-5не з'явились; третьої особи-6не з'явились; третьої особи-7не з'явились; третьої особи-8не з'явились; третьої особи-9Бондаренко І.І. (дов. від 07.04.2014 № 37); Норець Н.О. (дов. від 25.12.2013 № 133); третьої особи-10не з'явились; третьої особи-11не з'явились; прокуратурине з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року позивач - Виробничо-комерційне підприємство "Спектр-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ВКП "Спектр-СІП" у формі ТОВ) звернулося до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (надалі -СПД ОСОБА_4) про розірвання Договору оренди під'їзних колій від 29.02.2008 та визнання права власності на під'їзну колію № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.; під'їзні колії № 1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.; під'їзні колії № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2 323 м.; під'їзні колії № 14, 15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.; під'їзну колію № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.; під'їзну колію № 21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на Договір оренди під'їзних колій від 29.02.2008, за умовами якого відповідачеві були передані у строкове платне користування під'їзні колії згідно з додатком № 1 з метою надання транспортних послуг при умові здійснення орендарем їх капітального ремонту за власний рахунок, в обсягах передбачених дефектним актом, що є Додатком № 2 до договору оренди. Разом з тим, у встановлені договором строки відповідач не розпочав капітальний ремонт колій (п. 7.1 Договору оренди) та повідомив позивача про не можливість проводити капітальний ремонт під'їзних колій, у зв'язку з фінансовими труднощами. Не виконання умов договору є підставою для розірвання договору оренди. Також, позивач посилається на те, що орендар відмовляється повертати передане йому майно, посилаєчись на те, що позивач не є власником зазначеного майна за відсутності у нього правовстановлюючих документів; а отже неповернення орендованого майна призводить до порушення прав та законних інтересів власника щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном, а тому на підставі ст. ст. 328, 392 Цивільного кодексу України просить визнати за ним права власності на вказані колії.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2008 у справі № 16/268-08 (суддя Моїсеєнко В.М.), позов задоволено повністю; розірвано договір та визнано право власності на зазначені під'їздні колії зі стрілочними переводами.

Зазначене рішення було оскаржено Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сумський комбінат хлібопродуктів" (надалі - ДП ДАК "Хліб України" "Сумський комбінат хлібопродуктів") до Вищого господарського суду України з посиланням на те, що судом при прийнятті цього рішення вирішено питання про його права та обов'язки, без залучення останнього до участі у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009 у справі № 16/268-08, касаційну скаргу ДП ДАК "Хліб України" "Сумський комбінат хлібопродуктів" задоволено; рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2008 у справі 16/268-08 в частині задоволення позовних вимог про визнання за ВКП "Спектр-СІП" у формі ТОВ права власності на під'їзні колії та стрілочні переводи - скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2008 у справі № 16/268-08 залишити без змін.

Під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 08.12.2009 до участі у справі залучено в якості відповідача-2 - Міністерство транспорту та зв'язку України (правоноступником якого є Міністерство інфраструктури України), а ухвалою господарського суду Сумської області від 23.11.2009 до участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2013 у справі № 920/1477/13 (колегія суддів: Коваленко О.В. - головуючий, судді - Лущик М.С., Джепа Ю.А.), в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 (колегія суддів: Бондаренко В.П. - головуючий, судді - Ільїн О.В., Россолов В.В.), апеляційну скаргу ВКП "Спектр-СІП" у формі ТОВ задоволено; рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 у справі № 16/268-08 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано за ВКП "Спектр-СІП" у формі ТОВ право власності на наступні під'їзні колії: під'їзну колію № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, загальною довжиною 348 м.; під'їзні колії № 1 зі стрілочним переводом № 4 до складу ПММ та № 2, № 3 зі стрілочними переводами № 6, № 8 до цеху ремонту локомотивів, загальною довжиною 374 м.; під'їзні колії № № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, зі стрілочними переводами № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів, загальною довжиною 2323 м.; під'їзні колії №№ 14, 15 зі стрілочними переводами № 108, 146, 150 до ВАТ "Сумивтормет", загальною довжиною 715 м.; під'їзну колію № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянка з'єднання із залізничними коліями загального користування ст. Суми, загальною довжиною 172 м.; під'їзну колію №21 зі стрілочними переводами № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до Підприємства теплових мереж, загальною довжиною 1542 м.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, третя особа-9 - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (надалі - ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 скасувати, а рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 залишити без змін. Касаційна скарга обгрунтована тим, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 22, 54, 43, 83 ГПК України, ст. ст. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог самостійно змінивши підстави позову, неповно з'ясував усі обставини справи, що входять до предмету доказування та надав невірну юридичну оцінку встановленим обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - ВКП "Спектр-СІП" у формі ТОВ заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідачі та треті особи не скористалися правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу третьої особи-9 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Сторони та треті особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте їх нез'явлення у судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників третьої особи-1, третьої особи-9 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога, яка заявлена на підставі ст. ст. 328, 392 Цивільного кодексу України про визнання за позивачем права власності на під'їзні колії зі стрілочними переводами на залізничній станції Суми.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що самі під'їзні колії були збудовані ним власними зусиллями (господарським способом) та за власні кошти, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт, а також тим, що дане нерухоме майно перебуває на балансі підприємства, про що свідчать інвентарні картки обліку основних засобів, проте відповідачі заперечують його право на спірне майно, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В наказі Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 05.10.1994 № 48 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94" зазначено, що підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт.

В силу приписів ст. ст. 64, 67 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, пунктів 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики, і здійснюється на підставі Акту введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованих залізничних колій; Маштабного плану, Технічного паспорту, в якому зазначається власник під'їзних колій тощо.

З огляду на те, що позивачем в супереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують будівництво ним спірних під'їзних колій зі стрілочними переводами, а також будь-яких інших правовстановлюючих документів, які б свідчили про приналежність даного майна позивачеві, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на спріні залізничні колії.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що місцевим господарським судом надано невірну правову оцінку обставинам справи виходячи з такого.

Так, відповідно до частини 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з позовом про визнання права власності позивач свої вимоги обґрунтував тим, що відповідачі-1 та 2 не визнають його права на спірні залізничні колії , у зв'язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів.

З урахуванням ст. 64 Статуту залізниць України, ст. 181 Цивільного кодексу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні залізничні під'зні колії зі стрілочними переводами належать до нерухомого майна, оскільки розташовані на земельній ділянці і їх переміщення призведе до їх суттєвого знецінення та зміни цільового призначення.

Враховуючи відсутність у позивача дозволу на будівництво і реконструкцію залізничних під'їзних колій та стрілочних переводів, а також акту введення в експлуатацію залізничних під'їздних колій, обов'язковість яких передбачено нормами Статуту залізниць України, Статуту залізниць СРСР, наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 05.10.1994 № 48, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно було збудовано позивачем без узгодженого з Укрзалізницею, тобто відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, зазначене спірне майно побудоване без відповідних дозвільних документів на будівництво, а отже є самочинним будівництвом.

Разом з тим, приписами частини 3 ст. 376 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

З вищевикладених положень чинного законодавства вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень будівельних норм і правил, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні залізничні під'їзні колії зі стрілочними переводами побудовані позивачем по існуючій схемі до паспорту шляхів виконаного ПКТБ "Укрпромжелдортранс", замість під'їзних колій зі стрілочними переводами, списаних та демонтованих Сумським МППЗТ, що підтверджено відповідними актами комісій Сумського МППЗТ щодо обстеження технічного стану та актами на списання основних засобів. При цьому будівництво за власні кошти позивача підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, видатковими накладними на отримання матеріалів для будівництва, а також податковими накладними.

Будівництво спірних під'їзних колій здійснювалось на земельних ділянках, які Сумська міська рада надала позивачу в оренду та у постійне користування на підставі Договорів оренди земельної ділянки від 10.04.2000 та від 13.03.2002, що також підтверджується актом на право постійного користування землею серії СМ 0036 № 36.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено посилання суду першої інстанції щодо визнання зазначених договорів оренди недійсними на підставі рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 у справі № 8/147-10, з огляду на те, що відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, зобов'язання за недійсним договором оренди припиняються лише на майбутнє

Також, судом апеляційної інстанції зауважено, що самочинне будівництво спірних під'зних колій не порушує права інших осіб, оскільки судом першої інстанції безпідставно зроблено посилання на обставини, що встановлені в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 по справі № 17/119-07, рішенні господарського суду Сумської області від 03.03.2008 у справі № 9/599-07, рішенні господарського суду Сумської області від 02.11.2011 та постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2012 у справі №8/147-10, що позивач не є власником залізничних колій від стрілочного переводу № 118 до воріт та на території ДП ДАК "Хліб України" Сумський комбінат хлібопродуктів довжиною 2 323 м., оскільки залізничні під'їзні колії та стрілочні переводи не вибули у встановленому порядку з державної власності.

Втім, зазначені судові акти, не можуть братися до уваги, позаяк не встановлюють преюдиційних фактів, тобто фактів, які не підлягають повторному доказуванню у даній справі, з урахуванням того, що відсутнє повне співпадання суб'єктного складу у вказаних справах з даною справою, як того вимагає частина 2 ст. 35 ГПК України для преюдиційних рішень. До того ж, судом апеляційної інстанції зауважено, що преюдиціальне значення зазначеною статтею ГПК України надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями, але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні під'їзні колії та стрілочні переводи побудовані позивачем замість під'їзних колій та стрілочних переводів, списаних та демонтованих Сумським МППЗТ, а тому спірне майно створено не внаслідок переробки іншої речі, в тому числі перебудови державного майна, а внаслідок здійснення нового самочинного будівництва. При цьому, списання та демонтаж колій та стрілочних переводів, які належали Сумському МППЗТ проведено ще до корпоратизації цього підприємства, а тому зазначене майно не увійшло до статутного фонду ВАТ "Сумське МППЗТ", про що йдеться в постановах Харківського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України по справі № 17/119-07.

Окрім цього, матеріалами технічного звіту позивача, а саме: технічним паспортом на спірні під'їзні колії та актами вводу їх в експлуатацію підтверджується, що будівництвом спірного майна не порушено будівельні норми та правила. При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача-2, що наданий позивачем технічний паспорт не виготовлявся для останнього, оскільки його номер співпадає з номером технічного паспорту ВАТ "Сумське МППЗТ" та в наданому позивачем технічному паспорті зазначено, що він виготовлений на замовлення ВАТ "Сумське МППЗТ" згідно з договором № 73 ТЖ 2001 від 16.11.2001, і зазначене на думку відповідача-2 вказує на підробку технічного паспорта наданого позивачем, що також вбачається з листа прокуратури Сумської області від 13.10.2011, в якому зазначено про порушення стосовно посадових осіб позивача кримінальної справи.

Однак, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що наданий позивачем технічний паспорт на під'їзні та технічний паспорт на під'їзні колії ВАТ "Сумське МППЗТ" є різними технічними паспортами за своїм змістом та характером, оскільки в них зазначені різні володільці (ВКП "Спектр-Сіп" та ВАТ "Сумське МППЗТ") та різні технічні характеристики. Крім того, наявність порушеного кримінального провадження стосовно посадових осіб позивача не підтверджує факт підробки технічного паспорту на спірне майно, оскільки, виходячи з положень ст. 62 Конституції України та ст. 35 ГПК України такий факт для господарського суду може підтверджуватись лише відповідним обвинувальним вироком з кримінальної справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що третя особа-9 та відповідач-2 безпідставно ототожнюють спірне майно з майном, яке колись належало Сумському МППЗТ та було ним демонтоване та списане, у зв'язку з чим також дійшов висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог задовльнивши їх у повному обсязі.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки господарського суду апеляційної інстанції передчасними, оскільки суд нез'ясував, що входить до предмету доказування, якщо позов заявлений на підставі частин 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) " від 30.03.2012 № 6, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Водночас, апеляційний господарський суд не звернув на зазначене уваги та нез'ясував обставини щодо наявності даних про те, що питання самочинного будівництва майна було предметом розгляду компетентного державного органу, що свідчить про неповне з'ясування судом усіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті.

Крім цього, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, в той час як відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об'єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно.

Отже, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Звертаючись з позовом про визнання права власності на підставі ст. ст. 328, 392 Цивільного кодексу України, позивач - ВКП "Спектр-Сіп" у формі ТОВ стверджував, що він є власником спірного майна, право, якого не визнається відповідачем-1, і як вірно встановлено судом першої інстанції, спірі під'їзні колії, що передані в оренду відповідачу-1, були у незадовольному стані та потребували капітального ремонту, а отже зазначеним спростовується висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем було здійснено самочинне будівництво демонтованих колій, яке підтверджено актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, видатковими накладними на отримання матеріалів для будівництва та податковими накладними за період з 1990 по 2002 рік.

В силу положень ст. 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію є, зокрема, документи, що визначені Статутом залізниць України та Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а тому укладення договору оренди та перебування спірного майна на балансі позивача, не може свідчити та бути правовою підставою для набуття права власності на таке майно у встановленому законом порядку.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позивачем в порушення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують його право на зазначене нерухоме майно, дозвільних документів на будівництво даного об'єкту нерухомості та будь-яких інших правовстановлюючих документів, які б підтверджували законність набуття позивачем права на спірні залізничні колії.

Зазначені обставини залишились поза увагою апеляційного господарського суду, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Отже, висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на спірні залізничні під'їзні колії зі стрілочними переводами є правомірними.

З даними висновками місцевого суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Натомість, доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах наявних в матеріалах справи, а тому мотиви застосування законодавства є помилкові.

Згідно з частиною 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити, і на підставі пункту шостого частини 1 ст. 111 9 ГПК України, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014, і залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 у справі № 16/268-08 - скасувати.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.11.2013 у справі № 16/268-08 залишити в силі.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

О.А.Кролевець